Рішення

від 25.04.2013 по справі 0555/1444/2012

ЯСИНУВАТСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №0555/1444/2012

Номер провадження2/250/192/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2013 року місто Ясинувата

Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Ус О.В.,

при секретареві судового засідання - Торчинській А.В.,

з участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі міськрайонного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріт» про встановлення факту перебування у трудових відносинах та стягнення заборгованості по заробітній платі, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом, який уточнила та просила встановити факт знаходження її у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Оріт» (далі - ТОВ «Оріт») у період з 15 квітня 2011 року до 15 липня 2011 року, стягнути на її користь заборгованість з заробітної плати за зазначений період в сумі 12000,0 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 67692,9 грн., моральну шкоду в сумі 5500,0 грн. в обґрунтування позову зазначила, що в період з 15 квітня 2011 року до 15 липня 2011 року працювала на посаді бухгалтера, при прийомі на роботу їй обіцяли офіційне працевлаштування та заробітну плату в розмірі 3000,0 грн. - 4500,0 грн. але за час її роботи заробітна плата їй не виплачувалася, внаслідок чого вона подала заяву про звільнення, а в день звільнення з'ясувалося, що трудові відносини між нею ТОВ «Оріт» офіційно оформлені не були, розрахунок вона не отримала, їй обіцяли виплати заборгованість. Виконання нею своїх трудових обов'язків - складення податкових накладних, здача звітності тощо можуть підтвердити свідки з посадових осіб контролюючих органів. Їй спричинена моральна шкода, оскільки вона є вдовою та сама виховує малолітню дитину, не виплата відповідачем належних їй сум заробітної плати, вимусили її змінити організацію свого життя, привели до моральних страждань, позбавили можливості оздоровлення дитини, вона позичала гроші у знайомих, не мала змоги їх вчасно повернути, внаслідок чого вона втратила довіру знайомих, які від неї відвернулися, керівництво продовжувало їй обіцяти виплати, невиплата грошей, які вона заробила та прохання здійснити виплати принижувало її гідність.

В судовому засіданні позивач повністю підтримала заявлені позовні вимоги та дала пояснення, аналогічні заявленим в позові, пояснила, що керівництво приймало на роботу громадян без офіційного оформлення, не виплачувало заробітної плати, вона зверталася до міліції з відповідною заявою, але рішення не прийняте. Зазначила, що була єдиним бухгалтером на підприємстві, при прийомі на роботі був оговорений розмір заробітної плати в межах 3000,0 грн. - 4500,0 грн. в місяць, як з'ясувалося при звільненні наказу про прийом на роботу чи розпорядження не було, приступила до рооти з 15 квітня 2011 року, робочий день був з 09-00 год. до 17-00 год, вона займалася бухгалтерією та кадрами, їй передавали документи працівників, вони більше 2-х тижнів не працювали, оскільки заробітну плату не виплачували. Працювали в офісі ТОВ «Оріт», розташованому у м.Донецьку, вул. Ткаченка, 147. Пояснила, що ніяких офіційних документів від ТОВ «Оріт» не підписувала, але ставила «візи» на договорах, працювала в офісі за адресою: м.Донецьк, вул. І.Ткаченко, 147, керівництво говорило, що у с.Веселе знаходиться склад.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився - про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином за місцезнаходженням, зазначеним у свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до ч.5 ст. 74 ЦПК України: Донецька область, Ясинуватський район, с.Веселе, вул. Садова, будинок 42 а. поштова кореспонденція повернута суду за закінченням терміну зберігання.

Суд заслухав пояснення позивача, свідків, дослідивши письмові матеріали справи встановив наступне.

ТОВ «Оріт» зареєстровано як юридична особа 22 березня 2011 року, про що здійснений запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 1 252 102 0000 000419, ідентифікаційний код юридичної особи 37320625, місцезнаходження: Донецька область, Ясинуватський район, село Веселе, вулиця Садова, будинок 42 а, керівник підприємства ОСОБА_2, взято на облік платників податків23.03.2011 р. (арк. справи 22, 23-24, 50-51).

Відповідно до звітів, наданих ТОВ «Оріт» до УПФУ в м.Ясинувата та Ясинуватському районі, за квітень-червень 2011 року на підприємстві працювало три особи, яким нараховується заробітна плата, з якої відраховується єдиний внесок (арк. справи 33-37), позивачеві у справі заробітна плата не нараховувалася, єдині внески не відраховувалися.

Згідно протоколу № 53 та постанови № 53 від 21 червня 2011 року керівник ТОВ «Оріт» ОСОБА_2 здійснив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 165-1 ч.1 КУпАП за несвоєчасну сплату страхових внесків (арк. справи 39-40).

Відповідно до повідомлення Ясинуватського міського центру зайнятості ТОВ «Оріт» звіти за формами 3-ПН (про наявність вакансій) у спірній період не надавалися (арк. справи 41).

Свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що він працював в ТОВ «Оріт» з травня 2011 року торговим представником, позивача у справі знав як бухгалтера, вона видавала гроші на проїзд, працювали в одному кабінету в офісі ТОВ «Оріт» по вулиці Ткаченко у м.Донецьку. Позивач мала робоче місце - стіл, комп'ютер, принтер. Додав, що він пропрацював 1,5 місяця, при прийомі на роботу заповнював документи, здав трудову книжку, але заробітну плату не отримував, офіційно працевлаштован не був.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показала, що вона працює юристом УПФУ в м.Ясинувата та Ясинуватському районі, вона займалася притягненням до адміністративної відповідальності керівника ТОВ «Оріт» в червні 2011 року, який представив ОСОБА_1 як бухгалтера підприємства та вона спілкувалася з позивачем, як представником підприємства.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що він працював в ТОВ «Оріт» начальником відділу продаж приблизно з лютого 2011 року, а звільнився приблизно у жовтні-листопаді 2011 року через невиплату заробітної плати, позивач ОСОБА_1 почала працювати навесні та пропрацювала приблизно 3 місяця, робочім місцем був офіс у м.Донецьку по вулиці Ткаченко 147, працювали з 9-00 год. ранку, інколи працювали і до 22-00 год вечора, використовували свій транспорт, керівник говорив, що за постом ДАЇ знаходиться склад підприємства. Він та позивач ставили рецензію на договорах з приватними підприємствами.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що вона працювала в ТОВ «Оріт» з 1 квітня 2011 року, через тиждень прийшла на роботу ОСОБА_1 бухгалтером, працювали в м,Донецьку в офісі підприємства по вулиці Ткаченко, 147, у ОСОБА_1 було робоче місце - стіл, комп'ютер, її завжди представляли бухгалтером підприємства.

Відповідно до ст. 21 Кодексу Законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст. 24 КЗпП України, як правило, трудовий договір укладається в письмовій формі. При укладенні трудового договору з фізичною особою додержання письмової форми договору є обов'язковим.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Істотні умови трудового договору визначені положеннями ст. 21 КЗпП України, до яких належить визначення характеру роботи, для виконання якої укладається трудовий договір, розмір заробітної плати, місце роботи, час початку дії трудового договору, тривалість цього строку, та трудова функція, яку буде виконувати працівник (найменування професії).

Доводи позивача про виконання нею робіт по веденню бухгалтерії та кадрової роботи самі по собі не доводять укладання між відповідачем та нею трудового договору та виникнення у відповідача обов'язку по виплаті позивачеві заробітної плати.

Згідно до правової позиції, яка викладеної у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», фактичний допуск до роботи як доказ укладення трудового договору має значення лише у випадку, якщо такий допуск було здійснено за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

Позивач не заперечує, що наказ або розпорядження про її прийняття на роботу відповідачем не видавався, трудовий договір, як того вимагає закон, з нею укладено не було, страхові внески державі не перераховувалися.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

До суду позивач звернулася більш ніж через рік після закінчення на її думку трудових правовідносин з відповідача (звільнення - 15 липня 2011 року, звернення до суду 06 листопада 2012 року). Позивачем не надано суду доказів щодо її звернення за час її роботи та звільнення, тобто з 15 квітня 2011 року до контролюючих органів щодо порушення відповідачем вимог трудового законодавства.

Показання свідків не можуть бути належними доказами по справі про стягнення заробітної плати, оскільки доказом заборгованості по нарахованій та невиплаченій заробітній платі є виключно письмові докази - довідки про нарахування заробітної плати, штатний розпис, тощо.

Жодний з зазначених свідків не дав пояснень щодо точного періоду роботи позивача, встановлення розміру її заробітної плати, умов роботи тощо.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведено, що правовідносини, які виникли між сторонами мають характерні ознаки трудового договору.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, розглядаючи спір, суд встановлює фактичні обставини на підставі наданих сторонами письмових, або речових доказів, пояснень свідків чи інших передбачених законом фактичних даних. При цьому за правилами ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог, або заперечень.

Судом встановлено, що між позивачем, як працівником, та роботодавцем термін укладання трудового договору не встановлювався, позивачеві роботодавцем відповідним розпорядженням робоче місце та режим роботи не визначалися, оплата праці та її умови згідно до положень ст.ст. 94-96 КЗпП України не встановлювалася, помісячно заробітна плата позивачеві не нараховувалася і не виплачувалася. По закінченню трудового договору звільнення позивача з роботи не проводилося, записи у трудову книжку про прийняття на роботу та звільнення не вносилися.

Відповідно до ст. 232 КЗпП України, трудові спори щодо поновлення на роботі незалежно від підстав зупинення трудового договору, зміни дати та причини звільнення, оплати праці та за час вимушеного прогулу, тощо підвідомчі міським судам, тобто, є виключено компетенцією суду.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь - яким строком.

Таким чином, оскільки судом не встановлено, що позивач знаходилася у трудових відносинах з ТОВ «Оріт» в період з 15 квітня 2011 року до 15 липня 2011 року, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до Постанови Пленуму ВЄУ від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до загальних правил цивільно-правової відповідальності при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди позивачем повинно бути зазначено: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Позивачем повинен бути підтверджений факт заподіяння позивачеві моральних та фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Таким чином, оскільки позивачем ОСОБА_1 не доведено факт її перебування в трудових відносинах з ТОВ «Оріт» в період з 15 квітня 2011 року до15 липня 2011 року, факт заподіяння їй моральних та фізичних страждань або втрат немайнового характеру не встановлено.

Таким чином не вбачається законних підстав для покладення на відповідача обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 1167 ЦК Україти.

Оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вона перебував в трудових відносинах з відповідачами чи іншими особами, з ним був укладений трудовий договір згідно до вимог ст. 21, 24 КЗпП України, про прийняття її на роботу уповноваженими особами видавався наказ тощо та доказів про нарахування позивачеві заробітної плати за виконану нею роботу, що є підставою для відмови в позові, в тому числі вимог про виплату заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи викладене, на підставі ст.ст. 21, 24, 94-96, 232-233 КЗпП України, ст.. 1167 ЦК України, керуючись ст.ст.10,11,57, 60,212-215 ЦПК України,суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріт» про встановлення факту перебування у трудових відносинах та стягнення заборгованості по заробітній платі відмовити в повному обсязі

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О. В. Ус