Рішення

від 26.04.2013 по справі 904/2595/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.04.13р. Справа № 904/2595/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозоосвіт", м. Нова Каховка, Херсонська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Катеринослав-Агро", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості у розмірі 99 771 грн. 30 коп.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за дов. № 26 від 19.04.2013

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозоосвіт" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Катеринослав-Агро" про стягнення основної заборгованості у розмірі 95 452 грн. 50 коп., 3 599 грн. - пені, 3% річних у розмірі 719 грн. 80 коп.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу №52 від 04.10.2012 в частині своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою господарського суду від 02.04.2013 порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 22.04.2013.

Повноважний представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про відправлення ухвали господарського суду (арк. с. 21).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 22.04.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВИРІШИВ:

04.10.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозоосвіт" (далі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Катеринослав-Агро" (далі - відповідач, покупець) був укладений договір продажу комбікорму №52 (далі - договір). Відповідно до п.1.1. якого продавець зобов'язується передати покупцю у власність товар, а саме готову продукцію (фасовану та нефасовану) - комбікорм за рецептами, виробником яких є продавець, найменування, вартість, якість та кількість яких визначається у специфікаціях на кожну партію продукції, які є невід'ємною складовою частиною цього договору, а покупець зобов'язується своєчасно прийняти її та оплатити на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 2.1. договору покупець надає продавцю письмову заявку на замовлений обсяг продукції.

Ціна на кожну партію продукції погоджується у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 4.2. договору).

Оплата продукції здійснюється покупцем грошовими коштами згідно наданих продавцем рахунків протягом 15 календарних днів з моменту отримання продукції покупцем (п. 4.3. договору).

Відповідач 12.11.2012 надіслав на адресу позивача лист вих.№2012/21, в якому просить поставити товар відповідно до специфікації №1 від 05.10.2012 у розмірі 22 тони (арк. с. 13).

На виконання умов договору та заявки відповідача позивач поставив відповідачу товар на загальну суму у 95 452 грн. 50 коп., що підтверджується товарно-транспортною накладною № А4057405 від 15.11.2012 з відміткою вантажоодержувача та видатковою накладною № РН-000269 від 15.11.2012 з відміткою про одержання товару (арк. с. 11-12).

У відповідності з п. 4.3. договору відповідач повинен був сплатити позивачу вартість поставленого товару до 29.11.2012 включно. Однак, відповідачем дана заборгованість не сплачена.

З метою досудового врегулювання спору позивач 13.12.2012 надіслав на адресу відповідача претензію № 3, в якій просив погасити заборгованість. Дана претензія залишена відповідачем без відповіді, заборгованість не сплачено.

Отже, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем складає 95 452 грн. 50 коп.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з приписами ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару на суму 95 452 грн. 50 коп., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню в розмірі 95 452 грн. 50 коп.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 3 599 грн. за період з 30.11.2012 по 01.03.2013.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами пункту 8.4. договору передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,1 відсоток від несплаченої суми, за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє у цей період.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє її в сумі 3 599 грн.

Також, за порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано 3% річних у сумі 719 грн. 80 коп. за період з 30.11.2012 по 01.03.2013.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування 3% річних, задовольняє їх у сумі 719 грн. 80 коп., заявленою позивачем за прострочення платежу на 92 дні.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають повному задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 995 грн. 45 коп., відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Катеринослав-Агро" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шосе, 72/9, код ЄДРПОУ 34315649) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозоосвіт" (74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Первомайська, 42а, код ЄДРПОУ 37171189) суму основного боргу у розмірі 95 452 грн. 50 коп. (дев'яносто п'ять тисяч чотириста п'ятдесят грн. 50 коп.), пеню у розмірі 3 599 грн. (три тисячі п'ятсот дев'яносто дев'ять грн.), 3% річних у розмірі 719 грн. 80 коп. (сімсот дев'ятнадцять грн. 80 коп.) та 1 995 грн. 45 коп. (одну тисячу дев'ятсот дев'яносто п'ять грн. 45 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя ОСОБА_2

Повне рішення складено 24.04.13р.