Справа № 825/1300/13-а
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2013 року м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді І.І. Соломко,
при секретарі В.Г.Лазаренко,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Козелецького районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття, -
В С Т А Н О В И В:
03.04.2013 Козелецький районний центр зайнятості звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.) про стягнення незаконно виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття в розмірі 500,00 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач з 28.03.2012 по 08.08.2012 року перебувала у Козелецькому районному центрі зайнятості як безробітна і отримувала матеріальне забезпечення на випадок безробіття у відповідності до статті 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". При цьому, під час розслідування посадовими особами Козелецького районного центру зайнятості страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, у відповідності до статті 22 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що в період перебування на обліку в Козелецькому районному центрі зайнятості як безробітна, ОСОБА_1 в період з 11.06.2012 року по 01.09.2012 року перебувала у трудових відносинах з ТОВ «ЛАНГРУП», про що центр зайнятості не повідомила. Відповідно даних про виконані платежі Козелецьким районним центром зайнятості, загальна сума матеріального забезпечення виплаченого відповідачу з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати його забезпечення становить 1029,50 грн. Після проведення розслідування страхових випадків, 07.03.2013 директором Козелецького районного центру зайнятості видано наказ № 27 "Про повернення коштів гр. ОСОБА_1.". Листом від 07.03.2013 № 04/207 Козелецький районний центр зайнятості звертався до ОСОБА_1 з пропозицією добровільно повернути кошти, виплачені їй як допомога по безробіттю в період з 11.06.2012 року по 08.08.2012 року в сумі 1029,50 грн. Гр. ОСОБА_1 27.03.2013 року повернула добровільно частину коштів в сумі 529,50 грн., але 500,00 грн. до цього часу не повернула.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до вимог статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Згідно приписів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, якій вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки для держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 21 грудня 2006 року у справі "Мороз та інші проти України" зазначив, що розумність строку проваджень повинна оцінюватись у світлі обставин справи та з урахуванням наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявників і відповідних органів державної влади та того, яку важливість для заявників мало питання, що розглядалося.
Отже, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи з його участю для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.
Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, на тому, що саме національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2006 року справа "Мороз та інші проти України").
Оскільки, відповідача було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового розгляду, суд дійшов висновку про можливість подальшого розгляду адміністративної справи за його відсутності.
Судове засідання здійснювалось в порядку, передбаченому статтею 41 КАС України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 28.03.2012 по 08.08.2012 перебувала у Козелецькому районному центрі зайнятості як безробітна і отримувала соціальні послуги та забезпечення у відповідності до статті 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", що підтверджується персональною карткою відповідача від 21.03.2012 року №255512032100004 та довідкою-розрахунком виплаченого матеріального забезпечення від 28.03.2013 №299 (а.с.9-13).
Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Козелецького районного центру зайнятості 06.03.2013 року проведено розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплат матеріального забезпечення. За результатами розслідування був складений акт № 7, яким встановлено, що в період перебування на обліку в Козелецькому районному центрі зайнятості як безробітна, ОСОБА_1 в період з 11.06.2012 року по 01.09.2012 року працювала в ТОВ «ЛАНГРУП», про що центр зайнятості не повідомила.
Вказаний факт підтверджується копією наказу директора ТОВ «ЛАНГРУП» №72/к від 11.06.2012 року «Про особовий склад», згідно якого ОСОБА_1 прийнято на посаду покоївки з 11.06.2012 року, та копією наказу директора ТОВ «ЛАНГРУП» №137/к від 28.08.2012 року «Про звільнення», згідно якого ОСОБА_1 звільнена з посади покоївки з 01.09.2012 року за власним бажанням (а.с.14-15).
Відповідно до довідки розрахунку виплаченого матеріального забезпечення від 28.03.2013 №299, загальна сума матеріального забезпечення виплаченого ОСОБА_1 з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати його забезпечення становить 1029,50 грн. (а.с.13).
07.03.2013 директором Козелецького районного центру зайнятості ОСОБА_2 видано наказ №27 "Про повернення коштів гр. ОСОБА_1." (а.с.7) та листом від 07.03.2013 № 04/207 запропоновано ОСОБА_1 добровільно повернути незаконно отримані кошти (а.с. 5).
Станом на час звернення Козелецького районного центру зайнятості до суду відповідач повернула добровільно частину коштів в сумі 529,50 грн., але решту боргу в розмірі 500,00 грн. не повернула.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Відповідно до статті 2 Закону України від 01.03.1991 року №803-XII "Про зайнятість населення" (далі - Закон №803-XII) (діючої на момент виникнення спірних правовідносин) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Пунктом 1 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 р. № 219 (далі - Порядок №219) до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні можуть звертатися всі незайняті громадяни, які бажають працювати, а також зайняті громадяни, які бажають змінити професію або місце роботи, влаштуватися на роботу за сумісництвом чи у вільний від навчання час.
Згідно пункту 5.5. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 р. №307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 р. за № 915/5136 (далі - Порядок №307) виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).
Пунктом 6.14. Порядку №307 передбачено, що якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.
Відповідно статті 36 Закону України від 02.03.2000 №1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до пункту 20 Порядку №219 громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня виявлення факту подання недостовірних даних, що мав місце під час перебування особи на обліку як безробітної, або неповідомлення державної служби зайнятості про виїзд за межі України з метою працевлаштування чи провадження іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку. Громадяни можуть зареєструватися в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, після закінчення шести місяців з дати зняття їх з обліку за умови, що вони повернули отримані кошти.
Відповідно до пункту 18 частини 2 статті 22 Закону України від 05.07.2012 року №5067-VI "Про зайнятість населення" (далі - Закон №5067- VI) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері соціальної політики, державної податкової політики та Пенсійним фондом України. Таке розслідування здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики, а в разі потреби - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.
За таких обставин, відповідач незаконно отримала допомогу по безробіттю, оскільки була працевлаштована в ТОВ «ЛАНГРУП», про що не повідомила центр зайнятості всупереч статті 36 Закону №1533-III.
Відповідно до статті 39 Закону №1533-III спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.
Відповідачем не надано жодних належних доказів щодо сплати частини незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 500,00 грн., як і доказів, що спростовують викладені в позовній заяві обставини.
За таких обставин, з урахуванням того, що сума частини незаконно отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 500,00 грн. відповідачем до Козелецького районного центру зайнятості не повернута, доказів повернення відповідачем зазначеної допомоги станом на день розгляду цього спору не надано, суд вважає, що позовні вимоги Козелецького районного центру зайнятості до ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а частина незаконно отриманої допомоги по безробіттю стягненню на користь Козелецького районного центру зайнятості.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Козелецького районного центру зайнятості до ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Козелецького районного центру зайнятості (р/р 37173300901163 в ГУ ДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, код 21399561) суму незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття в розмірі 500 (п'ятсот) грн..
Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.І. Соломко
Суд | Чернігівський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 29.04.2013 |
Оприлюднено | 08.05.2013 |
Номер документу | 31050519 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Чернігівський окружний адміністративний суд
Соломко І.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні