Постанова

від 29.04.2013 по справі 812/3496/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.1.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 квітня 2013 року Справа № 812/3496/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Твердохліба Р.С.,

за участю

секретаря судового засідання Андріасяна Е.А.,

та

представників сторін:

від позивача - Непарідзе Д.Н. (довіреність від 13.12.2012 № 15711/10),

від відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби до дочірнього підприємства «Авто-Термо» про надання дозволу на погашення суми податкового боргу з орендної плати за землю у розмірі 5185,12 грн. за рахунок реалізації майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, -

ВСТАНОВИВ:

09 квітня 2013 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби до дочірнього підприємства «Авто-Термо» про надання дозволу на погашення суми податкового боргу з орендної плати за землю у розмірі 5185,12 грн. за рахунок реалізації майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що дочірнє підприємство «Авто-Термо» зареєстровано Слов'яносербською районною державною адміністрацією Луганської області, перебуває на податковому обліку в державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Луганська з 19 вересня 2000 року за № 07538.

Відповідно до поданої відповідачем податкової декларації від 15 лютого 2012 року № 9005369232 за відповідачем утворився податковий борг з орендної плати за землю у розмірі 5185,12 грн.

Згідно до ст.59 Податкового кодексу України та з метою погашення податкового боргу позивачем дочірньому підприємству «Авто-Термо» було направлено податкову вимогу від 06 квітня 2011 року № 365/5897/24 та 07 квітня 2011 року прийнято рішення № 86 про опис майна відповідача у податку заставу.

Відповідно до п.2.2 розділу ІІ Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 24 грудня 2010 року № 1043, опис майна у податку заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу.

Державною податковою інспекцією в Жовтневому районі м. Луганська Луганської області ДПС складені акти опису майна, на яке поширюється право податкової застави, а саме від 23 квітня 2012 року № 9, від 13 червня 2012 року № 4.

Відповідно до вимог п.89.8 ст.89 Податкового кодексу України та згідно витягів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна на запит органу державної влади, зареєстровано 23 квітня 2012 року за № 35773299, об'єкт обтяження - активи платника податків дочірнього підприємства «Авто-Термо» згідно акту опису від 23 квітня 2012 року № 9 та від 18 червня 2012 року за № 36524635, об'єкт обтяження - активи латника податків дочірнього підприємства «Авто-Термо» згідно акту опису від 13 червня 2012 року № 14.

Згідно з п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

У зв'язку з вищевикладеним, позивач просить суд надати дозвіл на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків дочірнього підприємства «Авто-Термо», що перебуває у податковій заставі на суму 5185,12 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, причини не прибуття суду не повідомив.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Статтею 14 Податкового кодексу України наведено перелік основних понять, які використовуються у Податковому кодексі України, зокрема:

- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).

Згідно із статтею 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).

Згідно із пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

У відповідності із пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт 49.18.1);

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт 49.18.2);

- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.3);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу (підпункт 49.18.4);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.5).

Платник податків відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що дочірнє підприємство «Авто-Термо» зареєстровано Слов'яносербською районною державною адміністрацією Луганської області 08 вересня 2000 року, включені відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 07 вересня 2005 року № 13751200000000245, знаходиться на податковому обліку в державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області ДПС 19 вересня 2000 року за № 07538 (а.с. 9-13, 15).

Відповідно до вимог підпункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України відповідач подав до державної податкової інспекції у Жовтневому районі Луганської області Державної податкової служби податкову декларацію з плати за землю від 15 лютого 2012 року № 9005369232, у якій визначив суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю у розмірі 5185,12 грн. щомісячно (арк. справи 19-20).

У зв'язку з несплатою податкових зобов'язань з орендної плати за землю, визначених у декларації від 15 лютого 2012 року № 9005369232 за відповідачем утворився податковий борг з орендної плати за землю у розмірі 5185,12 грн., що підтверджується розрахунком, декларацією та карткою особового рахунку відповідача (а.с. 16-17, 19-20, 36).

У відповідності із підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу).

Розділом ХІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та платою за землю.

Статтею 269 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Відповідно до статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік, який починається 01 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим за 12 місяців).

Згідно із пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (підпункт 286.2 статті 286 Податкового кодексу України).

Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (підпункт 286.3 статті 286 Податкового кодексу України).

У відповідності із підпунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (підпункт 287.4 статті 287 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.27 пункту 20.1); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 20.1.28 пункту 20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (пункт 20.1.18 пункту 20.1).

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги та здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (підпункти 95.2 та 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

На виконання вищезазначених положень Податкового кодексу України державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області відповідачу направлено податкову вимогу від 06 квітня 2011 року № 365/5897/24, яка отримана уповноваженою особою відповідача 13 квітня 2011 року (арк. справи 21).

Оскільки податкова вимога від 06 квітня 2011 року № 365/5897/24 є чинною (доказів про відкликання податкової вимоги суду не надано), суд прийшов до висновку, що органом державної податкової служби при зверненні до адміністративного суду з поданням про стягнення коштів за податковим боргом дотримані вимоги пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.95.3 ст.95 ПК України орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Відповідно до ст.89 ПК України право податкової застави виникає у разі, зокрема несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених п.89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом державної податкової служби.

Орган державної податкової служби зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

Згідно вимог ст.89 ПК України позивачем здійснено опис майна відповідача на суму 61828,28 грн., про що складено акт опису майна від 23 квітня 2012 року № 9, на суму 20068,79 грн., про що складено акт опису майна від 13 червня 2012 року № 14 (а.с. 22-24).

23 квітня 2012 року у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано податкову заставу на активи платника податків за актом опису майна від 23 квітня 2012 року № 9, 18 червня 2012 року у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано податкову заставу на активи платника податків за актом опису майна від 13 червня 2012 року № 14 (а.с. 25, 26).

На підтвердження відсутності у відповідача коштів достатніх для погашення податкового боргу, представником позивача подано до суду платіжні вимоги, які повернуті без виконання у зв'язку з закриттям рахунків та накладення арешту на рахунки (а.с. 25, 25, 26).

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позивачем у повній мірі доведено суду відсутність у відповідача коштів достатніх для погашення податкового боргу у загальному розмірі 5185,12 грн. та неможливість погашення податкового боргу за рахунок коштів відповідача.

На час розгляду адміністративної справи, сума податкового боргу відповідачем не сплачена, таким чином, судом позовні вимоги визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вимоги ч.4 ст.94 КАС України, а також те, що позивач від сплати судового збору звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби до дочірнього підприємства «Авто-Термо» про надання дозволу на погашення суми податкового боргу з орендної плати за землю у розмірі 5185,12 грн. за рахунок реалізації майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, - задовольнити повністю.

Надати дозвіл державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби на погашення суми податкового боргу з орендної плати за землю у розмірі 5185,12 грн. (п'ять тисяч сто вісімдесят п'ять гривень дванадцять копійок) за рахунок майна дочірнього підприємства «Авто-Термо», ідентифікаційний код 31122707, що перебуває у податковій заставі, згідно актів опису майна від 23 квітня 2012 року № 9, від 13 червня 2012 року № 14.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Р.С. Твердохліб