Постанова

від 12.04.2013 по справі 809/893/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2013 р. Справа № 809/893/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Біньковської Н.В.

при секретарі судового засідання Хоми О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю "Фітойл" про стягнення податкового боргу в сумі 3868,74 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Калуська об'єднана державна податкова інспекція Івано-Франківської області Державної податкової служби звернулася в суд з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фітойл" про стягнення податкового боргу сумі 3868,74 грн.

Позовні вимоги мотивовані наявністю у відповідача заборгованості перед бюджетом по сплаті податку на додану вартість в загальному розмірі 3189,83 грн., що виникла внаслідок несплати узгодженої суми штрафу, нарахованого платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки згідно поданого уточнюючого розрахунку № 9047959448 від 03.08.2012 року в сумі 1148,84 грн. та нарахованої пені в сумі 2040,99 грн., а також по сплаті земельного податку в сумі 678,91 грн., яка виникла внаслідок несплати узгодженої суми податкового зобов'язання згідно поданої декларації за 2012 рік № 9029137878 від 24.05.2012 року.

Представник позивача в судове засіданні не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи позивач судом повідомлений належним чином, проте 12.04.2013 року подав на адресу суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився без поважних причин та без повідомлення ним про причини неприбуття, хоча відповідач був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду.

За таких обставин суд вважає, що, із врахуванням положень частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи можливий за відсутності позивача і відповідача та розглянув справу без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "Фітойл" 21.08.2008 року зареєстроване виконавчим комітетом Львівської міської ради як юридична особа , що підтверджується довідкою з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 468142 (а.с.8) та взяте на облік Калуською об'єднаною державною податковою інспекцією Івано-Франківської області Державної податкової служби як платник податків.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпунктів 9.1.3., 9.1.10. пункту 9.1. статті 9 Податкового кодексу України податок на додану вартість та плата за землю належать до загальнодержавних податків і зборів.

За змістом підпункту 14.1.178. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податок на додану вартість непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За приписами підпункту 14.1.147. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно статті 15, 180, 269 Податкового кодексу України відповідач є платником податку на додану вартість і платником плати за землю та у відповідності до пункту 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України несе обов'язок по сплаті податків та зборів у строки та розмірах встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що, у відповідності до статті 36 Кодексу, є податковим обов'язком. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком, збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Підстави припинення податкового обов'язку, крім його виконання, визначені пунктом 37.3. статті 37 Податкового кодексу України. Згідно пункту 38.1. статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Пунктом 38.2. статті 38 Податкового кодексу України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Відповідно до пункту 54.1. статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно пункту 49.1. статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до пункту 49.2. статті 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно пункту 50.1. Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Відповідно до пунктів 203.1, 203.2 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Пунктом 57.1. статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до пункту 287.3. статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Статтею 285 даного Кодексу передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктом 286.2. статті 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Судом встановлено, що 03.08.2012 року ТОВ "Фітойл" подано позивачу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2012 року № 9047959448, де відповідачем самостійно нараховано суму штрафу у зв'язку з виправленням помилки в розмірі 1195,00 грн. (а.с.12-13).

Також, 24.05.2012 року відповідач самостійно визначив податкове зобов'язання по земельному податку за 2012 рік в загальному розмірі 1592,49 грн. в тому числі за липень 2012 року в сумі 132,71 грн., за серпень 2012 року в сумі 132,71 грн., за вересень 2012 року в сумі 132,71 грн., за жовтень 2012 року в сумі 132,71 грн., за листопад 2012 року в сумі 132,71 грн. та за грудень 2012 року в сумі 132,68 грн., що підтверджується поданою позивачу 24.05.2012 року податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності ) № 9029137878 (а.с.18-19).

Відповідно до пункту 56.11. статті 56 Податкового кодексу України самостійно визначене платником податків податкове зобов'язання оскарженню не підлягає.

Згідно підпункту 5.4.1. пункту 5.4. статті 5 вищевказаного Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно обраховані податкові зобов'язання відповідача визначені ним в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за № 9047959448 від 03.08.2012 року, а також в податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності ) за № 9029137878 від 24.05.2012 року є узгодженим з дня подання такого розрахунку і декларації та являється податковим боргом відповідача.

Частина нестягнутого у судовому порядку та несплаченого податкового боргу з податку на додану вартість на момент розгляду справи за уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за № 9047959448 від 03.08.2012 року становить 1148,84 грн., а з земельного податку згідно податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності ) за № 9029137878 від 24.05.2012 року становить 678,91 грн. в тому числі за липень 2012 року в сумі 15,39 грн., за серпень 2012 року в сумі 132,71 грн., за вересень 2012 року в сумі 132,71 грн., за жовтень 2012 року в сумі 132,71 грн., за листопад 2012 року в сумі 132,71 грн. та за грудень 2012 року в сумі 132,68 грн., а всього разом 1827,75 грн.

Судом встановлено, що відповідачу за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість нараховано пеню у розмірі 2040,99 грн. за період з 30.01.2012 року по 22.08.2012 року, що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника.

Згідно підпункту 129.1.1. підпункту 129.1. статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;

б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом.

Нарахування пені закінчується у випадках, визначених пунктом 129.3. статті 129 Податкового кодексу України. Відповідно до пункту 129.4. статті 129 Податкового кодексу України пеня, визначена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1. цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Позивачем надсилалася ТОВ "Фітойл" податкова вимога форми "Ю" від 14.08.2012 року за № 1043309/10/190 (а.с.11) і у відповідності до абзацу 3 пункту 58.3. статті 58 Податкового кодексу України вважається врученою відповідачу. На час розгляду справи податкова вимога є неоскаржена та невідкликана.

Підпунктом 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість в загальному розмірі 3189,83 грн. та з земельного податку в сумі 678,91 грн., а всього разом 3868,74 грн. є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.

Податковий борг відповідача підтверджується уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за № 9047959448 від 03.08.2012 року (а.с.12-13), податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності ) за № 9029137878 від 24.05.2012 року (а.с.18-19), податковою вимогою форми "Ю" від 14.08.2012 року за № 1043309/10/190 (а.с.11), листом від 11.03.2013 року за № 1270/10/190 (а.с.10) та зворотнім боком облікових карток платника (а.с.16-17, 21-22).

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості відповідачем суду не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити податковий борг в сумі 3868,74 грн. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов'язок забезпечується статтею 67 Конституції України.

Відповідно до пункту 95.1. статті 95 Податкового кодексу України, орган держаної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи, щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно пункту 95.3. статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Фітойл" податкового боргу в сумі 3868,74 грн. є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фітойл" (ідентифікаційний код 36118779) в дохід бюджету податковий борг в сумі 3868 (три тисячі вісімсот шістдесят вісім) гривень 74 копійки з розрахункових рахунків в банках, які обслуговують ТОВ "Фітойл" та за рахунок його готівки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Біньковська Н.В.