Постанова

від 09.04.2013 по справі 2а-209/12/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2013 р. Справа № 2a-209/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Панікара І.В.

при секретарі Кривун О.О.

за участю сторін:

представника позивача: ОСОБА_1,

представників відповідача: Григоріва В.М., Кердяк М.Й.,

представника прокуратури: Герасимика Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Приватного підприємця ОСОБА_5

до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби

про визнання неправомірними дій та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003291703 від 29.12.2011 р.,-

ВСТАНОВИВ:

16.01.2012 року приватний підприємець ОСОБА_5 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську (надалі - відповідач) про визнання неправомірними дій та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003291703 від 29.12.2011 р.

29.03.2012 року ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду по справі проведено процесуальне правонаступництво у спосіб заміни первинного позивача - Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківськ на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби.

18.04.2012 року представником прокуратури Івано-Франківської області надано суду лист від 12.04.2012 року, в якому прокуратура Івано-Франківської області повідомила суд про вступ у розгляд вказаної справи на підставі положень статті 60 КАС України.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що в супереч законодавчим положенням, а саме: вимогам Цивільного та Податкового кодексів України, законів України "Про податок на додану вартість", "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідачем, на підставі акту позапланової невиїзної документальної перевірки з питань дотримання позивачем податкового, валютного та іншого законодавства, винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0003291703 від 29.12.2011 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання за платежем - податок на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції, з яким останній не погоджується, внаслідок чого, просить його скасувати, а дії щодо написання, вручення та застосування в частині, що стосується висновків такого акту про нікчемність правочинів - неправомірними.

В судовому засіданні представник позивача заявлені ним позовні вимоги підтримав в повному об"ємі з мотивів викладених в адміністративному позові.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, щодо задоволення адміністративного позову заперечив з підстав наведених ним в письмовому запереченні від 27.07.2011 року, що долучене до матеріалів справи. (т.1 а.с. 75-77).

Представник прокуратури щодо задоволення позовних вимог заперечив, з мотивів їх необґрунтованості.

Розглянувши адміністративний позов, заслухавши думку представників сторін, дослідивши наявні та витребувані докази, судом установлено наступне.

Як суб"єкт підприємницької діяльності ОСОБА_5 зареєстрований рішенням Івано-Франківського міськвиконкому 29.08.2003 року, про що йому видано свідоцтво.

На обліку в ДПІ м. Івано-Франківська позивач знаходиться з 02.09.2003 року.

15 грудня 2011 року, за наслідками проведення документальної невиїзної позапланової перевірки щодо позивача, відповідачем складено акт № 13056/17-3/НОМЕР_2 "Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, реєстраційний номер НОМЕР_2, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по операціях здійснених з: ТОВ "ЮА Трейдінг" і.п.н. 370463026557 за період з 01.05.2010р. по 31.10.2010р.; "Інвестиційної компанієї "Декоролайн" (код ЄДРПОУ 36756438) за грудень 2010р - червень 2011р.; ТОВ Фірма Форвард, ЛТД" (код ЄДРПОУ 22732086) за період з 01.07.2010р. по 31.10.2010р. та з 01.09.2010р. по 31.12.2010р.; ПП "Альфа-Л" (код ЄДРПОУ 30304256) за період з 01.12.2010р. по 31.03.2011р.; ТОВ "Український інвестиційний холдинг" (код ЄДРПОУ 33547165) за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р." (надалі - Акт). (т.1. а.с. 10-60).

Відповідно до висновків Акту, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п. 7.4.1. п.п.7.4.5 п.7.4. п.7.5., пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", із змінами та доповненнями, п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п. 198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.200.1, п. 200.2 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ0, в результаті чого донараховано податку на додану вартість в розмірі на 2495606,00 грн., а саме: за серпень 2010 року в розмірі 41924,00грн., за листопад 2010 року в розмірі 378578,00 грн., за грудень 2010 року в розмірі 1 320 051,00 грн., за січень 2011 року в розмірі 125 526,00 грн., за лютий 2011 року в розмірі 29527,00 грн., окрім того застосовано штрафних санкцій на суму 870278,50 грн.

Як наслідок проведеної перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 29.12.2011 р. за № 0003291703, відповідно до якого, позивачу збільшено суму грошового зобов"язання за платежем - податок на додану вартість, на суму 3365884,5 грн., з якої: за основним платежем - 2495606 грн., за штрафними санкціями - 870278,5 грн. (т.1. а.с.9).

При вирішенні виниклого спору суду виходив із наступного.

Спеціальними нормативно-правовими актами, що визначали платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, відповідальність платника податків на час виникнення спірних правовідносин були: Закон України "Про податок на додану вартість" та Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Податковий кодекс України.

Закон України "Про податок на додану вартість" втратив чинність з 01.01.2011 року у звязку зі вступом в дію Податкового кодексу України, однак положення даного Закону підлягають застосуванню до спірних правовідносин, які виникли у період: з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року, оскільки саме він визначав правила формування спірного податку на ПДВ за вказаний період.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Закон України "Про податок на додану вартість" визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

А згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені вказаним підпунктом.

За змістом підпункту п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість", не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Аналогічний зміст щодо визначення податку на додану вартість, підстави для його нарахування та сплати містяться і в чинному Податковому кодексі України.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ -документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

В частині 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є дані лише первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до змісту частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь здійсненні господарської діяльності

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

В даному контексті слід зазначити, що як встановлено в судовому засіданні, за період з 01.05.2010р. по 31.10.2010р. відповідачем здійснювалися господарські операції із наступними контрагентами: ТОВ "ЮА Трейдінг", ПП "Інвестиційна компанія "Декаролайн", ТОВ Фірма „Форвард ЛТД", ПП "Альфа - Л", ТОВ "Український Інвестиційний Холдинг", внаслідок чого ним до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними в:

- липні 2010р. (ТОВ "ЮА Трейдінг") на суму ПДВ 41923,83 гривень;

- грудні 2010р. ("Інвестиційної компанії "Декоролайн") на суму ПДВ 31522,33 гривень;

- лютому 2011 р. ("Інвестиційної компанії "Декоролайн") на суму ПДВ 306265,20 гривень;

- листопаді 2010р. (ТОВ Фірма "Форвард, ЛТД") на суму ПДВ 564664,80 гривень;

- грудні 2010 р. (ПП "Альфа-Л") на суму ПДВ 1102442,16 гривень;

- січні 2011р. (ПП "Альфа-Л") на суму ПДВ 125525,80 гривень;

- лютому 2011р. (ПП "Альфа-Л") на суму ПДВ 298005,74 гивень;

- лютому 2011р. (ТОВ "Український інвестиційний холдинг") на суму ПДВ 25255,80 гривень.

Представник позивача зазначені обставини в ході судового розгляду не заперечив.

Проте, як встановлено, на момент проведення перевірки, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 на запит ДПІ за № 26913/10/17-322/7796 від 26.10.2011 року не надано для перевірки оригіналів накладних на прихід, податкових накладних, документів, по яких відбувався би рух товару від продавця (постачальника) до покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження товарів відповідно вищезазначених норм чинного законодавства.

Представник позивача з даного приводу пояснив, що надати такі документи не було можливості, оскільки на момент їх витребування документи були вилучені правоохоронними органами в рамках проведення слідчих дій по кримінальній справі № 310788 про обвинувачення ОСОБА_5, яка на даний момент перебуває в провадженні Івано-Франківського міського суду.

З метою встановлення даного факту, 16.07.2012 року судом винесено ухвалу про витребування в Івано-Франківського міського суду додаткових доказів, а саме: належним чином завіреної копії протоколу обшуку від 24.03.2011 року, яка згідно слів позивача, міститилася в матеріалах кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_5 за № 310788 (т. 74 а.с. 37-40), а також копії протоколів огляду речових доказів, які вилучені згідно протоколів обшуку від 09.12.2010 року та 24.03.2011 року.

На виконання вищевказаної ухвали суду, 12.10.2012 року на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшли витребувані докази.

Однак, як вбачається із зазначених процесуальних документів, первинних бухгалтерських документів на підтвердження господарських операцій між ПП ОСОБА_5 та його контрагентами - ТОВ "ЮА Трейдінг", ПП "Інвестиційна компанія "Декаролайн", ТОВ Фірма „Форвард ЛТД", ПП "Альфа - Л", ТОВ "Український Інвестиційний Холдинг" у нього не вилучалося.

З метою, повного всебічного та об»єктивного рогляду справи, суд зобов»язав позивача представити в судове засідання для огляду (у разі наявності) відповідні звернення до своїх контрагентів з метою отрмання у них належним чином завірених копій (дублікатів) первинних бухгалтерських документів та інших доказів, що підтверджують реальність господарських операцій.

На вимогу суду, позивач пояснив, що звернень у нього не збереглося, проте листи -відповіді контрагентів він представити зможе.

Такі листи надані в судовому засіданні та їх засвідчені копії доєднані до матеріалів справи (т.3. а с. 182-186). Водночас, представником позивача надано ті копії (дублікати) первинних бухгалтерських документів, які йому направлено збоку контрагентів. Так, суду представлено видаткові накладні, податкові накладні та квитанції до прибуткових касових ордерів на кошти отримані від покупця - ОСОБА_5 , з печатками та підписами посадових осіб - контрагентів.(т.1. а.с. 176-250, т.2 а.с.1-250, т.3 а.с. 1-181).

У відповідності до вимог п.201.4 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Суд зазначає, що за умов коли, податкова накладна у відповідності до вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, слід також брати до уваги і право контролюючого органу у 30 денний строк провести камеральну перевірку задекларованих платником даних, що передбачене п. 200.10 ст. 200 ПК України. Проте, як встановлено, в ході проведення такої перевірки, позивач податкової накладної чи інших первинних бухгалтерських документів, контролюючому органу не представив.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що подання в судовому засіданні копій таких податкових накладних, саме як доказу реальності здійсненних товарних операцій, не може бути взяте судом до уваги без дослідження додаткових доказів - актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товару та його проплату, а також інших первинних документів.

Водночас, жодних обґрунтованих доказів на підтвердження здійснених операцій на суму задекларованого податкового кредиту за період серпня 2010 - лютого 2012 року (т.3 а.с.187-225) позивачем так і не представлено, що, як наслідок, свідчить про необгрунтоване заниження ним суми податкового зобов"язання з податку на додану вартість за вищевказаний період.

У відповідності до положень п.п.54.3.2 п. 54.3. статті 54 Податкового Кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

Згідно вимог п. 123.1. статті 123 Податкового Кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.п. «б» 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

Згідно п.п.17.1.3. п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З урахуванням вищевикладених норм матеріального права, суд констатує, що відповідач, як суб"єкт владних повноважень, діючи у відповідності до статті 19 Конституції України, лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано виніс оскаржуване податкове повідомленням-рішення від 29.12.2011 р. за № 0003291703 відповідно до якого, позивачу збільшено суму грошового зобов»язання за платежем - податок на додану вартість за основним платежем - на суму 2495606 грн. та за штрафними санкціями - на суму 870278,5 грн., а отже підстав для його скасування суд не вбачає.

Щодо заявленої позивачем вимоги про визнання протиправними дій відповідача, які полягають у викладенні в акті перевірки від 15.12.2011 року висновків про нікчемність правочинів - неправомірними, суд зазначає наступне.

Згідно із ч.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 12.01.2011 року за №34/18772 "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Акт (довідка) документальної перевірки складається у двох примірниках та підписується посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, а також посадовими особами платника податків або його законними представниками. Тобто, акт перевірки як службовий документ стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки і є носієм інформації про встановлені факти та обставини за результатами проведеної перевірки, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Отже, акт перевірки та висновки у ньому не є тим рішенням суб'єкта владних повноважень, яке само по собі породжує для суб'єкта господарської діяльності певні негативні правові наслідки чи спрямоване на регулювання тих чи інших відносин і носить обов'язковий характер для суб'єктів цих же відносин. Жодних управлінських висновків акт перевірки не містить, вчинити будь-які обов'язкові дії платнику податків він не приписує, та відповідно не порушує права свободи та інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин.

Внаслідок чого, позовна вимога про визнання протиправними дій щодо відображення в акті перевірки певних висновків податкового органу є безпідставною та до задоволення не підлягає .

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Панікар І.В.

Постанова складена в повному обсязі 15.04.2013 року.