Рішення

від 24.04.2013 по справі 914/1267/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.13 Справа№ 914/1267/13

за позовною заявою: Приватної фірми «РАСТР», м.Хмельницький

до відповідача: Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», м.Львів

про стягнення 49659,33грн.

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Якімець Б.Ю.

Представники:

від позивача: Мельник О.Д. - представник за довіреністю

від відповідача: Поліщак Р.В. - представник за довіреністю

Суть спору: позов заявлено Приватною фірмою «РАСТР», м.Хмельницький до Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», м.Львів про стягнення 49659,33грн., з яких 46410,00грн. основного боргу, 1511,17грн. 3% річних та 1738,16грн. пені.

Ухвалою суду від 02.04.2013р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.04.2013р. В судовому засіданні 15.04.2013р. оголошено перерву до 24.04.2013р. для надання можливості позивачу ознайомитись із поданим відзивом на позовну заяву.

Представникам сторін роз'яснено їхні права, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов повністю з підстав, зазначених у ньому. Ствердив зокрема, що у листопаді 2011 року між Приватною фірмою «РАСТР» та відповідачем - Державним територіально-галузевим об'єднанням «Львівська залізниця» укладено договір поставки, на виконання якого позивач у 2011 році поставив відповідачу товар відповідно до специфікації на загальну суму 46410,00грн. Однак відповідач взятий на себе за договором обов'язок по оплаті товару не виконав, звернення з проханням погасити вказану заборгованість, надіслане йому листом, залишив без відповіді та задоволення.

Відповідач у відзиві на позовну заяву №НХ-1623 від 15.04.2013р. (вх.№12417/13 від 15.04.2013р.) та його представник в судовому засіданні позов в частині суми основного боргу та 3% річних визнав обґрунтованим, проти стягнення пені заперечив, вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до суду з вимогою про її стягнення, а тому в цій частині позову просить відмовити. Подав заяву про застосування позовної давності (вх.№14319/13 від 24.04.2013р.).

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Між Приватною фірмою «РАСТР» (позивач по справі, постачальник за договором) та Державним територіально-галузевим об'єднанням «Львівська залізниця» (відповідач по справі, покупець за договором) укладено договір поставки №Л/НХ-112343/НЮ від 03.11.2011р.

На виконання умов вказаного договору позивач поставив відповідачу товар, відповідно до специфікації №1, а саме приймальні котушки АЛС типу КПУ-1 у кількості 7 штук загальною вартістю 46410,00грн., що підтверджується підписаними представниками сторін видатковою накладною №РН-0000021 від 02.12.2011р., актом приймання-передачі матеріальних цінностей, довіреністю ЯОЗ №248475/3041, виданій Гіль Надії Володимирівні для отримання вказаних товарно-матеріальних цінностей.

Відповідачем взятий на себе за договором обов'язок оплатити товар не виконано, хоча Приватною фірмою «РАСТР» виставлено рахунок-фактуру №СФ-0000050 від 02.12.2011р. на суму 46410,00грн.

Листом від 07.06.2012р. позивачем на адресу відповідача надіслано прохання погасити заборгованість в розмірі 46410,00грн. за поставлений по договору товар, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Однак вказане звернення ДТГО «Львівська залізниця» залишено без відповіді, а вимогу про погашення заборгованості - без задоволення.

Відповідно до п.1.1 вказаного договору поставки, постачальник зобов'язується у 2011 році поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації №1 (Додаток №1 до даного договору), а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Згідно з п.3.1 договору, постачання здійснюється за цінами, передбаченими у специфікації №1 (додаток №1), а ціна договору на момент його підписання становила, як визначено п.3.2 договору, 46410,00грн., в т.ч. ПДВ 20%.

Як передбачено п.п.4.1, 4.2, 4.3 договору, розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред'явлення постачальником рахунка на оплату товару (далі - рахунок) протягом 60 банківських днів після дати поставки товару. Усі платіжні документи за договором оформлюються з дотриманням законодавства. Постачальник надсилає покупцеві рахунок протягом 3 банківських днів з дня поставки товару, а датою оплати вважається дата перерахування покупцем коштів на рахунок постачальника.

Відповідно до п.5.4 договору, датою поставки товару вважається дата підписання сторонами видаткової накладної.

Договором, а саме п.6.1.1, встановлено, що покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар.

У розділі ХІІІ договору визначено, що платником за вказаним договором виступає Відокремлений підрозділ «Служба матеріально-технічного постачання «Державно територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця».

В разі несвоєчасної оплати за поставлений товар, покупець, згідно з п.7.5 договору, сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Враховуючи вказані обставини, позивач просить стягнути з відповідача 46410,00грн. основного боргу, 1511,17грн. 3% річних у відповідності до ст.625 ЦК України та 1738,16грн. пені, нарахованих відповідно до умов договору.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Як передбачено ч.1 ст.712 ЦК України та ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України, передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи, що у поданому ДТГО «Львівська залізниця» відзиві відповідач визнає основний борг у розмірі 46410,00грн. та не має зауважень щодо нарахувань 1511,17грн. 3% річних, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення вказаних сум підлягає до задоволення.

Щодо стягнення 1738,16,32грн. пені, суд зазначає, що відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч.2 ст.343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У поданому відзиві на позовну заяву ДТГО «Львівська залізниця» зазначає, що позивачем вірно визначено дату з якої починається прострочення боргу та може проводитись нарахування пені, а саме на 61 банківський день після дати поставки товару, тобто з 29.02.2012р. Однак, відповідач вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до суду з вимогою про сплату пені, а тому в задоволені даної позовної вимоги просить відмовити, подав заяву про застосування позовної давності (вх.№14319/13 від 24.04.2013р.).

В запереченні на відзив на позовну заяву від 24.04.2013р. (вх.№14232/13 від 24.04.2013р.) позивач зазначає, що оскільки, відповідно до законодавчих норм, пенею є неустойка яка обчислюється за кожен день прострочення виконання зобов'язання, то позовна давність повинна обчислюватись з врахуванням такого характеру вказаних нарахувань.

Згідно з ст.256 та ч.2 ст.258 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до ч.ч. 2, 3, 4 ст.267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності, яка застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з ст.260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Як визначено у ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Однак ч.5 цієї ж статті передбачено, що за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Проаналізувавши вказані законодавчі норми в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення вимог позивача про стягнення пені з огляду на наступне.

Враховуючи юридичну природу такого виду неустойки як пеня, а саме нарахування її суми за кожен день прострочки виконання зобов'язання окремо протягом визначеного періоду (шести місяців), суд вважає, що право на пред'явлення вимоги про стягнення нарахованої пені за кожен конкретний день прострочення зобов'язання виникає у сторони зі спливом такого дня, а отже позовна давність для кожного дня за який нараховується пеня повинен обчислюватись окремо.

З огляду на вищевказане суд, провівши відповідний перерахунок з врахуванням того, що п.1 Постанови Національного банку України №102 від 21.03.2012р. встановлено з 23.03.2012р. облікову ставку в розмірі 7,5% річних, а також того, що загальна кількість днів у 2012 році становила 366, вважає за необхідне стягнути з відповідача пеню, нараховану за період з 01.04.2012р. по 28.08.2012р. (150 днів) у розмірі 1426,54грн. В частині задоволення вимог про стягнення 311,62грн. пені слід відмовити у зв'язку із спливом позовної давності для її стягнення.

Спір виник та розглядається з вини відповідача, а тому судові витрати слід покласти на нього, згідно норм ст.49 ГПК України пропорційно до задоволених вимог, з врахуванням положення ч.4 п.п.4.1 п.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України».

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» (м.Львів, вул.Гоголя, буд.1, код ЄДРПОУ 01059900) на користь Приватної фірми «РАСТР» (м.Хмельницький, вул.Молодіжна, буд.15, код ЄДРПОУ 14165124) 46410,00грн. основного боргу, 1511,17грн. 3% річних, 1426,54грн. пені та 1709,70грн. судового збору.

3.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

4.В задоволенні позовних вимог про стягнення 311,62грн. пені - відмовити.

5.Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 29.04.2013р.

Суддя Щигельська О.І.