Постанова

від 14.11.2006 по справі 12586-2006а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

12586-2006А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 309

ПОСТАНОВА

Іменем України

14.11.2006Справа №2-25/12586-2006А

За позовом Державного підприємства «Таврида» (м.Алушта, с. Кипарисне)

До відповідача  Державної податкової інспекції в м. Алушта (м.Алушта, вул.Леніна, 22-а)

Про визнання недійсними  податкових  повідомлень-рішень та рішень.

                                                                                          Суддя Маргарітов М.В.

                                                                                           При секретарі  Діланян І.К.

       За участю представників:

Від позивача – Сальніков Н.В., директор, наказ у справі, Рунова Р.А., гол.бух, дов у справі.

Від відповідача  –  Патраш В.І., гол.держ.податінспектор, дов у справі, Віннік М.Ю., ст. держ.подат.інспектор, дов. від 15.02.2006р.

Сутність спору: Позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ в м. Алушта  від 19.07.2006р. № 0001382301\0 про донарахування  податку на прибуток 143000грн., № 0001372301\0 про донарахування  частини прибутку господарських організацій у сумі 572000грн.  і застосування штрафних санкцій 287190грн.,усього 859190грн.,  № 0001352301\0 про донарахування ПДВ у сумі 1302153грн. і застосування штрафних санкцій  у сумі 1447109,5грн.,усього 2749262,50грн., № 0001392301\0  про зменшення бюджетного відшкодування  по ПДВ  у сумі 32705грн.  та  рішення про застосування штрафних санкцій № 0006402303\0 від 19.07.2006р. у сумі 162087,10грн. за порушення  Закону України  «Про державне регулювання  виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»,  рішення про застосування штрафних санкцій № 0006392303\0  від 19.07.2006р. на суму 10150,45грн. за порушення Закону України « Про застосування реєстраторів  розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідач проти позову заперечує за мотивами, викладеними у запереченні на позов (том 1, л.спр. 114-122)

Для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі бухгалтерського і податкового обліку, ухвалою ГС АРК від 14.08.2006р. провадження по справі зупинено в зв'язку з  призначенням судово-бухгалтерської експертизи, після закінчення якої слухання справи продовжено.

    07.11.2006р. по справі була оголошена перерва до 14.11.2006р., після перерви слухання справи продовжено, представники сторін -ті  самі.

Згідно з п. 6 Закону України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” № 2953-ІV від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р., до початку  діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р. (1798-12), вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

    Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши  пояснення представників сторін, суд

                                                           ВСТАНОВИВ:

   Державне підприємство  «Таврида» зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності -юридична особа рішенням  виконкомом Алуштинської міської ради  22.02.2006р., яке є правонаступником Державного підприємства радгосп-заводу «Таврида» та узято на податковий облік  в ДПІ в м. Алушта.

07.07.2006р. ДПІ в м. Алушті була проведена планова комплексна документальна перевірка  з питання дотримання вимог податкового і валютного законодавства Державним підприємством  «Таврида» за період  з 01.01.2004р. по 31.03.2006р.

В результаті перевірки були встановлені порушення позивачем податкового  та іншого законодавства.

За результатами перевірки складений акт № 979\23\00412754 від 07.07.2006р., який покладений в основу спірних  рішень про застосування штрафних санкцій та податкових повідомлень-рішень ( том 1 л.спр.10-74).

Відповідно до Статуту  Державне підприємство  «Таврида»  засновано на державній власності.

Державне підприємство   «Таврида» зареєстрований платником податку на додану вартість.

Позивач є сільськогосподарським товаровиробником - заводом первинного виноробства.  Здійснює вирощування і   переробку винограду. Результатом переробки винограду є  отримання виноматеріалів, що є сировиною для заводів вторинного виноробства, з якого  виготовляють кінцеву продукцію – вино.

Позовні вимоги Державного підприємства «Таврида» є   обгрунтованими  і такими, що підлягають  задоволенню по наступних підставах.

Відносно застосування штрафних санкцій за порушення Закону України «Про порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» .

         Як випливає з акту перевірки позивач реалізовував товар за готівкові кошти: пляшки пластикові , вугілля, морський пісок, мінеральну воду.

      Всього реалізація проведена на суму 2 013,09 грн. А акті робиться висновок про те, що пляшки пластикові, вугілля, морський пісок, мінеральна вода не є продукцією власного виробництва, вказані матеріали потрапляють під визначення матеріальних активів . За реалізацію без застосування РРО донараховані штрафні санкції в сумі 10 150,45 грн. (2013,09грн. х5).

        Висновки ДПІ не відповідають діючому законодавству та матеріалам справи у зв'язку з наступним:

       Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» № 265/95-ВР від 06.07.95р. визначає правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та  послуг.

        Відповідно ст. 1 Закону  реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами -суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції за розрахунками в готівковій  та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів і тому подібне) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, а також уповноваженими банками і суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції покупки-продажу іноземної валюти.

        Статтєю 2 Закону передбачено, що розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів  тощо, видача  готівкових коштів за повернений покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів в банк покупця.

        Місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки з покупцем за продані товари (надані послуги) і зберігаються одержані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем заздалегідь сплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів  тощо.

 Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок заняття торговою діяльністю і правила торгового обслуговування населення» № 108 від 08.02.95р.:

Торгова   діяльність   - це ініціативна, самостійна діяльність  юридичних  осіб  і  громадян   щодо   здійснення   покупки   і продажу товарів народного споживання з метою отримання прибутку.

Відповідно до  ПСБУ 9 «Запаси» п.6. для  цілей  бухгалтерського обліку запаси включають:

-сировина, основні і допоміжні матеріали, що комплектують вироби і інші матеріальні цінності, які призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва і адміністративних потреб;

-незакінчене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів і незавершених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, які виконують роботи і надають послуги, складається з витрат у виконання незавершених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнаний дохід;

-готову продукцію, яка виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним і якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актам;

-товари у вигляді матеріальних цінностей, які придбані (одержані) і утримуються підприємством з метою подальшого продажу.

             Товарно- матеріальні цінності: пляшки пластикові, вугілля, морський пісок, мінеральна вода отримувалися і утримувалися ДП «Таврида» не з метою подальшого продажу, а для використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п. 2.1. Статуту підприємство створене з метою виробництва виноградарства, сільськогосподарських культур, виноматеріалів і вина, інших алкогольних і безалкогольних напоїв, надання послуг, які не заборонені законодавством, а не для заняття ініціативною, самостійною діяльністю юридичних осіб і громадян щодо здійснення покупки і продажу товарів народного споживання з метою отримання прибутку, яка за визначенням відноситься до торгівлі.

 Отже, дія Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» № 265/95-ВР від 06.07.95р. на продаж виробничих запасів не розповсюджується, а позивач , як випливає  з  матеріалів справи здійснював операції, які до сфери торгівлі не відносяться.

Однак позивачем здійснений продаж товарів на суму 942,68грн., операції з якими відносяться до торгової діяльності, у зв'язку з чим суд вважає, що   рішення № 006392303\0 від 19.07.2006р. підлягає визнанню нечинним в частині застосування штрафних санкцій в сумі 5437,05грн. ( 10150,45грн.- 942,68грн. х 5).   

   По епізоду про відрахування частини прибутку (доходу) і дивідендів державними підприємствами до державного бюджету України.

    Як випливає з акту, відповідно до ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-12 від 25.06.1991г. до складу загальнообов'язкових  державних податків відноситься податок на прибуток, зокрема  дивіденди, які  сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими  і  корпоратизованими  підприємствами. В акті зроблений висновок, що порушуючи п.1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про норматив і порядок відрахування до спеціального Фонду Державного бюджету України  частини прибутку державними не корпоратизованими, казенними підприємствами і їх об'єднаннями» від 22.04.2003г. № 557 і ст. 52 Закони України «Про Державному бюджеті України на 2004 рік», п. 1 Постанови Кабінету  Міністрів України № 50  від 15.01.2005р.  за період, що перевіряється, підприємством не були нараховані і сплачені у встановлений законодавством термін дивіденди, які підлягають  переліку  до спеціального  Фонду Державного бюджету в сумі 572000 грн.

       Крім того, в  акті вказано про порушення  п.п. 7.8.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.97р, відповідно якому емітент корпоративних прав, який ухвалює рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам, нараховує і сплачує до бюджету авансовий платіж податку на прибуток в розмірі і ставці, встановленою п.10.1 цього Закону. Перевіркою донараховані суми податку на дивіденди у розмірі 143 000 грн.

Суд вважає, що висновки  ДПІ в цієї частині є неспроможними у зв'язку з наступним.           

Відповідно до Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок»

№ 320-14 від 17.12.98г. фіксований сільськогосподарський податок виплачується зокрема в рахунок податку на прибуток підприємств.

Відповідно до Закону України «Про систему оподаткування» № 349-4 від 24.12.2002р. обов'язковим платежем є  «3) податок на прибуток підприємств, зокрема

дивіденди, які виплачуються до бюджету державними некорпоратизованими,

казенними або комунальними підприємствами;», тобто законодавством встановлено, що

дивіденди - різновид податку на прибуток.

Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

№  283/97-ВР   від  22.05.1997г.   «1.9.   Дивіденд   -   платіж,   який  здійснюється

юридичною    особою    -    емітентом    корпоративних    прав    або    інвестиційних

сертифікатів   на користь   власника   таких   корпоративних   прав   (інвестиційних

сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого

за правилами бухгалтерського обліку».

  До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним  некорпоратизованим, казенним або комунальним підприємством на користь відповідної держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, платіж, який платиться власникові сертифікату фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю. При цьому наявність або відсутність прибутку, розрахованого згідно правилам податкового обліку, не може впливати на ухвалення або неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів». Оподаткування дивідендів відображене в п. 7.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.97г.

 Відповідно до п.7. Постанови КМУ від 15.11.05г. № 50 «Порядок і нормативи

відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету

України частини прибутку (доходу) за наслідками фінансово-господарської

діяльності в 2004 році і щоквартальну фінансово-господарську діяльність в

2005 році»: « Інформацію про нарахування і сплату частини прибутку (доходу) відповідно до  цього Порядку і нормативу господарські організації здають центральним і місцевим органам виконавчої влади, до сфери управління яких вони належать або які здійснюють функції по управлінню частинками (акціями, паями), які належать державі в їх статутному фонді, і відображають в декларації по податку на прибуток».

    Таким чином суд вважає, що ДП «Таврида» не є платником податку  на  прибуток,  і сплачувати податок на дивіденди, а так само авансовий платіж податку на прибуток не повинно. З урахуванням викладеного податкові повідомлення-рішення № 000137301\0  та № 0001382301\0 від 19.07.2006р.  підлягають визнанню нечинними.  

                                   По епізоду про податок на додану вартість.

      Як випливає з акту перевірки  ДПІ  встановлено  заниження позивачем  ПДВ  в сумі 1334858 грн., яке допущене за рахунок того, що підприємство необгрунтовано застосувало п. 11.29 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР по реалізації виноматеріалів.

       Висновок   ДПІ в цієї  частині не відповідає діючому законодавству у зв'язку з наступним.

         Відповідно до національного класифікатора України (NАСЕ, Rеv. 1.1-2002)

ДК 009:2005 до розділу 01 «Сільське господарство, полювання і послуги пов'язані з ним»

відноситься група 01.1 «Рослинництво» і підклас 01.13.0 : «Вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів».

Цей підклас включає: вирощування фруктів: яблук, слив тощо

-          вирощування ягід: суниці, малини, смородини  тощо

-          виноградарство

-          вирощування цитрусових: апельсинів, лимонів тощо

-          вирощування субтропічних культур: хурма, гранатів  тощо

-          вирощування маслин

-          виробництво оливкового масла в межах господарства

-          вирощування горіхів (горіхів, мигдалю, фісташок, фундука  тощо)

-          збір лісових горіхів

-          вирощування культур для виробництва напоїв, таких як чай

-          вирощування культур для виробництва прянощів (листя, квітів, насіння, плодів)

-          вирощування садового матеріалу рослин для виробництва прянощів

-          збір дикорослих фруктів і ягід

-переробка фруктів, ягід і винограду на вино в межах господарства, що їх

вирощує.

Позивач є сільськогосподарським товаровиробником - заводом первинного виноробства.  Здійснює вирощування і   переробку винограду. Результатом переробки винограду є  отримання виноматеріалів, що є сировиною для заводів вторинного виноробства, з якого  виготовляють кінцеву продукцію – вино.

Позовні вимоги Державного підприємства  «Таврида» є   обгрунтованими  і такими, що підлягають  задоволенню по наступних підставах.

Частиною  першої п.11.29 ст.11 Закону України « Про податок на додану вартість» до 01 січня 2004 року припинена дія п.7.7 ст.7 і п.10.1 і п.10.2 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині сплати до бюджету податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи  продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах з власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з продажу переробними  підприємствами молока і м'яса в живій вазі, здійснюваним сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми і форми власності, у яких сума,  одержана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва  і продуктів її переробки за попередній звітний  (податковий)  рік, складає не меншого 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

З вказаної норми виходить, що  сільськогосподарські товаровиробники не сплачують податок на додану вартість по операціях з продажу  всіх товарів власного виробництва.           

Факт продажу позивачем продукції власного виробництва - виноматеріала відповідачем не оспорюється.

Виняток зі встановленої ч.1 п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» норми складають операції по реалізації підакцизних товарів, виготовлених на давальницьких умовах  з власної сільськогосподарської сировини.

Постановою Кабінету Міністрів України  від 26.02.99р. № 271 затверджений Порядок акумуляції і використання грошових коштів, що нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками – платниками податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (окрім підакцизних товарів), виготовлену  на давальницьких умовах з власної сільськогосподарської сировини.

Вказаний Порядок визначив механізм акумуляції і використання  ПДВ, що не підлягають сплаті до бюджету, які нараховуються сільгосптоваровиробниками – платниками ПДВ  по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (окрім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах з власної сільгоспсировини, окрім операцій з продажу переробними підприємствами молока і м'яса в живій вазі.

У п.4 Порядку визначено, що  «на підставі даних  бухгалтерського і податкового обліку сільськогосподарські товаровиробники складають Декларацію по податку на додану вартість по реалізованій продукції, товарам (роботам, послугам) власного виробництва, включаючи продукцію (окрім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах з власної сільськогосподарської сировини, окрім операцій з продажу переробними підприємствами молока і м'яса в живій вазі, і в терміни, передбачені законодавством для звітності подають її в органи державної податкової служби».

Таким чином, операції з продажу всієї продукції власного виробництва включаються  сільськогосподарськими товаровиробниками в спеціальну декларацію.

Затвердження відповідача про те, що оскільки  виноматеріали є  підакцизним товаром, то позивач повинен був операції з їх продажу відображати в загальній декларації по ПДВ,  помилково.

Виноматеріали, що реалізовуються на заводи вторинного виноробства, є сировиною для виробництва підакцизних товарів.

Відповідно до ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» -це  податок  на окремі  товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається в ціну таких товарів (продукції).

Згідно ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» платником акцизного збору є виробники підакцизних товарів, на які встановлені ставки акцизного збору.

Законом України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий і алкогольні напої» тимчасово до 01.01.04г. ставки акцизного збору встановлені на виноматеріали, що реалізовуються населенню і посередницьким організація, і виноматеріали, проведені на підприємствах первинного виноробства для суб'єктів підприємницької діяльності, які не є виробниками виноробницької сировини (винограду) (код 2204 30), окрім підприємств  вторинного виноробства, які використовують ці виноматеріали для виробництва готової продукції.

Вироблювані позивачем виноматеріали реалізуються заводам вторинного виноробства, де з них проводиться вино для реалізації кінцевому споживачеві, яке є підакцизним товаром.

Вищезгаданим Законом не передбачалися ставки акцизного збору для виноматеріалів, виготовлених підприємствами первинного виноробства з власної сировини, і що реалізовуються підприємствам вторинного виноробства.

Виноматеріал є продукцією власного виробництва, а тому на позивача  розповсюджується   дія п. 11.29 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно довідки Управління держстатистики  № 053-6-19\1396 від 09.07.2004р. (акт перевірки л.спр.12), про включення в Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України, позивачу дозволено здійснювати  діяльність по КВЕД 01.13.0 - вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів, по КВЕД 15.93.0- виробництво вин.

У статті 1 Закону України № 2238 від 18.01.2001р. «Про стимулювання  розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років» вказано, що продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція)  - продукція, яка  проводиться  в сільському господарстві і відповідає кодам 01.11-01.42 і 05.001-05.0042 Державного класифікатора продукції і послуг ГК 016-97.

Позивач вирощує фрукти, ягоди, горіхи, культури для виробництва напоїв та прянощів,  які  є сільськогосподарською продукцією, що відповідає  виду діяльності за КВЕД 01.13.0, а також не спростовується  відповідачем, про що вказано в акті перевірки.

З вирощеного винограду позивач виробляє виноматеріал, який є продуктом переробки  сільськогосподарської продукції, а тому на підприємство  розповсюджується  дія Указу Президента  України «Про підтримку сільськогосподарських товаровиробників» і дія п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім вищевикладеного суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Пунктом 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що до 1 січня  2004р. зупинено дію п.7.7 ст. 7 пунктів 10.1 і 10.2 ст. 10 цього Закону у частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг)  власного   виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах з власної сільськогосподарської сировини...

Зі змісту вказаної статті витікає, що зупинення дії п.7.7 ст.7 та  п.10.1 і 10.2 ст. 10 Закону розповсюджується, у залежності від засобу походження, на два самостійних виду продукції: по-перше, власного виробництва та по –друге, продукцію, виготовлену на давальницьких умовах. Тобто  треба розуміти ці види продукції  як самостійні, а не  як один вид продукції з кількома кваліфікуючими ознаками. При цьому фраза «крім підакцизних товарів» стосується тільки продукції, виготовленої на давальницьких умовах і не стосується продукції власного виробництва.

Тобто виняток зі встановленої ч.1 п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» норми складають операції по реалізації підакцизних товарів, виготовлених на давальницьких умовах  з власної сільськогосподарської сировини, а не продукції власного виробництва.

Аналогічна думка викладена у листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємства № 2- 222\5971 від 03.10.2001р.  та  Постанові Севастопольського апеляційного господарського суду  по справі № 2-23\7798-2004 (л.спр.58)

З вищевикладеного слідує, що незалежно  від того, є продукція  підакцизною чи ні, якщо вона є продукцією власного виробництва, на неї розповсюджується дія п.11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», а оскільки  виноматеріали, що виробляє позивач є продукцією власного виробництва, він у своїй діяльності має право застосовувати норми п.11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

       З урахуванням викладеного податкові повідомлення-рішення № 0001352301\0 та № 0001392301\0 від 19.07.2006р.  підлягають визнанню нечинними.

       Відносно  порушення п.11 ст.15 Закону України «Про державний регулюванні виробництва і звернення спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» суд зазначає наступне.

     Як випливає з акту, додаток до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, в якому указується адреса місця торгівлі і перелік касових апаратів і інформація про нього, в порушення п. 1 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і звернення спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» № 481/95-ВР від 19.12.95г. у ДП «Таврида» відсутній. В результаті застосована штрафна санкція у розмірі 200 % вартості реалізованої через такий контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) продукції по статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і звернення спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» № 481/95-ВР від 19.12.95р. в сумі 162087,10грн.          

     Вказані санкції застосовані ДПІ до позивача з порушенням діючого законодавства з таких підстав.

    Застосування   штрафної   санкції за торгівлю алкогольними   напоями   через електронний   контрольно-касовий  апарат  (книгу  обліку  розрахункових   операцій),   не відмічений в ліцензії у вигляді 200% вартості реалізованої через такий

контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) продукції, але не

менше 1000 гривень внесено до Закону України «Про державне регулювання

виробництва і звернення спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних

напоїв і тютюнових виробів» № 481/95-ВР від 19.12.95р. тільки 25.03.2005р.

На  25.03.05р. торгівля алкогольними напоями здійснювалася ДП «Тавріда» на підставі чотирьох ліцензій, виданих до 25.03.05р. з терміном дії:

Серія АА  860256 з 07.08.2004р. по 07.08.2005р.; Серія АА 8904484 з 14.06.2004р. по 14.06.2005р.; Серія АА 890483 з 06.06.2004р. по 06.06.2005р.; Серія АА 890485 з 14.06.2004р. по 14.06.2005р.

Нарахування штрафних санкцій в акті проведене за дні з 05.04.05р. по 14.05.05 р. в

період дії ліцензій, які були видані  в період коли законом не було передбачене внесення  касового апарату до ліцензії. Видані ліцензії з моменту набрання чинності змін в закон нечинними  не визнані.

                Порушення п.11 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання

виробництва і звернення спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних  напоїв і тютюнових виробів» № 481/95-ВР від 19,12.95р. підприємство не допустило, оскільки відповідно до вказаного пункту визначений порядок видачі новій ліцензії-

«Ліцензія видається за заявою  суб'єкта підприємницької діяльності, до якої прикладається копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької  діяльності, завірена нотаріально або органом, який видав оригінал документа. Для отримання ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями додається довідка податкової служби про реєстрацію електронних контрольно-касових апаратів (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться в місці торгівлі». При цьому порядок анулювання старої ліцензії вказаним Законом не встановлений.

                 Таким чином на момент прийняття змін в закон позивач здійснював свою діяльність  на підставі ліцензій, які   відповідали на цей час діючому законодавству, а введення Законом нових  правил торгової діяльності не скасовує  дозвільних документів, виданих раніше відповідно вимог законодавства.

          Крім того, суд зазначає, що відповідно ч. 1 ст. 58 Конституції України  закони та інші  нормативно-правові  акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або  скасовують відповідальність особи.

          Таким чином суд вважає, що штрафні санкції, передбачені ст. 17 Закону України № 481 від 19.12.1995р. можуть бути застосовані до суб'єкта, який одержав ліцензію і не виконав  встановлені вимоги виключно після набрання чинності змін, внесених в Закон України № 481, тоді як позивач діяв відповідно  законодавству.    

                З урахуванням викладеного рішення № 0006402303\0 від 19.07.2006р. підлягає визнанню нечинним.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Оскільки  п. 2 ч. 3 розділу VII КАС України передбачено, що розмір судового збору  визначається відповідно п.п. б п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, що дорівнює 3, 40 грн., зайво сплачене держмито у сумі 81,60 грн. підлягає  поверненню позивачу з Державного бюджету України, відповідно  до п.2 ст. 89   КАС України по його заяві.

           Судові витрати у розмірі 1,70грн.  підлягають стягненню з Державного бюджету України відповідно до вимог  ч. 3 ст. 94 КАС України на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

          У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини постанови.           

          Постанова складена у повному обсязі  20.11.2006 року.

          З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст.55, ч.3 ст. 94,98,157,160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

                                         П О С Т А Н О В  И В :

1. Позов  задовольнити частково.

2. Визнати нечинним податкове - повідомлення-рішення №0006392303/0 від 19.07.2006р. ДПІ м. Алушта в частині застосування штрафних санкцій в сумі  5437,05 грн.

3. Визнати нечинними податкові - повідомлення-рішення ДПІ м. Алушта від 19.07.2006р.   № 0001382301/0, № 0001372301/0, № 0001352301/0, № 0001392301/0 та рішення про застосування фінансових санкцій № 0006402303/0 від 19.07.2006р.  

4. Стягнути з Державного бюджету України  на користь   Державного підприємства «Таврида» ( м.Алушта, с. Кипарисне, ЗКПО 00412754)  1,70грн. судового збору.

5. У решті позову відмовити.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України  до Севастопольського апеляційного господарського суду.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Маргарітов М.В.