Рішення

від 30.04.2013 по справі 0507/3880/2012

ВОЛОДАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 0507/3880/2012

Провадження № 2/222/8/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2013 року Володарський районний суд Донецької області

в складі:

судді Доценко С.І.,

за участю секретаря Болбат Н.І.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Володарське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа відділ Держземагенства у Володарському районі Донецької області про визнання недійсними договорів

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом в якому просить суд визнати недійсним договори розірвання договору оренди земельної ділянки , укладені від його імені з одного боку та ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 - з іншого боку, а також договори оренди земельної ділянки укладені між ОСОБА_2 з одного боку та ОСОБА_5, ОСОБА_4,ОСОБА_3 - з іншого боку.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що між ним та відповідачами ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 23.09.2010 року були укладені договори оренди земельних ділянок, в яких він виступав орендарем,які згідно закону пройшли державну реєстрацію. Зазначені ділянки він обробляв сумісно із своїм знайомим ОСОБА_2, який був присутній при підписанні договорів оренди, і між ними був усний договір сумісно обробляти зазначені земельні ділянки і прибуток ( сільськогосподарську продукцію ) ділити порівну. Враховуючи , що зазначені земельні ділянки знаходились в різних місцях, що ускладнювало роботи на них, ОСОБА_2 запропонував домовитись з керівництвом ЗАО «ЮгАгро» про обмін земельними ділянкам, щоб отримати земельну ділянку загальною площею 3-х ділянок в одному місці, а роздрібні передати для обслуговування господарством. Для цього в 2011 році Маланкін передав ОСОБА_2 свої екземпляри договорів оренди з вищеперелічиними особами. Коли він в 2011 році попросив ОСОБА_2 повернути йому документи на землю, але ж він відмовився повертати. В 2012 році позивачу стало відомо про те що ОСОБА_2 ввів в оману орендодавців щодо небажання позивача орендувати зазначені земельні ділянки і про його намір розірвати договори оренди зазначених земельних ділянок, підписав від його імені договори про розірвання договору оренди земельних ділянок та в подальшому переоформив договори з орендарями на своє ім’я. Позивач вважає,що діями відповідачів порушене його право на володіння і користування орендованими земельними ділянками, яке просить поновити шляхом визнання недійсним договорів розірвання договорів оренди між зазначеними особами і ним , та договорів оренди земельної ділянки між цими особами та ОСОБА_2.

В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги та пояснив, що на підставі договорів оренди земельної ділянки від 23.09.10 року він отримав право користуватись та володіти зазначеними земельними ділянками, але ж шляхом обману його та орендарів ОСОБА_2 позбавив його цього права , яке він просить суд поновити. Договори оренди були укладені на тривалий час і він не мав наміру їх розривати. Ніяких документів про розірвання договорів він не підписував , про такі свої наміри орендарів не повідомляв, а тому просить визнати всі вище перелічені договори недійсним та задовольнити його позов.

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що в 2010 році між нею та ОСОБА_1 було укладено договір оренди належної їй земельної ділянки. Для оформлення договору оренди до неї приїжджали Маланкін та ОСОБА_2 , привезли оформлений договір, який вона підписала і так як чоловік хворів і потребував коштів на лікування , вони наперед виплатили їй орендну плату. Хто із них був Маланкін, хто ОСОБА_2, вона не знала, вони діяли разом. Вона підписала договір та отримала кошти, питаннями державної реєстрації договору оренди вона не займалась. В 2011 році до неї приїхав ОСОБА_2 і повідомив про намір ОСОБА_1 розірвати договір оренди і привіз копію договору про розірвання договору який вона підписала не вникаючи в подробиці, тому що повністю довіряла ОСОБА_2, знаючи що він працює на землі разом з ОСОБА_1. Він забрав підписаний нею договір і уїхав. Через деякий час він повідомив . що договори з ОСОБА_1 розірвані та запропонував оформити договір оренди на його ім’я, на що та погодилась і підписала привезений ним примірник нового договору. Питаннями реєстрації договору вона не займалась. Про те що Маланкін не мав наміру розривати договір їй стало відомо із судового позову ОСОБА_1. Проти задоволення позову ОСОБА_1 не заперечує.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судове засідання не з’явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Від ОСОБА_4,ОСОБА_3 надійшли письмові заяви про розгляд справи у їх відсутність і що вони не заперечують проти задоволення позову ОСОБА_1, тому що особисто з ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки не розривали, про намір ОСОБА_1 розірвати договір дізналися від ОСОБА_2, якому вони довірилися та підписали надані ним договори.

Представник 3-ї особи пояснила, що Держземагенство Володарського району до 2013 року займалось державною реєстрацією договорів оренди земельних ділянок. Договори підлягають реєстрації за участю сторін. Як так сталось, що договори розірвання договорів оренди землі з ОСОБА_1 було зареєстровано без його участі пояснити не змогла.

Вислухавши осіб, що приймали участь у судовому розгляді справи, дослідивши наявні в справі докази суд вважає що позов підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено на підставі наданих копій договорів, що 15.09.2010 року між ОСОБА_1 з одного боку та ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 були укладені договори оренди належних останнім земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва які, зареєстровані

у Володарському районному відділі ДРФ ДП « ЦДЗК при Державному Комітеті України по земельних ресурсах» за умовами яких Маланкін, як орендар отримав право користування зазначеними земельними ділянками строком на 25 років.

На підставі копії договору про розірвання договору оренди земельної ділянки зареєстрованого 13 квітня 2011 року в відділі Держкомзему Володарського району Донецької області за № 142170004000010 зазначено, що орендар Маланкін та орендодавець ОСОБА_5 дійшли взаємної згоди про дострокове припинення договору оренди земельної № 013834041015100507 і уклади договір про розірвання договору оренди земельної ділянки. В договорі зазначені реквізити сторін та договір підписаний від імені орендаря і орендодавця. (а.с.53)

Аналогічні договори про розірвання договору оренди земельної ділянки укладені від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які також зареєстровані 13 квітня 2011 року в відділі Держкомзему Володарського району Донецької області та підписані від імені сторін договору. (а.с. 54-55)

Із висновку судово-почеркознавчої експертизи не встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 під зазначеними договорами про розірвання договорів оренди належать позивачу.

На підставі договорів оренди землі встановлено, що 12 жовтня 2011 року у відділі Держкомзему у Володарському районі зареєстровано договори оренди між орендодавцями ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та орендарем ОСОБА_2 тих же земельних ділянок, що перебували в користування ОСОБА_1 та на тих же умовах.

Вирішуючи спір, суд виходить із положень ст.203 ЦК України, яка визначає основні критерії чинності правочину, в якій зазначено, що зміст його не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства , моральним засадам суспільства. Також обов’язковими критеріями чинності правочину є необхідний обсяг цивільної дієздатності особи, яка вчиняє правочин, вільне волевиявлення учасників правочину та відповідність його внутрішній волі,вимоги щодо форми правочину,направленість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним

У правочині зовнішнє волевиявлення особи повинно відповідати його внутрішній волі.

Згідно ст. 229ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Із досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, що орендодавці ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 підписали договори про розірвання договорів оренди земельних ділянок з орендарем ОСОБА_1 ,за пропозицією ОСОБА_2 , якого вони знали як особу яка спільно з ОСОБА_1 користується їх земельними ділянками, тому що на бланках договорів, запропонованих ним для підписання орендодавцями вже був зазначений підпис від імені ОСОБА_1. Цей підпис вони прийняли за вільне волевиявлення ОСОБА_1 на розірвання договору оренди земельних ділянок і дали свою згоду на розірвання зазначених договорів оренди земельної ділянки, поставивши свій підпис. При цьому ОСОБА_2 не мав повноважень діяти в інтересах ОСОБА_1.

Таким чином, судом встановлено, що воля ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 на укладення договору розірвання договору оренди земельних ділянок з ОСОБА_1 не узгоджуються з результатом правочину із-за істотної помилки щодо волевиявлення іншої сторони правочину - ОСОБА_1 , який фактично не мав наміру припиняти договірні відносини щодо оренди землі із зазначеними орендодавцями.

При цьому судом встановлено, що ОСОБА_2 не мав ніяких правових підстав для представництва інтересів ОСОБА_1.

Таким чином суд вважає доведеним , що укладені орендодавцями договори розірвання договору оренди земельної ділянки всупереч його волевиявленню порушують його право на правомірне користування зазначеними земельними ділянками відповідно до умов договору оренди, а тому зазначені правочини слід визнати недійсними як укладені під впливом помилки , відповідно до вимог ст.229 ЦК України.

Суд, виходячи з позиції , викладеної в Постанові Пленуму Верховного Суду України 06.11.2009 N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» , вважає, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, укладених між ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 щодо цих же земельних ділянок, які передавались в оренду ОСОБА_1, тому що якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька , то підлягає визнанню недійсним лише перший правочин із правом позивача позиватися до останнього набувача про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Судові витрати по справі складають судовий збір в сумі 107,30 грн, витрати , понесені позивачем при забезпеченні доказів в сумі 214.60 грн, витрати за проведення судово- почеркознавчої експертизи 588грн, а всього 909грн 90 копійок, які оплачені позивачем.. Враховуючи, що позов задоволений частково, суд вважає. що судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.88 ЦПК України, пропорційно задоволеним вимогам. При тому, що договори про розірвання договору оренди земельної ділянки відповідачами ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 були підписані під впливом помилки , а в оману їх ввів ОСОБА_2 щодо намірів ОСОБА_1 розірвати договори оренди, то судові витрати необхідно покласти на ОСОБА_2 , звільнивши інших відповідачів, які діяли під впливом помилки, від сплати судових витрат. Таким чином з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути 454,95 грн.

Керуючись ст. 208,209, 212-215 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2,ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа відділ Держземагенства у Володарському районі Донецької області про визнання недійсними договорів задовольнити частково.

Визнати недійсним договір про розірвання договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 № 013834041015100507 від 23.09.2010 року кадастровий № 1421781600:05:000:0685, зареєстрований у відділі Держкомзему Володарського району Донецької області 13 квітня 2011 року за № 142170004000010

Визнати недійсним договір про розірвання договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 № 013834041015100506 від 23.09.2010 року кадастровий № 1421781600:05:000:0513, зареєстрований у відділі Держкомзему Володарського району Донецької області 13 квітня 2011 року за № 142170004000009.

Визнати недійсним договір про розірвання договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 № 013834041015100505 від 23.09.2010 року кадастровий № 1421781600:05:000:1154, зареєстрований у відділі Держкомзему Володарського району Донецької області 13 квітня 2011 року за № 142170004000008.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 454 (чотириста п'ятьдесят чотири) гривні 95 копійок

Повний текст рішення виготовлений 30.04.2013 року.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі через Володарський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а для осіб, що не були присутні при його проголошенні - в той же строк з дня отримання його копії.

Суддя С.І. Доценко