Рішення

від 22.04.2013 по справі 910/5226/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5226/13 22.04.13

За позовом Комунального підприємства "Житлосервіс "Куренівка" Оболонського району у м.Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю " Черемош 2"

про стягнення 75 884,82 грн.

Суддя Цюкало Ю.В.

Представники сторін:

від позивача: Ларченко К.В. (дов. від 01.02.2013)

від відповідача: не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Комунальне підприємство "Житлосервіс "Куренівка" Оболонського району у міста Києва (надалі -позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю " Черемош 2" (далі - відповідач) про стягнення 75 884,82 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе обов'язків за договором оренди нежитлового будинку № 13114 в частині повноти сплати орендних платежів у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем.

Так на підставі вищевикладеного, Комунальне підприємство "Житлосервіс "Куренівка" Оболонського району у м. Києва просить Господарський суд міста Києва стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " Черемош 2" заборгованість з орендної плати у розмірі 74 204, 61 грн., 35 річних у сумі 1 776, 43грн. та втрати від інфляції у сумі 96, 22 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2013 порушено провадження по справі № 910/5226/13, розгляд справи призначено на 15.04.2013.

В судове засідання призначене на 15.04.2013 з'явився представник позивача.

В судове засідання призначене на 15.04.2013 представник відповідача, не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 15.04.2013 розгляд справи відкладено на 22.04.2013.

В судове засідання призначене на 22.04.2013 представник позивача з'явився, подав документи на виконання вимог ухвали суду для долучення їх до матеріалів справи.

Представник відповідачах судове засідання не з'явився, вимог ухвали не виконав про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення з огляду на наступне.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Ухвали суду надсилалась за адресою, що зазначені в позовній заяві та є юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України станом на 21.02.2013р., а саме: 04114, м.Київ, вул. Вишгородська, 50-В, але які були повернуті поштовим відділенням із зазначенням причини повернення, а саме «за зазначеною адресою не проживає».

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року"(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році"зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році"(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній"і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Такої ж позиції підтримується й Вищого господарського суду України, зокрема, як вказано в абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції"в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважних представників відповідачів суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки позивачем надано всі необхідні документи для вирішення

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 22.04.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.10.2010 р. між Управлінням комунального майна району виконавчого органу Оболонської районної у м. Києві ради (Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації) (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Черемош 2" (орендар) укладено договір №13114 оренди нежитлового будинку (приміщення), відповідно до умов п. 1.1 якого орендодавець на підставі рішення сесії Оболонської районної у м. Києві ради №30/10 від 15.10.2010 р. передає, а орендар приймає в оренду нежиле приміщення за адресою: вул. Вишгородська, 50-В для офісу - 57,00 кв. м., складу - 68,70 кв. м.

Відповідно до п. 2.2. договору, вартість об'єкта оренди згідно із затвердженим звітом про експертну (незалежну) оцінку станом на 30.09.2010 р. становить 492 128,00 грн.

Об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади Оболонського району у місті Києві і знаходиться на балансі КП "Житлосервіс "Куренівка"Оболонського району у місті Києві (п. 2.4. договору).

Згідно з п. 3.1. договору, за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцеві орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі чинної Методики розрахунку та порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади Оболонського району міста Києва, затвердженої рішенням Оболонської районної в м. Києві ради та на дату підписання договору становить 5 174,83 грн.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін у разі зміни Методики розрахунку та порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади Оболонського району міста Києва, відповідних цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України (п. 3.3. договору).

Відповідно до п. 3.4. договору, додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених чинним законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

Згідно з п. 3.5. договору, орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при повернені об'єкта оренди орендодавцеві або дата примусового виселення орендаря.

Пунктом 3.6. договору передбачено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж не входить до складу орендної плати та сплачується орендарем окремо на підставі договорів, укладених орендарем з організаціями, що надають такі послуги (п. 3.7. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору, орендодавець зобов'язаний протягом п'яти календарних днів з моменту підписання цього договору передати, а орендар прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди. В разі не підписання акту приймання-передачі договір вважається неукладеним.

Відповідно до п. 4.2. договору, орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі та забезпечити проведення в орендованому приміщенні своєї господарської діяльності за цільовим призначенням, обумовленим в п. 1.1. цього договору, при умові наявності необхідних дозволів на початок роботи, а у визначених чинним законодавством випадках ліцензій та патентів.

Згідно з п. 6.2. договору, за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5 % від розміру не сплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру встановленому законодавством України.

У випадку примусового стягнення несвоєчасно сплаченої орендної плати, у порядку, встановленому законодавством України і чинною Методикою розрахунку та порядком використання орендної плати, з орендаря також стягуються у повному обсязі витрати, пов'язані з таким стягненням.

Відповідно до п. 9.1. договору, він набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє з 15 жовтня 2010 року до 13 жовтня 2013 року.

Усі зміни та доповнення до цього договору оформляються в письмовій формі і набувають чинності з моменту підписання їх сторонами (п. 9.2. договору).

Відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №121 від 31.01.2011 року "Про реалізацію районними в місті Києві державними адміністраціями окремих повноважень", доручено районним в місті Києві державним адміністраціям реалізовувати окремі повноваження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), надані виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) згідно з Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", іншими актами законодавства.

На районні в місті Києві державні адміністрації покладено управління майном, переданим в установленому порядку до сфери управління відповідної районної в м. Києві державної адміністрації.

01.08.2002 року підписано акт передачі нежитлового приміщення ТОВ "Черемош 2", відповідно до якого представники ЖЕК-513 КП "УЖГ"Оболонського району здали, а представник орендаря прийняв приміщення за адресою: вул. Вишгородська, 50-В.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідачем в порушення вимог п. 3.1 Договорів не в повному обсязі виконані взяті на себе зобов'язання зі сплати орендних платежів, в зв'язку з чим, заборгованість відповідача перед позивачем становить 74 204, 61грн.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по сплаті зобов'язань, викладених у п. 3.1 Договорів в повному обсязі не виконав, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становила 74 204, 61 грн.

З матеріалів справи вбачається, що від відповідача за період з 15.12.2011 по 15.02.2013 оплата по договору не надходила, що підтверджується поданими банківськими виписками.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а також те, що відповідач в установленому порядку обставин, повідомлених позивачем, не спростував, розміру позовних вимог в частині основного боргу не оспорив, то за таких обставин, позов визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню за розрахунком позивача.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Представник позивача також просить стягнути з відповідача 3% річних 1 776,43 грн. та індексу інфляції за період прострочення 96, 22 грн.

Отже, загальна сума заборгованості становить 75 884, 82 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України Господарський зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Черемош 2" (04114, м.Київ, вул. Вишгородська, 50-В, код ЄДРПОУ 31903034) на користь Комунального підприємства "Житлосервіс "Куренівка"Оболонська району у м. Києві (04074, м. Київ, вул. Попова, 1, код ЄДРПОУ 33597216) 74 204 (сімдесят чотири тисячі двісті чотири) грн. 61 коп. заборгованості з орендної плати, 96 (дев'яноста шість) грн. 22 коп. - збитків від інфляції, 1 776 (одна тисяча сімсот сімдесят шість) грн. 43 коп. три відсотки річних, 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано.

Повне рішення складено 26.04.2013

Суддя Ю.В. Цюкало