Рішення

від 23.04.2013 по справі 911/1319/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" квітня 2013 р. Справа № 911/1319/13

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Білоцерківмаз», Київська область, м. Біла Церква

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстандартсервіс», Київська область, Білоцерківський район, с. Фурси

про стягнення 208117,80 грн.

секретар судового засідання Бердило І.П.

за участю представників:

від позивача: Рашков А.Г. (довіреність №05/10 від 14 січня 2013 року);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Білоцерківмаз» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстандартсервіс» (далі - відповідач) про стягнення 208117,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди нежитлових приміщень за №03/11/08-05 від 3 листопада 2008 року, а саме, відповідач не сплатив грошові кошти за орендовані приміщення за період: листопад 2008 року - серпень 2009 року, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 198000,00 грн. Додатково, за прострочення виконання зобов'язання позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в розмірі 8016,00 грн. та 3% річних в розмірі 4162,36 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 12 квітня 2013 року та призначено справу до розгляду на 23 квітня 2013 року.

Відповідач, повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалою суду від 12 квітня 2013 року у судове засідання не з'явився, проте, через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнав у повному обсязі.

23 квітня 2013 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (за договором - орендодавець) та відповідачем (за договором - орендар) 3 листопада 2008 року укладено договір оренди нежитлових приміщень за №03/11/08-05.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування приміщення для здійснення своєї господарської діяльності.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що прийом-передача приміщень здійснюється протягом трьох робочих днів з дня підписання сторонами даного договору.

Відповідно до пункту 2.3 договору орендар протягом трьох календарних днів після закінчення дії цього договору повертає, а орендодавець приймає приміщення, які передані в оренду.

Згідно пункту 2.4 договору приймання-передача приміщень здійснюється на підставі акта приймання-передачі, що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до пункту 3.1 договору за користування приміщеннями орендар сплачує щомісячно орендодавцеві орендну плату у розмірі 20000,00 грн.

У відповідності до пункту 3.3 договору орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним.

Згідно пункту 4.1 договору орендар зобов'язується своєчасно вносити орендну плату.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що даний договір може бути розірвано достроково за письмовим погодженням сторін.

Відповідно до пункту 8.1 договору договір набуває чинності з дня його підписання і діє протягом одного року з моменту підписання акту приймання-передачі.

На виконання пункту 1.1 договору позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування приміщення, що підтверджується актом передачі-приймання приміщень від 5 листопада 2008 року (том 1, а.с. 22).

1 вересня 2009 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №1 про розірвання договору.

Відповідно до пункту 1.1 додаткової угоди сторони домовились про розірвання договору оренди нежитлових приміщень №03/11/08-05 від 3 листопада 2008 року з дати підписання даної угоди.

1 вересня 2009 року між позивачем та відповідачем підписано акт передачі-приймання приміщень з оренди, відповідно до якого відповідач повернув позивачу орендовані приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі приміщень з оренди (том 1, а.с. 24).

В матеріалах справи наявні рахунки на оплату (том 1, а.с. 25-34) та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підтверджують надання відповідачу послуг з оренди приміщень в період: листопад 2008 року - серпень 2009 року.

Зазначені рахунки відповідач не оплатив, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 198000,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач, повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалою суду від 12 квітня 2013 року у судове засідання не з'явився, проте, через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не повністю виконав умови договору. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості, що виникла у відповідача через порушення умов договору в розмірі 198000,00 грн. підлягає задоволенню.

У відповідності до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Розмір 3% річних у сумі 2101,80 грн. та інфляційні втрати у сумі 8016,00 грн. є обґрунтованими, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстандартсервіс» (09150, Київська область, Білоцерківський район, с. Фурси, вул. Рядянська, 1-а, код 32268917) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Білоцерківмаз» (09100, Київська область, м. Біла Церква, бульвар 1-го Травня, б. 13, код 31907458) - 198000 (сто дев'яносто вісім тисяч) грн. 00 коп. заборгованості, 8016 (вісім тисяч шістнадцять) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 2101 (дві тисячі сто одна) грн. 80 коп. 3% річних та 4162 (чотири тисячі сто шістдесят дві) грн. 36 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 25 квітня 2013 року

Суддя Заєць Д.Г.