Рішення

від 25.04.2013 по справі 906/324/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "25" квітня 2013 р. Справа № 906/324/13-г

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - підприємця,

від відповідача: Лукашука О.В. - представника за довіреністю №494

від 12.02.2013р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м.Андрушівка, Житомирська область)

до Державного підприємства "Підприємство Бердичівського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№108)" (м.Бердичів)

про стягнення 20000,00 грн.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Підприємство Бердичівського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№108)" про стягнення 15049,80грн. заборгованості за поставлене обладнання та 4950,00грн. компенсації вартості неякісного товару.

Ухвалою господарського суду від 04.03.2013р. позовну заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №906/324/13-г, розгляд справи призначено на 26.03.2013р.

У зв'язку з невиконання вимог ухвали суду, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи і необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 26.03.2013р. розгляд справи відкладено на 09.04.2013р.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 09.04.2013р. розгляд справи відкладено на 25.04.2013р.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та письмових доповненнях (вх.№5384 від 03.04.2013р.) до позовної заяви. Пояснила, що за результатами проведеної між сторонами звірки розрахунків станом на 16.04.2013р. заборгованість відповідача становить 15049,81грн. Також зазначила, що відповідач не компенсував вартість неякісного товару на суму 4950,00грн.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги на суму 15049,80грн. визнав, проти задоволення позовних вимог на суму 4950,00грн. заперечив, посилаючись на те, що позивачем не надано належного документального підтвердження поставки Державним підприємством "Підприємство Бердичівського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№108)" продукції неналежної якості на вказану суму. Також зазначив, що до вимог про недоліки придбаного товару застосовується позовна давність в один рік.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, за накладною №84 від 01.07.2010р. підприємець ОСОБА_1 передала, а представник Державного підприємства "Підприємство Бердичівського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№108)" ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності №74 від 24.06.2010р., прийняв обладнання для деревообробки - пилораму ленточну, станок торцовочний, заточно-розвідний пристрій (надалі товар) на загальну суму 23000,00грн. (а.с.21,15). Позивачем на оплату даного товару виставлено відповідачеві рахунок №84 від 01.07.2010р. (а.с.22) та виписано податкову накладну від 01.07.2010р. (а.с.14).

Водночас, матеріалами справи стверджується, що між сторонами по справі протягом 2009-2011р.р. існували договірні зобов'язання з купівлі-продажу. Так, між сторонами були укладені договори: №10 від 20.05.2009р. купівлі-продажу штахетника (а.с.39); №20 від 06.01.2010р. купівлі-продажу дощатки тарної (а.с.51-52); №7 від 01.02.2011р. дощатки тарної та брусу (а.с.26).

Судом враховуються пояснення позивача, наведені у доповненнях (вх.№5384 від 03.04.2013р.) до позовної заяви, відповідно до яких, підприємець ОСОБА_1 зазначила, що починаючи з 2009 року сторони перебували у господарських відносинах (договір купівлі-продажу №10 від 20.05.2009р., а.с.39), у зв'язку з чим станом на 01.01.2010р. за позивачем рахувалась заборгованість перед відповідачем у розмірі 1530,99грн. Вказана заборгованість 13.05.2010р. була сплачена позивачем (а.с.73) та зарахована ДП "Підприємство Бердичівського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№108)" в рахунок погашення боргу за 2009 рік, що також підтверджується актом №5 звірки взаєморозрахунків від 16.04.2013р. (а.с.88). Вказані обставини не заперечувались й представником відповідача в судових засіданнях.

Позивач також пояснила, що за договором купівлі-продажу №20 від 06.01.2010р. від відповідача було отримано товар на суму 62023,42грн., оплату за який проведено на суму 54073,23грн. Крім того, вказала, що серед продукції, яка поставлялась відповідачем за договором №20 від 06.01.2010р., була продукція неналежної якості і позивачем було пред'явлено претензію щодо компенсації вартості неякісного товару на суму 4950,00грн.

06.01.2010р. між підприємцем ОСОБА_1 (покупець/позивач) та Державним підприємством "Підприємство Бердичівського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№108)" (продавець/відповідач) було укладено договір №20 купівлі-продажу, у відповідності до п.1.1 якого продавець зобов'язується протягом дії цього договору передати покупцеві дощатку тарну за цінами та у кількості, що погоджується сторонами у специфікації, а покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його на умовах, встановлених цим договором. Загальний обсяг товару, що продається за цим договором визначається протягом строку дії договору з урахуванням кількості товару за всіма переданими відповідно до цього договору окремими партіями товару (а.с.51).

Згідно з п.2.3 договору, передоплата за товар у розмірі 100% здійснюється шляхом перерахування суми вартості партії товару на поточний рахунок продавця. Розрахунок проводиться в гривнях.

Пунктом 3.2 договору сторони визначили, що товар вважається переданим покупцю та переходить в його власність після підписання сторонами накладних. Товар упаковується таким чином, щоб виключити можливість пошкодження або знищення його в період поставки.

Строк дії цього договору: з моменту підписання і до 31.12.2010р. (п.9.1 договору).

Сторонами підписано специфікацію (додаток №1 до договору), в якій погоджено найменування товару, одиницю виміру, договірну ціну з урахуванням ПДВ (а.с.52).

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов укладеного 06.01.2010р. між сторонами договору №20 купівлі-продажу, відповідач передав, а позивач прийняла товар на загальну суму 62023,42грн., що підтверджується накладними:

- №27 від 28.01.2010р. на суму 14857,61грн. (а.с.,53, 61),

- №161 від 30.04.2010р. на суму 14857,61грн. (а.с.53, 63),

- №236 від 24.06.2010р. на суму 8524,20грн. (а.с.54, 65),

- №245 від 30.06.2010р. на суму 15744,00грн. (а.с.54, 67),

- №342 від 31.08.2010р. на суму 8040,00грн. (а.с.55, 69), податковими накладними (а.с.62,64,66,68,70).

В свою чергу, позивач свої зобов'язання по оплаті отриманого за вказаними накладними товару виконала частково, перерахувавши відповідачу грошові кошти на загальну суму 54073,22грн., а саме: 19.03.2010р. в сумі 7530грн. (банківська виписка від 19.03.2010р.), 25.03.2010р. в сумі 7327,61грн. (банківська виписка від 25.03.2010р.), 04.06.2010р. в сумі 14356,00грн. (банківська виписка від 04.06.2010р.), 15.06.2010р. в сумі 501,61грн. (банківська виписка від 15.06.2010р.), 02.07.2010р. в сумі 8574,00грн. (банківська виписка від 02.07.2010р.), 22.07.2010р. в сумі 4278,00грн. (банківська виписка від 22.07.2010р.), 29.07.2010р. в сумі 3762,00грн (банківська виписка від 29.07.2010р.), 07.09.2010р. в сумі 7744,00грн. (банківська виписка від 07.09.2010р.) (а.с.56-60, 71-81).

Таким чином, оплату отриманого на виконання умов договору купівлі-продажу №20 від 06.01.2010р. товару (62023,42грн.) позивачем проведено на суму 54073,23грн. (54073,22грн. згідно платіжними дорученнями, перелік яких наведено у попередньому абзаці та 0,01грн. - переплата кредиторської заборгованості за 2009рік (платіжне доручення №21 від 13.05.2010р.). Неоплаченим позивачем залишився товар на суму 7950,19грн. (62023,42-54073,23).

У позовній заяві позивач зазначила, що між сторонами була досягнута домовленість про те, що відповідач поставляє позивачу товар - тарну дощатку та брус в рахунок оплати за одержане від позивача обладнання згідно накладної №84 від 01.07.2010р., що в свою чергу, підтверджується гарантійним листом відповідача від 13.12.2011р. №4007 (а.с.17). Зазначила, що відповідач частково виконав свої зобов'язання та поставив товар - тарну дощатку і брус на суму 7950,20грн. в рахунок оплати за одержане від позивача обладнання згідно накладної №84 від 01.07.2010р., однак, на суму 15049,80грн. відповідач товар не поставив, кошти не сплатив.

Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив існування між сторонами домовленостей щодо оплати отриманого від позивача обладнання, у т.ч. шляхом передачі позивачу тарної дощатки та брусу.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, станом на час звернення з даним позовом до суду, відповідачем в рахунок оплати отриманого від позивача обладнання за накладною №84 від 01.07.2010р., передано позивачу товар лише частково, на суму 7950,19грн. Неоплаченим, в тому числі шляхом поставки товару, залишився отриманий від позивача товар (обладнання) на суму 15049,81грн. (23000,00 - 7950,19).

У зв'язку з неповним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті отриманого обладнання, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 15049,80грн. за поставлене обладнання (пилорама ленточна, станок торцовочний, заточно-розвідний пристрій) згідно накладної №84 від 01.07.2010р. та компенсації вартості неякісного товару на суму 4950,00грн.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між сторонами є правовідносинами з купівлі-продажу товару, до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже зазначалось, позивачем було передано відповідачу обладнання (товар) на суму 23000,00грн., яке відповідачем отримано за накладною №84 від 01.07.2010р. та, з урахуванням домовленості щодо поставки відповідачем позивачу тарної дощатки та брусу в рахунок оплати за одержане від позивача обладнання, частково оплачено на суму 7950,19грн.

Частинами 1 та 2 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Вищий господарський суд України в інформаційному листі від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", зокрема, зазначає, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 №5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 №9/252-10).

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні норми містяться в ст.193 Господарського кодексу України.

Отже, оскільки строк виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару встановлений Цивільним кодексом України (ст.692 ЦК України), відповідач повинен був здійснити розрахунки за отриманий товар після прийняття товару, однак свого зобов'язання в повному обсязі не виконав.

Матеріали справи свідчать про несвоєчасне та неповне виконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті отриманого від позивача товару (та/або поставки відповідачем позивачу тарної дощатки та брусу в рахунок оплати за одержане від позивача обладнання) у сумі 15049,81грн.

Вказана сума заборгованості підтверджується також підписаним між сторонами та скріпленим печатками підприємства і підприємця актом звірки розрахунків (а.с.88).

На час розгляду справи відповідач оплату отриманого від позивача товару на суму 15049,81грн. не провів.

Враховуючи викладене, позов в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 15049,80грн. (саме таку суму боргу за отриманий відповідачем товар позивачем заявлено у позовній заяві) підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача компенсації вартості неякісного товару у сумі 4950,00грн., господарський суд приймає до уваги наступне.

Позивач зазначає, що згідно накладної №236 та податкової накладної №137 від 24.06.2010р., відповідачем було відвантажено позивачу дощатку тарну в кількості 14.207м.куб., з яких 8.25м.куб. не відповідало якості - наявність чорної плісняви на деревині. У зв'язку з цим, підприємець ОСОБА_1 25.06.2010р. пред'явила відповідачу претензію з вимогою компенсувати товар неналежної якості - товаром належної якості або грошовими коштами (а.с.27, докази надіслання а.с.24 на звороті). Також, позивач посилається на гарантійний лист ДП "Підприємство Бердичівського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№108)" №4007 від 13.12.2011р. (а.с.17).

Отже, на підтвердження обставин щодо отримання товару неналежної якості, відповідачем додано до матеріалів справи претензію №2 від 25.06.2010р. та гарантійний лист ДП "Підприємство Бердичівського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№108)" №4007 від 13.12.2011р.

Частиною 1 статті 678 ЦК України встановлено, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Відповідно до ч.1 ст.673 Цивільного кодексу України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Пунктом 3.4. договору купівлі-продажу №20 від 06.01.2010р., сторони визначили, що порядок та строки приймання товару по кількості та якості встановлюються згідно з інструкціями П-6 і П-7. У разі виявлення невідповідності товару за кількістю та якістю умовам цього договору покупець має право пред'явити претензії.

Порядок приймання продукції за якістю унормований Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості (П-7), затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р.

Позивач в судовому засіданні зазначила, що виявлення товару неналежної якості відбулося після того, як товар було вивезено з території відповідача. Вказала, що у зв'язку з тим, що товар було запаковано, перевірити його якість при прийманні було неможливо.

Відповідно до п.6 Інструкції П-7, приймання продукції по якості здійснюється на складі покупця під час іногородньої поставки - не пізніше 20 днів.

Згідно п.16 Інструкції П-7, під час виявлення невідповідності якості отриманої продукції договору або даним, вказаним у супровідних документах, які посвідчують якість продукції, отримувач зупиняє подальше приймання товару та складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції та характер виявлених під час приймання дефектів. Отримувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості в умовах, які попереджають погіршення її якості та змішування з іншою однорідною продукцією. Отримувач також зобов'язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції та складання двостороннього акта представника іногороднього виробника (постачальника), якщо це передбачено в Основних та особливих умовах поставки, інших обов'язкових правилах або в договорі.

Пунктами 17 та 18 Інструкції П-7 встановлено, що в повідомленні про виклик, направленому виробнику (відправнику) повинно бути вказано: найменування продукції, дата та номер рахунку-фактури або номер транспортного документа; основні недоліки, які знайдені в продукції; час, на який призначено приймання продукції по якості або комплектності; кількість продукції неналежної якості або комплектної продукції. Повідомлення про виклик виробника (відправника) повинно бути передано йому телеграфом (телефоном) не пізніше 24 год., після виявлення невідповідності якості продукції встановленим вимогам, якщо інші строки не встановлені основними та особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами або договором.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, саме на позивача покладено обов'язок довести твердження про поставку продукції неналежної якості документальними доказами, визначеними приписами Інструкції П-7 та правомірність застосування компенсації вартості неякісного товару.

З матеріалів справи вбачається, що у даному випадку, покупцем не дотримано порядку приймання продукції по якості у відповідності до вищевказаних приписів. Зокрема, позивачем не складався акт, в якому б вказувалась кількість оглянутої продукції та характер виявлених під час приймання дефектів. Також, позивач не викликав для участі у прийманні продукції по якості та складанні двостороннього акта представника відповідача у відповідності до Інструкції П-7 (в матеріалах справи відсутні докази які підтверджують протилежне). Крім того, позивачем не забезпечено зберігання продукції, яка як стверджує позивач, була неналежної якості, в умовах які попереджають погіршення її якості та змішування з іншою однорідною продукцією. Натомість, судом враховується, що позивачем в повному обсязі здійснено оплату за отриманий товар згідно накладної №236 та податкової накладної №137 від 24.06.2010р., про що свідчить платіжне доручення №33 від 02.07.2010р. на суму 8574,00грн. з призначенням платежу "оплата за товар згідно накладної №137 (порядковий номер податкової накладної від 24.06.2010р.) від 24.06.2010р." (а.с.58).

Отже, на час вирішення справи в суді, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту поставки відповідачем неякісного товару за договором купівлі-продажу №20 від 06.01.2010р. на суму 4950,00грн., у задоволенні позову в цій частині суд відмовляє.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 15049,80грн. заборгованості. В решті позову суд відмовляє.

Судовий збір, у відповідності до ст.49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 11, 509, 525, 526, 655, 673, 692 ЦК України, ст.193 ГК України та керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Підприємство Бердичівського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№108)" (13306, Житомирська область, м.Бердичів, вул.Нізгірецька, буд.2, ідентифікаційний код 08680023) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1):

- 15049,80грн. боргу,

- 1294,66грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 30.04.13

Суддя Кравець С.Г.

Віддрукувати:

1 - до справи

2,3 - сторонам (рек. з пов.)