Рішення

від 29.04.2013 по справі 923/365/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 73000, м. Херсон, вул. Горького, 18 тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

---

Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И 29 квітня 2013 р.                                                                         Справа №  923/365/13 Господарський суд Херсонської області у складі судді  Немченко Л.М. при секретарі Червоній Т.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу               за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонтрансоіл", м. Херсон до Приватного акціонерного товариства "Акос", м. Херсон   про стягнення 33899 грн. 70 коп. за участі представників: від позивача - не прибув від відповідача - не прибув           Товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонтрансоіл" (позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства "Акос" (відповідач) заборгованості за договором поставки нафтопродуктів №1 від 13.01.2012р. в сумі 33899 грн. 70 коп.           Справу розглянуто з перервою, що оголошувалась в судовому засіданні 16.04.2013р. до 29.04.2013р.              Після закінчення перерви в судове засідання, що відбулось 29.04.2013р. сторони не направили свої представників.           Позивач надіслав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, в попередньому судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.           Відповідач надав відзив на позов в якому позовні вимоги визнає частково, а саме заперечує в частині періоду нарахування штрафу, зазначаючи, що відповідно до п. 4.3 договору фінансові санкції мають нараховуватись починаючи з 15.01.2013р. і повинні складати 6425 грн. 86 коп.           Розглянувши матеріали справи, суд         в с т а н о в и в:                                                    Між сторонами 13.01.2012р. був укладений договір поставки нафтопродуктів №1 (далі договір) згідно якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити нафтопродукти, в кількості, зазначеній в заявках відповідача, на підставі яких позивач виставляє відповідачу рахунок-фактуру і передає підтверджуючі поставку документи. Відповідно до п. п. 2.1, 2.2, 2.4 договору загальну вартість даного договору складає сума всіх накладних, оформлених (виданих покупцю) по даному договору, що підтверджують факт передачі продукції покупцю, її кількість і вартість. Покупець зобов'язується оплатити вартість продукції на умовах 100% передплати на підставі рахунку-фактури постачальника протягом двох банківських днів з моменту його виставлення. При поставці продукції з відстрочкою платежу покупець зобов'язаний оплатити повну вартість продукції протягом 15 банківських днів від дати поставки конкретного об'єму продукції на підставі рахунка-фактури постачальника. Позивач виконуючи умови договору здійснив відповідачу поставку дизельного пального на загальну суму 23225 грн. 60 коп., що підтверджено видатковою накладною №РН-0001032 від 24.11.2012р., товаро-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів №1032 від 24.11.2012р. Вказаний товар був отриманий відповідачем, що підтверджено довіреністю №52 від 22.11.2012р. Відповідач в порушення умов договору не здійснив своєчасної оплати отриманого товару, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі  23225 грн. 60 коп., в зв'язку з чим позивач обґрунтовуючи свої вимоги ст.193 ГК України, ст. ст. 205, 526, 547, 549, 655 ЦК України звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з відповідача в судовому порядку. Суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню виходячи з наступного. Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.           Відносини, що виникли між позивачем та відповідачем-1 кореспондуються зі ст. 712 ЦК України та ст. 265 ГК України, згідно яких за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Так, у відповідності зі ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. В силу ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення містить ст. 193 ГК України. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Аналіз вищевикладених обставин справи свідчить про те, що відповідач не виконав своїх зобов'язань з оплати товару. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими і підлягають задоволенню. Крім того на підставі ст. 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, позивач нарахував відповідачу 3% річних в сумі 219 грн. 53 коп. та 69 грн. 68 коп. - інфляційних втрат. Перевіривши правильність здійснення вищезазначених нарахувань, суд дійшов висновку, що останні здійснені правомірно, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Крім того позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 1094 грн. 65 коп. Позовні вимогти в цій частині також підлягають задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до п. 4.2 договору сторони погодили, що у випадку прострочення оплати покупцем продукції, останній сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5 % але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочки.           В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.           Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.           Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України). Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Також позивач нарахував відповідачу штраф в сумі 9290 грн. 24 коп. Суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають  задоволенню в сумі 6425 грн. 86 коп. виходячи з наступного. Згідно з п. 4.3 договору сторони домовились, що  крім уплати пені відповідно до п. 4.2 даного договору у випадку прострочки оплати покупцем продукції більше 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від загальної вартості поставленої продукції за кожен місяць прострочення. Відповідач не розрахувався у встановлений договором строк за отриману продукцію. Частиною 3 ст. 83 ГПК України передбачено право господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.           Згідно приписів ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.           Відповідно до  ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.  Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.           На підставі викладеного, суд, враховуючи, що належні до сплати штрафні санкції (штраф) надмірно великі порівняно з основною заборгованістю відповідача, визнання відповідачем своєї вини , вважає за необхідне  зменшити його розмір з 9290 грн. 24 коп.  до 6425 грн. 86 коп.           Відповідно до п. 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013р. у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 ст. 83 ГПК України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено. В зв'язку з вищезазначеним понесені позивачем витрати зі сплати судового збору відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку. Керуючись ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд в и р і ш и в:                                                      1. Позов задовольнити частково в сумі  31035 грн. 32 коп.            2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Акос" (73000, м. Херсон, вул. Баку,10, код 14122296) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонтрансоіл" (73000, м. Херсон, вул. Нафтовиків, 15, оф. 309, код 37049586) заборгованості в сумі 23225 грн. 60 коп., 69 грн. 68 коп. - інфляційного збільшення боргу, 219 грн. 53 коп. - 3% річних, 1094 грн. 65 коп. - пені, 6425 грн. 86 коп. - штрафу, а також 1720 грн. 50 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.            3. В решті позовних вимог відмовити.            4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.       Суддя                                                                         Л.М. Немченко