Постанова

від 26.04.2013 по справі 809/989/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2013 р. Справа № 809/989/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Главача І.А.,

за участю секретаря судового засідання Куриша Р.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліф" про стягнення заборгованості у сумі 48 635,74 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

28.03.2013 року Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби (надалі - позивач, ДПІ у м. Івано-Франківську) звернулася з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліф" про стягнення заборгованості. Позовні вимоги мотивувала тим, що за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетом, яка виникла у зв'язку з несплатою пені, нарахованої за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності за період з 01.02.2009 року по 01.04.2012 року, у розмірі 48 465,74 грн. та штрафних санкцій, застосованих за порушення термінів декларування валютних цінностей за вказаний період, у розмірі 170,00 грн. на загальну суму 48 635,74 грн.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Кореспонденція, направлена ТзОВ "Еліф" за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, повернулася на адресу суду з відміткою працівника поштового зв'язку "підприємство відсутнє".

Відповідно до частини 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Згідно частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

З урахуванням наведеного, суд приходить висновку, що відповідач повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Наданим правом на подання заперечення проти позову не скористався. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи суду не подав.

Статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів (частина 4).

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (частина 6).

За таких обставин, оскільки немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але не прибули всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, то відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ "Еліф" 26.05.2006 року зареєстроване виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області як юридична особа та 01.06.2006 року взяте на податковий облік як платник податків ДПІ в м. Івано-Франківську (а.с.5-6, 9).

З 01.01.2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що з 04.05.2012 року по 11.05.2012 року головним державним податковим інспектором відділу перевірок фінансових установ, контролю за операціями у сфері зовнішньоекономічної діяльності управління податкового контролю ДПІ у м. Івано-Франківську Микитиним Д.М. з урахуванням вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, на виконання наказу ДПІ у м. Івано-Франківську № 425 від 28.04.2012 року, на підставі направлення № 00000448 від 04.05.2012 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог валютного законодавства України при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності ТзОВ "Еліф" за період з 01.02.2009 року по 01.04.2012 року, за результатами якої складено акт за № 3138/22-5/34084078 від 18.05.2012 року.

В даному акті зафіксовано порушення ТзОВ "Еліф":

- статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» при здійсненні експортних операцій з нерезидентами: «BEYAZ ENERJI ORMAN URUNLERI INSAAT» SANAYI ve DIS TIC.LTD.STI Merkez:Egitim Mah. Kasap Ismail Sok. Avrasya Is Merkezi № 14/17 Kadikoy, Туреччина по контракту № 1 від 05.05.2011 року та по контракту № 2 від 10.05.2011 року; FIRMA ADI «RAHMI SARI» Ziya Gokalp Caddesi Canakkale Sehitling YaniMersin 10, Туреччина по контракту № 7 від 03.06.2011 року;

- статті 1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» від 18.06.1994 року № 319/94, статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» - декларування валютних цінностей станом на 01.01.2012 року ТзОВ "Еліф" в сумі 21 750,05 дол. США за експорт товарів не проведено (а.с.9-14).

Згідно з вимогами статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків і іноземній валюті» встановлено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Як вбачається з акту перевірки № 3138/22-5/34084078 від 18.05.2012 року, у ТзОВ "Еліф" відсутній висновок центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики на перевищення строків розрахунків по контрактах № 1 від 05.05.2011 року, № 2 від 10.05.2011 року та № 7 від 03.06.2011 року.

Позивачем також на виконання вимог частини 2 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків і іноземній валюті» встановлено, що ТзОВ "Еліф" не зверталося з позовною заявою про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, до Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України.

Згідно частини 5 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків і іноземній валюті» державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

З урахуванням наведеного, на підставі вказаного акту перевірки заступником начальника ДПІ у м. Івано-Франківську Бойчук Р.М. винесено податкове повідомлення-рішення за № 0000322205 від 31.05.2012 року, згідно якого ТзОВ "Еліф" нараховано пеню за порушення розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності за період з 01.02.2009 року по 01.04.2012 року у сумі 48 465,74 грн. (а.с.8).

Статтею 1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» від 18.06.1994 року № 319/941 встановлено, що декларування суб'єктами підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, наявності належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, здійснюється щоквартально.

У відповідності до вимог частини 1 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.1993 року № 15-93, валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами» від 25.12.1995 року № 207 встановлено, що декларування валютних цінностей, доходів та майна здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності за наведеною формою в регіональних відділеннях Національного банку України та в державних податкових інспекціях за місцем знаходження суб'єктів підприємницької діяльності (пункт 2). Обов'язкове декларування валютних цінностей, доходів та майна здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності за наведеною формою щоквартально в терміни, встановлені для подання квартальної та річної бухгалтерської звітності, починаючи з підсумків за 1995 рік, а спільними підприємствами з іноземними інвестиціями - щоквартально до 20 числа наступного місяця за звітним кварталом і у терміни, встановлені для подання річної звітності, починаючи з підсумків діяльності за 1995 рік (пункт 3).

З акту перевірки № 3138/22-5/34084078 від 18.05.2012 року вбачається, що ТзОВ "Еліф" задекларувало валютні цінності, які знаходяться за межами України, з порушенням строків декларування (листи АТ «Укрсиббанк» (м. Харків) від 08.12.2011 року № 25-11/26639, від 06.01.2012 року від 25-11/300) (а.с.13).

Згідно статті 8 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» від 18.06.1994 року № 319/941, у разі виконання вимог, передбачених частиною першою статті 1 та статтею 3 цього Указу, до суб'єктів підприємницької діяльності не застосовуються санкції, передбачені чинним законодавством, а їх керівники (посадові особи) не притягаються до кримінальної та інших видів відповідальності.

Згідно абзацу 7 пункту 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.1993 року № 15-93, за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету застосовується штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Національного банку України № 49 від 08.02.2000 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 209/4430 від 04.04.2000 року, за порушення строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою відповідальність - накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період.

Судом встановлено, що позивачем на підставі акту перевірки № 3138/22-5/34084078 від 18.05.2012 року винесено податкове повідомлення-рішення за № 0000332205 від 31.05.2012 року, згідно якого до ТзОВ "Еліф" застосовано штрафні санкції за порушення строків декларування валютних цінностей у сумі 170,00 грн. (а.с.8).

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

З матеріалів справи вбачається, що податкові повідомлення-рішення № 0000322205 та № 0000332205 від 31.05.2012 року отримані директором ТзОВ "Еліф" Ердемом Кемалем 31.05.2012 року, ним не оскаржені, а отже визначена згідно даних податкових повідомлень-рішень сума грошового зобов'язання у загальному розмірі 48 635,74 підлягала сплаті останнім у строк, встановлений пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України.

Однак, судом встановлено, що у зв'язку із невиконанням відповідачем визначеного Законом обов'язку, за ТзОВ "Еліф" залишається непогашеними 48 465,74 грн. пені, нарахованої за порушення розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності за період з 01.02.2009 року по 01.04.2012 року, та 170,00 грн. штрафних санкцій, застосованих за порушення термінів декларування валютних цінностей.

У відповідності до вимог абзацу 1 пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України надіслано ТзОВ "Еліф" податкову вимогу за № 1299 від 11.06.2012 року на суму 48 635,74 грн. Дану вимогу відповідачем отримано 18.06.2012 року, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення, однак залишено без реагування (а.с.7).

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що податкові зобов'язання зі сплати пені, нарахованої за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності за період з 01.02.2009 року по 01.04.2012 року, у розмірі 48 465,74 грн. та штрафних санкцій, застосованих за порушення термінів декларування валютних цінностей за вказаний період, у розмірі 170,00 грн. на загальну суму 48 635,74 грн. є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.

Підстав для звільнення ТзОВ "Еліф" від сплати заборгованості судом не встановлено.

Доказів сплати податкового боргу відповідач суду не представив, чим фактично не заперечив наявність заборгованості, яка є предметом спору у даній справі.

За таких обставин, податковий борг у сумі 48 635,74 грн. підлягає стягненню у судовому порядку.

Статтею 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до вимог підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.4 статті 95 цього Кодексу встановлено, що орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст.ст.11, 71, 86, ч.6 ст.128 , ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліф" (76002, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. В. Івасюка, 60, код ЄДРПОУ - 34084078) в дохід Державного бюджету України 48 635 (сорок вісім тисяч шістсот тридцять п'ять) грн. 74 коп. податкового боргу з розрахункових рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Еліф".

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Главач І.А.