Рішення

від 29.04.2013 по справі 372/317/13- ц

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/317/13- ц

провадження № 2-402/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2013 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Мори О.М.,

при секретарі - Орел І.О.,

за участю прокурора Захарової О.В.,

за участю представників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3П,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Обухові цивільну справу за позовом Міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в Київській області в інтересах держави, уповноваженими органами якої є: Київське обласне управління лісового та мисливського господарства, Державне підприємство «Київське лісове господарство» до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в Київській області в інтересах держави, в особі Київського обласного управління лісового та мисливського господарства (далі - позивач-1), Державного підприємства «Київське лісове господарство» (далі - позивач-2) звернувся до суду з позовом до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області (далі - відповідач-1) та ОСОБА_4 (далі - відповідач-2), в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Козинської селищної ради № 19/29 від 22.03.2012 року про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_4 та надання в оренду ОСОБА_4 земельної ділянки площею 1,3179 га для експлуатації та обслуговування будівлі для переробки деревини, яка розташована за адресою Обухівський район смт. Козин вул. Шевченка, 3; визнати недійсним з моменту укладення договір оренди земельної ділянки, укладений між Козинською селищною радою та гр. ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_13 за реєстром № 809 та зареєстрований в управлінні Держкомзему в Обухівському районі, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 06.07.2012 року за № 322310004000562.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що рішення Козинської селищної ради Обухівського району від 22.03.2012 року № 19/29 прийнято, а договір оренди земельної ділянки від 08.06.2012 між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено з порушеннями вимог земельного, лісового та цивільного законодавства. Зокрема, прокурор посилається на те, що спірна земельна ділянка площею 1,3179 га є земельною лісовою ділянкою лісового фонду, відноситься до земель лісогосподарського призначення, відповідно до планово-картографічних матеріалів ця земельна ділянка перебувала у постійному користуванні позивача-2 та була вилучена без погодження з позивачем-2 в порушення норм Земельного та Лісового кодексів України та всупереч розпорядженню Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 № 610-р «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками».

28.02.2013 прокурор через канцелярію суду подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив доповнити позов вимогою про повернення з незаконного володіння ОСОБА_4 у власність ДП «Київський лісгосп» нерухомого майна - нежитлової будівлі (будівлі для переробки деревини, вбиральні та огорожі), яка розташована за адресою: Київська область Обухівський район смт. Козин вул. Шевченка, 3.

В обґрунтування додатково заявленої вимоги про повернення з незаконного володіння у власність позивача-2 нерухомого майна прокурор зазначив, що у зв’язку із недотриманням вимог ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України щодо істотних умов договору, укладені договори купівлі-продажу, внаслідок яких до відповідача-2 перейшло право власності на нерухоме майно, є нікчемними, а тому майно є безпідставно набутим та підлягає поверненню на підставі ст.ст. 387 та 1212 Цивільного кодексу України.

В судовому засіданні прокурор та представник позивача-2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог.

Позивач-1 , Київське обласне управління лісового та мисливського господарства, будучи неодноразово належним чином повідомленим про час і місце слухання справи, свого представника до суду не направив, будь-яких письмових клопотань або заяв про причини неявки до суду не подав.

Представник Відповідача-1, Козинська селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог, просив у задоволенні позову прокурора відмовити.

Представник відповідача-2 ОСОБА_2 проти позову заперечувала, з тих підстав, що спірна земельна ділянка була передана в оренду із земель запасу Козинської селищної ради, відноситься до земель промисловості, згідно генерального плану та проекту формування території та встановлення меж смт. Козин Обухівського району Київської області не значилась земельною лісовою ділянкою, а також зазначила, що відповідно до чинного законодавства планово-картографічні матеріали лісовпорядкування не можуть підтверджувати право на земельні лісові ділянки, крім того, в матеріалах справи відсутня планово-картографічна документація, яка відповідає вимогам норм лісового законодавства, та вказувала на безпідставне посилання прокурора на розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 № 610-р. та надала до суду заперечення проти позову за підписом Відповідача-2 ОСОБА_4, в яких остання просила у задоволенні позову прокурора відмовити з підстав зазначених в запереченні.

Інші учасники по справі будучи повідомлені про час, місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились, про поважність неявки суд не повідомили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників по справі, що не з’явились, на підставі наявних у справі доказів.

Вислухавши пояснення учасників по справі, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх наявними у справі доказами, суд прийшов до висновку, що у позові прокурора слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 19.07.2011 відповідач-2 звернулася до відповідача-1 із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,3179 га для експлуатації та обслуговування будівлі для переробки деревини в смт. Козин, Обухівського району Київської області по вулиці Шевченка, 3.

Рішенням відповідача-1 від 26.07.2011 № 16/69 відповідачу-2 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в тимчасове користування на правах оренди площею 1,3179 га, що розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вулиця Шевченка, 3, для експлуатації та обслуговування будівлі для переробки деревини.

В 2011 році ТОВ «НВК ГОРИЗОНТ» був розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу-2 в оренду для експлуатації та обслуговування будівлі для переробки деревини в смт. Козин, вул. Шевченка, 3, в межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області.

Умовами відведення земельної ділянки, наданих Управлінням Держкомзему в Обухівському районі за вих. № 03-15/6846 від 30.09.2011, визначено, що розробка проекту землеустрою можлива при дотриманні таких умов: 1) площа земельної ділянки - 1,3179 га; 2) мета відведення - для експлуатації та обслуговування будівлі для переробки деревини; 3) код використання згідно з Класифікатором цільового використання земель (КВЦПЗ) - 11.02; 4) умови відведення - оренда; 5) форма плати за землю - орендна плата; 6) класифікація угідь згідно з графою форми 6-зем: землі не надані у власність або постійне користування в межах населеного пункту (номер рядка 96), землі промисловості (номер стовпця 37); 7) обмеження (обтяження), сервітути згідно з Українським класифікатором прав обмеженого користування земельною ділянкою (УКПОКЧЗД): 01.01.05 - охоронна зона навколо (вздовж) об’єкта енергетичної системи; 8) агровиробнича група ґрунту: визначити за проектом.

Згідно довідки Управління Держкомзему в Обухівському районі від 22.09.2011 № 03-15/6703, земельна ділянка площею 1,3179 га, яка розташована в смт. Козин, вул. Шевченка, 3, на території Козинської селищної ради, рахується згідно Державної статистичної звітності (форма 6-зем), як землі не надані у власність або постійне користування в межах населеного пункту (номер рядка 96), землі промисловості (номер стовпця 37).

Відповідно до генерального плану населеного пункту смт. Козин, затвердженого рішенням сесії Обухівської районної ради народних депутатів від 18.09.98 № 40 03.ХХІІІ та проекту обґрунтування зміни меж смт. Козин, затвердженого рішенням сесії Обухівської районної ради від 21.12.2001 № 206 16.ХХІІІ, територія, на якій знаходиться земельна ділянка за адресою вул. Шевченка, 3, була передбачена для розвитку виробничих підприємств.

Згідно проекту формування території та встановлення меж Козинської селищної ради народних депутатів, смт. Козин і с. Рудики Обухівського району Київської області, розробленого Інститутом землеустрою Української академії аграрних наук від 1995 року, територія, на якій знаходиться земельна ділянка за адресою вул. Шевченка, 3, відноситься до земель промисловості.

Матеріали проекту землеустрою погоджені Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області - висновок від 29.12.2011 № 4-03/15086, Управлінням культури і туризму Київської обласної державної адміністрації - висновок від 17.01.2012 № 11/53.

Проект землеустрою погоджено Комісією з розгляду питань, пов’язаних з погодженням документації із землеустрою при Обухівській райдержадміністрації Київської області у складі: начальника Управління Держкомзему в Обухівському районі, головного спеціаліста відділу державного земельного кадастру Управління Держкомзему в Обухівському районі, головного спеціаліста міжрайонного відділу природних ресурсів Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області, головного державного санітарного лікаря Обухівського району, виконуючого обов’язки начальника відділу містобудування і архітектури Обухівської райдержадміністрації, виконуючого обов’язки начальника управління культури і туризму Київської обласної державної адміністрації - висновок від 19.01.2012 № 410/19-3.

Як вбачається з інформаційного листа Управління Держземагенства в Обухівському районі 29.04.2013 року за вих. № 03-15/2877 на території смт. Козин Обухівського району Київської області площа земель лісогосподарського призначення, що знаходиться в користуванні ДП «Київське лісове господарство» з початку 2010 року до 01 липня 2012 року згідно Державної статистичної звітності (форма 6-зем) не зменшилась.

Державне підприємство Український Державний науково-дослідний інститут проектування міст «Дніпроміст» імені ОСОБА_14 в своєму листі від 26.03.2013 року вих. № 3-638 повідомило, що згідно генерального плану смт. Козин, затвердженого рішенням сесії Обухівської районної ради народних депутатів від 18 вересня 1998 року № 40 03.ХХІІІ та проекту обґрунтування зміни меж смт. Козин, затвердженому рішенням сесії Обухівської районної ради від 21 грудня 2001 року № 206 16. ХХІІІ, територія, на якій знаходиться земельна ділянка за адресою вул. Шевченка, 3 в смт. Козин, передбачалась для розвитку виробничих підприємств, вказане підтверджується також копією з генерального плану смт. Козин 1998 року.

Рішенням відповідача-1 від 22.03.2012 № 19/29 було затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду відповідачу-2 для експлуатації та обслуговування будівлі для переробки деревини площею 1,3179 га в смт. Козин Обухівського району Київської області по вул. Шевченка, 3, та надано в оренду земельну ділянку відповідачу-2 строком на 49 років.

Вказане цілком узгоджується із нормами земельного законодавства щодо передачі земельної ділянки в оренду громадянину.

Так, відповідно до вимог ст.. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пунктом 12 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України встановлено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради.

Відповідно до ст.. 123 Земельного кодексу України, в чинній редакції на дату прийняття рішення від 26.07.2011 № 16/69, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою.

Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються, зокрема, затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Таким чином рішення відповідача-1 від 26.07.2011 № 16/69 прийнято у відповідності до вимог чинного на той час законодавства.

Крім того, головним управлінням Держкомзему у Київській області на підставі Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» проведено державну експертизу землевпорядної документації - вказаного проекту землеустрою, за результатами якої встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу-2 в оренду для експлуатації та обслуговування будівлі для переробки деревини в смт. Козин, вул. Шевченка, 3, в межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, в цілому відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, та оцінюється позитивно - висновок від 24.02.2012 № 197-16е.

Надані прокурором документи, які на його думку є доказами віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення та належності її позивачеві-2 на праві постійного користування, а саме Планшет № 2 та проект організації та розвитку лісового господарства виробничої частини ДЛГО «Київліс», лист ДП «Київське лісове господарство» від 19.09.2012 № 02-717, суд не може взяти до уваги виходячи з наступного.

Згідно із ст. 5 Лісового кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Відповідно до статті 17 Лісового кодексу України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища.

Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Пункт 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України встановлює, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Відповідно до Інструкції з проведення лісовпорядкування в єдиному державному лісовому фонді СРСР, частина друга 1990 рік, яка чинна згідно з п.2 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, проект організації та розвитку лісового господарства є основним нормативно-технічним документом лісовпорядкування.

До планово-картографічних матеріалів відносяться лісовпорядні планшети, виготовлення та розмноження яких регламентується Інструкцією про порядок виготовлення та розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986 року, згідно з вимогами якої складені оригінали планшетів, які мають межі з іншими землекористувачами, завіряються в органах землекористування того району, де проводяться лісовпорядні роботи.

У той же час, стаття 48 Лісового кодексу України встановлює вимоги до змісту та форми матеріалів лісовпорядкування.

Так, зокрема, у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об’єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об’єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.

Частина 4 статті 48 Лісового кодексу України в редакції, чинній на час складання Проекту організації та розвитку лісового господарства державного підприємства В«Київське лісове та мисливське господарствоВ» , вcтановлювала, що матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до частини 4 статті 48 Лісового кодексу України в редакції від 16.10.2012 року матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов’язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

У матеріалах справи відсутня планово-картографічна документація, яка відповідає вимогам зазначених норм.

Відповідна правова позиція щодо належного оформлення матеріалів лісовпорядкування згідно вимог лісового та земельного законодавства викладена в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.12.2011 в аналогічній справі.

Таким чином, належних доказів, які підтверджують віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення та належності її на праві користування позивачеві -2 прокурором та позивачами не надано, а тому, суд не може погодитися із висновками прокурора про можливість вилучення спірної земельної ділянки тільки за згодою позивача-2.

З цих міркувань є безпідставним також посилання прокурора на розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 № 610-р «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками», відповідно до якого зобов’язано Міністерство екології та природних ресурсів, Міністерство аграрної політики та продовольства, Міністерство оборони, Державне агентство лісових ресурсів та Державне агентство земельних ресурсів зупинити прийняття рішень про надання згоди на вилучення лише земельних лісових ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення, крім випадків, коли за умови обґрунтування неможливості реалізації альтернативних варіантів вирішення питання земельної лісової ділянки вилучаються і передаються у постійне користування та/або в оренду у випадках, передбачених цим розпорядженням.

Зважаючи на те, що прокурором не наведено доказів незаконності рішення Козинської селищної ради від 22.03.2012 року № 19/29, а наявні докази, які містяться в матеріалах справи свідчать про прийняття рішення в межах повноважень (орендована земельна ділянка знаходилась в землях запасу Козинської селищної ради) і в установленому законодавством порядку, відповідно у суду відсутні підстави для визнання зазначеного рішення незаконним та його скасування.

В пункті 8 (абз. 2) постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004р. № 7 „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", зі змінами внесеними 19.03.2010р., зазначено, що при вирішені в судовому порядку земельних спорів за участю органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, слід враховувати Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009р. № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), відповідно до пункту 5 мотивувальної частини якого органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

У цьому рішенні також зазначено, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами. Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є „гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Далі, у рішенні зазначено, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування та вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

З огляду на викладене, оскаржуване прокурором рішенням відповідача-1 є ненормативним актом, було прийняте стосовно конкретного громадянина, підлягало одноразовому застосуванню та було виконано в момент виникнення права оренди на земельну ділянку - після укладення в письмовій формі, нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, із з цього моменту оскаржуване рішення вичерпало свою дію, у зв'язку з чим не може бути скасоване.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для укладення між відповідачем-1 та відповідачем-2 договору оренди від 08.06.2012 земельної ділянки площею 1,3179 га для експлуатації та обслуговування будівлі для переробки деревини в смт. Козин Обухівського району Київської області по вул. Шевченка, 3, послугувало рішення відповідача-1 від 22.03.2012 № 19/29.

Згідно ч. 2 ст.16 Закону В«Про оренду земліВ» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 3 зазначеної статті укладення договору оренди земельної ділянки може бути здійснено на підставі цивільно-правового договору або в порядку спадкування.

Відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, в редакції чинній на час оформлення договору оренди земельної ділянки, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав та посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Договір оренди земельної ділянки посвідчений приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу ОСОБА_15, який зареєстрований в реєстрі правочинів за № 809 та в Управлінні Держкомзему в Обухівському районі Київської області 06.07.2012, про що вчинено запис за № 322310004000562.

Згідно довідки Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби від 28.03.2013 № 451/10/19-009, а також квитанції від 19.03.2013 № ПН7486К про сплату орендної плати за користування орендованою земельної ділянкою, відповідач-2 не має заборгованості із сплати податків і зборів, у тому числі зі сплати орендної плати.

Зважаючи на те, що визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 06.07.2012 є похідною вимогою, що залежить від визнання незаконним та скасування рішення Козинської селищної ради від 22.03.2012 року № 19/29, то відповідно відсутні правові підстави для задоволення даної вимоги щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 06.07.2012, укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу ОСОБА_15, зареєстрованого в реєстрі правочинів за № 809 та в Управлінні Держкомзему в Обухівському районі Київської області 06.07.2012, про що вчинено запис за № 322310004000562.

Суд не може погодитися із заявленою вимогою прокурора про повернення з незаконного володіння відповідача-2 у власність позивача-2 нерухомого майна - нежитлової будівлі (будівлі для переробки деревини, вбиральні та огорожі), яка розташована за адресою: Київська область Обухівський район смт. Козин вул. Шевченка, 3, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 25.03.2010 між позивачем-2 та громадянами ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 було укладено договір купівлі-продажу державного майна відповідно до аукціону від 05.03.2010 проведеного Товарною біржею «Земельна універсальна промислова біржа» (Протокол № 1), вказаними громадянами придбано у власність нежитлову будівлю - будівлю для переробки деревини, убиральню та огорожу, що розташовані за адресою Київська область Обухівський район смт. Козин вул. Шевченка, 3.

З матеріалів справи вбачається, що договір купівлі-продажу державного нерухомого майна укладено у повній відповідності до Закону України «Про управління об’єктами державної власності» та Порядку відчуження об’єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 № 803, з отриманням відповідних дозволів, зокрема, Фонду державного майна України - дозвіл від 09.02.2010 № 10-24-1420, та Державного комітету лісового господарства України - наказ від 01.03.2010 № 50, на відчуження об’єктів державного нерухомого майна, за результатами аукціону від 05.03.2010, проведеного Товарною біржею «Земельна універсальна промислова біржа» (Протокол № 1).

П. 3.1. даного Договору визначено, що право власності на нерухоме майно відчужуваного за цим договором переходить до Покупців у відповідності до ст..ст. 210, 334 ЦК України з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього Договору за умови повного розрахунку та підписання Сторонами акту прийому-передачі.

Договір купівлі-продажу нерухомого майна посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 14.07.2011, зареєстровано в реєстрі правочинів за № 1468.

Згідно п. 1 акту прийому-передачі майна від 13.04.2010 покупці повністю сплатили на розрахунковий рахунок Продавця (відповідача-2) вартість придбаного майна, а саме суму в розмірі 1 456 896 (один мільйон чотириста п’ятдесят шість тисяч вісімсот дев’яносто шість) гривень 00 копійок, з яких ПДВ складає 242 816 (двісті сорок дві тисячі вісімсот шістнадцять) гривень 00 копійок.

П. 8.1. Договору встановлено гарантії ДП «Київський лісгосп» (позивач-2), а саме те, що останній має право відчужувати вказане нерухоме майно.

П. 13.3. Договору Сторони, у тому числі ДП «Київський лісгосп» (позивач-2) засвідчили, що у тексті цього Договору зафіксовано усі істотні умови, що стосуються купівлі-продажу нерухомого майна.

П. 1.4. Договору визначено, що відчужуване нерухоме майно у відповідності до технічної документації по земельно-кадастровій інвентаризації, встановленню та узгодженню зовнішніх меж земельної ділянки розробленої ТОВ «Кадастровий квартал» 22.03.2010 розміщені на земельній ділянці площею 1,3179 га. Управлінням Держкомзему в Обухівському районі 23.03.2010 на вказану земельну ділянку сформовано кадастровий номер 32233155400:05:083:0004.

14.07.2011 відповідач-2 придбала у приватну власність у громадян ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, нежитлову будівлю - будівлю для переробки деревини з надвірними побудовами, що складається з: будівлі для переробки деревини (загальною площею 639,8 (шістсот тридцять дев’ять цілих вісім десятих) метра літера № А, вбиральні літера «Б», бункеру, бункеру № 1, воріт з хвірткою № 2, огорожі № 3, воріт № 4, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вулиця Шевченка, 3.

П. 1.4. Договору визначено, що нерухоме майно розташоване на земельній ділянці кадастровий номер 3223155400:05:083:0004, яка знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вулиця Шевченка, 3.

Комунальним підприємством Київської обласної ради «Обухівське бюро технічної інвентаризації» проведено державну реєстрацію договору купівлі-продажу нерухомого майна за номером 19503039, про що надано витяг від 02.08.2011 № 30818468 про державну реєстрацію прав, що підтверджує право власності відповідача-2 на нерухоме майно.

Ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положенням ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно з абз. 1 ч. 6 ст. 120 Земельного кодексу України, істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти.

Відповідно до ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Доказами, що містяться в матеріалах справи підтверджується, що оспорювана земельна ділянка на час надання дозволу та прийняття рішення відповідачем-1 перебувала у землях запасу не наданих у власність чи користування, та рахувалася як землі промисловості.

Оскільки в договорі купівлі-продажу державного майна від 25.03.2010, так само як в договорі купівлі-продажу нерухомого майна від 14.07.2011 зазначено кадастровий номер земельної ділянки, суд не вбачає порушень вимог ст. 120 Земельного кодексу України та вимог ст. 377 Цивільного кодексу України.

Суд не бере до уваги наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 15.02.2010 № 168 «Про затвердження Порядку присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам» з таких підстав.

Згідно з п. 1 Указу Президента України від 21.05.98 № 493/98 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», установлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Оскільки наказ Держкомзему від 15.02.2010 № 168 не пройшов державної реєстрації в Міністерстві юстиції України, на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 29.04.2010 № 22171/1/1-10 до листа Мінюсту від 20.04.2010 № 24-03/45 він був скасований наказом Держкомзему від 14.05.2010 № 370, як такий, що встановлював нові правові норми, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, та спрямований до виконання з порушенням законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів.

Згідно з визначенням, викладеного в п. 1.4. Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 № 34/5, скасування нормативно-правового акта - це визнання в установленому законодавством порядку недійсним з моменту прийняття не зареєстрованого у Міністерстві юстиції України нормативно-правового акта, що підлягав державній реєстрації.

Відповідно до ст.. 2 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Зважаючи на те, що наказ Держкомзему від 15.02.2010 № 168 є недійсним з моменту його прийняття, відповідно у суду відсутні підстави застосовувати норми даного наказу.

Таким чином, прокурором не наведено правових підстав, які би вказували на нікчемність договору купівлі-продажу державного майна від 25.03.2010 та договору купівлі-продажу нерухомого майна від 14.07.2011, і, відповідно, немає підстав для визнання майна безпідставно набутим та його повернення на підставі ст.ст. 387 та 1212 Цивільного кодексу України.

Суд звертає увагу, що в даному випадку застосування положень ст.ст. 387, 1212 ЦК України є безпідставним та не узгоджується з положеннями ст. 388 ЦК України.

Відповідно до ст. 388 Цивільного Кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Позивач, будучи власником державного майна, отримав усі необхідні погодження: Фонду держмайна, Держлісгоспу, здійснив продаж нерухомого майна на аукціоні громадянам, що підтверджується договором купівлі-продажу та актом прийому-передачі майна, що доводить факт вибуття нерухомого майна із власності останнього з його волі. Судом не встановлено порушень вимог цивільного законодавства при укладанні договорів купівлі-продажу нерухомого майна. Суд також звертає увагу, що за нерухоме майно на рахунок ДП «Київське лісове господарство» громадянами сплачено грошові кошти у сумі 1 456 896,00 грн., в свою чергу відповідач-2 на користь громадян також сплатив за нерухоме майно грошові кошти. Тобто договори купівлі-продажу нерухомого майна є відплатними.

Слід зауважити що відповідно до приписів ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Основним процесуальним обов’язком позивача, відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, є обов’язок доказування, тобто позивач зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, тобто саме позивач повинен надати докази, що підтверджують наявність обставин, зазначених статтею 388 Цивільного Кодексу України, тому що вона встановлює спеціальні правила для захисту такого права.

Даний позов є позовом про позбавлення відповідача-2 права власності на нерухоме майно.

З цього приводу слід зазначити, що відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійснені лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У позовній заяві не вказано жодної норми закону, на підставі якої прокуратура просить позбавити відповідача-2 права власності на нерухоме майно.

Відповідно до правової позиції Європейського суду, зокрема, у справі „Стретч проти Сполученого Королівства" (рішення від 24 червня 2003 року), вказується, що самі по собі допущені органами публічної влади порушення не можуть бути безумовною підставою для визнання їх рішень недійсними, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самої фізичної особи.

Така позиція також узгоджується з практикою Верховного Суду України у справі № 21-8во07, постанова від 14 березня 2007 року (копія знаходиться у справі), у якій зокрема йдеться, що самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого покупця.

Разом з тим, суд дійшов висновку, що в порушення частини 2 статті 45 Цивільно-процесуального кодексу України, прокурор неправильно зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не визначив в чому саме полягає, чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави та не обґрунтував необхідність їх захисту.

Відповідно до пункту 2 рішення Конституційного суду України від 08.04. 1999 під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Однак, позивач-2 є державним підприємством, що підтверджується самим прокурором, а не органом державної влади.

Що стосується позивача-1, до його повноважень відповідно до Положення про обласні управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, затвердженого наказом Міністерства агрополітики України від 21.03.2012 № 134 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.05.2012 № 729/21042) належить реалізація повноважень Держлісагентства України на території адміністративно-територіальної одиниці у сфері лісового та мисливського господарства, а не у сфері земельних відносин.

Таким чином, в спірних правовідносинах позивач-1 та позивач-2 не можуть виступати органами, які здійснюють повноваження у сфері земельних відносин.

Слід зазначити також, що Конституційний Суд України у п. 4 мотивувальної частини рішення від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 відзначив, що «Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту …».

Однак в позові не зазначено в чому конкретно відбулося порушення інтересів держави і чому їх необхідно захистити. Більш того, відчуження позивачем-1 та позивачем-2 нерухомого майна, що знаходилось на цій ділянці, свідчить про відсутність їх інтересу до зазначеної земельної ділянки і наміру здійснювати на ній господарську діяльність.

Це підтверджується листами позивача-2 від 29.08.2009 № 01-414 на ім’я начальника Київського обласного управління лісового та мисливського господарства, від 29.01.2010 № 05-54 до Фонду державного майна, наказом Державного комітету лісового господарства України від 01.03.2010 № 50 «Про відчуження шляхом продажу будівель державного підприємства «Київське лісове господарство», договором купівлі-продажу державного майна від 25.03.2010 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_16, зареєстрованим в реєстрі за № 3424, зареєстрованим в реєстрі державної реєстрації прав за № 19503039.

Зокрема, в зазначених листах позивач-2 неодноразово зазначав, що при відчуженні нерухомого майна земельна ділянка буде передана в оренду майбутньому покупцеві і остаточне вирішення питання щодо площі цієї земельної ділянки, яка розташована в межах населеного пункту, знаходиться в компетенції органу місцевого самоврядування.

Згідно з ст.. 11 Цивільного процесуального України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Керуючись, ст.ст. 321,377, 626, 627, 655, 657 ЦК України, ст.ст. 120, 122, 125, 126 Земельного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 11, 15, 60, 212-215 ЦПК України, суд -

Вирішив:

У задоволенні позову Міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в Київській області в інтересах держави, уповноваженими органами якої є: Київське обласне управління лісового та мисливського господарства, Державне підприємство «Київське лісове господарство» до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради від 22.03.2012 року № 19/29, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 08.06.2012 року, укладеного між Козинською селищною радою та ОСОБА_4, повернення з незаконного володіння ОСОБА_4 у власність Державного підприємства «Київське лісове господарство» нерухомого майна - нежитлової будівлі (будівлі для переробки деревини, вбиральні та огорожі) - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається Апеляційному суду Київської області через Обухівський районний суд Київської області.

СуддяОСОБА_17