Рішення

від 25.04.2013 по справі 919/301/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2013 року справа № 919/301/13

За позовом прокурора Ленінського району міста Севастополя

(вул. Вороніна, 11, м. Севастополь, 99011) в інтересах держави в особі

Севастопольської міської ради

(вул. Леніна, 3, м .Севастополь, 99011) в особі

комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської ради

(вул. Л.Павліченко, 2, м. Севастополь, 99011)

до комунального підприємства «Житлосервіс №15»

(вул. М. Музики, 88-А, м. Севастополь, 99029)

про стягнення 141628,58 грн.

Суддя Архипенко О.М.

За участю представників учасників судового процесу:

від прокурора - Джавлах С.М., посвідчення від 12.02.2013 №015173;

від позивача (Севастопольська міська рада) - не з'явився;

від позивача (комунальне підприємство «Севтеплоенерго» Севастопольської міської ради) - Чернова І.С., довіреність від 03.01.2013;

від відповідача - не з'явився.

Прокурор Ленінського району міста Севастополя (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради (далі - позивач 1) в особі комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської ради (далі - позивач 2, КП «Севтеплоенерго» СМР) звернувся до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) з позовом до комунального підприємства «Житлосервіс №15» (далі - відповідач, КП «Житлосервіс №15») про стягнення заборгованості зі сплати послуг теплопостачання у розмірі 130469,10 грн, пені у розмірі 8641,33 грн та 3% річних у розмірі 2518,15 грн.

Позовні вимоги, із посиланням на статтю 24 Закону України «Про теплопостачання», статті 509, 525, 526, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору від 07.06.2010 №436/У про купівлю-продаж теплової енергії в частині здійснення своєчасної та повної оплати отриманої теплової енергії за період з січня 2012 по січень 2013 року включно.

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

За приписами статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України визначено, що державні інтереси є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини цього Рішення Конституційного Суду України під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

При цьому, відповідні повноваження органу місцевого самоврядування визначаються з огляду на вимоги Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Севастопольська міська рада відповідно до статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є органом місцевого самоврядування та відповідно до статті 13 Закону України «Про теплопостачання» до її основних повноважень у сфері теплопостачання, зокрема належить: регулювання діяльності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання в межах, віднесених до відання відповідних рад; здійснення контролю за забезпеченням споживачів тепловою енергією відповідно до нормативних вимог; встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії.

З метою забезпечення інтересів держави щодо організації забезпечення теплопостачання споживачів міста Севастополя, його надійності та ефективності Севастопольською міською радою створено комунальне підприємство «Севтеплоенерго».

Рішенням Севастопольської міської ради від 05.04.2005 № 2974 затверджено статут комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської ради, відповідно до положень якого підприємству делеговані повноваження щодо самостійного здійснення господарської діяльності в сфері теплопостачання, вільного укладення господарських договорів та вибору способів захисту своїх прав і законних інтересів.

Враховуючи вищевикладене, суд визнає, що прокурор в позові вірно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Ухвалою суду від 13.03.2013 позовна заява прокурора прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №919/301/13.

Заявою від 24.04.2013, яка підтримана прокурором, позивач 2 зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача 141591,06 грн, з яких: сума основного боргу у розмірі 130469,10 грн; пеня у розмірі 8607,84 грн; 3% річних у розмірі 2514,12 грн.

Враховуючи приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд приймає до розгляду зазначену заяву про зменшення позовних вимог.

Позивач 1 явку представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, згідно із заявою від 27.03.2013 просить розглянути справу за відсутності його представника.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, про причини неявки не повідомив. До початку судового засідання надав через канцелярію суду відзив на позов від 16.04.2013, в якому позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості визнає у повному обсязі, але просить зменшити розмір заявленої до стягнення неустойки.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки явка сторін обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З урахуванням вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представників позивача 1 та відповідача.

Прокурор та представник позивача 2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просять позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача 2, суд

В С Т А Н О В И В:

07.06.2010 між КП «Житлосервіс №15» (Покупець) та КП «Севтеплоенерго» СМР (Продавець) був укладений договір №436/У купівлі-продажу теплової енергії за наявності вузла обліку (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору в порядку та на умовах, встановлених у цьому договорі, Продавець зобов'язався передати Покупцю теплову енергію до межі експлуатаційної відповідальності, балансової належності теплових мереж та купівлі-продажу теплової енергії своєчасно та відповідної якості, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити отриману теплову енергію за встановленими тарифами.

За умовами пункту 3.1 Договору облік споживання теплової енергії здійснюється вузлом обліку. Відомості про засоби обліку теплової енергії зазначаються у додатку 1-1в, який є невід'ємною частиною договору.

Пунктами 4.1, 4.2 Договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Плата за теплову енергію за наявності вузла обліку теплової енергії та гарячої води стягується за їх показаннями у відповідності з пунктами 10-13 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» на підставі двостороннього акту за показаннями вузла обліку. Відмова від підписання акту не звільняє Покупця від оплати теплової енергії в установленому порядку. Крім того, Покупець щомісячно, протягом року, оплачує абонентську плату незалежно від наявності засобів обліку.

Абонентська плата щомісячно протягом року складає 1,3580 грн/кв.м. без ПДВ (підпункт 4.2.1 Договору зі змінами, внесеними додатковою угодою від 02.03.2011 №2).

У пункті 4.4 Договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за теплову енергію здійснюється в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, відповідно до тарифів, які діють на день отримання теплової енергії. Рахунок вважається отриманим Покупцем, якщо останній до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, не заявить про неотримання рахунку за розрахунковий місяць.

Покупець зобов'язаний оплачувати теплову енергію у встановлені договором строки (пункт 5.2.1 Договору).

За змістом пункту 10.1 Договору цей договір укладений строком на 3 роки та вступає в силу з 01.07.2010.

У додатках №1-1в до Договору (зі змінами, внесеними додатковими угодами від 24.12.2010 №1, від 24.12.2010 №3, від 22.07.2011 №4, від 14.03.2012 №5 та від 14.03.2012 №6) сторони погодили об'єкти, за адресами яких позивачем здійснюється постачання теплової енергії.

Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України «Про встановлення тарифів на теплову енергію комунальному підприємству «Севтеплоенерго» Севастопольської міської ради» від 30.09.2011 №114 встановлений тариф на теплову енергію для потреб «інших споживачів» - 785,70 грн за 1 Гкал (без ПДВ).

Судом встановлено, що позивач 2 свої зобов'язання за Договором виконував належним чином: здійснював постачання відповідачеві теплової енергії, що підтверджується складеними між сторонами актами про обсяги спожитої теплової енергії, та своєчасно виставляв відповідні рахунки для оплати цієї теплової енергії та внесення абонентської плати /арк.с. 29-50, 84-105/.

Загальна вартість отриманої відповідачем за Договором теплової енергії (у тому числі абонентська плата) за період з січня 2012 року по січень 2013 року включно становить 179727,68 грн, що підтверджується виставленими позивачем рахунками-фактури за №436/У: від 18.01.2012 на суму 43,07 грн, від 25.01.2012 на суму 3971,52 грн, від 31.01.2012 на суму 46,99 грн, від 13.02.2012 на суму 43,07 грн, від 28.02.2012 на суму 5649,58 грн, від 14.03.2012 на суму 106,46 грн, від 12.04.2012 на суму 8092,81 грн, від 12.04.2012 на суму 76583,76 грн, від 17.05.2012 на суму 7818,73 грн, від 21.06.2012 на суму 7818,73 грн, від 12.07.2012 на суму 7818,73 грн, від 14.08.2012 на суму 7818,73 грн, від 18.09.2012 на суму 7818,73 грн, від 18.10.2012 на суму 7818,73 грн, від 16.11.2012 на суму 7818,73 грн, від 05.12.2012 на суму 2563,87 грн, від 06.12.2012 на суму 1969,25 грн, від 14.12.2012 на суму 7818,73 грн, від 25.12.2012 на суму 3183,52 грн, від 27.12.2012 на суму 1989,40 грн, від 24.01.2013 на суму 12934,54 грн.

Але, як стверджують прокурор та позивач 2, відповідач лише частково оплатив спожиту теплову енергію згідно з раніш зазначеними рахунками-фактури - на суму 49258,58 грн, що і стало причиною для звернення прокурора до господарського суду з даним позовом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно зі статтями 11, 509 ЦК України, статтею 174 ГК України виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 цього Кодексу договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як раніше встановлено судом, остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію відповідач повинен був здійснювати у строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (пункт 4.4 Договору).

Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості за Договором, тоді як відповідно до статей 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що станом на день звернення прокурора з позовом до суду та на час вирішення спору заборгованість відповідача за Договором за спожиту в період з січня 2012 року по січень 2013 року теплову енергію складає 130469,10 грн. Наявність цієї заборгованості також підтверджена актом звірки взаєморозрахунків, складеним і підписаним сторонами станом на 01.03.2013, та не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву.

З урахуванням викладеного, суд визнає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 130469,10 грн обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

За порушення строків оплати спожитої теплової енергії прокурор також просить стягнути з відповідача пеню в сумі 8607,84 грн та 3% річних у розмірі 2514,12 грн (згідно із заявою про зменшення позовних вимог). Розрахунки пені та 3% річних здійсненні за відповідні періоди прострочення, по 01.03.2013.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, згідно зі статтею 611 вказаного Кодексу, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За змістом пунктів 4.5, 5.2.10, підпункту 2 пункту 6.1 Договору за несвоєчасне внесення плати з покупця стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від нарахованої до сплати суми.

Частиною шостою статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені позивачем 2 у заяві про зменшення позовних вимог розрахунки пені та 3% річних, суд дійшов висновку про їх відповідність вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим суд визнає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 8607,84 грн та 3% річних в сумі 2514,12 грн такими, що також підлягають задоволенню.

При цьому, суд відхиляє клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, оскільки останнім не було надано жодного доказу в підтвердження наявності обставин, на підставі яких можливе вчинення зазначеної дії (зменшення розміру неустойки).

Таким чином, позов прокурора Ленінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради в особі комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської ради підлягає задоволенню у повному обсязі: з відповідача на користь позивача 2 підлягає стягненню сума основного боргу за спожиту теплову енергію (у тому числі абонентська плата) у розмірі 130469,10 грн, пеня у розмірі 8607,84 грн та 3% річних у розмірі 2514,12 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого прокурор у встановленому порядку звільнений, підлягає стягненню з відповідача в доход державного бюджету.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов прокурора Ленінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради в особі комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської ради до комунального підприємства «Житлосервіс №15» про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 130469,10 грн, пені у розмірі 8607,84 грн та 3% річних у розмірі 2514,12 грн, - задовольнити повністю.

2. Стягнути з комунального підприємства «Житлосервіс №15» (вул. М. Музики, 88-А, м. Севастополь, 99029; ідентифікаційний код 32296567) на користь комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської ради (вул. Л. Павліченко, 2, м. Севастополь, 99011; ідентифікаційний код 03358357) заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 130469,10 грн (сто тридцять тисяч чотириста шістдесят дев'ять грн 10 коп.), пеню у розмірі 8607,84 грн (вісім тисяч шістсот сім грн 84 коп.) та 3% річних у розмірі 2514,12 грн (дві тисячі п'ятсот чотирнадцять грн 12 коп.).

3. Стягнути з комунального підприємства «Житлосервіс №15» (вул. М. Музики, 88-А, м. Севастополь, 99029, ідентифікаційний код 32296567) в доход державного бюджету (код отримувача за ЄДРПОУ - 38022717, банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі, МФО - 824509, рахунок отримувача - 31215206783001, код класифікації доходів бюджету - 22030001 «Судовий збір, Державна судова адміністрація України, 050») судовий збір в розмірі 2831,82 грн (дві тисячі вісімсот тридцять одна грн 82 коп.).

Повне рішення складено 30.04.2013.

Суддя О.М.Архипенко