Постанова

від 17.04.2013 по справі 804/4357/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 р. Справа № 804/4357/13-а Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у місті Дніпропетровську в письмовому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Промзіпактив» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

28 березня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Промзіпактив» (надалі - Позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (надалі - Відповідач), в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 11.03.2013 року № 0000142205 та від 11.03.2013 року № 0000152205, прийняті Дніпродзержинською об'єднаною Державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби України.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що вважає зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки не ґрунтуються на Законі та прийняті податковим органом без достатніх на те правових підстав.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи в письмовому провадженні, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Промзіпактив» зареєстроване Виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області 23.08.2001.

Позивач перебуває на податковому обліку в Дніпродзержинській об'єднаній державній податковій інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Судом встановлено, що на підставі Наказу Дніпродзержинської ОДПІ від 11.02.2013 року №239 «Про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки» Ольховиком Денисом Олеговичем - заступником начальника відділу спеціальних та особливо важливих перевірок управління податкового контролю Дніпродзержинською ОДПІ згідно п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.79.1 п.79.2 п.79.3 ст.79 Податкового кодексу України від 02.грудня 2010 року № 2755-VI проведено позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Промзіпактив» (далі по тексту - ТОВ «Промзіпактив») з питань взаємовідносин та взаєморозрахунків з ТОВ «Шляховик-Авто» (код ЄДПРОУ 35976724) за весь період діяльності.

Наказ «Про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Промзіпактив» від 11.02.2013 року №239 та повідомлення від 11.02.2013 року №5621/22.5-16 «Про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промзіпактив» направлено листом з поштовим повідомленням про вручення.

Перевірку проведено в приміщенні Дніпродзержинської ОДПІ.

Перевірка проводилась без присутності посадових осіб ТОВ «Промзіпактив».

Перевірку проведено за результатами даних:

1. акт Дніпродзержинської ОДПІ від 18.09.2012 №3018/20/22-507/31523074 «Про результати планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Промзіпактив» (код за ЄДРПОУ 31523074) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р.»

2. акт ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 29.10.12р. №3863/22-222-35976724 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Шляховик-Авто" (код за ЄДРПОУ 35976724) з питань правильності нарахування до бюджету податку на додану вартість по придбанні товарів (робіт,послуг) у підприємств постачальників та подальшої їх реалізації підприємствам покупцям за період з 01.10.2009 року по 30.06.2011 року.»;

3. документи надані ТОВ «Промзіпактив» листом від 17.01.2013 року №1 на запит Дніпродзержинської ОДПІ від 21.12.2012 року №35719/22-516;

4. АС «Аудит»; АІС «Реєстр платників податків»; АРМ «БЕСТ-ЗВІТ»; АРМ «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

За результатами перевірки Дніпродзержинською ОДПІ було складено Акт перевірки від 22.02.2013 року № 2004/68 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Промзіпактив» (код за ЄДРПОУ 31523074) з питань взаємовідносин та взаєморозрахунків з ТОВ «Шляховик- Авто» (код ЄДПРОУ 35976724) за весь період діяльності».

Висновками, викладеними в Акті перевірки встановлені порушення:

1. ст. 626,629,655 та 658 ЦК України.

2. п.1.7 ст. 1, п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п. 7.2.3. п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», чим занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 64566,68 грн., а саме:

лютий 2010 року - 11548,33 грн.;

березень 2010 року - 18291,68 грн.;

квітень 2010 року - 8033,34 грн.;

травень 2010 року - 26783,33 грн.

3. ст. 5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), в редакції Закону України від 22.05.97р. №283/97-ВР, чим занижено суму податку на прибуток на загальну суму 80708,3 грн., а саме:

ІІ квартал 2010 року - 37187,5 грн.

ІІІ квартал 2010 року - 43520,8 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 11.03.2013 року № 0000142205, в якому визначено збільшення податку на прибуток приватних підприємств +80708,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 20177,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 11.03.2013 року № 0000152205, в якому збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість + 64567,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 16142,00 грн. (далі за текстом - повідомлення-рішення).

Зазначені повідомлення-рішення були отримані Позивачем 20.03.2013 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІУ, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".

Так, відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Правила формування податкового кредиту визначені пунктом 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до зазначеного пункту податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

· придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

· придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді між ТОВ «ПРОМЗІПАКТИВ» та ТОВ «Шляховик-Авто» був укладений договір № 01/02 від 01 лютого 2010 року (далі - Договір), згідно умов якого ТОВ «Шляховик-Авто» взяло на себе зобов'язання з перевезення та/або організації перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України.

Пунктом 5.13 Договору передбачено, що при залученні ТОВ «Шляховик-Авто» третіх осіб для виконання умов договору ТОВ «Шляховик-Авто» не звільняється від відповідальності за дії третіх осіб та несе повну матеріальну відповідальність за дії третіх осіб, як за свої власні.

Тобто умовами Договору передбачено було, що ТОВ «Шляховик-Авто» здійснює перевезення та/або організацію перевезення як своїми силами, так і з залученням третіх осіб.

Пунктом 6.1. Статуту ТОВ «Шляховик-Авто» передбачено, що останній здійснює діяльність автомобільного вантажного транспорту, додаткові транспортні послуги та допоміжні операції (копія Статуту додається).

Позивачем з ТОВ «Шляховик-Авто» був укладений Договір з метою організації перевезення товару для Товариства з обмеженою відповідальністю промислового підприємства «ЗІП» (ТОВ ПП «ЗІП»), так як між Позивачем та ТОВ ПП «ЗІП» укладався договір № 001 від 01.01.2009 року (перевезення/організація перевезення), дія якого автоматично була пролонгована на 2010 рік.

Зі свого боку ТОВ ПП «ЗІП» надало довідку про те, що за період з лютого 2010 року по червень 2010 року Позивачем були організовані перевезення для ТОВ ПП «ЗІП» з правом залучення третіх осіб, в тому числі ТОВ «Шляховик-Авто», згідно оформлених товарно-транспортних накладних та вказаних у довідці видаткових накладних (копія довідки № 619/1 від 22.03.2013 року міститься в матералах справи).

Зазначені у довідці видаткові накладні вказуються у відповідних оформлених товарно-транспортних накладних.

Надання послуг було підтверджено підписаними Сторонами по договору актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та на підставі здійснених оплат були сформовані податкові накладні. Зазначені накладні перелічені в акті оскаржуваної перевірки.

Факт оплати послуг підтверджується виписками банку за період з лютого 2010 року по червень 2010 року.

Відповідно до Закону «Про автомобільний транспорт» та п.11 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, факт здійснення перевезень також підтверджується відповідними оформленими товарно-транспортними накладними за період з лютого 2010 року по червень 2010 року.

Зазначені документи в повному обсязі долучені позивачем до матеріалів позовної заяви та містяться в матеріалах справи.

На вимогу податкового органу позивачем було надано первинну документацію підприємства стосовно взаємовідносин з ТОВ «Шляховик-Авто» у перевіряємому періоді: податкові та видаткові накладні; акти виконаних робіт. Тобто підтверджено наявність усіх передбачених законом докуметів бухгалтерского обліку, про що зазначено податковим органом в акті оскаржуваної перевірки.

Разом з тим, за результатами перевірки не встановлено порушення заповнення первинних бухгалтерських документів та порядок їх обліку в бухгалтерському та в податковому обліку.

Дослідження первинних документів, що опосередковують господарські відносини ТОВ «Промзіпактив» та оформлювались в рамках виконання умов вищезазначеного договору, в цілях їх відображення в бухгалтерському обліку показало, що вони складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відносно наданих до перевірки та відображених в акті перевірки первинних документів ДПІ жодних зауважень висловлено не було.

Отже, в акті перевірки відображено факт придбання послуг, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами, здійснення розрахунків між сторонами, використання придбаних послуг позивачем у власній господарській діяльності.

Таким чином, придбавши послуги, для використання у власній господарській діяльності, та сплативши їх вартість, у т.ч. ПДВ у вартості послуг, позивач набув право на віднесення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту підприємства.

Акт перевірки не свідчить про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що могло б стати підставою для визначення контролюючим органом податкових зобов'язань.

Крім того, суд встановив, що відповідачем було використанов акт ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 29.10.12р. №3863/22-222-35976724 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Шляховик-Авто" (код за ЄДРПОУ 35976724) з питань правильності нарахування до бюджету податку на додану вартість по придбанні товарів (робіт,послуг) у підприємств постачальників та подальшої їх реалізації підприємствам покупцям за період з 01.10.2009 року по 30.06.2011 року.».

В даному акті зроблено висновок, що відповідно до п.І, п.5 « 203, п.І, п.2 ст.215, п.І ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст,650, ст.655, ст.658, ст.662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, то обумовлені ними по правовиках, здійснених ТОВ "Шляхових-Авто" з зазначеними у акті перевірки постачальниками та покупцями за період з 01.10.2009р. по 30.06.11 р. встановлено відсутність формування податкових зобовязань на суму - 9703124,01 грн., та податкового кредиту на суму - 97522700 грн. Таким чином контрагенти незаконно скористались податковим кредитом сформованим за рахунок ТОВ "Шляховик-Авто" за період з 01.10.2009р. по 30.06.11р. на суму 9713124,00 грн.

На підставі вказаного акту посадовими особами відповідача зроблено висновок про порушення ТОВ «Промзіпактив» ст. 626, 629, 655 та 658 ЦК України щодо «нереальності» здійснення операцій з ТОВ «Шляховик-Авто».

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочнном є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У статті 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Недійсними правочини можуть вважатися лише за умови доведеності фактів, що свідчать про нікчемність даного правочину.

Укладені між позивачем та ТОВ «Шляховик-Авто» правочин відповідає обов'язковим загальним вимогам, що передбачені статтею 203 Цивільного Кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Оскільки при укладенні договору не порушено жодної з перелічених умов, такий правочин не може тягнути за собою його недійсність.

Правочини, зазначені в Акті перевірки, до теперішнього часу не визнані недійсними у судовому порядку.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Саме таку кваліфікацію правочинів було надано податковим органом в акті перевірки від 18.03.2011.

У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Суд вважає за необхідне зазначити, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

При цьому обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України).

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ТОВ «Промзіпактив» на укладення договорів з ТОВ «Шляховик-Авто» (та його умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договорами.

Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань щодо надання та оплати наданих та отриманих послуг. Це підтверджується не лише документами, але й фактичним використанням вказаних послуг платником податків у своїй діяльності.

Зазначені обставини були встановлені податковим органом під час перевірки і залишились не спростованими в судових засіданнях.

На підтвердження зазначених обставин представником позивача надано всю первинну документацію підприємства за перевіряємий період.

Крім того, керуючись Листом Вищого Адміністративного Суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відповідачем не надано суду достовірних доказів, якими б спростовувався рух активів у процесі здійснення вказаних господарських операцій, відсутність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій та відсутність зв'язку між фактом придбання послуг та господарською діяльністю позивача.

Судом критично оцінюються посилання відповідача в Акті перевірки, що ТОВ «Шляховик-Авто» припинило звітувати до ДПІ з липня 2011 року, свідоцтво ПДВ анульоване 25.07.2011 року, виявлено у 2012 році, що підприємство за адресою реєстрації не встановлено, оскільки взаємовідносини між Позивачем і ТОВ «Шляховик-Авто» були ще у 2010 році (до червня 2010 року).

Натомість судом були досліджені первинні документи, надані позивачем в обґрунтування правомірності формування у перевіряємому періоді податкового кредиту та складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток.

Вказані первинні документи відповідають вимогам ст.9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.198 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 за № 88), отже, підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку позивача.

Таким чином, позивачем були надані первинні документи, достатні для висновку про реальність вчинених правочинів з придбання товарів (послуг).

Надані позивачем і досліджені судом первинні документи не викликають сумнівів щодо реального отримання ТОВ «Промзіпактив» послуг, зазначених у видаткових та податкових накладних, і повністю спростовують висновок відповідача щодо нікчемності спірного правочину. Натомість відповідач під час розгляду справи не навів суду жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, про незвичність цін за спірними операціями або про їх збитковості, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки товарів, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Суд критично оцінює використання відповідачем акту ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 29.10.12р. №3863/22-222-35976724 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Шляховик-Авто" (код за ЄДРПОУ 35976724) з питань правильності нарахування до бюджету податку на додану вартість по придбанні товарів (робіт,послуг) у підприємств постачальників та подальшої їх реалізації підприємствам покупцям за період з 01.10.2009 року по 30.06.2011 року» як підстави для висновків оскаржуваної перевірки, оскільки у відповідності до роз'яснень Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, суд зазначає, що у 2012 році відповідачем вже проводилась перевірка ТОВ «Промзіпактив» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012, жодних порушень з питань взаємовідносин з ТОВ «Шляховик-Авто» відповідачем виявлено не було і в Акті перевірки таких порушень не зазначено (Акт № 3018/20 від 18.09.2012).

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

У зв'язку з викладеним вище, суд вважає за необхідне задовольнити адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Промзіпактив» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Промзіпактив» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати нечинними податкове повідомлення-рішення від 11.03.2013 року № 0000142205, прийняте Дніпродзержинською об'єднаною Державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби України

Визнати нечинними податкове повідомлення-рішення від 11.03.2013 року № 0000152205, прийняте Дніпродзержинською об'єднаною Державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби України.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Промзіпактив» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 34 грн. 41 коп. (тридцять чотири грн. 41 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно. Постанова не набрала законної сили 17.04.2013 СуддяВ.С. Парненко В.С. Парненко