Ухвала

від 07.05.2013 по справі 12/190-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-23-25

УХВАЛА

"07" травня 2013 р. Справа № 12/190-11

Суддя Горбасенко П.В., розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Стандарт 7" на дію та бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства „Сведбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Стандарт 7"

про звернення стягнення на заставлене майно

За участю представників:

від позивача не з'явилися;

від відповідача Стрикаль О.В. (дов. від 01.08.2012р.);

від Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 29.11.2011р. у справі № 12/190-11 позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість за кредитом у розмірі 2 768 000,00 дол. США (два мільйони сімсот шістдесят вісім тисяч дол. 00 центів), що за офіційним курсом НБУ станом на 29.11.2011 року становить 22 115 489,60 грн. (двадцять два мільйони сто п'ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят дев'ять грн. 60 коп.); відсотки за користування кредитом у сумі 918 652,88 дол. США (дев'ятсот вісімнадцять тисяч шістсот п'ятдесят два дол. 88 центів), що за офіційним курсом НБУ станом на 29.11.2011 року становить 7 339 760,92 грн. (сім мільйонів триста тридцять дев'ять тисяч сімсот шістдесят грн. 92 коп.); 2 569,52 дол. США (дві тисячі п'ятсот шістдесят дев'ять дол. 52 центи), що за офіційним курсом НБУ станом на 29.11.2011 року становить 20 529,69 грн. (двадцять тисяч п'ятсот двадцять дев'ять грн. 69 коп.) пені за прострочення повернення кредиту; 9 424,86 дол. США (дев'ять тисяч чотириста двадцять чотири дол. 86 центів), що за офіційним курсом НБУ станом на 29.11.2011 року становить 75 301,80 грн. (сімдесят п'ять тисяч триста одна грн. 80 коп.) пені за прострочення повернення відсотків за користування кредитом, шляхом звернення стягнення на майно, а саме: земельну ділянку, загальною площею 9,2514 га, кадастровий номер 3222783200:05:003:0020, що розташована на території с. Копилів Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області; земельну ділянку, загальною площею 25,2020 га, кадастровий номер 3222783201:01:027:0073, що розташована на території с. Копилів Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області, та земельну ділянку, загальною площею 25,2995 га, кадастровий номер 3222783201:01:027:0072, що розташована на території с. Копилів Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області, стягнуто з відповідача на користь позивача 25 500,00 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот грн. 00 коп.) витрат на сплату державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині позову відмовлено.

16.12.2011р., на виконання рішення господарського суду Київської області від 29.11.2011. у справі № 12/190-11, видано наказ.

23.04.2013р. до канцелярії господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю „Стандарт 7" надійшла скарга на дію та бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України у справі № 12/190-11 (вх. № 50 від 23.04.2013р.), у якій позивач просить суд визнати дію державного виконавця Відділу примусового виконання рішень ДВС України Рагімової А.Н., яка виявилася у незаконній відмові закінчити виконавче провадження незаконною та зобов'язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень ДВС України Рагімової А.Н. винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 33600242 та направити виконавчий документ ліквідатору. Вказана скаргу обґрунтована тим, що Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, в порушення вимог ст. 49 Закону України „Про виконавче провадження" відмовлено у закінченні виконавчого провадження, всупереч тому, що учасниками ТОВ „Стандарт 7" прийнято рішення про припинення юридичної особи.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ господарського суду Київської області скаргу у справі № 12/190-11 передано для розгляду судді Горбасенку П.В.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.04.2013р. розгляд скарги призначено на 07.05.2013р.

Представник скаржника у судовому засіданні 07.05.2013р. повністю підтримав подану ним скаргу.

Представники позивача та Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України в судове засідання 07.05.2013р. не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду скарги були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Статтею 115 ГПК України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження".

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до місцевих органів державної податкової служби. Якщо судом було вжито заходів щодо забезпечення позову за заявою осіб, на користь яких ухвалено судове рішення, суд разом із виконавчим листом видає копію документів, що підтверджують виконання ухвали суду про забезпечення позову. У разі повного або часткового задоволення первісного і зустрічного позовів накази про стягнення грошових сум видаються окремо по кожному позову. Якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів, або проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях, видаються накази із зазначенням тієї частини судового рішення, яка підлягає виконанню за даним наказом (ст. 116 ГПК України).

Приписами статті 1 Закону України „Про виконавче провадження" (далі - Закон) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення)

Частиною першою ст. 11 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва

Відповідно до ч. 1 ст. 82 Закону рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Частиною другою ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно ч. 14 ст. 111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує подання державному реєстраторові документів, передбачених законом для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в установлений законом строк.

Відповідно до ч.ч. 12 та 14 ст. 36 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації є датою державної реєстрації припинення юридичної особи. Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати проведення державної реєстрації припинення юридичної особи повинен видати (надіслати поштовим відправленням) голові ліквідаційної комісії (ліквідатору) або уповноваженій ним особі повідомлення про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи, другий примірник якого залучається до реєстраційної справи такої юридичної особи.

Суд встановив, що як вбачається з наявної в матеріалах справи інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ „Стандарт 7" перебуває в стані припинення, проте на момент розгляду скарги Товариство з обмеженою відповідальністю „„Стандарт 7" не є припиненим (ліквідованим).

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявником, в порушення вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не подано суду доказів припинення відповідача в результаті його ліквідації (внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення).

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Стандарт 7" на дію та бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, у зв'язку з її безпідставністю та необгрунтованістю.

З огляду на вищевикладене та керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю „Стандарт 7" у задоволенні скарги на дію та бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.

2. Копію ухвали надіслати позивачу та Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (04053, м. Київ, вул. Артема, 73).

Суддя П.В. Горбасенко