Рішення

від 05.12.2006 по справі 9/383-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/383-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

05 грудня 2006 р.           Справа 9/383-06

Господарський суд Вінницької області у складі:   судді   Залімського І.Г.,  при секретарі  судового засідання Гриневичі В.С., з участю представників сторін:

позивача              -   Волівецький В.В.

відповідача   -   Приленський І.Г.

Розглянувши в приміщенні суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Теба Ко ЛТД" (010042, вул. Саперне поле, 5, м. Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дастор", (21021, пр. Юності, 18, м. Вінниця) про стягнення 6197,04 грн. –

В С Т А Н О В И В :

Посилаючись на умови договору №0403/5 від 20.10.05 та документи, що свідчать про виконання позивачем своїх зобов'язань, останній просить стягнути з відповідача 6197,04 грн., основного боргу.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 06.11.2006 р. та представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував посилаючись на те, що строк виконання зобов'язання згідно договору № 0403/5 від 20.10.05, не наступив, оскільки відповідно до п. 3.5 Договору товар, що поставляється за даним договором підлягає оплаті на умовах фактичної реалізації товару кожних 10 банківських днів після надання звітності реальної реалізації товару. Разом з тим доказів реалізації товару позивачем не надано.       

          Представниками сторін подано клопотання про незастосування технічної фіксації судового процесу, яке підлягає задоволенню як таке, що не суперечить вимогам ч.7 ст.811 ГПК України.

Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази та матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.

Відповідно до укладеного сторонами договору №0403/5 від 20.10.05 позивач (постачальник) зобов"язався передати у власність відповідача (покупця), а відповідач (покупець) прийняти й оплатити Товар відповідно до умов Договору і прийнятих сторонами змін і доповнень до Договору.

Згідно з п.3.5 Договору, товар, що поставляється за даним Договором підлягає оплаті на умовах фактичної реалізації товару кожних 10 банківських днів після надання звітності реальної реалізації товару. Звітність позивачу (постачальнику) надається кожних 7 календарних днів.

Позивач свої зобов'язання згідно Договору виконав в повному обсязі, що підтверджується товарно-транспортною накладною №71948 від 21.10.2005 р., видатковою накладною №74591 від 09.02.2006 р. та довіреностями серія ЯКО №248691 від 21.10.2005 р., серія ЯЛН №044608 від 09.02.2006 р., відповідно до яких позивач поставив, відповідач отримав товар (лікеро-горілчані вироби) на суму 6197,04 грн.

Відповідач свої зобов'язання згідно Договору не виконав.

01.06.06 позивачем направлена на адресу відповідача вимога №288 про сплату суми заборгованості, яка відповідачем залишена без розгляду та задоволення.

На день розгляду справи у суді доказів погашення боргу відповідачем не надано.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк.

Оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню відповідно до чинного законодавства та у межах заявлених вимог в сумі 6197,04 грн. боргу.

Разом з тим, заперечення відповідача спрямовані на те, що у ТОВ "Дастор" не виникло зобов'язання щодо оплати отриманого товару суд вважає безпідставним, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вбачається з ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до п.3.5 Договору, товар, що поставляється за даним Договором підлягає оплаті на умовах фактичної реалізації товару кожних 10 банківських днів після надання звітності реальної реалізації товару. Звітність позивачу (постачальнику) надається кожних 7 календарних днів.

Згідно ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, відповідач свій обов'язок згідно договору, стосовно надання звітності реальної реалізації товару кожних 7 календарних днів, не виконав. Вказаний обов'язок відповідачем проігноровано і на вимоги суду (ухвала від 07.11.06). Разом з тим позивачем також не надано доказів наявності у нього нереалізованого товару.

Відповідно до ч. 3 ст. 212 ЦК України якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Отже, враховуючи вищевикладене, беручи до уваги ненадання відповідачем звітності щодо реалізації чи наявності в останнього товару, що є предметом спору, та положення ст. 212 ЦК України, а також відсутність відомостей у позивача, щодо долі товару, суд вважає, що у позивача виникло право вимагати від відповідача проведення розрахунку за отриманий товар, а тому останній правомірно звернувся до суду про стягнення заборгованості.

Викладене відповідає також ч.2 ст.16 ЦК України та узгоджується із загальними засадами цивільного законодавства, зазначеними у ст.3 цього ж кодексу, зокрема засадам справедливості, добросовісності та розумності.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

З урахуванням викладеного, оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

На підставі ст.49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст.33, 34, 36, 43, 44, 49, 80, 82-84, 115, 116, 121 ГПК України,

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дастор", (21021, пр. Юності, 18, м. Вінниця, код 32604164) 6197,04 грн. (шість тисяч сто дев”яносто сім грн. чотири коп.) боргу, 102 грн. (сто дві грн.) витрат на державне мито, 118 грн. (сто вісімнадцять грн.) судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Теба Ко ЛТД" (010042, вул. Саперне поле, 5, м. Київ, код 14296062).

3.             Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.             Рішення направити сторонам.

Суддя                                             Залімський І.Г.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.85ГПК України  13.12.06