Постанова

від 30.04.2013 по справі 916/129/13-г

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2013 р.Справа № 916/129/13-г Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: В.В. Лашина

Суддів: Г.А. Єрмілова

О.Л. Воронюка

При секретарі С.В. Гавричкові

Склад колегії суддів змінено розпорядженням в.о. голови суду від 29.04.2013р. №289

Учасники провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Маркет Сенсітів Компані" в судове засідання не з'явились.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси

на ухвалу Господарського суду Одеської області

від 27.03.2013 р.

по справі № 916/129/13-г

за заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю „Маркет Сенсітів Компані"

про визнання банкрутом

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16 січня 2013 р. за заявою Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4) було порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет Сенсітів Компані» (в подальшому - ТОВ «Маркет Сенсітів Компані») за спрощеною процедурою, передбаченою ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції до набрання чинності Закону України від 22.12.2011 р. № 4212-VI (надалі за текстом - Закон про банкрутство), у зв'язку з відсутністю керівних органів юридичної особи-боржника за її місцезнаходженням.

Постановою господарського суду Одеської області від 30.01.2013 р. визнані грошові вимоги ФОП ОСОБА_4 в сумі 60000 грн.; ТОВ «Маркет Сенсітів Компані» визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру та ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора - ФОП ОСОБА_4, якого зобов'язано здійснити заходи відносно банкрута відповідно до вимог Закону про банкрутство тощо.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.03.2013 р. (суддя Ровинський О.Ю.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ТОВ «Маркет Сенсітів Компані» вирішено ліквідувати; вимоги кредиторів визнані погашеними, повноваження ліквідатора банкрута та провадження у справі про банкрутство - припинені.

Не погоджуючись з цією ухвалою, Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Державної податкової служби України в апеляційній скарзі просить її скасувати та припинити провадження у справі, посилаючись на неповне з`ясування усіх обставин справи, оскільки належними доказами не було доведено неплатоспроможності боржника.

Учасники провадження у справі про банкрутство в судове засідання не з'явились, про час і місце його проведення повідомлені належним чином, про причини нез'явлення суд не повідомили і таким чином не скористалися своїм правом на участь в судовому засіданні.

Клопотання ліквідатора ТОВ «Маркет Сенсітів Компані» ОСОБА_4 про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю бути присутнім у судовому засіданні, у зв'язку з тим, що він приймає участь в судовому процесі в Овідіопольському районному суді судовою колегією не приймається та відхилено, оскільки ліквідатором не додано ніяких доказів в підтвердження свого клопотання. Крім того ОСОБА_4 не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні представника за довіреністю.

В відзиві на апеляційну скаргу ліквідатор ТОВ «Маркет Сенсітів Компані» ОСОБА_4 просить залишити апеляційну скргу без задоволення та припинити апеляційне провадження, з мотивів викладених у відзиві.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 ГПК України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з приписами спеціальних норм ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, у підтвердження обставин, викладених у заяві про порушення провадження у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, передбаченою вказаною нормою права, ФОП ОСОБА_4 надав, зокрема, претензію про необхідність оплати боргу, копію постанови держвиконавця від 28.12.2012 р. про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 5017/3392/2012, виданого 24.12.2012 р. господарським судом Одеської області про стягнення на користь кредитора з ТОВ «Маркет Сенсітів Компані» боргу в сумі 61609,50 грн.; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 15.01.2013 р. із зазначенням про відсутність ТОВ «Маркет Сенсітів Компані» за місцезнаходженням та ін.

Після визнання ТОВ «Маркет Сенсітів Компані» банкрутом й відкриття відносно нього ліквідаційної процедури, ФОП ОСОБА_4, як ліквідатором банкрута, було запитано відомості від компетентних державних органів щодо наявності зареєстрованого у банкрута майна.

За звітом ліквідатора будь-якого майна, активів банкрута виявлено не було.

Виносячи ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, місцевий господарський суд виходив з того, що в ході проведення ліквідаційної процедури у зв'язку з відсутністю боржника та його керівних органів за місцезнаходженням, ліквідатором не виявлено активів банкрута.

Аналізуючи матеріали справи, судова колегія вважає висновки суду першої інстанції зробленими при неповно з'ясованих обставинах справи, що мають суттєве значення для справи та з порушенням норм матеріального права.

Згідно з пунктом 1 1 Прикінцевих й перехідних положень Закону про банкрутство в редакції Закону № 4212-VI від 22.12.2011 р., положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури датована 30.01.2013 року, тобто вже після набрання Законом про банкрутство № 4212-VI від 22.12.2011 р. чинності.

Таким чином, до питань ліквідаційної процедури по даній справі та призначення ліквідатора ТОВ «Маркет Сенсітів Компані» належало застосовувати положення саме Закону про банкрутство № 4212-VI від 22.12.2011 р. із змінами станом на 18.01.2013 р.

Крім цього, звіт ліквідатора та поданий ним ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх заходів ліквідаційної процедури, повне вчинення ним дій по виявленню кредиторів та активів боржника, за результатом розгляду яких суд приймає рішення про можливість відновлення платоспроможності боржника або встановлює неможливість задоволення вимог кредиторів та приймає рішення про його ліквідацію і припинення провадження у справі.

При цьому, відповідно до ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно із ст. 25 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Відтак, обов'язком ліквідатора є належне виконанням ним усіх повноважень в ході ліквідаційної процедури, зокрема, встановлення майна та майнових прав (обтяжень) боржника.

Водночас, в ліквідаційній процедурі ліквідатор не повинен обмежуватись лише направленням запитів, а вживати й інших заходів щодо пошуку майна, що знаходиться у третіх осіб. Тобто, завданням ліквідатора є дійсний та належний пошук майна банкрута, а не лише констатація факту відсутності майна. У разі виявлення фактів незаконного відчуження майна, ліквідатор повинен вжити заходів з повернення його до ліквідаційної маси. Аналогічна правова позиція відображена у постанові Вищого господарського суду України від 27.06.2012 р. у справі № 38/5005/17545/2011.

У відповідності до пунктів 90, 91 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 15 та відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону про банкрутство усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси. Проте цим визначенням обсяг ліквідаційної маси не обмежується, оскільки згідно з частиною першою статті 213 ГК України у процедурах банкрутства використовуються майнові активи, які належать йому на підставі речових та зобов'язальних прав, а також права інтелектуальної власності. Права вимоги за зобов'язаннями та об'єкти права інтелектуальної власності можуть бути предметами цивільного обігу, а тому вони підлягають включенню до складу ліквідаційної маси і реалізації ліквідатором у порядку, встановленому Законом про банкрутство. Також, відповідно до частини другої статті 213 ГК України до складу ліквідаційної маси включаються також майнові активи осіб, які відповідають за зобов'язаннями неплатоспроможного боржника відповідно до закону або установчих документів боржника.

Натомість, ліквідатором не отримано інформацію на предмет наявності чи відсутності у банкрута зареєстрованих об'єктів інтелектуальної власності, корпоративних прав в інших суб'єктах господарювання, а також враховуючи напрями господарської діяльності, визначені у Статуті ТОВ «Маркет Сенсітів Компані», - авіаційної техніки чи морських або річкових плавзасобів.

До того ж, ліквідатором не встановлено та судом першої інстанції помилково не звернуто увагу на те, що матеріали справи не містять жодних відомостей щодо наявності на праві власності банкрута земельних ділянок, так як ДП «Центр державного земельного кадастру» відмовився від надання такої інформації, тоді як така інформація від органу державної реєстрації прав не отримувалась.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ліквідатор здійснив усі заходи ліквідаційної процедури, повно вчинив дії по виявленню активів боржника й довів неможливість платоспроможності боржника і задоволення вимог кредиторів, що викликає скасування оскарженого судового акта.

Щодо права органу податкової служби на оскарження ухвали про припинення юридичної особи та провадження у справі слід зазначити, що відповідно до положень Податкового кодексу України (ст. 19 1 ПК України), органи державної податкової служби виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом; здійснюють контроль за своєчасністю подання передбаченої законом звітності (податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків та зборів), а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків та зборів; реєструють та ведуть облік платників податків, облік об'єктів оподаткування

На відміну від оскарження постанови про визнання боржника банкрутом податкові органи, незалежно від наявності грошових вимог до боржника, вправі оскаржувати судові рішення у процедурах банкрутства, які стосуються існування (припинення) правового статусу суб'єкта підприємницької діяльності, оскільки саме податковим органам делеговано повноваження ведення обліку суб'єктів підприємницької діяльності, а незаконне припинення юридичної особи боржника веде до незаконного виключення такого боржника з переліку суб'єктів підприємницької діяльності, які є платниками податків, та припиняє виникнення податкових зобов'язань, які можуть виникати за наслідком проведення перевірки та прийняття рішення відповідного податкового органу.

Зазначена правова позиція втілена у постановах Вищого господарського суду України від 27.09.2012 р. у справі № 5009/1639/12, від 28.02.2013 р. у справі № 5004/317/12, від 21.03.2013 р. у справі № 5017/1232/2012.

Згідно із ч. 7 ст. 106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвали, зокрема, про припинення провадження у справі, справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

У відповідності до частин 2, 3 ст. 41 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» суд, який постановив рішення щодо відміни державної реєстрації припинення юридичної особи, у день набрання таким рішенням законної сили направляє його державному реєстратору за місцем реєстрації юридичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи. Державний реєстратор повинен не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо відміни державної реєстрації припинення юридичної особи внести до Єдиного державного реєстру запис про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи та в той же день повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України про внесення такого запису для взяття юридичної особи на облік, а також повідомити юридичну особу про внесення до Єдиного державного реєстру запису про відміну державної реєстрації її припинення.

Керуючись ст. ст. 101-106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Державної податкової служби задовольнити, а ухвалу господарського суду Одеської області від 27.03.2013 р. по справі № 916/129/13-г - скасувати.

Відмінити державну реєстрацію припинення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет Сенсітів Компані» (ідентифікаційний код 37607353), проведену відповідно до ухвали господарського суду Одеської області від 27.03.2013 р. по справі № 916/129/13-г.

Справу передати господарському суду Одеської області для розгляду.

Копію постанови направити Відділу державних реєстраторів виконкому Одеської міської ради (65012, м. Одеса, вул. В. Арнаутська, 15).

Повний текст постанови складено та підписано 07.05.2013р.

Головуючий суддя В.В. Лашин

Суддя Г.А. Єрмілов

Суддя О.Л. Воронюк