Ухвала

від 25.04.2013 по справі 822/85/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/85/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Майстер П.М.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Білоуса О.В. Совгири Д. І.

при секретарі судового засідання: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача - Довгаль П.В., представник на підставі довіреності

відповідача - Царук Д.В., представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будцемрем" до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Будцемрем» звернулось до суду з позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про скасування податкових повідомлень-рішень №0002252342 від 21.12.2012 року та №0002262342 від 21.12.2012 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.02.2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт вказує, що позивачем не підтверджено факт здійснення господарських операцій з придбання матеріалів від ТОВ «Листбуд».

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, з мотивів викладених в запереченні на апеляційну скаргу..

Представник відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Будцемрем" з питань проведення господарських взаємовідносин з ТОВ "Листбуд" за період з 27.07.2010 року по 30.06.2012 року за наслідками якої складено акт від 07.12.2012 року №2893/221/32392873, на підставі якого винесено податкові повідомлення - рішення № 0002252342 та № 0002262342 від 21.12.2012 року. У податкових повідомленнях - рішеннях вказано на встановлені порушення п.п. 138.1.1, 138.4, 138.8, ст.138, 139.1.9. ст.139, п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме заниження податку на прибуток на загальну суму 8548,00грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 8421,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вказав, що позивачем не порушено норм законодавства, а отже податкові-повідомлення рішення винесені відповідачем необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Колегією суддів встановлено, що податковим органом на підставі акту перевірки №2893/221/32392873 від 07.12.2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0002252342 від 21.12.2012 року, яким встановлено порушення пп.138.1.1 п. 138.1, п. 138.4, п. 138.8, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 10685 грн., з яких 8548 грн. за основним платежем та 2137 штрафних (фінансових) санкцій та податкове повідомлення-рішення №0002262342 від 21.12.2012 року, яким встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 12632 грн., з яких 8421 грн. за основним платежем та 4211 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України) Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Так, податковим органом застосовано до позивача грошове зобов'язання у зв'язку з тим, що на думку відповідача ТОВ «Будцемрем» не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ «Листбуд».

Колегією суддів встановлено, що 19.10.2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Листбуд» (продавець) укладено договір поставки №ЛБ-23, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити АВВГ 4х185 у кількості, якості й асортименті, зазначеному у Специфікації №1до цього договору.

У розділі 4 визначено, що сторони домовилися датою постачання товару вважати дату видаткової накладної, підписаної уповноваженими представниками обох сторін, та те, що перехід ризиків на товар до покупця відбувається з дати отримання товару на складі покупця та підписання відповідного документі (акт прийому-передачі або накладна).

В підтвердження здійснення господарської операції за договором поставки позивачем надано ряд документів, зокрема податкові накладні №1264 від 30.11.2011 р. та №1158 від 23.11.2011 року, рахунок фактуру №СФ-0000065 від 19.10.2011 р., платіжні доручення №142 від 22.11.2011 р. та №701 від 06.12.2011 р., видаткову накладну №РН-1264 від 30.11.2011 р., наказ на відрядження №104 від 07.12.2011 р., дорожній лист вантажного автомобіля №1360, акт №64 приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2012 року.

Колегія суддів не бере до уваги твердження відповідача, що проведеною перевіркою не виявлено, а підприємством не надано товарно-транспортних накладних, залізничних накладних, дорожніх листів вантажного автомобіля, інших документів, які підтверджують факт надходження (перевезення) матеріалів від позивача до контрагента виходячи з наступного.

По-перше, податковий орган як в апеляційній скарзі так і в акті перевірки посилається на дорожній лист вантажного автомобіля №1360, та вказує на деякі неточності в його оформленні.

По-друге відповідно до п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. N 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

У п. 11.3. Правил зазначено, що дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Тобто, з вказаних норм слідує, що товарно-транспортна накладна та дорожній лист є взаємозамінними документами на перевезення.

Колегія суддів також не бере до уваги доводи відповідача, що перевіркою не виявлено, а підприємством не надано сертифікатів якості на кабель АВВГ 4*185, оскільки вказаний документ має значення для позивача як покупця товару, а не є безумовним доказом здійснення господарської операції.

Таким чином, позивачем доведено реальність здійснення господарської операції, а стосовно доводів апелянта, що первинні документи позивача оформлені не належним чином або мають помилки в їх оформленні, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Крім того, наявність або відсутність окремих документів, або помилки у їх оформленні не можуть слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином, вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 08 травня 2013 року .

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Білоус О.В.

Совгира Д. І.