Рішення

від 24.04.2013 по справі 924/316/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" квітня 2013 р.Справа № 924/316/13-г

Господарський суд Хмельницької області у складі:

Суддя Магера В.В., розглянувши матеріали

За позовом Прокурора Білогірського району, смт. Білогір'я в інтересах держави в особі Українського державного Фонду підтримки фермерських господарств, м. Вишневе, Київська область в особі Хмельницького обласного відділення Українського державного Фонду підтримки фермерських господарств, м. Хмельницький

до Фермерського господарства „Діоніс-М", с. Степанівка, Хмельницька область, Білогірський район

про стягнення 5 550,00 грн. заборгованості, 69,38 грн. 3% річних та 346,88 грн. пені

За участю представників:

від позивача: Рохов О.В. - за довіреністю № 53-22/17 від 27.03.2013р.;

від відповідача: не з'явився;

від прокуратури: Рибачук О.Г. - старший прокурор відділу прокуратури м. Хмельницького

В засіданні суду 24.04.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення згідно ст.85 ГПК України.

Суть спору: прокурор Білогірського району звернувся до суду із позовом, згідно якого (із врахуванням поданої заяви про зміну предмету позову, яка прийнята судом), просить стягнути із відповідача 5 550,00 грн. заборгованості за договором про надання фінансової підтримки фермерському господарству №29 від 24.09.2009р., термін повернення яких закінчився 01.09.2012р., а також стягнути з відповідача 3% річних від простроченої суми за період з 01.09.2012р. по 01.02.2013р. в сумі 69,38 грн. та пеню в сумі 346,88 грн.

В обгрунтування позову прокурор та позивач посилається на те, що згідно умов договору №29 від 24.09.2009р. відповідачу було надано 30 000,00 гривень поворотної фінансової допомоги з кінцевим терміном повернення до „01" вересня 2014 року.

Натомість, п.3.4., п.п.3.4.2. цього договору передбачено, що фермерське господарство зобов'язане повернути кошти фінансової підтримки Укрдержфонду (Хмельницькому відділенню) згідно з встановленим графіком, а саме: до 01.09.2010р. в сумі 2000 грн.; до 01.09.2011р. в сумі 3000 грн., до 01.09.2012р. в сумі 5000 грн., до 01.09.2013р. в сумі 10000 грн., до 01.12.2014р. в сумі 10000 грн.

Вказує, що станом на 11.04.2012 р. неповернутими залишаються 550 грн., термін яких закінчився 01.09.2011р., а також 5 000 грн., термін повернення яких закінчився 01.09.2012р. Загальна сума боргу відповідача за договором №29 від 24.09.2009р. становить 5 550 грн.

Прокурор та представник позивача в засідання суду 24.04.2013р. прибули, позовні вимоги підтримали, просять про задоволення позову.

Представник відповідача в засіданні суду 24.04.2013р. участі не приймав, проте в судовому засіданні 11.04.2013р. проти суми боргу не заперечив. У письмовому поясненні від 11.04.2013р. вказує, що про дуже важке матеріальне становище господарства, пов'язане із важкою хворобою членів його сім`ї та смертю невістки, що потягнуло досить значні витрати на лікування. Представник відповідача просить суд врахувати важке матеріальне становище відповідача при прийнятті судового рішення по даній справі. Відтак, просить визнати ФГ „Діоніс-М" банкрутом, оскільки самостійно не має можливості сплачувати кошти.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Український державний фонд підтримки фермерських господарств, м. Київ як юридична особа значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно Витягу із ЄДР від 27.02.2013р. №15970898.

Фермерське господарство „Діоніс-М", с. Степанівна Білогірського району як юридична особа значиться в ЄДР станом на 27.02.2013р. згідно із Витягом №15970930.

21.09.2009р. між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств (Укрдержфонд) та Фермерським господарством „Діоніс-М" (Фермерське господарство) було укладено договір про надання фінансової підтримки фермерському господарству від 24.09.2009р. №29, згідно якого Укрдержфонд зобов`язується надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі ФГ „Діоніс-М" в сумі 30 000,00 грн., а Фермерське господарство зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути кошти у визначений договором строк. (розділ І договору).

Згідно п.п.3.1 договору передбачено, що Укрдержфонд в особі Хмельницького відділення має право вимагати від фермерського господарства документи, що підтверджують цільове використання коштів фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі. Вимагати від фермерського господарства повернення фінансової підтримки на поворотній основі відповідно до графіка. Вимагати для забезпечення договору про надання фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі до його укладання підтвердження гарантії повернення коштів (договір застави).

Укрдержфонд в особі Хмельницького відділення зобов'язаний: надати у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу зазначену в договорі суму фінансової підтримки на поворотній основі на рахунок фермерського господарства, відкритий у банківській установі. Надавати фермерському господарству необхідну інформацію щодо виконання умов договору про надання фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі. (п. 3.2 договору).

Згідно із п.п.3.3 договору передбачено, що фермерське господарство має право: отримати в установленому порядку копію договору про надання фінансової підтримки на поворотній основі у разі його втрати. На отримання інформації щодо виконання умов договору про надання фінансової підтримки на поворотній основі.

Фермерське господарство зобов'язане: у місячний термін з моменту отримання коштів надати Укрдержфонду (Хмельницькому відділенню) документи, що підтверджують цільове використання коштів фінансової підтримки на поворотній основі. Повернути кошти фінансової підтримки на поворотній основі Укрдержфонду (Хмельницькому відділенню) згідно з встановленим графіком. (п.п. 3.4 договору).

На виконання умов договору позивачем надано відповідачу кошти в сумі 30 000, 00 грн., що підтверджено платіжним дорученням від 12.10.2009р. №29.

Оскільки зобов'язання по договору від 24.04.2013р. не були виконані, прокурор в інтересах позивача звернувся із позовом до суду про стягнення із відповідача 5 550,00 грн. заборгованості, 69,38 грн. 3% річних та 346,88 грн. пені, всього в сумі 5 966,26 грн.

Аналізуючи надані докази, пояснення учасників процесу, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги таке:

Згідно ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності зі ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 ГК України).

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з договору. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (Боржник) повинна вчинити на користь іншої особи (Кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями ст.627 ЦК України передбачено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено та підписано договір про надання фінансової підтримки фермерському господарству від 24.09.2009р. №29, який за правовою природою є кредитним договором, визначивши в ньому умови, права та обов'язки сторін, які є обов'язковими для них.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Судом встановлено, що підписаним між сторонами договором, зокрема п.п.3.4.2 договору передбачався обов'язок відповідача повернути кошти фінансової підтримки позивачу згідно із встановленим графіком, а саме: до 01.09.2010р. - в сумі 2000 грн., до 01.09.2011р. - в сумі 3000 грн., до 01.09.2012р. - в сумі 5000 грн., до 01.09.2013р. - в сумі 10 000 грн., до 01.12.2014р. в сумі 10 000 грн.

Оскільки кошти в сумі 5 550,00 грн. у встановлений термін, тобто до 01.09.2012р., відповідачем не були повернуті, суд вважає правомірною вимогу прокурора в інтересах позивача щодо їх стягнення із відповідача в судовому порядку.

Судом також приймається до уваги, що позивачем правомірно заявлено до стягнення, крім основного боргу, також 3% річних в сумі 69,38 грн. та пеню в сумі 346,88 грн. за період прострочення з 01.09.2012р. по 01.02.2013р., із врахуванням наступного.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до вимог ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст.551 ЦК України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною, однак при стягненні її в судовому порядку застосовуються обмеження встановлені в законі.

Відповідно до ч.1 ст.231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

При цьому судом враховується, що діючим законодавством не встановлено розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а передбачено право його встановлення за згодою сторін в договорі .

Ч.2 ст.343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону передбачено що розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, нормами Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено порядок обчислення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та обмеження її розміру, що підлягає стягненню.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із врахуванням вищевикладеного, судом при перерахунку заявлених до стягнення суми 3% річних та пені враховується, що останні обраховані правильно та відповідають умовам укладеного договору (п.п.5.2 договору).

За таких обставин, суд вважає, що вимоги прокурора в інтересах позивача щодо стягнення із відповідача 5 550,00 грн. заборгованості, 69,38 грн. 3% річних та 346,88 грн. пені, всього в сумі 5 966,26 грн., правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судом також приймається позиція відповідача, яка викладена у письмовому поясненні від 11.04.2013р. щодо надзвичайно важкого матеріального становища фермерського господарства.

Відповідно до п.6 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ч.1 ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення суду, господарським судом враховуються матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Згідно з п.9.5 Постанови Вищого господарського суду від 23.03.2012 №6 „Про судове рішення" у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду. При цьому господарські суди повинні зазначати у рішеннях, якими надано відстрочку або розстрочку виконання (пункт 6 статті 83, стаття 121 ГПК), - конкретні терміни їх виконання.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне із власної ініціативи відстрочити виконання рішення суду по даній справі в частині стягнення із відповідача 5 966,26 грн. коштів, в тому числі 5 550,00 грн. заборгованості, 69,38 грн. 3% річних та 346,88 грн. пені, строком на три місяці до 23.07.2013 р., враховуючи важкий фінансовий стан відповідача, що не суперечить п.7.2 Постанови Вищого господарського суду від 17.10.2012 №9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України".

Натомість, клопотання відповідача у відзиві, згідно якого останній просить визнати ФГ „Діоніс-М" банкрутом, суд вважає таким, що не підлягає задоволенню, оскільки воно не узгоджується із предметом позову та є немотивованим.

Виходячи із змісту ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Із врахуванням вищенаведеного, позов підлягає задоволенню в повному обсязі із покладенням на відповідача судового збору згідно ст.ст.44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.12, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85,115,116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

ВИРІШИВ:

Позов Прокурора Білогірського району, смт. Білогір'я в інтересах держави в особі Українського державного Фонду підтримки фермерських господарств, м. Вишневе, Київська область в особі Хмельницького обласного відділення Українського державного Фонду підтримки фермерських господарств, м. Хмельницький до Фермерського господарства „Діоніс-М", с. Степанівка, Хмельницька область, Білогірський район про стягнення 5 550,00 грн. заборгованості, 69,38 грн. 3% річних та 346,88 грн. пені задовольнити.

Стягнути із Фермерського господарства „Діоніс-М", с. Степанівка, Хмельницької області, Білогірського району (вул. Миру, 37А, код ЄДРПОУ 35172793) на користь Українського державного Фонду підтримки фермерських господарств, м. Вишневе, Київської області, в особі Хмельницького обласного відділення Українського державного Фонду (м. Вишневе, вул. Київська, 8, код ЄДРПОУ 20029342) 5 550,00 грн. (п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят гривень 00 коп.) заборгованості, 69,38 грн. (шістдесят дев'ять гривень 38 коп.) 3 % річних, 346,88 грн. (триста сорок шість гривень 88 коп.) пені.

Відстрочити виконання рішення в цій частині строком на три місяці до 23.07.2013 р.

Видати наказ.

Стягнути із Фермерського господарства „Діоніс-М", с. Степанівка, Хмельницької області, Білогірського району (вул. Миру, 37А, код ЄДРПОУ 35172793) для зарахування до Державного бюджету України на рахунок № 31218206783002 через УДКСУ у м. Хмельницькому, м.Хмельницький, код ЄДРПОУ отримувача 38045529, банк одержувача - ГУДКСУ у Хмельницькій області, м. Хмельницький, МФО 815013 судовий збір в сумі 1720,50 грн . (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 коп.).

Видати наказ.

Повне рішення складено 26.04.2013р.

Суддя В.В. Магера

Віддруковано 2 прим.

1-до матеріалів справи

2-ФГ „Діоніс-М" (вул. Миру, 37-А, с. Степанівка, Білогірський р-н, Хмельницька обл., 30220) - прост. кореспонд.