Рішення

від 09.04.2013 по справі 1313/3451/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1313/3451/12 Головуючий у 1 інстанції: Дем"яновський Ю.Г.

Провадження № 22-ц/783/1644/13 Доповідач в 2-й інстанції: Шумська Н. Л.

Категорія:27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючий суддя - Шумська Н.Л.

судді: Струс Л.Б.,Шандра М.М.

секретар Альховська С.В.

особи, які беруть участь у справі: пр.-к ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_3 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 23 листопада 2012 року

та представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 25 жовтня 2012 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ПІРЕУС БАНК МКБ», відділення №17 ПАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» про стягнення моральної шкоди ,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 23 листопада 2012 року позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «ПІРЕУС БАНК МКБ» 100 000гривень моральної шкоди заподіяної внаслідок ухилення від виконання умов договору №Д/12-06208 строкового банківського вкладу «Стандартний» в користь ОСОБА_3.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 25 жовтня 2012 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ПІРЕУС БАНК МКБ»(04070, м. Київ, Контрактова площа, 4, код за ЄДРПОУ 20034231) про дострокове розірвання договору банківського вкладу і видачу вкладу задовольнити, зупинено виконавче провадження ВП № 30318922 про стягнення на підставі наказу Господарського суду м. Києва № 32/487 від 15.09.2011року, відкрите старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазур Г.І. (04053, м. Київ, вул. Артема, 73), заборонено Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (04053, м. Київ, вул. Артема, 73, код за ЄДРПОУ 37471975), старшому державному виконавцеві Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазуру Геннадію Івановичу (04053, м. Київ, вул. Артема, 73), іншим органам державної виконавчої служби, державним виконавцям, вчиняти будь-які дії щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства «ПІРЕУС БАНК МКБ» (04070, м. Київ, Контрактова площа, 4, код за ЄДРПОУ 20034231) грошових коштів на користь ОСОБА_4 (02068, м. Київ АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортник 13066» (02094, м.Київ, вул. Червоногвардійська, 34, код за ЄДРПОУ 05475179).

Рішення суду оскаржив ОСОБА_3, його вважає таким, що ухвалено без з»ясування обставин, що мають значення у справі, без належної оцінки доказів та без застосування норм матеріального права. Просить рішення скасувати, прийняти нове про задоволення позову повністю.

Ухвалу суду оскаржив представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, вважає її незаконною, винесеною з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, а також такою, що підлягає скасуванню. Судом першої інстанції при постановленні ухвали не взято до уваги роз'яснення викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у судді першої інстанції», зокрема у п. 16 постанови зазначено, що заява про забезпечення позову за змістом повинна відповідати вимогам частини другої статті 151 ЦПК України, вживаючи заходи забезпечення позову, необхідно враховувати роз'яснення, дані в постанові Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 р. №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», в постанові Пленуму, зазначено, що недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили. Просив суд ухвалу скасувати як незаконну.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, з»ясувавши обставини справи та перевіривши доводи скарги, колегія суддів знаходить підстави для задоволення апеляційних скарг, скасування рішення суду з ухваленням нового рішення та скасування ухвали суду з ухваленням нової про відмову в задоволення заяви про забезпечення позову.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду 26.03.2012року з позовом про дострокове розірвання договору строкового банківського вкладу, укладеного цього ж дня 26.03.2012року. А 24.10.2012року про стягнення 1 000 000 грн. моральної шкоди з ПАТ «Піреус Банк МКБ».Позов мотивовано тим, що між сторонами укладено договір строкового банківського вкладу на 9000 грн. на строк від 26.03.2012року до 26.06.2012року. Однак, через термінову потребу в грошах звернувся до банку у день внесення коштів - 26.03.2012року про повернення вкладу. Банк відмовив у поверненні з покликанням на умови договору. І цього ж дня позивач подав позов до суду про повернення вкладу. У зв»язку з відмовою йому було заподіяно моральної шкоди на 1000000грн.

За позовом про відшкодування моральної шкоди судом відкрито провадження 24.10.2012року та 25.10.2012року задоволено заяву позивача про забезпечення позову, подану з позовною заявою.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково та стягуючи на користь позивача 100000грн. моральної шкоди, допустив порушення норм матеріального права і процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору.

Згідно ч.3ст. 303 ЦПК, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування рішення суду.

Тому апеляційний суд переглядає законність рішення суду в цілому, без обмеження доводами апеляційної скарги.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про стягнення моральної шкоди суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права. Згідно ст.23 ЦК, на яку посилались позивач та суд у рішенні, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відтак, позивач має довести з врахуванням положень ст.ст.58-60 ЦПК, факт порушення його прав.

Як вбачається з позовної заяви, обставин справи, між сторонами виникли договірні правовідносини з приводу укладення договору строкового банківського вкладу від 26.03.2012року (а.с.7). За умовами договору позивач вніс вклад а банк прийняв тимчасово кошти на строковий депозитний рахунок 9 000 грн., під 16% річних, строком до 26.06.2012року.

У п.2.5 договору передбачено можливість дострокового розірвання договору, при цьому вкладник зобов»язаний повідомити банк не менше ніж за 2 банківські дні до запланованої дати розірвання договору шляхом подання заяви про дострокове розірвання договору.

Однак позивач, у супереч умовам договору, звернувся до банку у день укладення договору 26.03.2012року з вимогою про дострокове розірвання договору та повернення коштів.

Згідно ст.629 ЦК договір є обов»язковим для виконання сторонами. Зміна чи розірвання договору, згідно ч.1ст.651 ЦК, можливе лише за згодою сторін. Оскільки такої згоди не було досягнуто, позивач вправі був отримати кошти депозитного вкладу в порядку дострокового припинення договору через 2 банківські дні. Вимога про повернення коштів у день укладення договору та внесення вкладу не ґрунтується на законі, тому невиконання такої вимоги банком не свідчить про порушення права позивача.

А подання позивачем позову до суду про дострокове розірвання договору банківського вкладу і видачу вкладу одразу 26.03.2012року може свідчити про зловживання правами та переслідування мети, не пов»язаної безпосередньо із спірними правовідносинами. Як вбачається з листа-відповіді керівника відділення №17 (а.с.11) на звернення позивача від 26.03.2012року відмова стосувалась неможливості видати вклад одразу в день укладення договору, тобто 26.03.2012року. Така відмова не є доказом порушення права позивача.

Відтак, апеляційний суд встановив, згідно ч.1ст.309 ЦПК, що судом першої інстанції неповно з»ясовано обставини, що мають значення у справі, висновки суду не відповідають обставинам справи, що є самостійними підставами поряд з порушенням норм процесуального та матеріального права, для скасування рішення суду.

Ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд з»ясувавши обставини справи, встановивши правовідношення сторін, прийшов до висновку про безпідставність заявлених вимог через відсутність порушеного права у спірних правовідносинах.

Керуючись ст.303, п.2ч.1ст.307, п.1,3,4ч.1ст.309, ч.2ст.314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 23 листопада 2012 року скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у позові ОСОБА_3 повністю.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів подачею касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя Н.Л.Шумська

Судді Л.Б.Струс

М.М.Шандра