Постанова

від 25.04.2013 по справі 801/3199/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2013 р. (о 14:20) Справа №801/3199/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кірєєва Д.В., за участю секретаря Цатурян С.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Трутько Д.В., НОМЕР_1, довіреність № б/н від 20.03.2013 р.;

від позивача - Жлобицька В.М., НОМЕР_2, довіреність № б/н від 20.03.2013 р.;

від відповідача - не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Росавтоком» до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0002211501 від 07.03.2013 року та № 0004471502 від 11.03.2013 року,

Суть спору: Товариство з додатковою відповідальністю «Росавтоком» (далі-позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі-відповідач) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень, виданих на підставі акту перевірки № 1193/15.2/37369854 від 25.02.2013 року № 0002211501 від 07.03.2013 року по податку на прибуток на суму 13 701,00 грн. та № 0004471502 від 11.03.2013 року по податку на додану вартість на суму 11 914,00 грн. та штрафні санкції 1 826,50 грн.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.03.2013 року відкрито провадження по справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні 25.04.2013 року представники позивача на задоволенні позову наполягали.

У судове засідання 25.04.2013 року представник відповідача не з'явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, суд, керуючись ст. 128 КАС України, вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п. 19-1.1.1 п. 19.1-1 ст. 19-1 ПК України однією з функцій органів державної податкової служби є здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПК України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Росавтоком» зареєстровано у якості юридичної особи Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 09.11.2010 року, ідентифікаційний код юридичної особи 37369854, місцезнаходження: 95022, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Кубанська, б. 18, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 632545, Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 138291, довідкою АА № 529262 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Росавтоком» взято на податковий облік в органах державної податкової служби з 10.11.2010 року за № 83347 на час розгляду справи перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у м. Сімферополі.

Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 06.12.2010 року за № 100312698, індивідуальний податковий номер - 373698501095.

Судом встановлено, що в період з 11.02.2013 року по 18.02.2013 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС, на підставі наказу ДПІ у м. Сімферополі від 11.02.2013 року № 504 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Росавтоком», (37369854) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «СІТІ БУД», (37081640), за період з 01.06.2011 року по 31.10.2011 року.

За результатами вищенаведеної перевірки було складено акт № 1193/15.2/37369854 від 25.02.2013 року, у якому встановлено:

- порушення п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.6, п. 138.8, п.п. 138.8.1 п. 138.8 статті 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 13 701 грн., у тому числі по періодах: 2 квартал 2011 року - 5 304 грн., 3 квартал 2011 року - 5 564 грн.; 4 квартал 2011 року 2 834 грн.;

- порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту всього у сумі 11 914 грн., у тому числі: червень 2011 року ту сумі 4 612 грн., серпень 2011 року в сумі 4 838 грн., жовтень 2011 р. в сумі 2 464 грн. Таким чином суму, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет збільшено всього на 11 914 грн. (а.с. 12-20).

На підставі зазначеного акту були прийняті податкові повідомлення - рішення № 0002211502 від 07.03.2013 року яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 13 701 грн.; № 0004471502 від 11.03.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 13 740,50 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 11 914,00 грн., штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 826,50 грн. (а.с. 44, 45).

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями № 0002211502 від 07.03.2013 року та № 0004471502 від 11.03.2013 року позивач оскаржив їх до суду.

В ході розгляду справи судом перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині завищення суми бюджетного відшкодування, податку на прибуток підприємств, та встановлено наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення (п.п.139.1.9,п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Розділ V ПК України визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.

Згідно пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

У п.187.1. ст. 187 ПК України зазначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

З аналізу вищевказаних норм, суд робить висновок, що для включення суми податку на додану вартість до суми податкового кредиту необхідно дотримання двох умов:

- наявність податкової накладної чи митної декларації,

- придбання або виготовлення товару і послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в рамках господарської діяльності платника податку; придбання (будівництво, спорудження) (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи) в тому числі з метою використання у виробництві або постачанні товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, умовами для включення нарахованої (сплаченої) суми ПДВ у склад податкового кредиту є наявність документального підтвердження використання витрат підприємства в його господарської діяльності та наявність належно заповнених податкових накладних.

Відповідно до п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться на підприємстві. Фінансова, податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій (п.1 ст.9 Закону № 996). Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст.1 Закону № 996). Обов'язкові реквізити первинного документа встановлені п.2 ст.9 Закону № 996. Первинні документи повинні бути складені в момент здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її завершення (п.1. ст.9 Закону № 996).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Для оподаткування мають значення бухгалтерські документи, що відображають господарські операції та фіксують отриманий прибуток і інші економічні показники господарської діяльності.

Бухгалтерські документі - це сукупність письмових актів, фіксуючих здійснені господарські операції відповідно до вимог законодавства.

Бухгалтерські документи в роботі суб'єкта господарювання служать, як відомо, засобом ведення обліку матеріальних цінностей і грошових коштів. На підставі бухгалтерських документів (документації) контролюється правильність здійсненних операцій, ведеться поточний аналіз виконаної роботи, встановлюються причини господарських порушень, тобто документація виконує контрольно - аналітичні функції.

Правове значення бухгалтерських документів проявляється в тому, що з їх допомогою підтверджується правильність зареєстрованих в обліку фактів. Факт наявності первинного документу не може бути проігнорований контролюючим органом, оскільки тільки аналіз первинних документів може давати об'єктивну картину господарської діяльності і, віддзеркалення її результатів у податковій звітності. Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п.1.32 Закону №334).

Згідно п.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п.2 ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Статтею 42 Господарського кодексу України передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону (ст.44 Господарського кодексу України ).

З матеріалів справи вбачається, що 01.06.2011 року між Приватним підприємством «СІТІ БУД» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Росавтоком» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 145, за умовами якого продавець продає, а покупець придбає автомобільні запчастини (Товар). Даний договір передбачає поставку Товару у 2011 році згідно заявок Покупця та оплачених рахунків-фактур Продавця. Ціна Товару, що поставляється за даним договором визначається згідно рахунків-фактур, включаючи ПДВ. Оплата за Товар проводиться авансовим платежем у розмірі 100% від вартості обсягу узгодженої сторонами партії Товару не пізніше двох календарних днів після отримання Покупцем рахунку фактури.

ПП «СІТІ БУД» на ім'я ТОВ «Росавтоком» видані податкові накладні № ВН- 000030 від 14.06.2011 року на суму 27 670,88 грн., у тому числі ПДВ 4 611 грн., № ВН-4 від 04.08.2011 року на суму 29 030,54 грн., у тому числі ПДВ 4 838,43 грн., № ВН-33 від 11.10.2011 року на суму 14 784,98 грн., у тому числі ПДВ 2 464,20 грн.

ТОВ Росавтоком» перерахувало на рахунок ПП «СІТІ БУД» передплату відповідно до платіжних доручень № 3 від 14.06.2011 року 27 670,88 грн., у тому числі ПДВ 4 611,81 грн., № 62 від 04.08.2011 року 29 030,54 грн. у тому числі ПДВ 4 838,42 грн., № 218 від 11.10.2011 року 14 784,98 грн., у тому числі ПДВ 2 464,20 грн.

ПП «СІТІ БУД» виписані на ім'я ТОВ «Росавтоком» податкові накладні № 30 від 14.06.2011 року на загальну суму 27 670,88 грн., у тому числі ПДВ 4 611,81 грн., № 4 від 04.08.2011 року на загальну суму 29 030,54 грн., у тому числі ПДВ 4 838,43 грн., № 33 від 11.10.2011 року на загальну суму 14 784,98 грн., у тому числі ПДВ 2 464,20 грн.

Зазначені податкові накладні включені позивачем до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за червень 2011 року, серпень 2011 року, жовтень 2011 року.

29.09.2011 року між Приватним підприємством «Аланар» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Росавтоком» укладено договір поставки № 4.

Відповідно до зазначеного договору ПП «Аланар» видано на ім'я ТОВ «Росавтоком» рахунок фактуру № СФ-535/09 та видаткову накладу № РН-308/09 від 29.09.2011 року на загальну суму 8 912,00 грн., у тому числі ПДВ 1 485,33 грн.

29.09.2011 року ТОВ «Росавтоком» відповідно до платіжного доручення № 187 перерахувало ПП «Аланар» оплату за товар у сумі 8 912,00 грн., у тому числі ПДВ 1 485,33 грн.

29.09.2011 року ПП «Аланар» виписано на ім'я ТОВ «Росавтоком» податкову накладну № 332 на загальну суму 8 912,00 грн., у тому числі ПДВ 1 485,33 грн.

Зазначена податкова накладна включена позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2011 року.

Використання позивачем товару, отриманого за зазначеними договорами у власній господарській діяльності підтверджується договорами на ремонт та технічне обслуговування автомобілів, актами виконаних робіт, податковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

Таким чином, суд вважає, що первинними документами податкового та бухгалтерського обліку ТОВ «Росавтоком» (видаткові накладні, рахунок-фактура, податкові накладні, платіжні доручення) не підтверджуються висновки, встановлені за актом перевірки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС № 1193/15.2/37369854 від 25.02.2013 року щодо заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 13 701,00 грн., та завищення податкового кредиту всього у сумі 11 914 грн. за період з 01.06.2011 р. по 31.10.2011 року.

За таких умов, податкові повідомлення-рішення № 0002211502 від 07.03.2013 року та № 0004471502 від 11.03.2013 року, є такими, що прийняті Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим ДПС протиправно, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У судовому засіданні 25.04.2013 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, згідно зі ст. 160 КАСУ постанова складена у повному обсязі 26.04.2013 року.

Керуючись ст.ст. 94,158-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 0002211502 від 07.03.2013 року, № 0004471502 від 11.03.2013 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росавтоком» (ЄДРПОУ 37369854) витрати зі сплати судового збору у сумі 274,42 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Кірєєв Д.В.