Рішення

від 25.04.2013 по справі 922/1044/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2013 р.Справа № 922/1044/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Продресурс ЛТД", м.Харків до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фріч-ТОТ", м.Харків 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Золота марка", м.Київ про стягнення 33374,66 гривень за участю представників сторін:

позивача - Петренко К.Л. (довіреність №б/н від 01 січня 2013 року)

відповідача-1 - не з'явився

відповідача-2 - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Продресурс ЛТД", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення солідарно з 2-х Відповідачів суми заборгованості у розмірі 33374,66 гривень, у тому числі, 13770,06 гривень суми основної заборгованості, 159,56 гривень суми нарахованої пені, 19413,13 гривень суми штрафу та 31,91 гривень суми 3% річних. Заявлені вимоги обґрунтовує неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Золота марка" (надалі - Відповідач-2) покладених на нього обов'язків щодо оплати товару за договором поставки №167-12К, укладеного між ними 24 грудня 2012 року. Вимогу по сплаті пені покладає солідарно на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фріч-ТОТ" (надалі - Відповідач-1) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Золота марка" (Відповідач-2), відповідно до договору поруки №20-01, укладеного 20 січня 2013 року між Позивачем та Відповідачем-1. Окрім цього, Позивач просив суд судові витрати покласти на Відповідача-1 та Відповідача-2 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 березня 2013 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 09 квітня 2013 року.

08 квітня 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх.№12924) витребувані судом документи, на підтвердження заявлених позовних вимог. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 квітня 2013 року було відкладено розгляд справи на 25 квітня 2013 року, у зв'язку з неявкою Відповідачів.

Представник Позивача у судовому засіданні 25 квітня 2013 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач-1 у відкрите судове засідання 25 квітня 2013 року свого представника не направив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням від 18 квітня 2013 року.

Відповідач-2 у відкрите судове засідання 25 квітня 2013 року свого представника не направив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням від 19 квітня 2013 року.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також те, що ухвалою господарського суду Харківської області про порушення провадження у справі від 18 березня 2013 року Відповідачів було повідомлено про розгляд даної справи, суд в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе розглядати справу без участі Відповідачів за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника Позивача, встановив наступне.

24 грудня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Продресурс ЛТД" (Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Золота марка" (Відповідач-2) було укладено договір поставки товару №167-12К (надалі - основний договір). Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до п.1.1 основного договору, постачальник (Позивач) поставляє і передає у власність покупця (Відповідача) товар, відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець приймає цей товар та оплачує його на умовах і в порядку, визначених даним договором.

Моментом здійснення поставки товарів постачальником є їх отримання покупцем, з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (видаткова накладна тощо). Ціна, асортимент, номенклатура, найменування, кількість товару, місце і строк поставки вважаються остаточно узгодженими сторонами даного договору, з моменту підписання відповідних накладних (п.2.3 основного договору).

Згідно із п.5.2 основного договору, покупець здійснює розрахунок з постачальником за поставлений товар, на умовах відстрочення платежу на 30 календарних днів, з дати отримання відповідної партії товару від постачальника, якщо інше не передбачено додатковою угодою.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач свої зобов'язання, відповідно до умов основного договору, виконав в повному обсязі, оскільки ним було поставлено товар Відповідачу-2 на загальну суму 20612,56 гривень, що підтверджується наступними видатковими накладними (а.с.14,19,24,29,34):

- в/н №72К від 29 грудня 2012 року на суму 4419,96 гривень;

- в/н №50К від 09 січня 2013 року на суму 2575,28 гривень;

- в/н №123К від 16 січня 2013 року на суму 3577,16 гривень;

- в/н №150К від 17 січня 2013 року на суму 3669,24 гривень;

- в/н №246К від 25 січня 2013 року на суму 1852,50 гривень.

Під час розгляду справи, суд встановив, що Відповідач-2 за поставлений товар розрахувався частково на суму 6842,50 гривень, що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками, наявними в матеріалах справи, у зв'язку з чим утворилась основна заборгованість перед Позивачем у розмірі 13770,06 гривень.

З метою досудового врегулювання спору, Позивач направив претензію №1 (вих.№21-02/13-юр) від 21 лютого 2013 року та претензію №2 (вих.№11-03/13-юр) від 11 березня 2013 року на адресу Відповідача-2 про сплату виниклої заборгованості, але відповіді не отримав. Факт направлення відповідних претензій підтверджується копіями поштових чеків та описів вкладення (а.с.42, 44).

Суд, проаналізувавши обставини, вказані у позовній заяві, дійшов висновку про те, що Позивач виконав свої зобов'язання за основним договором належним чином та у повному обсязі. Проте, Відповідач-2, в свою чергу, зобов'язання за основним договором не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед Позивачем у розмірі 13770,06 гривень, яка до цього часу залишається непогашеною.

Крім того, 20 січня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Продресурс ЛТД" (Позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фріч-ТОТ" (Відповідачем-1) було укладено договір поруки №20-01.

Відповідно до умов вищевказаного договору поруки, поручитель (Відповідач-1) поручився перед кредитором (Позивачем) за виконання обов'язку боржника (Відповідача-2) за основним договором, в об'ємі та на умовах, встановлених цим договором.

Відповідно до п.1.2 вказаного договору, поручитель відповідає перед кредитором за невиконання боржником свого основного зобов'язання в обсязі, який дорівнює частковій сплаті неустойки.

Згідно із п 2.1. договору поруки, під основним договором в цьому договорі розуміють договір поставки товару №167-12К від 24 грудня 2012 року, що укладений між кредитором (в основному договорі іменується «постачальник») та боржником (в основному договорі іменується «покупець»).

До того ж, Відповідач-1 в заяві (а.с.74) визнав позовні вимоги до нього в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До того ж, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч.2 цієї статті).

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення Відповідачем-2 основної заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу Позивача щодо стягнення з Відповідача-2 суми основної заборгованоісті у розмірі 13770,06 гривень нормативно та документально обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо заявленої вимоги Позивача про солідарне стягнення з Відповідачів 159,56 гривень суми нарахованої пені суд зазначає наступне.

Згідно із ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 ЦКУ).

Відповідно до п.6.2.1 основного договору, покупець відповідає за несвоєчасну оплату отриманого товару шляхом сплати постачальнику пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу від загальної суми заборгованості до дати повної оплати товару.

Позивач нарахував суму пені з урахуванням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/96-ВР від 22 листопада 1996 року та в порядку ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд, перевіривши розрахунок пені, нарахованої Позивачем, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та таким, що відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає солідарному стягненню з Відповідачів у повному обсязі.

Щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення з Відповідача-2 19413,13 гривень 5% штрафу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.6.2.2 основного договору, покупець відповідає за несвоєчасну оплату отриманого товару, в разі якщо прострочення платежу за поставлену партію товару становить більше 3 календарних днів, покупець в такому випадку додатково сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 5% від вартості відповідної партії товару за кожен день прострочення платежу до дати повної оплати поставленої партії товару.

Суд звертає увагу Позивача на те, що під штрафом розуміють неустойку, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦКУ), а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦКУ). Отже, пеня, як вид неустойки, відрізняється від штрафу тим, що має триваючий характер, а тому суд вважає, що п.6.2.2 основного договору в частині сплати штрафу за кожний день прострочення платежу є таким, що суперечить нормам чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, суд, перевіривши розрахунок суми 5% штрафу, нарахованого Позивачем, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є невірним, та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з Відповідача-2 у розмірі 698,50 гривень, в іншій частині суми 5% штрафу слід відмовити.

Щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення з Відповідача-2 31,91 гривень суми 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок суми 3% річних, перевіривши період нарахування Позивачем вказаної суми, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та таким, що відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з Відповідача-2 у повному обсязі.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на обох Відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та ст.129 Конституції України, ст.ст.530, 546, 548, 549, 599, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Золота марка" (03057, м.Київ, просп.Перемоги, 44, код ЄДРПОУ 32829450) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Продресурс ЛТД" (61010, м.Харків, вул.Основ'янська, 55, код ЄДРПОУ 38383623) 13770,06 гривень основної заборгованості, 79,78 гривень пені, 698,50 гривень 5% штрафу, 31,91 гривень 3% річних та 751,63 гривень судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фріч-ТОТ" (61010, м.Харків, вул.Основ'янська, 55, код ЄДРПОУ 33901924) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Продресурс ЛТД" (61010, м.Харків, вул.Основ'янська, 55, код ЄДРПОУ 38383623) 79,78 гривень пені та 4,11 гривень судового збору.

Видати відповідні накази після набрання рішенням законної сили.

В частині позову щодо стягнення 18714,63 гривень суми 5% штрафу відмовити.

Повне рішення складено 07 травня 2013 року.

Суддя Аріт К.В.

справа №922/1044/13-г