Ухвала

від 24.04.2013 по справі 801/1137/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/1137/13-а

24.04.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Іщенко Г.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Дудін С.О. ) від 27.02.13 у справі № 801/1137/13-а

за позовом Приватного підприємства "Біг-Електро" (вул. Аральська, буд.69 кв.61,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95044)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.02.13 позовні вимоги Приватного підприємства "Біг-Електро" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень - задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000732204 від 15.01.2013р., винесене Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АРК ДПС.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №00007222004 від 15.01.2013р., винесене Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АРК ДПС.

Стягнуто Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Біг-Електро" (95044, м. Сімферополь, вул. Аральська, 69, кв. 61, ідентифікаційний код 36478372) 123,66 грн. судового збору шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АРК ДПС(95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. М. Залки, 1/9).

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.02.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що з 17.12.2012р. протягом 5 робочих днів ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС була проведена позапланова невиїзна перевірка ПП "Біг-Електро" (ЄДРПРОУ 36478372) з питань формування податкового кредиту та визначення податку на прибуток при здійсненні взаємовідносин з ТОВ "Юкрейнексчендж" (ЄДРПОУ 34578168) за грудень 2010р. та ТОВ "Спільне інвестування" (ЄДРПОУ 34730512) за квітень 2011р.

За результатами перевірки був складений акт №10495/23-3/36478372 від 27.12.2012, яким встановлені порушення позивачем:

- п.п. 7.2.1 п.7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.1, п.п. 7.4.5п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано податку на додану вартість в сумі 4837,00 грн., у тому числі за грудень 2010 року - 2965 грн., за квітень 2011 року - 1872 грн.

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п.138.2, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, через що донараховано податку на прибуток в сумі 5860,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2010 року - 3707 грн., за 2 квартал 2011 року - 2153,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000732204 від 15.01.2013 р. про збільшення Приватному підприємству "Біг-Електро" суми податку на додану вартість в розмірі 4837 грн. та застосовані до позивача штрафні (фінансові) санкції в сумі 742,25 грн.;

- №0000722204 від 15.01.2013р. про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 5860,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 926,75 грн.

Висновки відповідача про донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток, ПДВ обґрунтовані нікчемністю господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ "Юкрейнексчендж" та ТОВ "Спільне інвестування".

Відповідачем зазначено, що висновки також зроблені на підставі аналізу інформації, викладеної в Довідці, складеної співробітниками УБВД ОЗШ ДПС в АРК за №32/16-01 від 15.08.2012р. про сумнівну фінансову операцію від 07.08.2012р. №0101100000083 щодо фінансово-господарських відносин ТОВ "ДСК" (ЄДРПОУ- 3259343) з ТОВ "ВСК Геос" (ЄДРПОУ -3676148), ТОВ "Юкрейнексчендж" (ЄДРПОУ 34578168), ТОВ "Спільне інвестування" (ЄДРПОУ 34730512) за період з 01.01.2010р. по 30.05.2011р. (а. с. 11).

З вищенаведеної довідки вбачається, що ТОВ "Спільне інвестування" в процесі фінансово-господарської діяльності формувало податковий кредит по ПДВ та валові витрати по податку на прибуток з використанням завідомо неправдивих первинних документів, складених підставною особою, яка формувала бухгалтерські документи та податкову звітність. Проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності ТОВ "Спільне інвестування" встановлено ознаки фіктивності, передбачені ст. 55-1 Господарського кодексу України. На підставі цього в довідці був викладений висновок, що легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом по ТОВ "ДСК" не встановлено, але при умові, якщо буде доказано, що фінансово-господарські операції ТОВ "Спільний загін підводно-технічних робіт" з ТОВ "ВСК Геос" та ТОВ "Спільне інвестування" носять безтоварний характер, мають ознаки нікчемності, то збитки бюджету у недоотриманні коштів складатимуть 136 744 грн. (а.с. 12).

На підставі зазначеного, ДПІ у м. Сімферополі при проведенні перевірки ПП "Біг-Електро" був зроблений висновок, що ТОВ "Спільне інвестування" неправомірно було виписано позивачеві податкові накладні по нібито реалізованому товару (а.с. 12), у зв'язку з чим позивачем зайво включено до складу валових витрат придбання товарів (робіт, послуг) по безтоварних операціях з метою одержання податкової вигоди і, відповідно, відсутній факт поставки товарів (а.с. 13).

Судом встановлено, що 08.12.2010р. ТОВ "Юкрейнексчендж" був переданий у власність позивачу товар загальною вартістю 17790,65 грн., у тому числі ПДВ в сумі 2965,11 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-ЮЕ-081213 від 08.12.2010 р. ТОВ"Юкрейнексчендж", податковою накладною від 08.12.2010р. №081213 на суму вартості переданого товару, рахунком-фактури №СФ-081213 від 08.12.2010 р. Вартість товару була оплачена позивачем в повному обсязі, про що свідчать банківські виписки від 09.12.2010 р. та 05.01.2011 р.

Витрати, пов'язані з придбанням товару у ТОВ "Юкрейнексчендж", були включені позивачем до складу валових витрат звітного періоду. Згідно з Додатком 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року (Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів), сума податку на додану вартість була включена позивачем до складу податкового кредиту в грудні 2010 року.

Товари, придбані у ТОВ "Юкрейнексчендж", були використані позивачем при проведенні робіт з електропостачання та освітлення їдальні по вул. Київській, 81 в м. Сімферополь за договором підряду №22 від 03.12.2010р., укладеного з ТОВ "ВКФ "Нептун", що підтверджується наданим позивачем договором з додатками, зокрема, локальним кошторисом №4-1-1/1, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3 за грудень 2010р., актом №79 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010р., підсумковою відомістю ресурсів за грудень 2010р. та податковою накладною на ім'я ТОВ ВКФ "Нептун" .

На підставі видаткової накладної від 28.04.2011р. №РН805 ПП "Біг-електро" був придбаний у ТОВ "Спільне інвестування" товар - "ЩИТ ГРЩ" у кількості 1 од. вартістю 11230,00 грн., в тому числі й ПДВ в сумі 1871,67 грн.

28.04.2011 р. постачальником - ТОВ "Спільне інвестування", була виписана податкова накладна №360 на суму поставки, яка була відображена позивачем в реєстрі отриманих податкових накладних. Вартість придбаного товару була оплачена позивачем 28.04.2011 р., що підтверджується випискою з банківського рахунку.

Витрати, пов'язані з придбанням товару у ТОВ "Спільне інвестування", були включені позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування. Сума сплаченого податку на додану вартість була віднесена до складу податкового кредиту квітня 2011 року, про що свідчить Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ за відповідний період.

Матеріали справи свідчать, що в подальшому, придбаний у ТОВ "Спільне інвестування" товар був відчужений позивачем ТОВ "Укренергорезервінвест" за ціною 16544,76 грн., у тому числі ПДВ 2757,46 грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи видаткова накладна №РН-0000004 від 06.05.2011р., а також податкова накладна від 28.04.2011р. №7.

Таким чином, судом встановлено, що придбання позивачем товарів у контрагентів ТОВ "Юкрейнексчендж" та ТОВ "Спільне інвестування" було пов'язано зі здійсненням позивачем свої господарської діяльності.

На спірні правовідносини розповсюджувались норми законів, а саме: Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закон України «Про податок на додану вартість» які були чинні на момент прийняття відповідачем податкового повідомлення рішення.

Також, судова колегія зазначає, що господарські операції позивача з контрагентами ТОВ "Юкрейнексчендж" та ТОВ "Спільне інвестування" були здійснені і в період дії Податкового кодексу України.

Так, пунктом 3.1 статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" було передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

- суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

- суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

П. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону було передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При цьому, згідно з п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону, не належали до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Згідно з п. 138.8 ст. 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" було передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість", база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалася виходячи з їх договірної (контрактної) вартості , зазначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів) згідно із законами України з питань оподаткування. Відповідно до п. 4.1. ст. 4 1 Закону України "Про податок на додану вартість", до складу договірної (контрактної) вартості включались будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передавались платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу.

У п.п.7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" було визначено, що платник податку був зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складалась у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надавався покупцю, копія залишалась у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна виписувалась на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні були зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків (п. 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону).

П. п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону було обумовлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг), відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", вважалась дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

У п. п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" було зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

У п. п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 цього Закону було встановлено, що якщо платник податків використовував (виготовляв) матеріальні і нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням) не включалась до складу податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягала сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мала від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

Колегія суддів звертає увагу, що аналогічні приписи містить і Податковий кодекс України.

Так, згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу).

Пунктом 16.1.2 ст. ст. 16 ПК України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Отже, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

В п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит взагалі не залежить від тієї обставини, чи відображалися суми податку на додану вартість у податковій звітності контрагентів платника податку і чи сплачувався ними податок на додану вартість.

Нормами ст. 201 ПК України, визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту. Отже, саме наявність цих документів є обов'язковою умовою для формування платниками податків податкового кредиту.

Щодо висновків відповідача про безтоварність характеру операцій позивача з контрагентами, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до законодавства, яке було чинним до набрання чинності Податковим кодексом України, підставою для обчислення та сплати податкових зобов'язань платників податків є господарські угоди та документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, відповідні платіжні документи, якими підтверджується факт придбання, отримання та проведення розрахунків за товари (роботи або послуги) суб'єктом господарювання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинними документами вважаються документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.

Проте, будь-які документи (у тому числі й договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією вважається операція (дія або подія) яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судова колегія вважає, що суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача, не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угоди та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Таким чином, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1, 2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки №10495/23-3/36478372 від 27.12.2012 про порушення платником податків вимог Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень відповідача №0000732204 від 15.01.2013, №0000722204 від 15.01.2013.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198,205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Кримвід 27.02.13 у справі № 801/1137/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва