Рішення

від 07.11.2006 по справі 11883-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

11883-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

07.11.2006Справа №2-7/11883-2006

За позовом Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Кримської філії центру електрозв'язку №1, м. Євпаторія

До відповідача  Госпрозрахункового медично-виробничого підприємства „Профдезінфекція”, смт. Роздольне

Про стягнення 358,39 грн.

Суддя Дворний І. І.

                                        представники:

Від позивача – Полякова М. В., предст., дов. від 15.08.2005 р.

Від відповідача  - не з'явився.

         Суть справи: Відкрите акціонерне товариство „Укртелеком” звернулось в особі Кримської філії центру електрозв'язку №1 до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Роздольненської районної санітарно-епідеміологічної станції про стягнення 358,39 грн.

Ухвалою ГС АР Крим від 25.09.2006 р. за клопотання позивача відповідач зі справи - Роздольненська районна санітарно-епідеміологічна станція, був замінений на  Госпрозрахункове медично-виробниче підприємство „Профдезінспекція”.

Ухвалою ГС АР Крим від 07.11.2006 р. в ухвалу ГС АР Крим від 25.09.2006 р. були внесені виправлення в назву відповідача, а саме: п. 1 резолютивної частини ухвали від 25.09.2006 р. був викладений у наступній редакції: „Замінити відповідача - Роздольненську районну санітарно-епідеміологічну станцію на Госпрозрахункове медично-виробниче підприємство „Профдезінфекція”.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті наданих послуг за договором №23 від 12.05.1999 р. на суму 332,79 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 12,48 грн. та 13,12 грн. річних.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцію.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

          Слухання справи відкладалось у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

    Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення  представника позивача, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

12.05.1999 р. між Центром електрозв'язку №1 (Підприємство звязку) та Госпрозрахунковим медично-виробничим підприємством „Профдезінфекція” (Споживач) був укладений договір №23 на надання послуг телефонного зв'язку, згідно п. 1 якого Підприємство забезпечує встановлення та підключення оконечних пристроїв Споживача через абонентську лінію до телефонної мережі загального користування та надає Споживачу для користування номер телефону по послуги електрозв'язку, а Споживач вносить плату за встановлення та вартість послуг, які надаються.

Пунктом 3.5 Договору сторони передбачили, що за послуги електрозв'язку плата вноситься протягом 10 діб з дня виставлення рахунку або не пізніше 20-го числа наступного місяця після повного розрахункового періоду (з 1-го числа до останнього числа місяця).

Відповідно до п. 7 Договір вважається діючим з моменту підписання та діє протягом п'яти років. Якщо жодна зі сторін на порушить умови договору, то він пролонгується на наступним строк та на тих самих умовах.

Відповідач не представив доказів розірвання вказаного договору або зміни його умов, у той час як відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент розгляду спору договір продовжує діяти.

Згідно п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння міна  його  умов  не опускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідач  відповідно до ст. 33 ГПК України не представив доказів оплати за надані йому послуги.  При таких обставинах  матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті наданих йому послуг за договором №23 від 12.05.1999 р., через що  вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 332,79 грн. підлягають задоволенню.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

П. 4.2 Договору передбачено, що при невиконанні п. 2.2.3 Споживач сплачує пеню за кожну добу затримки згідно зі ст. 14 Закону України „Про зв'язок”. Проте, суд вважає за необхідне зауважити, що Закон України „Про зв'язок” втратив чинність у зв'язку з прийняттям Закону України „Про телекомунікації” №1280-IV від 18.11.2003 р. З огляду на викладене, розмір пені повинен обчислюватись відповідно до положень Цивільного кодексу України. Враховуючи те, що Законом України „Про зв'язок” та ЦК України встановлений однаковий розмір пені у вигляді однієї облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання зобов'язання, вимоги позивача про стягнення з Госпрозрахункового медично-виробничого підприємства „Профдезінфекція” пені у розмірі 12,48 грн. суд визнає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі ст. 536 ЦК України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 13,12 грн. також підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

          З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-84  ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Госпрозрахункового медично-виробничого підприємства „Профдезінфекція” (смт. Роздольне, вул. Калинина, 24, код ЗКПО 20671676) на користь центру електрозв'язку №1 Кримської філії Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” (м. Євпаторія, пр. Перемоги, 34, код ЗКПО 22236588) суму заборгованості у розмірі 332,79 грн., 12,48 грн. пені, 13,12 грн. річних, 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.