Постанова

від 16.11.2006 по справі 15719-2006а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

15719-2006А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 309

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.11.2006Справа №2-25/15719-2006А

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Авто-Сервіс» (Сакський район, с.Кам'яноломня, вул. Фестивальна, 21-а)

До відповідача Сакської об'єднаної державної податкової інспекції (м.Саки, вул.Курортна, 57)

Про визнання нечинними  податкових  повідомлень-рішень.

                                                                                                  Суддя Маргарітов М.В.

                                                                                                  При секретарі  Діланян І.К.

       За участю представників:

Від позивача –  Черевач Н.М., предст.,дов. у справі.

Від відповідача  –Абсеметов З.Н., гол.держ.подат. інспектор, дов.у справі, Корницька В.М., гол. держ.подат.інспектор, дов. у справі.

Сутність спору: Позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000512301\0 від 21.03.2006р. про донарахування  податку на прибуток у сумі 5119,49грн. і застосування штрафних санкцій у розмірі 1620,42грн., № 0000522301\0 від 21.03.2006р. про донарахування  податку на додану вартість  у розмірі 1840,04грн. і застосування ( фінансових) санкцій у розмірі 920,20грн.,  № 0000201701\0 від 28.03.2006р. про  донарахування  податку з власників транспортних засобів і інших машин і механізмів у розмірі 1817грн. і застосування штрафних санкцій у розмірі 726,80грн.

Поясненням від 07.11.2006р. позивач   додатково обґрунтував   позовні вимоги.

16.11.2006р. позивач уточнив позовні вимоги та  просить  визнати  нечинними повідомлення-рішення № 0000522301\2 від червня 2006р., № 0000512301\2 від червня 2006р.  та  № 0000201701\0 від  28.03.2006р.

Відповідач проти позову заперечує  за мотивами,  викладеними у відзиві на позов.   

07.11.2006р. по справі була оголошена перерва до 16.11.2006р., після перерви слухання справи продовжено, представник позивача  - той  самий, представник відповідача - Корницька В.Н., гол. держ.подат.інспектор, дов. у справі.

Згідно з п. 6 Закону України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” № 2953-ІV від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р., до початку  діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р. (1798-12), вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

    Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши  пояснення представників сторін, суд

                                                           ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Приват-Авто-Сервіс»   зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності -юридична особа рішенням  Сакської райдержадміністрації 12.11.2002р. та узято на податковий облік в Сакській  ОДПІ, яка є правонаступником   Євпаторійської  ОДПІ на підставі Наказу ДПА в АРК № 92 від 02.03.2006р.

20.03.2006р.  Євпаторійською ОДПІ  проведена  планова  документальна перевірка з питання дотримання вимог податкового і валютного законодавства ТОВ   «Приват-Авто-Сервіс» за період з 01.01.2005р. по 31.12.2005р.

В результаті перевірки були встановлені порушення позивачем податкового законодавства, про що складений  акт   № 51\32192115\23-01 від 20.03.2006р.

На підставі акту перевірки Євпаторійською ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення № 0000512301\0 від 21.03.2006р. про донарахування  податку на прибуток у сумі 5119,49грн. і застосування штрафних санкцій у розмірі 1620,42грн., № 0000522301\0 від 21.03.2006р. про донарахування  податку на додану вартість  у розмірі 1840,04грн. і застосування ( фінансових) санкцій у розмірі 920,20грн.,  № 0000201701\0 від 28.03.2006р. про  донарахування  податку з власників транспортних засобів і інших машин і механізмів у розмірі 1817грн. і застосування штрафних санкцій у розмірі 726,80грн.

Не погодившись  з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями  позивач оскаржив їх в адміністративному порядку   в Євпаторійську  ОДПІ. Згідно рішенню начальника скарга задоволена частково, податкове повідомлення-рішення № 0000201701\0 від 28.03.2006р.  визнано нечинним  в частині  застосування штрафних санкцій на суму 205грн.

Позивач оскаржив  в ДПА в АРК податкові повідомлення-рішення № 0000512301\0 від 21.03.2006р., № 0000522301\0 від 21.03.2006р. та податкові повідомлення-рішення № 0000512301\1 від 12.04.2006р.  і  № 0000522301\1 від 12.04.2006р. Рішенням ДПА в АРК  скарга залишена без задоволення ,   а податкові повідомлення-рішення Євпаторійської ОДПІ без змін.

Після оскарження  у ДПА  України скарги залишені без задоволення та  були винесені    податкові повідомлення-рішення за № 0000512301\2 та № 0000522301\2 від червня 2006р., рішенням ДПА України податкове повідомлення від 21.04.2006р. № 0000201701\1, рішення Євпаторійської ОДПІ та ДПА в АРК скасовані,  рішення -повідомлення  №  0000201701\0 від 28.03.2006р. залишене без змін.     

Позовні вимоги  є обгрунтованими  і такими, що підлягають  задоволенню по наступних підставах.

На підставі усної домовленості  ПП «Буд ресурс» продало позивачу автошини (податкова накладна № 136 від 28.10.2004р.).

В акті перевірки ДПІ вказує, що терміни дії договору між ПП «Буд ресурс» та позивачем до 31.12.2005р. Однак ДПІ  не представлені докази того, що між сторонами по угоді є письмовий договір з вказанням строку його дії,  тоді як такий обов'язок покладений на ДПІ відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України.

В акті перевірки ДПІ посилається на порушення позивачем п.п.12.1.5  ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

          Це посилання є необґрунтованим, оскільки підстави для включення  кредиторської заборгованості у розмірі 9199,96грн. до складу валового доходу відсутні. Строк здійснення оплати за отриманий товар сторонами по угоді не визначений, вимога про оплату  та претензія не  направлялсь, виконавчий надпис або рішення суду про стягнення заборгованості відсутні. Сума цієї заборгованості враховується на витратах підприємства, тому що товар підлягає сплаті або поверненню.

           Вказана заборгованість не може бути включена до складу  валових  доходів і як фінансова допомога, що не повертається, оскільки відповідно з ч.3 п.п.1.22.1 п.1.22.ст. 1 Закону України  «Про оподаткування прибутку підприємств»  такою фінансовою допомогою  є сума заборгованості платника податків перед іншою юридичною або фізичною  особою, яка залишилась не стягнутою по закінченню строку позовної давності.

             Згідно п.5 ст. 261 Цивільного кодексу України   за обов'язками, строк виконання яких не визначений, течія строку позовної давності починається з дня, коли у кредитора виникає  право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

            Оскільки строк позовної давності по таким зобов'язанням складає три роки, у даному випадку строк   давності не  скінчився.

            З урахуванням викладеного суд вважає, що ДПІ безпідставно включила до складу валових доходів суму кредиторської заборгованості у розмірі 9199,96грн.

           Відносно   зменшення підприємством податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 1840,04грн. в зв'язку з тим, що не була зарахована кредиторська заборгованість суд зазначає наступне.

           Це ствердження ДПІ  є необґрунтованим, оскільки  згідно п.4.5 ст. 4  Закону  України «Про податок на додану вартість» підставою для коригування суми  податкового кредиту є зміна суми компенсації вартості отриманого товару  з подальшою зміною ціни або перерахунок у разі повернення товару.

           Оскільки кредиторська заборгованість у валові доходи не віднесена, до такого віднесення не підлягає   зміні вартість поставленого товару. Таким чином, підстави для зміни суми податкового кредиту по ПДВ відсутні.

           Також суд вважає, що  ДПІ  неправомірно виключила із складу валових витрат суму 3382,86грн., посилаючись на п.п.8.7.1 п.8.7 ст. 8  Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не враховуючи, що предметом  валових витрат є автошини, одержані від ТОВ «Техноопторг-Трейд».

Згідно п.3.19 Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 30.03.1998р. № 102 , операції  із заміною  на дорожні транспортні засоби шин і акумуляторних батарей не відносяться до реконструкції, модернізації, технічного переобладнання і іншим видам  поліпшення дорожніх транспортних засобів.

Таким чином заміна шин і акумулятора - це технічне обслуговування  автомобіля, тобто операція по підтримці  працездатності або технічної  справності, а не його поліпшення.

Вказані витрати, згідно  з п.5.2.1 п.11.2.1 Закону України  «Про оподаткування прибутку підприємств», по першій події- включаються у валові витрати, пов'язані з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажу продукції ( работ, послуг).

Таким чином, вартість встановлених на автомобіль шин включається до витрат  поточного періоду п.15 П(С) БУ 7  «Основні засоби» і відноситься до складу  валових витрат.

На підставі  акту перевірки ТОВ «Приват-Авто-Сервіс» податковим повідомленням-рішенням № 0000201701\0 від 28.03.2006р.  донараховано податку з власників  транспортних засобів і інших самохідних машин  1817грн. та застосовані штрафних санкцій у сумі 726,8грн., усього  2543,8грн.  

Згідно п.п.4.1.4 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків  звільняється від зобов'язання по наданню податкової декларації за звітний період  на протязі поточного року, якщо його податкові зобов'язання були відображені у річній податковій декларації на поточний рік.

Відповідно із  ч. 1 ст.6 Закона України «Про  податок з власників   транспортних засобів і інших самохідних  машин та механізмів» податок з власників транспортних засобів  нараховується юридичною особою на підставі  даних  про наявність  транспортних засобів станом на 1 січня  поточного року.

Надання уточнюючої декларації ( розрахунку)  і необхідності здійснення доплати суми податку в зв'язку із збільшенням  податкової ставки вказаний Закон не передбачає.

Податкове зобов'язання обчислено позивачем виходячи із ставок податку на  транспортні засоби, які знаходились на балансі станом на 01.01.2005р. та були відображені   у розрахунку  податку.

Крім викладеного, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про податок з власників  транспортних засобів та інших самохідних машин та  механізмів»   податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів обчислюються  юридичними особами на підставі звітних  даних про кількість транспортних засобів  станом на  1 січня поточного року. Юридичні особи подають в податкові органи, в терміни, визначені законом для річного звітного періоду, розрахунки суми податку  за формою затвердженою центральним податковим  органом України.

Строк, визначений  п.п.4.1.4 п.4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181, для річного звітного періоду складає  60  календарних днів, наступних за останнім днем звітного ( податкового ) року. Ставки податку з власників транспортних засобів, встановлені ст. 3 Закону України № 1963.

На підставі  п. 15 Прикінцевих положень Закону України № 2505 від 25.03.2005р. «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та  деяких законодавчих актів України» були змінені ставки податку з власників транспортних засобів.

Таким чином позивачем  розраховані  податкові зобов'язання по даному податку  відповідно до положень ст. 6  Закону України № 1963 , тобто по ставці діючою  на 01.01.2005р.

В зв'язку з тим, що підвищення ставок податку з власників транспортних засобів  здійснено з  31.03.2005р., позивач  правомірно обчислив податок з власників транспортних   засобів.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що  податкові повідомлення-рішення   Євпаторійської ОДПІ підлягають визнанню нечинними.

Також суд звертає увагу на відсутність в оспорюваних повідомленнях  № 0000512301\2 та № 0000522301\2 дати їх складання (вказаний тільки місяць  та рік), що є порушенням Порядку направлення органами ДПС України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого Наказом ДПА України 21.06.2001р. № 253.

Оскільки  п. 2 ч. 3 розділу VII КАС України передбачено, що розмір судового збору  визначається відповідно п.п. б п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, що дорівнює 3, 40 грн., зайво сплачене держмито у сумі  302,60 грн. підлягає  поверненню позивачу з Державного бюджету України, відповідно  до п.2 ст. 89   КАС України по його заяві.

Судові витрати у  розмірі 3,40грн.  підлягають стягненню з Державного бюджету України відповідно до вимог  ч. 1 ст. 94 КАС України на користь позивача.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

           Постанова складена у повному обсязі  20.11.2006 року.

           З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст.55, ч.1 ст. 94,98,157,160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

                                             П О С Т А Н О В  И В :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Євпаторійської ОДПІ № 0000512301\2 від червня 2006р. і № 0000522301\2 від червня 2006р. та № 0000201701\0 від 28.03.2006р.   

3.Стягнути з Державного бюджету України  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Авто-Сервіс» ( Сакський район, с. Кам'яноломня, вул.. Фестивальна, 21-а, ЗКПО 32192115)  3,40грн. судових витрат.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України  до Севастопольського апеляційного господарського суду.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Маргарітов М.В.