Рішення

від 07.05.2013 по справі 922/1481/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2013 р.Справа № 922/1481/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погореловой О.В

при секретарі судового засідання Кролівець М.О.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Інбудторг", с. Зимне до ФОП ОСОБА_1, м. Харків про стягнення 29 234,68 грн., - за участю представників сторін:

позивача - Закордонська Н.Б.

відповідача - не з"явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 29234,68 грн. заборгованості, з яких: 25865,00 грн. основний борг, 2108,21 грн. 25% річних, 1261,47 грн. пеня, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору поставки № 16 від 02.04.2012 року. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

07.05.2013 року до господарського суду від позивача надійшов супровідний лист, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи витребувані ухвалою суду докази.

Суд, дослідивши надані докази, долучає їх до матеріалів справи.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

02.04.2012 року між ПП "Інбудторг" (надалі за текстом - Позивач), Постачальник, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі за текстом - Відповідач), Покупець, було укладено договір поставки № 16.

Згідно п. 1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - Покупцеві Товар, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний Товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 2.1. Договору товар, що є предметом даного Договору, передається партіями. Кількість та ціна товару кожної партії, а також його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікаціями (видатковими накладними) Постачальника, які є невід'ємними частинами Договору.

Згідно п. 4.3. Договору оплата за цим Договором здійснюється шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на рахунок Постачальника у розмірі 100 % (сто відсотків) від вартості Товару, отриманого за Специфікацією (видатковою накладною) протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту одержання Товару Покупцем.

12.10.2012 року Позивачем на виконання умов Договору на ім'я Відповідача було виставлено належним чином оформлений Рахунок на оплату № 7762 на суму 174 649,80 (сто сімдесят чотири тисячі шістсот сорок дев'ять гривень 80 копійок) гривень, в т.ч. ПДВ 29 108,30 (двадцять дев'ять тисяч сто вісім гривень 30 копійок) гривень.

17.10.2012 року Відповідачем, було підписано видаткову накладну № 87 від 17.10.2012 року, відповідно до якої Позивач поставив та передав Відповідачу Товар на суму 174 649,80 (сто сімдесят чотири тисячі шістсот сорок дев'ять гривень 80 копійок) гривень, в т.ч. ПДВ 29 108,30 (двадцять дев'ять тисяч сто вісім гривень 30 копійок) гривень.

За рахунком № 7762 від 12.10.2012 року станом на 22.04.2013 року відповідачем було здійснено платежі на загальну суму 155500,00 грн.

Таким чином, станом на 07.05.2013 року заборгованість за товар відповідно до накладної № 87 від 17.10.2012 року складає 19149,80 грн.

16.10.2012 року Позивачем на ім'я Відповідача було виставлено належним чином оформлений Рахунок на оплату № 7803 від 16.10.2012 року на суму 2 215,20 (дві тисячі двісті п'ятнадцять гривень 20 копійок) гривень, в тому числі ПДВ 369,20 (триста шістдесят дев'ять гривень 20 копійок) гривень.

17.10.2012 року Відповідачем було підписано видаткову накладну № 88 від 17.10.2012 року, відповідно до якої Позивач поставив та передав Відповідачу Товар на суму 2 215,20 (дві тисячі двісті п'ятнадцять гривень 20 копійок) гривень, в тому числі ПДВ 369,20 (триста шістдесят дев'ять гривень 20 копійок) гривень.

Оплата за рахунком № 7803 від 16.10.2012 року за товар, отриманий на підставі накладної № 88 від 17.10.2012 року, Відповідачем не здійснювалася.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно п. 9.2. Договору за порушення строку оплати, визначеного п. 4.3. даного Договору, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

За статтями 1 та 3 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вказані норми є імперативними, стягнення неустойки (пені) у разі прострочення грошового зобов'язання може проводитись судом в межах розміру, визначеному законом.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства, та суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення пені у розмірі 1261,47 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 2108,21 грн. 25% річних.

Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 4.5. Договору у разі прострочення оплати Товару, грошові кошти, які Покупець зобов'язаний був сплатити Постачальнику, вважаються такими, що знаходяться у неправомірному користуванні Покупця. За неправомірне користування такими грошовими коштами Покупець, додатково до пені та штрафу, зобов'язаний сплатити Постачальнику відсотки за користування чужими коштами у розмірі 25 % річних, які справляються по день сплати боргу Постачальнику.

Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 25% річних у розмірі 2108,21 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 25865,00 грн. основного боргу, 1261,47 грн. пені, 2108,21 грн. 25 відсотки річних обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та є такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 179, 181 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ФОП ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в ПАТ "Райфайзен Банк Аваль", МФО 380805) на користь Приватного підприємства "Інбудторг" (пошт. адреса: 65014, Одеська область, м. Одеса, вул. Базарна, 32; юр. адреса: 44752, Волинська область, Володимир-Волинський район, с. Зимне, вул. Миру, 60-Б, код ЄДР 36932887, п/р 26008312009501 в ПАТ АБ "Південний", МФО 328209) - 25865,00 грн. основного боргу, 1261,47 грн. пені, 2108,21 грн. 25 відсотки річних та 1720,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.05.2013 р.

Суддя Погорелова О.В.