Постанова

від 25.04.2013 по справі 802/1651/13-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

25 квітня 2013 р. Справа № 802/1651/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Дмитришеної Руслани Миколаївни, розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи

за позовом: управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці

до: гаражно-будівельного кооперативу "Супутник"

про: стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці (далі - УПФ України в м. Вінниці) до Гаражно-будівельного кооперативу «Супутник» (далі - ГБК «Супутник») про стягнення заборгованості.

Позов мотивований тим, що за відповідачем рахується заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 25666,72 грн.

25.04.2013 року до суду надійшла заява представника позивача щодо розгляду справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити.

Відповідач, також, подав заяву щодо розгляду справи без його участі. Зокрема, зазначив, що позовні вимоги визнає повністю.

Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи те, що від сторін надійшли заяви про розгляд справи без їх участі, а також відсутності потреби заслуховувати свідка чи експерта, суд вирішив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Гаражно-будівельний кооператив «Супутник» зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України в м. Вінниці та є платником єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. (а. с. 6).

Відносини, що виникають між Пенсійним фондом України та платниками єдиного внеску, регулюються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VІ від 08 липня 2010 року (далі - Закон №2464-VІ).

Відповідачем своєчасно не сплачувався нарахований за період грудень 2012 року - лютий 2013 року єдиний внесок, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 10219,31 грн.

Дана заборгованість визначена відповідачем самостійно у поданих звітах нарахування єдиного внеску, зокрема за лютий 2013 року (а. с. 16-21).

За порушення ч. 11 та ч. 10 ст. 25 Закону №2464-VІ на відповідача накладено штраф та нарахована пеня відповідно до наступних рішень.

Так, рішенням №563 від 06.03.2013 р. за період з 22.10.2012 р. по 20.02.2013 р. на відповідача накладений штраф в розмірі - 293,48 грн. та нарахована пеня - 336,89 грн. (а. с. 11); рішенням №564 від 06.03.2013 р. за період з 21.05.2012 р. по 11.02.2013 р. штраф - 1347,61 грн., пеня - 2614,31 грн. (а. с. 12); рішенням №565 від 06.03.2013 року за період з 20.05.2011 р. по 04.12.2012 р. штраф - 525,81 грн., пеня - 1451,99 грн. (а. с. 13); рішенням №566 від 06.03.2013 р. за період з 20.09.2011 р. по 26.11.2012 р. штраф - 2248,41 грн., пеня - 6628,91 грн. (а. с. 14). Зазначені вище рішення відповідачем не оскаржувались.

В зв`язку з несплатою самостійно визначеної заборгованості, відповідачу була надіслана вимога, що підтверджується корінцем вимоги №Ю 78 від 07.03.2013 року, яка ним отримана 11.03.13 року (а. с. 7).

Загальна сума боргу, яка підлягає стягненню в судовому порядку, станом на день звернення до суду складає 25666,72 грн.

Відповідно до пп. 1.2 п. 1 ст. 1 Закону №2464-VІ єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VІ платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галу зі статистики.

Частина 8 ст. 9 Закону №2464-VІ передбачає, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Відповідно до ч. 5 ст. 9 Закону №2464-VІ сплата єдиного внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника відповідно до ч. 12 ст. 9 Закону №2464-VІ.

Частиною 3 ст. 25 Закону №2464-VІ передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону №2464-VІ територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Вирішуючи спір, суд також врахував повне визнання позову відповідачем.

Частиною 1 ст. 136 КАС України встановлено, що позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресований суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Відповідно до ч.3 ст.136 КАС України, судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 112 КАС України, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону та порушують чиї-небудь права, свободи та інтереси.

Як видно з матеріалів справи визнання відповідачем адміністративного позову не суперечить закону і не порушує чиї-небудь права, свободи та інтереси, у зв'язку з чим підлягає прийняттю судом та є підставою для постановлення рішення про задоволення позову.

З урахуванням викладеного, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, визнаються відповідачем, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню відповідно до чинного законодавства та у межах заявлених вимог.

Частиною 4 ст. 94 КАС України передбачено, що у справах, в яких позивачем є суб'єкт владний повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Гаражно-будівельного кооперативу "Супутник" (вул. Складська, 23, м. Вінниця, код ЄДРПОУ - 20097711) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці (код ЄДРПОУ - 37979905, р/р 37190101000238 ГУ ДКС у Вінницькій області, МФО 802015) заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 25666,71 грн. (двадцять п'ять тисяч шістсот шістдесят шість гривень 71 копійка).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя./підпис/. Дмитришена Руслана Миколаївна

Копія вірна.

Суддя:

Секретар: