Постанова

від 07.05.2013 по справі 826/2396/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

07 травня 2013 року 11:45 справа №826/2396/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Український Професійний Кур'єр" доДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

25 лютого 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю "Український Професійний Кур'єр" (далі по тексту - позивач, ТОВ "У.П.К.") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 жовтня 2012 року №0010982203.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/2396/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 19 березня 2013 року.

Судове засідання, призначене на 19 березня 2013 року, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді у відрядженні. Наступне судове засідання призначено на 02 квітня 2013 року.

У судове засідання 02 квітня 2013 року не прибув представник позивача, у зв'язку із чим розгляд справи відкладено на 23 квітня 2013 року.

В судовому засіданні 23 квітня 2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника відповідача та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 23 квітня 2013 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 25 жовтня 2012 року №0010982203 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ "У.П.К." збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 169 427,00 грн., у тому числі за основним платежем - 169 426,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 10 жовтня 2012 року №814/22-3/30617637 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Професійний Кур'єр" (код ЄДРПОУ 36017637) з питань правильності обчислення податкового кредиту з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Депард" код за ЄДРПОУ 36590983 за березень 2011 р" (далі по тексту - Акт перевірки).

У висновках Акта перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за березень 2011 року на 169 426,00 грн.

Висновки Акта перевірки мотивовані наступним: згідно акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Депард", складеного ДПІ у Печерському районі м. Києва, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, складських приміщень, транспортних засобів чи будь-якого майна, що необхідне для здійснення господарської діяльності за підприємством не значиться.

Вказана інформація, на думку відповідача, свідчить про укладення між позивачем та ТОВ "Депард" правочину, що не спрямований на настання реальних правових наслідків.

Позивач вважає протиправним збільшенням грошового зобов'язання з податку на додану вартість, виходячи з того, що позивач не може нести відповідальність за порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання; контрагент-постачальник на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість; господарські операції підтверджені належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними; висновки акта перевірки про нікчемність правочинів не підтверджуються жодними доказами.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з позовними вимогами ТОВ "У.П.К.", виходячи з наведених нижче мотивів.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "У.П.К." та ТОВ "Депард", обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема,чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ "У.П.К." (замовник) та ТОВ "Депард" (виконавець) укладено договір від 10 вересня 2009 року №28, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги по доставці платіжних документів за телекомунікаційні послуги.

Згідно з актами надання послуг ТОВ "Депард" протягом березня 2011 року виконало роботи з доставки платіжних документів фізичним особам по Донецькій області, по місту Житомир та Житомирській області, по Закарпаттю, по Київській області, по Львівській області, по Криму, по Кіровоградській та Рівненській області, м. Севастополь, по Сумській та Тернопільській областях на 1 016 559,00 грн.

ТОВ "Депард" виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 1 016 559,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 169 426,50 грн.

В оплату за виконані роботи позивач перерахував на рахунок виконавця грошові кошти, що підтверджується виписками банку, оригінали яких знаходяться в матеріалах справи.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за березень 2011 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Депард", у зв'язку з придбанням робіт.

Суд звертає увагу, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Позивач зазначав, що роботи у ТОВ "Депард" замовлялись у зв'язку із обслуговуванням ТОВ "Український мейлінговий центр" по доставці платіжних документів фізичним особам - рахунків на оплату послуг за телефонні розмови, на підтвердження чого надав суду копії наступних документів: договору про надання послуг по доставці поштових відправлень №52 від 04 січня 2011 року, укладеного з ТОВ "Український мейлінговий центр" з додатками та додатковими угодами до нього; актів здачі-прийняття робіт; реєстрів поштових відправлень підрозділів ВАТ "Укртелеком".

Водночас, із вказаних вище документів суд не вбачає, що придбані у ТОВ "Депард" послуги по доставці платіжних документів за телекомунікаційні послуги якимось чином пов'язані із взаємовідносинами позивача і ТОВ "Український мейлінговий центр", зокрема: як свідчить зміст господарських договорів, відносини між позивачем та ТОВ "Депард" виникли раніше, ніж із ТОВ "Український мейлінговий центр", що спростовує мету спірних операцій щодо виконання зобов'язань перед ТОВ "Український мейлінговий центр"; в актах здачі-прийняття робіт по відносинам з ТОВ "Депард" зазначено про виконання послуг з доставки платіжних документів фізичним особам, у свою чергу в актах здачі-прийняття робіт по відносинам з ТОВ "Український мейлінговий центр" зазначається про факт виконання послуг, включаючи доставку, при цьому які саме послуги та стосовно яких предметів здійснювалась доставка, встановити неможливо; в акті здачі прийняття робіт № 8 від 29 березня 2011 року, складеного між ТОВ "У.П.К." та ТОВ "Український мейлінговий центр" міститься посилання на послуги з доставки рекламних листівок, у свою чергу ТОВ "Депард" не надавало послуги по доставці рекламних листівок.

Крім того, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів, які б давали змогу ідентифікувати участь ТОВ "Депард" у наданні послуг по доставці платіжних документів, які б підтверджували які саме платіжні документи було доставлено та у який спосіб.

Надані позивачем копії реєстрів поштових відправлень підрозділів ВАТ "Укртелеком", не приймаються судом в якості доказів, оскільки не підтверджують жодних фактів та не стосуються обставин справи.

Таким чином, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ "Депард" носять реальний характер, а послуги ТОВ "Депард" використані в межах господарської діяльності або придбавались з такою метою.

Суд враховує посилання позивача на рішення Європейського суду з прав людини щодо індивідуальної відповідальності платника податків ,однак зауважує, що даний принцип не може бути застосований при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість у разі недоведеності реальності господарських операцій та їх зв'язку із господарською діяльністю такого платника податків.

Враховуючи викладене, висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість за березень 2011 року є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а тому, збільшення ТОВ "У.П.К." суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до податкового повідомлення-рішення від 25 жовтня 2012 року №0010982203 є правомірним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Печерському районі м. Києва доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "У.П.К." не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Український Професійний Кур'єр" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко