Рішення

від 23.04.2013 по справі 922/1043/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2013 р.Справа № 922/1043/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погореловой О.В

при секретарі судового засідання Кролівець М.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Ресурс", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фріч-ТОТ", м. Харків (перший відповідач) , Товариства з обмеженою відповідальністю "Золота марка", м. Київ (другий відповідач) про стягнення 9939,58 грн., - за участю представників сторін:

позивача - Петренко К.Л.

першого відповідача - не з"явився

другого відповідача - не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з другого відповідача 11686,61 грн. заборгованості, з яких: 10479,71 грн. основний борг, 1159,47 грн. штраф, 47,43 грн. три відсотки річних, що виникла внаслідок не належного виконання другим відповідачем своїх зобов'язань по договору поставки № 44-11К, укладеного 02.02.2011 року. Також просить суд стягнути солідарно з відповідачів пеню у розмірі 237,17 грн. за прострочення платежу, відповідно до умов договору поруки № 10-01, укладеного 10.01.2013 року. Позов обґрунтований ст.ст. 526, 530, 625, 692, 712 ЦК України. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідачів.

23.04.2013 року до господарського суду від позивача надійшло клопотання в якому позивач просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 1984,20 грн. у зв'язку з оплатою другим відповідачем. Інші вимоги позивач залишає без змін.

Суд, дослідивши клопотання, долучає його до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 09.04.2013 року було задоволено клопотання першого відповідача про розгляд справи без участі представника першого відповідача в судовому засіданні.

Другий відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі (з урахуванням наданого клопотання) та просив суд його задовольнити.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

02 лютого 2011 року між Позивачем та Другим відповідачем було укладено договір постачання товару № 44-11К (далі - договір поставки), за яким Позивач поставляв товар Другому відповідачу.

Позивач свої зобов'язання по договору виконав в повному обсязі, а саме: за вимогою Другого відповідача поставив товар відповідно до замовлень.

Згідно п. 1 Додаткової угоди № 192-12К від 19.09.2012 року до договору поставки, Покупець здійснює розрахунок з Постачальником за поставлений товар не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання відповідної партії товару від Постачальника.

Однак Другий відповідач за поставлений Позивачем товар повністю не розрахувався. Заборгованість Другого відповідача перед Позивачем по договору поставки складає 8495,51 грн.

21.02.2013 року Позивач направив Другому відповідачу претензію № 1 (вих. № 21-02/13-юр) про сплату заборгованості за поставлений товар. Другий відповідач на дату подання позовної заяви до суду кошти в сумі 10 479,71 грн. так і не сплатив.

10.01.2013 року між Позивачем та Першим відповідачем було укладено договір поруки № 10-01. За цим договором Перший відповідач поручився перед Позивачем за виконання обов'язку Другим відповідачем за договором поставки, в об'ємі та на умовах, встановлених договором поруки.

Згідно п. 1.2 договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за невиконання Боржником свого основного зобов'язання в обсязі, який дорівнює частковій сплаті неустойки. Розмір та вид неустойки, яка підлягає сплаті Поручителем, визначається самостійно Кредитором при пред'явленні відповідної вимоги.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7 договору поставки, Покупець відповідає на несвоєчасну оплату отриманого товару шляхом сплати Постачальнику пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу від загальної суми заборгованості, а також шляхом сплати Постачальнику штрафу у розмірі 10% вартості відповідної партії товару за кожен випадок прострочки оплати однієї накладної.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

За статтями 1 та 3 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вказані норми є імперативними, стягнення неустойки (пені) у разі прострочення грошового зобов'язання може проводитись судом в межах розміру, визначеному законом.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства, та суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з першого відповідача пені у розмірі 237,17 грн. та з другого відповідача штрафу у розмірі 1159,47 грн.

Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з другого відповідача 3% річних у сумі 47,43 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з першого відповідача237,17 грн. пені та про стягнення з другого відповідача 8495,51 грн. основного боргу, 1159,47 грн. штрафу та 47,43 3% річних обґрунтована, вона підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, визнана першим відповідачем та не спростована другим відповідачем, та суд вважає її такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі якщо відсутній предмет спору. Враховуючи часткову оплату заборгованості другим відповідачем суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання позивача про припинення провадження у справі в частині стягнення з другого відповідача боргу у розмірі 1984,20 грн. Згідно п. 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення", результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).

Відповідно до ч. 7 статті 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо у справі беруть участь кілька позивачів або відповідачів, у рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Золота марка" 1984,20 грн. основного боргу.

Позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фріч-ТОТ" задовольнити повністю.

Позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золота марка" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фріч-ТОТ" (61010, м. Харків, вул. Основ"янська, 55, код ЄДР 33901924, п/р 26003013003832 в АТ "Сбербанк Росії" у м. Харкові, МФО 320627) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівелький Дім "Ресурс" (61004, м. Харків, вул. Нетіченський, 19, код ЄДР 33206799, п/р 26005023003831 в АТ "Сбербанк Росії", МФО 320627) - 237,17 грн. пені та 41,05 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Золота Марка" (03057, м. Київ, пр. Перемоги, 44, код ЄДР 32829450, відомості про відкриті поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівелький Дім "Ресурс" (61004, м. Харків, вул. Нетіченський, 19, код ЄДР 33206799, п/р 26005023003831 в АТ "Сбербанк Росії", МФО 320627) - 8495,51 грн. основного боргу, 1159,47 грн. штрафу, 47,43 грн. 3% річних та 1679,45 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29 квітня 2013 року.

Суддя Погорелова О.В.