Постанова

від 02.04.2013 по справі 804/3338/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2013 р. Справа № 804/3338/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горбалінського В.В.

при секретарі судового засідання - Кошлі А.О.

за участю:

представника позивача - Захарчук В.Ф.

представника відповідача - Трикозенко-Диридіної О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Прозір» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

06 березня 2013 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом відкрито провадження в адміністративній справі за позовом приватного підприємства «Прозір» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.02.2013 року № 0000090220 та № 0000100220.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено позапланову невиїзну перевірку приватного підприємства «Прозір» щодо дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з приватним підприємством «Сервістранс Н-08» за період з 01.09.2010 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт перевірки № 72/22-2/31098093 від 31.01.2013 року. Під час проведення перевірки податковим органом було встановлено заниження податку на прибуток на суму 13 728 грн. та встановлено заниження податку на додану вартість в розмірі 4 992 грн.

У зв'язку з цим податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 15.02.2012 року № 0000100220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 20 592 грн. (за основним платежем - 13728 грн., фінансові санкції - 6864 грн.), та № 0000090220 від 15.02.2013 року, яким донараховано зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 7 488 грн. (за основним платежем - 4992 грн., фінансові санкції - 2496 грн.).

Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить суд їх скасувати, так як взаємовідносини з ПП «Сервістранс Н-08» підтверджені первинними документами.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав пояснення аналогічні доводам, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечувала та зазначила, що податковим органом під час проведення перевірки було встановлено, що правочини, вчинені між ПП «Прозір» та ПП «Сервістранс-Н-08», не спрямовані на реальне настання наслідків, фактичного здійснення господарської операції між вказаними особами не відбулося, а позивач в порушення діючого законодавства завищив витрати на придбання товарів за нікчемними правочинами та завищив податковий кредит.

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що висновки податкового органу є обґрунтованими та правомірними, а тому податкові повідомлення-рішення від 07 від 15.02.2013 року № 0000090220 та № 0000100220 не підлягають скасуванню.

Суду були надані письмові заперечення на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

Приватне підприємство «Прозір» є правонаступником приватного торгово-виробничого підприємства «Автоекспорт» та зареєстроване П'ятихатською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 15.12.2000 року.

У період з 30.01.2013 року по 31.01.2013 року працівниками Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби було проведено позапланову невиїзну перевірку приватного підприємства «Прозір» щодо дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з приватним підприємством «Сервістранс Н-08» за період з 01.09.2010 року по 30.09.2010 року. Під час перевірки встановлено такі порушення: пп. 4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 13 728 грн., в т.ч. за 3 квартал 2010 року у сумі 13 728 грн.; пп.7.4.1, пп.7.4.5, п.7.5 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», підприємством занижено податок на додану вартість всього у сумі 4 992 грн., в т.ч. за 3 квартал 2010 року в сумі 4 992 грн. (вересень 2010 року.)

На підставі висновків акту перевірки податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 15.02.2012 року № 0000100220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 20 592 грн. (за основним платежем - 13 728 грн., фінансові санкції - 6 864 грн.), та № 0000090220 від 15.02.2013 року, яким донараховано зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 7 488 грн. (за основним платежем - 4 992 грн., фінансові санкції - 2 496 грн.).

Суд, дослідивши матеріали справи, не встановив порушень щодо порядку проведення перевірки та в судовому засіданні представником позивача про наявність таких порушень не наголошувалось.

Вирішуючи правомірність визначеного податковою інспекцією приватного підприємства «Прозір» грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість суд з метою з'ясування обставин реальності вчинення господарських операцій вважає за необхідне ретельно перевірити доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в акті перевірки, або встановити наявність чи відсутність інших доказів.

Також, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, протиправності формування витрат та податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування належить з'ясувати, зокрема, такі обставини, як: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Вказана позиція викладена в Листах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 та від 01.11.2011 року №1936/11/13-11.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказах, судом встановлено наступне.

02.09.2010 року між ПП «Сервістранс Н-08» (продавець) та ПП «Прозір» (покупець) укладено договір № 14, за умовами якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити дизельне пальне в кількості 4,8 тонни по ціні 6,24 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ПП «Сервістранс Н-08» були складені наступні первинні документи: видаткова накладна № РН-00902 від 02.09.2010 року, податкова накладна № 92072 від 02.09.2010 року, згідно яких ПП «Сервістранс Н-08» реалізувала ПП «Прозір» дизельне пальне на загальну суму 29 952,00 грн. в т.ч. ПДВ - 4992,00 грн.

Водночас в акті перевірки зазначено, що податковим органом отримано інформацію з Новомосковської ОДПІ, якою встановлено, що директор ПП «Сервістранс Н-08» ОСОБА_4 здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб, що також підтверджується постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05.08.2011 року по справі № 1-301/11.

Представник позивача проти даного факту заперечував, зазначив, що вказаною постановою не встановлена фіктивність господарської діяльності безпосередньо ПП «Прозір», у постанові взагалі не йдеться про вказане підприємство, а встановлені під час розгляду кримінальної справи обставини стосуються лише злочинних дій посадових осіб вказаного підприємства.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних позивачем зазначено, що відповідно до укладеного договору продавався та купувався лише товар, будь-які інші послуги, зокрема транспортні не надавались, що виключає обов'язок позивача мати інші первинні документи. Таким чином позивач не зобов'язаний надавати товарно-транспортні накладні, оскільки це не передбачено умовами договору № 14 від 02.09.2010 року.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим.

Згідно статті 9 Закону України «Про систему оподаткування», який діяв під час виникнення спірних відносин та припинив свою дію з 01.01.2011 року, платники податків і зборів (обов'язкових платежів) обов'язані вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами, подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення платником податків господарської операції і, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Порядок оформлення документів на перевезення закріплено наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні» № 363 від 14.10.97, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568.

Відповідно до пп. 11.1 п. 11 Правил, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно з п. 1 Правил, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з пп. 11.5. та 11.7 п. 11 Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином відсутність первинних документів, наявність яких є обов'язковою за нормами чинного законодавства, ставить під сумнів факт отримання позивачем товару за укладеним договором з ПП «Сервістранс Н-08».

З метою всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх обставин по справі, судом було витребувано з Самарського районного суду завірену належним чином постанову суду по справі № 1-301/11 від 05.08.2011 року та інформацію щодо прийнятих рішень відносно директора ПП «Сервістранс Н-08» ОСОБА_4

01.04.2013 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла завірена належним чином копія постанови Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05.08.2011 року по справі № 1-301/11 відносно ОСОБА_5, по обвинуваченню у вчинені злочинів передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст.205, ч. 3 ст. 28 ч.1 ст. 364, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, з відміткою суду про набрання вказаною постановою законної сили 15.08.2011 року.

У вказаній постанові зазначено, що ОСОБА_5, який виступив організатором організованої групи осіб, розробив план здійснення злочину, знайшов співучасників злочину та сформував склад організованої групи, в подальшому керував діями членів організованої групи, своїми навмисними діями особисто, та охоплюючи своїм умислом дії інших членів групи ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, здійснив створення суб'єктів підприємницької діяльності ПП «Універсал Н», ПП «Дніпротранс Д07», ПП «Сервістранс-Н-08», ПП «Агроспецтехніка Н09», ПП «Автопромресурс Н09», ПП «Спецпромтехніка», ПП «Спецстанкострой», ПП «Променергокомплект-Н», ПП «Регіонкомплектсервіс» з метою здійснення та прикриття незаконної діяльності по переведенню грошових коштів з безготівкової в готівкову форму та незаконному формуванню податкового кредиту по ПДВ.

Також, 02.04.2013 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла завірена належним чином копія вироку Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 03.04.2012 року по кримінальній справі № 1-436/21/12 по обвинуваченню ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 у вчиненні злочинів передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст.28, ч.1 ст. 364-1, ч. 3 ст.28, ч.1 ст. 366 КК України. Згідно вказаного вироку, ОСОБА_4, виступаючи засновником та директором ПП «Сервістранс-Н-08», маючи в своєму розпорядженні статутні, реєстраційні документи, печатку, банківські рахунки, використовував ПП «Сервістранс-Н-08» для здійснення незаконної діяльності по переведенню грошових коштів з безготівкової форми у готівкову.

Враховуючи зазначені обставини, суд обґрунтовано доходить висновку, що надані до суду первинні документи не можна враховувати, як документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Так, відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України, який діє з 01.01.2011 року, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п.198.2 ст.198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який припинив свою дію з 01.01.2012 року, встановлено.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській операції.

Таким чином, операції, що формують податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг, або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, за результатами дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій ПП «Прозір» в частині відтворення в податковому обліку наслідків таких операцій, що вони здійснення без мети настання реальних наслідків та не підтверджені належним чином.

Також, з огляду на вище викладене, суд дійшов висновку про недоведеність викладених позивачем обставин в обґрунтування позовних вимог.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд дійшов висновку, що поданих позивачем доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку відмовити у задоволені позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову приватного підприємства "Прозір" до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 08 квітня 2013 року.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 08.04.2013 року СуддяВ.В. Горбалінський В.В. Горбалінський