Постанова

від 09.11.2006 по справі 7838-2006а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

7838-2006А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 404

ПОСТАНОВА

Іменем України

09.11.2006Справа №2-27/7838-2006А

За позовом – Товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма Міленіум”, м. Феодосія, вул. К. Лібкнехта, 4; м. Феодосія, вул. Горького, 32.    

До відповідача –    Феодосійська МДПІ, м. Феодосія, вул. Кримська, 82в.

Третя особа -  ТОВ “Бік Будсервіс”, м. Київ.

Про визнання нечинним   акта ненормативного характеру і спонукання до вчинення певних дій.

Суддя Н.В. Воронцова.

При секретарі Топоріщевої Т. П.

представники:

Від позивача –   Конюкова М. В., дор. у справі.

Від відповідача –  Титаренко В. В., дор. у справі.

Третя особа – Конюкова М. В., дор.  справі.

Сутність спору:          Позивач звернувся  до господарського суду АРК   із позовною заявою про визнання нечинним акта №1066 від 18.11.2005 р. про ухвалення рішення про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість №00439694, виданого 31.01.2003 р. на бланку ф. №2р ТОВ “Фірма “Міленіум”. Також просить відновити ТОВ “Фірма “Міленіум” як платника податку на додану вартість.  

     Позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що  відповідач безпідставно  анулював свідоцтво платника ПДВ, та до того ж без посилання на конкретний підпункт Закону України №168.  

   Відповідач у запереченнях на позов повідомив про те,  що позивач з моменту реєстрації надавав до відповідача декларації по ПДВ, в яких об'єм оподаткованих операцій постійно дорівнював нулю. Таким чином, відповідач вважає, що ним свідоцтво платника ПДВ позивача було анульовано цілком обґрунтовано і у відповідності до норм Закону України №168. На підставі викладеного, просить у позові відмовити.

   Для вирішення справи по суті до участі у справі було притягнуто як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ТОВ “Бік Будсервіс”, м. Київ, вул. Васильківська, 89.

   Під час розгляду  справи,  суд дійшов висновку про те, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи,   необхідно надіслати матеріали справи   до ТОВ “Кримське експертне бюро” для проведення судово – бухгалтерської експертизи.

 Ухвалою ГС АР Крим від 01.06.2006 р. провадження по справі було зупинено та призначено  судово – бухгалтерську    експертизу, проведення якої доручено  ТОВ “Кримське експертне бюро”.

           На вирішення судової  експертизи поставлено   наступні питання:

            - Чи відповідають висновки перевіряючих Феодосійської МДПІ, які викладено в акті перевірки № 1066 від 18.11.2005 р.  первинним документам бухгалтерської і податкової звітності   ТОВ “Фірма Міленіум” ?

-          Чи мали місце оподатковані операції по ПДВ за період з вересня 2004 р. по  вересень 2005 р. ?   

09.10.2006 р. матеріали контрольної справи були повернені до суду з висновком №80/06 судово – економічної експертизи.            

В зв'язку з викладеним, ухвалою ГС АР Крим від 09.10.2006 р. провадження по справі було поновлено.

Представниками сторін було заявлено клопотання про продовження терміну розгляду справи, яке було задоволене судом.  

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.               

         Також відповідач у запереченнях на висновок експертизи повідомив про те, що поданих позивачем декларації по ПДВ було достатньо для анулювання свідоцтва про реєстрацію позивача як платника ПДВ. Висновок експертизи №80/06 тільки підтверджує правомірність анулювання свідоцтва платника ПДВ.

         Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази,  заслухавши пояснення представників сторін, суд   -             

В С Т А Н О В И В :

          Товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма Міленіум” було зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності про що видано відповідне свідоцтво про державну реєстрацію серія АОО №440401. ідентифікаційний код 32085750, дата проведення державної реєстрації – 23.09.2002 р., номер запису – 1 145 120 0000 000348.

 Позивач по справі є платником податку на додану вартість про що було органом держаної податкової служби було видано свідоцтво платника податку на додану вартість №00439694, індивідуальний податковий номер 320857500000, виданого 31.01.2003 р.  на бланку ф. №2Р серії НБ №151531.

 Комісією з працівників Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції було складено акт №1066 від 18.11.2005 р. про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №00439694, індивідуальний податковий номер 320857500000, виданого 31.01.2003 р.  на бланку ф. №2Р серії НБ №151531 платника податків – товариству з обмеженою відповідальністю “Фірма “Міленіум”.

На підставі даного акту №1066 і відповідно до п. 9.8 ст. 9 Закону “Про податок на додану вартість” №168 від 03.04.1997 р. ( зі змінами і доповненнями ) комісією було ухвалено рішення анулювати Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №00439694, індивідуальний податковий номер 320857500000, виданого 31.01.2003 р. на бланку ф. №2Р серії НБ №151531.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку позовні вимоги задовольнити у повному обсязі з  наступних підстав.

У прийнятому відповідачем акті №1066 від 18.11.2005 р. комісією відповідача було встановлено, що позивач по справі надавав декларації по ПДВ за період з 20.10.2004 р. по 20.09.2005 р., що свідчить про відсутність оподаткованих поставок, що і послужило приводом для анулювання свідоцтва платника ПДВ.

  Відповідно до п.п. “г”  п. 9.8 ст. 9  Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97 – ВР від 03.04.1997р реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо зокрема особа,  зареєстрована  як  платник   податку,   не   надає податковому  органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних  податкових  місяців   або   подає   таку   декларацію (податковий  розрахунок),  яка  (який)  свідчить  про  відсутність оподатковуваних  поставок  протягом  такого  періоду,  а  також  у випадках,  визначених  законодавством  стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

   Анулювання реєстрації на підставах,  визначених у  підпунктах "б"-"ґ" цього пункту,  здійснюється  за  ініціативою  відповідного податкового органу або такої особи.

Судом встановлено, що між позивачем по справі і ТОВ “Будівельно – інвестиційної компанії “Будсервіс” 08.04.2004 р. було укладено договір порядку №07/04 на будівництво водно- спортивного комплексу в с.м.т. Коктебель, відповідно до якого третя особа забовязана побудувати і здати у встановлений строк у відповідності до проекту і зі всією інженерною інфраструктурою, а позивач забовязаний передати проектно – кошторисну документацію, прийняти об'єкт і сплатити виконані роботи.

В процесі виконання договору, третя особа і ФКО Інституту КримНІІпроект, яким була розроблена проектно – кошторисна документація,  надавали позивачу відповідні податкові   накладні, які були прийняті до звіту.

Відповідно до п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97 – ВР від 03.04.1997 р. датою виникнення права платника  податку  на  податковий кредит вважається зокрема здійснення першої з подій: або дата  списання  коштів  з  банківського  рахунку платника податку  в  оплату   товарів   (робіт,   послуг),   дата   виписки відповідного  рахунку  (товарного  чека)  -  в  разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата  отримання  податкової накладної,  що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до наданий на розгляд суду податкових накладних по ПДВ сума податкового кредиту по ПДВ позивача за період з травня  2004 р. по вересень 2005 р. склало 172900,96 грн.

Податковий кредит по ПДВ за період з вересня 2004 р. по вересень 2005 р. по податковим деклараціям склав суму у розмірі 105904 грн.

Відповідно до уточнюючих розрахунків по податкових забовязань по ПДВ за липень і серпень 2005 р., податковий кредит склав 66997 грн.

Податковий кредит по ПДВ за період з вересня 2004 р. по вересень 2005 р. по податковим деклараціям і уточнюючим розрахункам склав суму у розмірі 172901 грн. ( 105904 грн.  + 66997 грн.  ).

Як відображено в податкових деклараціях по ПДВ, доход позивача від фінансово – господарської діяльності за період з вересня 2004 р. по вересень 2005 р. був відсутній.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97 – ВР від 03.04.1997 р. податковий кредит звітного періоду складається із сум податків,  нарахованих  (сплачених)  платником податку за ставкою, встановленою  пунктом  6.1  статті  6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з,  зокрема,

-   придбанням або  виготовленням  товарів  (у  тому числі при їх імпорті)  та  послуг  з  метою  їх   подальшого   використання   в оподатковуваних   операціях   у   межах  господарської  діяльності платника податку;

        -  придбанням (будівництвом,   спорудженням)   основних   фондів (основних  засобів,  у  тому  числі інших необоротних матеріальних  активів  та  незавершених  капітальних  інвестицій  в   необоротні капітальні   активи),  у  тому  числі  при  їх  імпорті,  з  метою подальшого використання  у  виробництві  та/або  поставці  товарів (послуг)   для  оподатковуваних  операцій  у  межах  господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового  кредиту  виникає  незалежно від  того,  чи  такі  товари  (послуги)  та  основні  фонди почали використовуватися   в   оподатковуваних    операціях    у    межах господарської   діяльності   платника  податку  протягом  звітного податкового періоду,  а також  від  того,  чи  здійснював  платник податку   оподатковувані   операції   протягом   такого   звітного податкового періоду.

Як вбачається зі спірного акту № 1066, підставою анулювання реєстрації платника ПДВ став абз. „ґ” п. 9.8 ст. 9 Закону  України „Про податок на додану вартість”, а саме -  надання декларацій з ПДВ за період з 20.10.2004р. до 20.09.2005р., які свідчать про відсутність оподатковуваних поставок протягом цього періоду.

Так, п. 25.2.1 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість визначає, що органи державної податкової служби здійснюють постійний моніторинг платників податку на додану вартість, які включені до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість у разі існування підстав, визначених у підпунктах "б" - "ґ" пункту 25 цього Положення. Такі рішення можуть бути прийняті за наявності відповідних підтверджуючих документів (відомостей).

Зокрема, для винесення рішення з підстави - підпункт "ґ" пункту 9.8 статті 9 Закону), таким документом є довідка про результати документальної невиїзної перевірки на підставі поданих податкових декларацій з податку на додану вартість, складеної підрозділом оподаткування юридичних або фізичних осіб, яка свідчить про відсутність у платника податку оподатковуваних поставок протягом дванадцяти послідовних податкових місяців.

В той же час, така довідка відповідачем, в обґрунтування правомірності складеного акту № 1066, всупереч ст.. 71 КАС України, суду не надана. Більше того, як свідчать матеріали справи,  документальна перевірка позивача протягом 2005р. не проводилась, вказане підтверджується листом ФМДПІ за № 77/10-00 від 03.05.2006р.

З урахуванням всього вищевикладеного становиться не зрозумілим в зв'язку з   чим, відповідач по справі зробив висновок про відсутність у позивача по справі оподаткованих поставок.  

  Ухвалою ГС АР Крим від 01.06.2006 р. провадження по справі було зупинено та призначено  судово – бухгалтерську    експертизу, проведення якої доручено  ТОВ “Кримське експертне бюро”.

Відповідно до висновку судово – економічної експертизи №80/06 за  період з 20.10.2004 р. по 20.09.2005 р. у позивача по справі були дійсно відсутні оподатковані поставки.

Однак з вказаним висновком експерта  суд не може погодитися в зв'язку з тим, що, за думкою суду,  експерт не вірно зрозумів терміну “оподаткована операція”.

Відповідно до ч. 5 ст. 82 КАСУ висновок експерта для суду не є обов'язковим,  однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

Відповідно до п. 1. 4  ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” поставка  товарів  - будь-які операції, що здійснюються згідно  з  договорами  купівлі-продажу,  міни,  поставки та іншими цивільно-правовими  договорами,  які  передбачають  передачу  прав власності  на  такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання,   а   також   операції  з  безоплатної  поставки  товарів (результатів  робіт)  та  операції  з  передачі майна орендодавцем (лізингодавцем)  на  баланс  орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати  та  передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.  

Не  належать  до поставки операції з передачі товарів в межах договорів   схову    (відповідального    зберігання),    довірчого управління,  оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів,  які   не   передбачають   передачу   права   власності (користування  або  розпорядження)  на  такі  товари  іншій особі.   

Поставка послуг -  будь-які    операції    цивільно-правового характеру  з  виконання  робіт,  надання  послуг, надання права на користування    або   розпорядження   товарами,   у   тому   числі нематеріальними  активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари,  об'єктів  власності  за  компенсацію,  а також операції з безоплатного  виконання  робіт,  надання  послуг. Поставка послуг, зокрема,  включає  надання права на користування або розпорядження товарами   у   межах   договорів   оренди   (лізингу),   поставки, ліцензування  або інші способи передачі права на патент, авторське право,  торговий  знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Операції, які не є об'єктом оподаткування, перелічені у п. 3.2 Закону України  “Про податок на додану вартість”, але відповідач не довів той факт, що  здійснювані позивачем протягом спірного періоду операції до них не відносяться, як і не зробив вказане експерт.

До того ж треба вказати  і на той факт, що відповідно до п.п. “а” п. 2.1 ст. 2 Закону України “Про податок на додану вартість” платником податку на додану вартість  є зокрема будь-яка особа, яка  здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за  своїм  добровільним  рішенням  як  платник  цього податку.   

Оскільки, як встановлено судом,  позивач по справі здійснював будування  водно- спортивного комплексу в с.м.т. Коктебель, то і можливо зробити висновок про те, що ним планувалося здійснення господарської діяльності і в подальшому, в зв'язку з використанням збудуваного водно- спортивного комплексу, а значить  і сплачувати відповідні податки до Державного бюджету України.

Оскільки, таким чином,  він є платником податку на додану вартість, то анулювання його свідоцтва як платника податку на додану вартість є неправомірним.      

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади і їх посадовці зобов'язані діяти тільки в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією України і Законами України.

          Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги і заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень,  дій чи  бездіяльності  суб'єкта  владних  повноважень  обов'язок  щодо доказування правомірності  свого  рішення,  дії  чи  бездіяльності покладається    на   відповідача,   якщо   він   заперечує   проти адміністративного позову.

            Відповідач правомірність винесення спірного рішення про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість належним чином не довів.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими, підтверджуються матеріалами справи  та  підлягають задоволенню.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3, 40  грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.

Постанову проголошено 09.11.2006р.

Постанову складено у повному обсязі 01.12.2006 р.

 На  підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94, 98, 122, 158 – 164, 167  Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

      1.   Позов задовольнити.

    2. Визнати нечинним акт №1066 від 18.11.2005 р. про ухвалення рішення про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість №00439694, виданого 31.01.2003 р. на бланку ф. №2р ТОВ “Фірма “Міленіум” .  

    3. Забов”язати Феодосійську міжрайонну державну податкову інспекцію відновити товариство з обмеженою відповідальністю  “Фірма “Міленіум” як платника податку на додану вартість.

3.Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31118095600002 в банку отримувача: Управління Державного казначейства України в АР Крим, отримуач: держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 22301854 )   на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Міленіум”, м. Феодосія, вул. К. Лібкнехта, 4; м. Феодосія, вул. Горького, 32, ( ЄДРПОУ 32085750, р/р 26006034701980 в філії банку ПЕКАО, м. Київ, МФО 300744 )    3,40 гривень держмита.               

Виконавчий документ видати після вступу Постанови в закону силу.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.    

     Дійсну постанову направити сторонам рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Воронцова Н.В.