Рішення

від 30.04.2013 по справі 901/792/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.04.2013 Справа №901/792/13-г

За позовом публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" (вул. Київська, 74/6, м. Сімферополь, АР Крим, 95034)

до відповідача - Іллінського комунального підприємства (вул. Гагаріна, 15, с. Іллінка, Краснопекопський район, АР Крим, 96052)

про стягнення 48 508,12 грн.

Суддя Дворний І. І.

Представники :

від позивача - Бесчетнов А.Ю., довіреність №706-Д від 26.12.2012, представник;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору: 04 березня 2013 року публічне акціонерне товариство "Крименерго" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою про стягнення з Іллінського комунального підприємства 35000,00 грн. заборгованості по розрахункам за активну електричну енергію, інфляційних втрат у розмірі 105,00 грн., 3% річних у розмірі 233,85 грн., пені у розмірі 1169,27 грн. та понесених судових витрат.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 530, 625, 629, Цивільного кодексу України, положеннях Господарського процесуального кодексу України, Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ від 31.07.1996 р. №28 (зі змінами, далі по тексту - ПКЕЕ) та мотивовані тим, що не зважаючи на повне виконання позивачем умов договору про постачання електричної енергії за №391 від 17 червня 2004 року (з додатковими угодами), укладеного між сторонами, відповідач свої зобов'язання в частині своєчасної та повної оплати за спожиту активну електричну енергію, передбачені умовами договору та умовами діючого законодавства України, належним чином не виконував, що призвело до виникнення заборгованості. Так, несплата відповідачем вказаної заборгованості стала підставою для звернення публічного акціонерного товариства "Крименерго" до суду з позовом про її стягнення у примусовому порядку з нарахованими на суму заборгованості інфляційними втратами, 3% річних та пенею.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 березня 2013 року позовна заява була прийнята до розгляду та призначено дату судового засідання.

Через неявку представника відповідача ухвалами суду від 19 березня 2013 року та 09 квітня 2013 року розгляд справи відкладався.

09 квітня 2013 року позивач на виконання ухвали суду надав акт звірки взаєморозрахунків між публічним акціонерним товариством "ДТЕК Крименерго" та Іллінським комунальним підприємством по договору №391 за період з 14 лютого 2013 року по 02 квітня 2013 року.

У судове засідання, що відбулось 30 квітня 2013 року, з'явився представник позивача, який в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України надав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог на 12000 грн., з урахуванням чого, наполягав на стягненні з відповідача 48508,12 грн., а саме: 36508,12 грн. + 8486,72 грн. (споживання у лютому 2013 року) - 486,72 грн. (оплата від 27.02.13) - 500 грн. (оплата від 28.02.13) + 8001,52 грн. (споживання у березні 2013 року) - 1000 грн. (оплата від 12.03.13) - 1500 грн. (оплата від 19.03.13) - 600 грн. (оплата від 22.03.13) - 401,52 грн. (оплата від 27.03.13) = 48508,12 грн.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання за викликом повторно не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу. Відповідно до витягу з ЄДРПОУ від 19 грудня 2012 року місцезнаходженням Іллінського комунального підприємства є адреса: вул. Гагаріна, 15, с. Іллінка, Краснопекопський район, АР Крим, 96052. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу. Відповідно до положень інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.07 р. в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Враховуючи вищевикладене, сторони належним чином були сповіщенні судом про дату, час і місце судового засідання.

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ :

17 червня 2004 року відкрите акціонерне товариство "Крименерго" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Крименерго") (за договором постачальник) та Іллінське комунальне підприємство (за договором споживач) уклали договір №391 про постачання електричної енергії, відповідно до розділу 1 якого, постачальник поставляє електричну енергію споживачу, а споживач сплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно умовам цього договору та додаткам до договору, які є його невід'ємними частинами (а.с. 8-11).

У розділі 2 вказаного договору сторони закріпили, що на час виконання його умов, а також прийняття рішення по всіх питань, які не обумовлені договором, вони зобов'язуються керуватися діючим законодавством України, зокрема, Законом України "Про електроенергетику", ПКЕЕ.

Пунктом 2.2.3 договору встановлено, що споживач повинен сплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування у відповідності з умовами Додатків № 4.1, 4.2 „Порядок розрахунків".

Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на рахунок постачальника електричної енергії.

Сторони дійшли згоди, що позивач самостійно заповнює «Акт про об'єми переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії», проводить зняття показань лічильних приладів обліку, оформлює «Акт про об'єми переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії» та надає його постачальнику не пізніше наступного робочого дня за днем зняття показань.

Як вбачається зі змісту пункту 6.11 ПКЕЕ, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.

Постачальник стверджує, що споживач повинен був сплатити йому вартість спожитої електричної енергії у строк, вказаний у рахунках.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач у відповідності до умов договору використовував електричну енергію, надану позивачем, у зв'язку з чим, представниками енергопостачальної організації за період з 14 жовтня 2012 року по березень 2013 року було проведено розрахунок за спожиту активну електричну енергію та виставлені відповідні рахунки, які були отримані відповідачем, що підтверджується підписом його представника, печаткою та не спростовано останнім (а.с. 18-21, 56-57).

Втім, відповідачем зазначені вище рахунки сплачувалися несвоєчасно та не в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку позивача, внаслідок чого утворилась заборгованість за спожиту активну електричну енергію, яка за період з 01 жовтня 2012 року по 14 лютого 2013 року складає 35000,00 грн., а станом на 02 квітня 2013 року, з урахуванням спожитого у лютому 2013 року на суму 8486,72 грн. та оплат на суму 486,72 грн. від 27.02.13, на суму 500,00 грн. від 28.02.13, з урахуванням спожитого у березні 2013 року на суму 8001,52 грн. та оплат на суму 1000,00 грн. від 12.03.13, на суму 1500,00 грн. від 19.03.13, на суму 600,00 грн. від 22.03.13 та на суму 401,52 грн. від 27.03.13 складає 47000,00 грн.

Розмір вказаної заборгованості за активну електроенергію відповідачем був підтверджений в повному обсязі, що підтверджується складеним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків на якому міститься печатка відповідача та підпис його уповноваженого представника. Копія вказаного акту наявна в матеріалах справи на а.с. 46.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач належним чином виконував умови договору та поставляв відповідачу електричну енергію, втім, відповідач умови договору в частині повної та своєчасної оплати порушив та допустив виникнення заборгованості. Несплата вказаних коштів у добровільному порядку послугувала підставою для звернення позивача з позовними вимогами до суду про їх примусове стягнення.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на таких підставах.

Судом встановлено, що спірні правовідносини, виниклі між сторонами, регулюються договором, Законом України "Про електричну енергію" та ПКЕЕ.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Аналогічний припис міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. У разі проведення споживачем розрахунків в інших формах та/або сплати коштів на інші рахунки такі кошти не враховуються як оплата спожитої електричної енергії (частина 7 статті 26 Закону України "Про електроенергетику").

Згідно з приписами статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Так, матеріали справи свідчать про те, що відповідач свої зобов'язання за договором в частині здійснення повних та своєчасних платежів виконував неналежним чином, у зв'язку з чим перед позивачем станом на 02 квітня 2013 року виникла заборгованість за активну електричну енергію у розмірі 47000,00 грн.

Приймаючи до уваги те, що на момент розгляду справи в суді відповідач заборгованість не сплатив, доказів її погашення не надав, у той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення такого роду фактів, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за активну електроенергію у розмірі 47000,00 грн. підлягають задоволенню.

Також, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 105,00 грн., 3% річних у розмірі 233,85 грн. та пеню у розмірі 1169,27 грн. які нараховані на суму заборгованості за активну електричну енергію у розмірі 35000,00 грн.

При розгляді вказаних вимог, судом встановлено наступне.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, приписами статей 534, 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України, а також статтями 229-234 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Інфляційні нарахування входять до складу грошового зобов'язання. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Поряд з цим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за активну і реактивну енергію, суд погоджується з його правомірністю, у зв'язку з чим, вимоги публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно достатті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Так, умовами договору про постачання електричної енергії, укладеного між сторонами, зокрема пунктом 4.2.1 встановлено, що за внесення платежів передбачених пунктами 2.2.3-2.2.4 цього договору, з порушенням строків, визначених додатком №4.1, №4.2, споживач зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення платежу, враховуючи дату фактичної оплати.

Перевіривши розрахунок пені за активну електроенергію, суд погоджується з його правомірністю, у зв'язку з чим, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені також підлягають задоволенню.

Підсумовуючи викладене, приймаючи до уваги те, що відповідач на час прийняття рішення не надав суду доказів повної сплати виниклої перед позивачем заборгованості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" обґрунтовані та підтверджуються матеріалами справи, з огляду на що підлягають задоволенню у повному обсязі

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір при задоволенні позову підлягає стягненню з відповідача.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України У судовому засіданні 30 квітня 2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повне рішення складено 07 травня 2013 року.

Керуючись ч. 3 ст. 50, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Іллінського комунального підприємства (вул. Гагаріна, 15, с. Іллінка, Краснопекопський район, АР Крим, 96052, код 30953655) на користь публічного акціонерного товариства"ДТЕК Крименерго" (вул. Київська, 74/6, м. Сімферополь, АР Крим, 95034, код 00131400, р/р 26031301617847, філія КРУ АТ «Ощадбанк», МФО 324805) заборгованість по розрахункам за активну електричну енергію в розмірі 47000,00 грн.

3. Стягнути з Іллінського комунального підприємства (вул. Гагаріна, 15, с. Іллінка, Краснопекопський район, АР Крим, 96052, код 30953655) на користь публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" (вул. Київська, 74/6, м. Сімферополь, АР Крим, 95034, код 00131400, р/р 26009300617847, філія КРУ АТ «Ощадбанк», МФО 324805) інфляційні втрати у розмірі 105,00 грн., 3% річних у розмірі 233,85 грн., пеню у розмірі 1169,27 грн. та судовий збір у розмірі 1720,50 грн.

4. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.І. Дворний