Рішення

від 06.11.2006 по справі 12148-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

12148-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

06.11.2006Справа №2-7/12148-2006

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Алтоп”, м. Сімферополь

До відповідача  Товариства з обмеженою відповідальністю „Сервісгаз”, м. Сімферополь

Про стягнення 20952,33 грн.

Суддя Дворний І. І.

                                        представники:

Від позивача – не з'явився.

Від відповідача  - Заворотниченко Н. В., предст., дов. від 06.09.2006 р.

         Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю „Алтоп” звернулось до Господарського суду АР Крим із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сервісгаз” про стягнення 20952,33 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 03.04.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Алтоп” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Сервісгаз”  був укладений договір №09/06 на виконання проектно-кошторисної документації. Згідно з умовами договору позивач виконав свої зобовязання за договором та передав у всатновлений строк відповідачу розробленую проектно-кошторисну документацію. Вартість виконаних робіт складає 45000 грн. Проте, відповідач частково не виконав свої обов'язки за договором та до моменту подачі позову до суду не сплатив суму грошових коштів у розмірі 20000 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню та 3% річних у розмірі 822,47 грн. та 129, 47 грн. відповідно.

У судовому засіданні, що відбулося 09.10.2006 р., представник  відповідача надав суду відзив на позов, в якому повідомив, що 03.08.2006 р. на адресу ТОВ „Алтоп” були направлені висновки ГУ МНС України в Кіровоградській області, територіального управління Державної інспекції по енергозбереженню в Кіровоградській області, Державного управління екології та природних ресурсів в Кіровоградській області а комплексній інвестиційної експертизи з зауваженнями. В супровідному листі №99 від 03.08.2006 р., адресованому на адресу директора ТОВ „Алтоп” Рогалевичу В. В., викладалась вимога про направлення в найкоротший строк в письмовій формі рішення по усуненню зауважень з вказівкою строку корегування робочого проекту. Однак в листі ТОВ „Алтоп” від 07.08.2006 р. №26 вказані зауваження були залишені без уваги. Відповідач зазначив, що оскільки зауваження до теперішнього часу не усунені, ТОВ „Сервісгаз” не може продовжувати роботи по об'єкту та отримати остаточний розрахунок з замовника об'єкту, а тому здійснити оплату заборгованості перед ТОВ „Алтоп”. Відповідач визнав суму заборгованості перед позивачем у розмірі 20952,00 грн. та зобов'язується погасити в найкоротші строки після усунення вищезазначених зауважень.

          Слухання справи відкладалось у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України. По справі оголошувалась перерва. Після закінчення перерви слухання справи було продовжено.

    За клопотанням сторін строк розгляду справи був продовжений у порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

    Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення  представника відповідача, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

03.04.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Алтоп” (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Сервісгаз” (Замовник) був укладений договір №09/06 на виконання проектно-кошторисної, згідно п. 1.1 якого Замовник доручає, а Воконавець приймає на себе розробку проектно-кошторисної документації по об'єкту: „Автомобільна газонаповнювальна компресорна станція”, продуктивністю 110 умовних заправок на добу, на території ремонтно-виробничої бази ВАТ „Кіровоградобленерго” в м. Кіровограді по вул. Аджамська, 7. Строк виконання робіт – три місяця з моменту надходження авансу на розрахунковий рахунок Виконавця та отримання вихідних даних для розробки ПКД згідно з додатком №2 (п. 1.4 Договору).

П. 2.1 Договору встановлено, що за виконання проектних робіт Замовник перераховує Виконавцю 45000 грн. П. 2.2 Договору передбачено, що оплата поводиться в два етапа: аванс в розмірі 25000,00 грн. протягом 5 банківських днів з моменту укладання договору та підписання завдання на проектування; остаточний розрахунок в розмірі 20000,00 грн. протягом 5 банківських днів з моменту отримання Замовником проектно-кошторисної документації.

Після завершення робіт Виконавець передає Замовнику по акту здачі-приймання п'ять комплексів проектно-кошторисної документації та позитивний висновок галузевого експертно-технічного центру сертифікації  і контролю якості будівництва об'єктів нафтогазового комплексу Державного департаменту по нагляду за охороною праці.

П. 5.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за порушення строків, встановлених п. 1.4 і 2.2 Договору винна сторона сплачує іншій пеню у розмір 0,1% від вартості договору за кожен день прострочення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання за договором та передав відповідачу проектно-кошторисну документацію, що підтверджується актом приймання-передачі №05/06 від 10.03.2006 р., підписаним обома сторонами. Посилання позивача на п. 3.1.3 Договору, згідно з яким Виконавець зобов'язав усунути зауваження ГУ МНС України в Кіровоградській області, обласної СЕС, територіального відділення по енергозбереженню, комітету з екології, комплексної інвестиційної експертизи не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки єдиною умовою для здійснення остаточної оплати в розмірі 20000,00 грн., згідно з п. 2.2 договору, є отримання Замовником проектно-кошторисної документації. Факт отримання документації підтверджується відповідним актом приймання-передачі. Положення п. 3.3 Договору розцінюється судом як такий, що встановлює обов'язки позивача щодо здійснення додаткових робіт по усуненню зауважень зі сторони відповідних компетентних органів у разі їх надходження. Проте, надходження таких зауважень не звільняє відповідача від здійснення остаточного розрахунку з позивачем за виконані роботи за Договором.  

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння міна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідач  не представив доказів оплати заборгованості за договором перед позивачем у розмірі 20000,00 грн., у той час як   відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При таких обставинах  матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по остаточній оплаті наданих йому послуг за договором №09/06 від 03.04.2006 р., через що  вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 20000,00 грн. підлягають задоволенню. Крім того, позивачем наданий суду акт звірки взаємних розрахунків станом на 17.07.2006 р., підписаний обома сторонами, яким підтверджується наявність вказаної заборгованості.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вже було зазначено раніше, п. 5.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за порушення строків, встановлених п. 1.4 і 2.2 Договору винна сторона сплачує іншій пеню у розмір 0,1% від вартості договору за кожен день прострочення.

Проте, ст. 4 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” №543/96-ВР від 22.11.1996 р. передбачено, що пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку — одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, за згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної давності, але розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня. Отже, вказаним Законом встановлено обмеження розміру пені від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікавої ставки НБУ. За таких обставин вимогу позивача про стягнення з ТОВ „Сервісгаз” пені у розмірі 822,47 грн. за прострочення розрахунку на 79 днів суд визнає обґрунтованою та такою, що підлягає виконанню.

Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі ст. 536 ЦК України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 129,86 грн. за прострочення платежу на 79 днів також підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

          З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-84  ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-промислова фірма „Сервісгаз” (м. Сімферополь, вул. Куйбишева, 86, код ЗКПО 16505662) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Алтоп” (м. Сімферополь, вул. Б. Куна, 27, кв. 33, код ЗКПО 33655775) суму заборгованості у розмірі 20000,00 грн., 822,47 грн. пені, 129,86 грн. річних, 209,52 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.