Ухвала

від 31.01.2012 по справі 2-451/2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ (М. ФЕОДОСІЯ)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/0191/130/2012Головуючий суду першої інстанції:Шевченко В.В. Доповідач суду апеляційної інстанції:Редько Г. В.

"31" січня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

Головуючого суддіРедько Г.В., СуддівМоісеєнко Т.І. Полянської В.О., При секретаріРемез Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання недійсним заповіту, стягнення судових витрат, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 14 грудня 2011 року,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2011 року ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до Совєтської районної державної адміністрації АР Крим, ОСОБА_6, третя особа Совєтська районна державна нотаріальна контора про визнання дійсним заповіту. Позовні вимоги мотивувала тим, що після смерті ОСОБА_8, яка була її матір'ю, залишилось спадкове майно у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1, присадибної ділянки, земельного паю. Вона має право на спадкування вказаного майна за заповітом, проте нотаріусом була винесена постанова про відмову у видачі їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки заповіт невірно складений. ОСОБА_7 зазначила, що заповіт був складений з врахуванням вільного волевиявлення її матері, про що свідчить сам текст заповіту, особистий підпис ОСОБА_8 та надпис секретаря виконавчого комітету Пушкінської сільської ради Совєтського району АР Крим Андрєєвої Л.М., яка посвідчила зазначений заповіт у відповідності до вимог ст.ст.1251, 1247 ЦК України.

У листопаді 2011 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_7 про визнання недійсним заповіту, складеного 07 лютого 2006 року від імені ОСОБА_8 і посвідченого секретарем виконкому Пушкінської сільської ради Совєтського району АР Крим, стягнення витрат на правову допомогу в сумі 800 гривень, витрат по сплаті судового збору в сумі 94 гривні 10 копійок. Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що заповіт складений з порушенням щодо його форми та посвідчення, а саме заповіт мав бути прочитаний вголос заповідачем і підписаний ним, про що повинно бути зазначено в заповіті перед підписом заповідача. Проте, при складенні спірного заповіту ці вимоги щодо форми його складання недотримані, що свідчить про його недійсність.

13 грудня 2011 року ухвалою Совєтського районного суду АР Крим первісний позов ОСОБА_7 до Совєтської районної державної адміністрації АР Крим, ОСОБА_6 про визнання заповіту дійсним за клопотанням ОСОБА_7 залишений без розгляду.

Рішенням Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 14 грудня 2011 року зустрічний позов ОСОБА_6 задоволений частково, заповіт, складений 07 лютого 2006 року від імені ОСОБА_8, посвідчений секретарем виконкому Пушкінської сільської ради Совєтського району Автономної Республіки Крим та зареєстрований у реєстрі за номером 16 визнаний нікчемним та вирішено питання про судові витрати.

На вказане рішення суду ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи просить скасувати рішення Совєтського районного суду АР Крим від 14 грудня 2011 року, та ухвалити нове рішення суду про відмову у задоволенні позову.

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не залучив до участі у справі Пушкінську сільську раду Совєтського району АР Крим, чим порушив процесуальне право.

Апелянт також посилається на те, що суд першої інстанції всупереч нормам процесуального права продовжив розгляд справи за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання недійсним заповіту та не зупинив вказане провадження, оскільки неможливо на її погляд розглянути вказану справу до розгляду апеляційною інстанцією її апеляційної скарги на ухвалу суду про зупинення провадження по справі за її позовом до Совєтської державної нотаріальної контори АР Крим про визнання протиправною відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Апелянт також вважає, що оскільки її позовна заява до ОСОБА_6 про визнання заповіту дійним залишена без розгляду, тому і зустрічний позов ОСОБА_6 має бути залишений без розгляду.

На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно посилається на Інструкцію про порядок вчинення нотаріальних дій як на підставу визнання заповіту нікчемним, оскільки зазначена інструкція не є законом.

Апелянт вважає, що при складанні заповіту додержана форма та посвідчення заповіту, тому не має законних підстав для визнання заповіту нікчемним.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню за таких підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення статті 1257 Цивільного кодексу України, не додержана форма складання заповіту, а саме не має підтвердження про те, що заповіт зачитувався в голос заповідачем.

З таким висновком суду погоджується колегія суддів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені вимоги до правочинів.

Згідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути підписаний особисто заповідачем. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст. ст. 1251-1252 ЦК України, зокрема заповіт може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Засвідчення правочинів у населених пунктах, де немає нотаріусів, здійснюється відповідно до вимог ст. 37 Закону України «Про нотаріат» та ст.ст. 38, 42, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.2 ст. 1248 ЦК України, п. 157 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, якщо заповіт написано власноручно нотаріусом зі слів заповідача або надруковано нотаріусом, він має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, цей запис упевняється підписом заповідача, що є безумовною необхідністю.

З тексту самого заповіту вбачається, що відповідний запис про те, що заповідач в голос прочитав текст заповіту відсутній.

Згідно з ч. 1 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений із порушенням вимог і щодо його форми та посвідчення є нікчемним. У такому разі спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Отже, колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта про те, що Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій не є законом, а тому не може бути підставою для визнання заповіту нікчемним, оскільки у частині 2 статті 1248 ЦК України, передбачені такі ж вимоги до посвідчення заповіту як і у Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, а саме: нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.

Таким чином, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта, про те що при складанні заповіту додержана форма та посвідчення заповіту, оскільки заповіт не держить запису про прочитання його вголос та засвідчення цього факту підписом заповідача, що суперечить як і Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій так і частині 2 статті 1248 ЦК України.

Крім того, колегія суддів не погоджується з доводами апелянта про те, що суд першої інстанції порушив статтю 33 ЦПК України, не залучивши у якості співвідповідача Пушкінську сільську раду Совєтського району, оскільки позовні вимоги до сільської ради не були заявлені, та клопотання про її залучення до участі у справі ОСОБА_7 не заявлялось.

Колегія суддів також не погоджується з посиланнями апелянта на порушення судом першої інстанції пункту 4 частини 1 статті 201 ЦПК, оскільки оскарження апелянтом ухвали про зупинення провадження по справі за позовом ОСОБА_7 до Совєтської державної нотаріальної контори про визнання протиправною відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, не є перешкодою для продовження вказаної справи.

Також, колегія суддів вважає безпідставними і доводи апелянта про те, зустрічні позовні вимоги мають бути залишені без розгляду, у зв'язку з тим, що залишений без розгляду первісний позов, оскільки у даному випадку не має підстав для залишення без розгляду зустрічних позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтею 303, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 307, статтею 314 та 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 14 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

Г.В.РедькоТ.І.Моісеєнко В.О.Полянська