Постанова

від 18.12.2006 по справі 2/472-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/472-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31     http://vn.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

18 грудня 2006 р.                                                                           Справа № 2/472-06

Суддя господарського суду Мельник П.А.

при секретарі судового засідання Віннік О.В. , розглянувши матеріали справи

за позовом:Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,м. Вінниця   

до:СТОВ "Урожай",с. біляни, Чернівецький район, Вінницька область  

про стягнення 3811,49 грн.

Представники :

позивача     :   Бібік В.І.

відповідача :   Іванець О.М.

Заявлено позов Вінницького обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, м. Вінниця (далі –позивач) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю  “Урожай”, с. Біляни, Чернівецький район, Вінницької області  (далі  - відповідач) про стягнення 3811,49 грн. штрафних санкцій за незабезпечення  встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів в 2005 році.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.  

Відповідач проти позовних вимог заперечив мотивуючи тим, що на підприємстві працювала  необхідна кількість інвалідів.

Вислухавши пояснення представників сторін,  дослідивши наявні матеріали справи, суд, -

В С Т А Н О В И В:

   Згідно ст.  19  Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі –Закон) для   підприємств,  установ,  організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до вищевказаного Закону  Відповідачеві встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в 2005 році, що становить 6 робочих місць.

 Позивач в позовній заяві зазначає, що відповідно до рядка 02  звіту Форми 10ПІ чисельність працюючих інвалідів штатних працівників обчислюється відповідно до п.п. 3.3.1-3.3.3 Інструкції із статистики чисельності працівників зайнятих у народному господарстві, затвердженої наказом Мінстату України від 07.07.1995 р. № 171 шляхом підсумування  сереньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та діленням одержаної суми на кількість місяців за період з початку року.

Відповідно до поданого відповідачем звіту про  зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 р. на підприємстві відповідача працювало 7 інвалідів. Однак, середньоспискова чисельність інвалідів (штатних працівників), які були зайняті на підприємстві у 2005 р.(повний робочий рік)  становить – 5 чол.

Разом з тим, відповідачем в судовому засіданні   подано письмове пояснення №  95 від 15.12.2006 р., яким відповідач повідомляє, що при складані річного звіту  за 2005 р. була допущена помилка при врахуванні періоду роботи Мазура С.В. та Солонини І.П. Помилково було нараховано людино-дні, а фактично в штаті вони перебували з 1 січня  2005р. по 31 грудня 2005 р. (акт перевірки робочих місць на яких працюють інваліди від 21.07.2005р. додано).

Відповідно до ст. 19 Закону керівники підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Оскільки, відповідач забезпечив норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, а тому, не несе відповідальність за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а, отже, і не може нести відповідальність, що встановлена ст. 20 Закону.

Таким чином, підстави для застосування   штрафних санкцій за незабезпечення  встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів відсутні.

Виходячи з викладеного,  в позові слід відмовити.           

Керуючись ст.ст. 18, 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”,  ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, -

ПОСТАНОВИВ :

В позові відмовити.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінченя строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                    Мельник П.А.