Рішення

від 26.04.2013 по справі 2014/4102/2012

ЗМІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2014/4102/2012

2/621/106/13

РІШЕННЯ

іменем України

26 квітня 2013 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Овдієнка В.В.

з участю: секретаря Білоусової А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Сількомунгосп" до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної оплатою незаконно звільненому працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

24.10.2012 року Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "Сількомунгосп" звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної відповідачем у зв'язку з оплатою позивачем незаконно звільненому працівнику ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 4567 грн. 80 коп.

В обґрунтування позовної заяви т.в.о. директора КЖЕП "Сількомунгосп" ОСОБА_3 зазначила, що згідно рішення Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області від 31.07.2009 року №518-V з 03.08.2009 року ОСОБА_1 був призначений в.о. директора Комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Сількомунгосп».

Наказом №56-К від 08.10.2009 року по КЖЕП «Сількомунгосп», на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, був звільнений ОСОБА_2, який працював на підприємстві на посаді машиніста насосних установок з 12.06.2007 року.

Наказ про звільнення був підписаний відповідачем.

23.10.2009 року ОСОБА_2 звернувся до Зміївського районного суду Харківської області з позовною заявою до КЖЕП «Сількомунгосп» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, третя особа ОСОБА_1

24 березня 2010 року Зміївський районний суд Харківської області виніс рішення по справі №2-281/10 за позовом ОСОБА_2 до КЖЕП «Сількомунгосп», третя особа ОСОБА_1 яким частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2, а саме: його було поновлено на роботі на попередній посаді; стягнуто з КЖЕП "Сількомунгосп" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 4567 грн. 80 коп., 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 500 грн. на оплату юридичної допомоги; стягнуто з КЖЕП «Сількомунгосп» судовий збір в сумі 105 грн. 68 коп., витрати на ІТЗ в сумі 120 грн.

В рішенні Зміївського районного суду зазначено, що допитані під час судового розгляду свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 підтвердили, що дійсно підписували акти про відсутність ОСОБА_2 на роботі, які стали підставою для звільнення, але участі в перевірках присутності ОСОБА_2 на роботі не брали, а підписи поставили під тиском з боку керівника ОСОБА_1

Судом було встановлено незаконність звільнення ОСОБА_2, яке відбулось з вини відповідача та за підписаним ним особисто наказом про звільнення.

25 травня 2011 року позивач сплатив ОСОБА_2 присуджений Зміївським районним судом Харківської області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 жовтня 2009 року по 24 березня 2010 року в сумі 4567 грн.

Відповідно до ст. 237 КЗпП суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або, якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Пленум Верховного Суду України у п. 33 Постанови від 6 листопада 1992 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснив, що при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію п. 8 ст. 134 та нової редакції ст. 237 КЗпП (з 11 квітня 1992 р.) настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше. Пленум Верховного Суду України в п. 13 Постанови №14 від 29.12.1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам» роз'яснив, що застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі п. 8 ст. 134 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов'язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі. Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилася, від позову не відмовилася, подала заяву про проведення судового засідання за її відсутністю, наполягала на задоволенні позову, у разі неявки відповідача просила ухвалити заочне рішення.

Належним чином повідомлений відповідач ОСОБА_1 повторно в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи та заперечень проти позовної заяви не подавав.

У відповідністю з ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд не має відомостей про причину повторної неявки відповідача, повідомленого належним чином, що дало підстави вирішити справу на підставі наявних у ній даних (постановити заочне рішення) у відповідністю з ч. 4 ст. 169, ч. 1 ст. 224 ЦПК України.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з" явилися, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 24.03.2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до КЖЕП «Сількомунгосп», третя особа ОСОБА_1 позов задоволено частково, поновлено ОСОБА_2 на роботі на посаді машиніста насосних установок Комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Сількомунгосп» код 32015788, юридична адреса: с. Бірки Зміївського району Харківської області, вул. Шкільна, №3; стягнуто з Комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Сількомунгосп» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 жовтня 2009 року по 24 березня 2010 року в сумі 4567 грн. 80 коп., на відшкодування моральної шкоди 5000 грн., на оплату юридичної допомоги 500 грн. (а. с. 14-16).

В якості третьої особи по справі був залучений керівник КЖЕП «Сількомунгосп» ОСОБА_1, який займав посаду згідно контракту, укладеному 22.10.2009 року з Бірківською сільською радою, в особі голови ОСОБА_7 (а. с. 11), та видав незаконний наказ про звільнення ОСОБА_2

Даними копій бухгалтерських документів КЖЕП "Сількомунгосп", а також довідки ВДВС Зміївського районного управління юстиції підтверджується, що виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа, виданого Зміївським районним судом про стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 4567,80 грн. з КЖЕП "Сількомунгосп" на користь ОСОБА_2 закінчено 19.10.2011 року у зв'язку з фактичним виконанням. (а. с. 7-10, 49).

У відповідності з п. 8 ч. 1 ст. 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Незаконний наказ № 56-К від 08.10.2009 року про звільнення ОСОБА_2 був виданий відповідачем, який займав посаду директора КЖЕП "Сількомунгосп", тому саме на нього покладається відповідальність, передбачена п. 8 ч. 1 ст. 134 КЗпП України.

Оскільки КЖЕП "Сількомунгосп" на виконання рішення Зміївського районного суду Харківської області від 24.03.2010 року здійснив виплату незаконно звільненому працівникові ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 4567 грн. 80 коп., відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 134 КЗпП України зазначена сума підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь КЖЕП "Сількомунгосп".

Відповідно до ст. 88 ЦПК України та положень Закону України "Про судовий збір" з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 61, ч. 4 ст. 169, ч. 2 ст. 197, 209, 212-215, 218, 224-227 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Сількомунгосп" 4567 (чотири тисячі п'ятсот шістдесят сім) 80 коп. на відшкодування шкоди, заподіяної підприємству у зв'язку з оплатою незаконно звільненому працівникові часу вимушеного прогулу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Сількомунгосп" судовий збір в розмірі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте Зміївським районним судом Харківської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий: