Постанова

від 23.11.2006 по справі 17731-2006а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

17731-2006А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 414

ПОСТАНОВА

Іменем України

23.11.2006Справа №2-8/17731-2006А

Суддя Господарського суду АР Крим Чумаченко С.А. за участю секретаря судового засідання Яриловой О.С. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом: ТОВ “Формат”, м. Київ

До відповідача: Ялтинської міської Ради, м. Ялта

Про визнання протиправним рішення та бездіяльності суб'єкта владних повноважень

Головуючий суддя Чумаченко С.А.

Секретар Ярилова О.С.  

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Шепотенко С.В., пред-к за дов. від 15.10.2006 р.

Від відповідача – Подружко В.М., пред-к за дов. №02.9-2/333 від 10.01.06 р.   

   Сутність спору: позивач товариство з обмеженою відповідальністю “Формат” звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, просить визнати протиправним рішення Ялтинської міської Ради № 73 від 18.07.2006 р. “Про дачу дозволу ТОВ “Формат” на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки площею 0, 22351 га для обслуговування лікувального корпусу літер “Н” та залу ЛФК літер “О” за адресою : м. Ялта, вул. Свердлова, №34, на землях Ялтинської міської Ради”. Також визнати протиправною бездіяльність Ялтинської міської Ради у зв'язку із залишенням без розгляду клопотання товариства з обмеженою відповідальністю “Формат” про надання дозволу на розробку проекту землеустрою по відведенню земельних ділянок, загальною площею 1,1550 га, за адресою: вул. Свердлова 34, м. Ялта, для здійснення оздоровчої діяльності. В тому числі визнати право ТОВ “Формат” на розробку проекту землеустрою по відведенню земельних ділянок, загальною площею 1, 1550 га, за адресою: вул. Свердлова 34, м. Ялта, для здійснення оздоровчої діяльності.   

     Справа слуханням відкладалась в порядку ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, заслухав представника позивача, суд –

В с т а н о в и в:

      13.12.2005 р. за реєстраційним №3923 укладений договір купівлі - продажу, посвідчений приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу Висоцькою І.Я., між Державним підприємством Міністерства оборони України “Центральний військовий санаторій “Ялтинський” та ТОВ” Формат”.

      Відповідно до п.1.1 даного договору Державне підприємство Міністерства оборони України “Центральний військовий санаторій “Ялтинський”, продало товариству з обмеженою відповідальністю “Формат”  нерухоме майно: лікувальний корпус літер “Н”, загальною площею 2126,3, кв.м.; зал ЛФК літер “О” загальною площею 107,8 кв.м., які розташовані за адресою: м. Ялта, вул. Свердлова, буд.34.

      У відповідності до п.5.1 вищевказаного договору право власності на об'єкт продажу (лікувальний корпус літер “Н”, загальною площею 2126,3, кв.м., зал ЛФК літер “О” загальною площею 107,8 кв.м., які розташовані за адресою: м. Ялта, вул. Свердлова, буд.34.) за договором виникає у позивача після нотаріального посвідчення договору та державної реєстрації відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України.

       Позивач звернувся до Ялтинської міської Ради з проханням надати йому дозвіл на складання проектів відведення земельних ділянок, які віднесені до земель територіальної громади м. Ялта, загальною площею 1,1550 га, за адресою: м. Ялта, вул. Свердлова 34, для здійснення оздоровчої діяльності, що підтверджується листами 30.11.2005 р, 20.12.2005 р., 08.02.2006 р.

       18.07.2006 року за №73 Ялтинською міською Радою було прийнято рішення “Про надання дозволу ТОВ “Формат” на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтованою площею 0,22351 га для обслуговування будівлі лікувального корпусу літера “Н”, зала лікувальної фізкультури літера “О” за адресою: м. Ялта, вул. Свердлова, 34 на землях Ялтинської міської Ради.”

Суд розглянувши позовні вимоги вважає, що вони обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі за наступними підставами.

Відповідач своїм рішенням №73 від 18.07.2006 р. надав дозвіл ТОВ “Формат” розробити проект землеустрою по відведенню земельної ділянки орієнованою площею тільки на 0,22351 га, для обслуговування лікувального корпусу літера “Н” та залу ЛФК літера “О”, за адресою: м. Ялта, вул. Свердлова 34. Звернення позивача з клопотанням про надання йому земельної ділянки загальною площею 1,1550 га, за адресою: м. Ялта, вул. Свердлова 34, не розглядалося. Факт не прийняття рішення про надання чи відмову у наданні дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки у розмірі зазначеному позивачем у клопотанні про надання дозволу на складання проекту відведенні земельної ділянки площею 1,1550 га відповідачем, розцінюється судом, як бездіяльність з боку відповідача.

      Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею II-KM №001277, на основі 41-ї сесії 23-го скликання Ялтинської міської Ради народних депутатів від 29.11.2001 р., та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею, Державному підприємству Міністерства оборони України “Центральний військовий санаторій “Ялтинський”,  надане у постійне користування 18,024 гектарів землі (ділянка 1- 17,067 га, ділянка 2 – 0,937 га) в межах згідно з планом землекористування. У зв'язку з укладанням договору купівлі - продажу усіх об'єктів які знаходяться на даній ділянці, ДП Міністерства оборони України “Центральний військовий санаторій “Ялтинський” не заперечує проти виділення, земельної ділянки у подальше, для нових власників по договорам купівлі – продажу, у відповідності до листа №617 від 23.12.2005 р. Державного підприємства Міністерства оборони України “Центральний військовий санаторій “Ялтинський”.

              Товариство з обмеженою відповідальністю “Формат” у своїх зверненнях до Ялтинської міської Ради з проханням надати йому дозвіл на отримання земельної ділянки  в розмірі 1,1550 га, виходить з того, що при визначені загального розміру земельних ділянок,  були враховані:

-          розмір земельної ділянки, на якій розташовано належне йому нерухоме майно (0,22351га);

-          розмір земельної ділянки, займаної комунікаційними мережами,  підведеними до цього майна;

У відповідності до ст.80 Земельного кодексу України, територіальні громади є суб'єктами прав власності на землі комунальної власності.

Відповідно до ст.90 Земельного кодексу України, власники земельних ділянок мають право продавати або іншим шляхом відчужувати земельні ділянки, передавати їх у оренду, заставу; самостійно господарювати на землі; споруджувати житлові будинки, виробничі і інші будівлі і споруди.

Відповідно до ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері земельних відносин на території сіл, селищ, міст, відноситься розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок в користування із земель комунальної власності; рішення інших питань у сфері земельних відносин відповідно до закону.

       Відповідно до п.В, ч.1, ст.186 Земельного кодексу України відповідними органами місцевого самоврядування затверджуються проекти  відведення  земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності затверджуються органами виконавчої  влади або  органами  місцевого  самоврядування,  які надають і вилучають земельні ділянки;

       Порядок передачі в оренду земельних ділянок, що знаходяться в державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із земель запасу під забудову проводиться за проектами відводу в порядку, встановленому статтями 118,123, 124 Земельного кодексу України.

      Відповідно до ч.1. ст.120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю  і  споруду  прав власності  на  земельну  ділянку або її частину може переходити на підставі  цивільно-правових  угод,  а  право  користування  -   на

підставі договору оренди.

      Відповідно до ч.4. ст. 120 Земельного кодексу при переході права власності  на  будівлю  та  споруду  до кількох  осіб  право  на земельну ділянку визначається пропорційно часткам  осіб  у  вартості  будівлі  та  споруди,  якщо  інше   не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

      Відповідності з ч.5 ст. 120 Земельного кодексу України при  переході  права  власності  на будівлю або споруду до громадян або юридичних  осіб,  які  не  можуть  мати  у  власності земельні  ділянки,  до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

      Відповідно до ч.3 ст.123 Земельного кодексу України юридична особа,  зацікавлена в одержанні земельної ділянки у  постійне  користування  із  земель  державної  або  комунальної власності,  звертається  з  відповідним  клопотанням  до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій  або сільської, селищної, міської ради.

      Також відповідно до ч.6 ст.123 Земельного кодексу України проект   відведення   земельної  ділянки  погоджується  із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і  санітарно-епідеміологічним  органами,  органами  архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання  висновку  державної землевпорядної   експертизи   по   об'єктах,  які  їй  підлягають, подається до відповідної державної  адміністрації  або  сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах  своїх  повноважень,  визначених  цим  Кодексом,   приймають рішення про надання земельної ділянки.

       Відповідно до ч.9 ст. 123 Земельного кодексу України, відмову  органів  місцевого  самоврядування  або  органів виконавчої  влади  у  наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду в установлений строк  може  бути оскаржено  в  судовому  порядку.  Рішення  про  відмову  у наданні земельної ділянки в користування має містити мотивовані  пояснення з  посиланням  на  відповідні положення нормативно-правових актів, затвердженої  містобудівної  документації   та   документації   із землеустрою.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 “ Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ”: за заявою сторони,  яка не  погоджується  з  рішенням  органу місцевого   самоврядування   чи   органу   виконавчої  влади  щодо земельного спору,  суд  перевіряє  правильність  цього  рішення  і вирішує спір по суті.

Захист прав громадян та юридичних осіб  на  земельні  ділянки здійснюється згідно з ч.3 ст. 152 Земельного кодексу України шляхом: визнання прав;   відновлення  стану  земельної  ділянки,  який  існував  до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють  небезпеку  порушення  прав;  визнання  угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої  влади  або  органів місцевого   самоврядування;   відшкодування   заподіяних  збитків; застосування інших передбачених  законом  способів.  Зокрема,  при оскарженні  рішень  органів  виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування з питань,  віднесених до їх компетенції (наприклад, про  відмову  в передачі у власність чи в продаж земельної ділянки або розміщенні об'єкта),  суд у  разі  задоволення  позову  визнає рішення  цих  органів  недійсними  і  зобов'язує  їх,  залежно від характеру спору,  виконати певні дії на захист порушеного права чи сам визнає це право за позивачем.

Відповідач також не зважив те, що для обслуговування цих будівель потрібна земельна ділянка яка охоплює комунікаційні мережі. Це положення відповідає п.1 ч.1 ст.377 Цивільного кодексу України, де вказано, якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди  розмір  земельної  ділянки  не  визначений,  до  набувача переходить  право  власності на ту частину земельної ділянки,  яка зайнята житловим будинком,  будівлею або спорудою,  та на  частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Сама розробка проекту відведення ділянки не тягне будь – яких порушень чи обмеження повноважень, прав міської ради, інших осіб адже є лише підготовчим етапом для набуття, реалізації прав за ст.123 Земельного кодексу України, по закінченню якого також має бути прийняте відповідне рішення.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен  має  право  володіти,  користуватися    і розпоряджатися    своєю    власністю,    результатами        своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку,  визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб  можуть  користуватися об'єктами права державної та комунальної власності  відповідно  до закону.

Ніхто  не  може бути протиправно позбавлений права власності.

Позивач та  нові власники об'єктів які знаходяться на земельній ділянці, раніше виділеній державному підприємству Міністерства оборони України “Центральний військовий санаторій “Ялтинський”, просять виділити земельні ділянки виходячи із необхідності обслуговування даних об'єктів.

       Ялтинська міська Рада безпідставно не прийнявши до уваги порядок розрахунку позивачем розміру площі запрошуваних їм земельних ділянок, а саме 1,1550 га, залишила без розгляду клопотання позивача про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки , яке повинна була розглянути в п'ятиденний строк, відповідно до п.7 ст. 151 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

       До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

       У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

-з  використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

-обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

- безсторонньо (неупереджено);

- добросовісно;

- розсудливо;

- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

- пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване

це рішення(дія);

- з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення;

- своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з  використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

       Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ч. ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так за загальним правилом, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного  законодавства  та/або  визначеній  законом компетенції  органу,  який видав цей акт. Обов'язковою  умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта  прав та охоронюваних   законом   інтересів підприємства   чи   організації  -  позивача  у  справі.

Відповідно до ст. 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема шляхом примусового виконання обов'язку в натурі.

        Відповідно до ст. 158 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, викладається у формі постанови.

        В судовому засіданні 23.11.2006 оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

       Повний текст постанови підписано 30.11.2006.

       Враховуючи вищевикладене, керуючись 158, 159, 161, 162, 163,  ст.ст. Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити в повному обсязі.

2.          Скасувати та визнати протиправним рішення Ялтинської міської Ради  №73 від 18.07.2006 року “Про надання дозволу ТОВ “Формат” на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтованою площею 0,22351 га для обслуговування будівлі лікувального корпусу літера “Н”, зала лікувальної фізкультури літера “О” за адресою: м. Ялта, вул. Свердлова, 34 на землях Ялтинської міської Ради.”

3.          Визнати протиправною бездіяльність Ялтинської міської Ради із залишення без розгляду клопотання ТОВ “Формат”, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою по відведенню земельних ділянок, загальною площею 1,1550, за адресою: вул. Свердлова, 34, м. Ялта, для здійснення оздоровчої діяльності.

4.          Визнати право ТОВ “Формат” на розробку проекту землеустрою по відведенню земельних ділянок для здійснення оздоровчої діяльності, загальною площею 1,1550 га, за адресою м. Ялта, вул. Свердлова, 34.

5.          Відшкодувати товариству з обмеженою відповідальністю “Формат”, (юрид. адреса: м. Київ вул. Кіквідзе,41; факт. адреса: м. Київ, вул. Шота Руставелі, 38-б, к.12), (ЗКПО 32826087, р/р 2600647010590 в Подільській філії ВАТ КБ “Хрещатик”, код 32985563, МФО 380139) з Державного бюджету України (р/р 31118095600002 у банку одержувача: Управління Держказначейства в АР Крим; МФО 824026, ЗКПО 22301854) 3,40 грн., державного мита.

Відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Чумаченко С.А.