Рішення

від 29.04.2013 по справі 919/269/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2013 року справа № 919/269/13-г

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк"

(вул. Університетська, 2 А, м. Донецьк, 83001;

вул. Харківська, б.35/70, кв.19, м. Севастополь, 99003)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тонус Плюс Здоров'я"

(вул. Ген. Острякова, б.89, кв.19 м. Севастополь, 99040),

Товариства з обмеженою відповідальністю "Тонус Плюс"

(вул. Очаковців, б.26, кв.1, м. Севастополь, 99011)

про стягнення 1 943 032,64 доларів США, 3 332 195,68 грн та 192 505,41 доларів США солідарно,

за участю представників сторін:

позивача - Анікін Д.В., довіреність б/н від 12.07.2012;

відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Тонус Плюс Здоров'я") - Феценко О.М., довіреність б/н від 06.10.2010;

відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Тонус Плюс") - не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк» звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус Плюс Здоров'я», Товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус Плюс» про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором №7.6-56 від 19.09.2008 (зі змінами та доповненнями) та договором поруки №7.6-56/П-2 від 19.09.2008 (зі змінами та доповненнями) в загальному розмірі 1943032,64 доларів США, 3332195,68 грн та 192505,41 доларів США, з яких: заборгованість за основною сумою кредиту - 1841369,40 грн, та 1414743,74 доларів США; заборгованість за непогашеними відсотками за користування кредитом склала 1118240,94 грн та 528288,90 доларів США; заборгованість за непогашеною в строк адміністративною комісією 536,48 грн; заборгованість за нарахованою пенею за порушення строків виконання зобов'язань з повернення кредиту та сплати відсотків за користування 192505,41 доларів США та 372048,86 грн.

Позовні вимоги з посиланням на статті 525, 526, 530, 549, 554, 610, 611, 614, 629, 1048, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статті 193, 218, 231, 232, 345, 348 Господарського кодексу України, обґрунтовані невиконанням відповідачами зобов'язань в частині повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами.

Ухвалою від 04.03.2013 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

18.03.2013 Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк» звернулося до суду із заявою в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про уточнення позовних вимог (вх.№2514/13) якою, з посиланням на офіційний курс Національного банку України, встановленого на 12.02.2013 у розмірі 799,30 гривень за 100 доларів США, зазначив, що просить стягнути з відповідачів солідарно 1943032,64 доларів США, що еквівалентно 15530659,89 грн, 3332195,68 грн та 192505,41 доларів США, що еквівалентно 1538695,74 грн (арк.с.135-136).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціна позову у позовах про стягнення іноземної валюти визначається в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

Положеннями пункту 3.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 (далі - Постанова Пленуму) визначено, що при визначенні ціни позову, поданого в іноземній валюті, необхідно виходити з тієї валюти, в якій провадились чи повинні бути проведені розрахунки між сторонами. У разі подання позову про стягнення національної валюти України - еквіваленту іноземної валюти ціна позову визначається в національній валюті України за офіційним курсом, визначеним Національним банком України, на день подання позову.

За змістом згаданого припису пункту 4 частини першої статті 55 Господарського процесуального кодексу України у разі подання до господарського суду позову про стягнення іноземної валюти обов'язковим є зазначення еквіваленту в національній валюті України (гривнях).

Пунктом 3.10 Постанови Пленуму визначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

З урахуванням викладеного, заява позивача прийнята судом до розгляду.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тонус Плюс», у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 04.03.2013, 18.03.2013 та від 08.04.2013 не виконав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно (повідомлення про вручення поштового відправлення від 12.03.2013 та від 27.03.2013 (арк.с.129, 176), повернення поштового відправлення від 22.04.2013 з відміткою причини повернення: «за закінченням терміну зберігання» (арк.с.190-193).

У абзаці третьому пункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 (далі - Постанова Пленуму) передбачено, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцем знаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Тонус Плюс" є: вул. Очаковців, б.26 кв.1, м. Севастополь, 99011 (арк.с.182-184).

Копії ухвал були надіслані судом відповідачу за вищевказаною адресою. Таким чином про час та місце розгляду справи він був повідомлений належним чином та своєчасно.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням викладеного, оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тонус Плюс", не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

З огляду на зазначене, суд розглядає справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги, з урахуванням заяви від 18.03.2013 підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тонус Плюс Здоров'я», у засіданні суду проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позов та письмових поясненнях, зокрема, зазначив, що наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум не є доказом безспірності розміру грошових вимог, розрахунок пеня здійснений відповідачем з помилками, а саме, з невірним визначенням періоду нарахування пені; на дату укладання договору розмір неустойки не був визначений; позивач не довів доказів виникнення у нього збитків. Крім того, відповідач, просить суд зменшити розмір штрафних санкцій або не приймати до уваги нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання (арк.с.214-216).

Представникам позивача та відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус Плюс Здоров'я», в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус Плюс Здоров'я», дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

19.09.2008 між Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тонус Плюс Здоров'я» (позичальник) був укладений кредитний договір №7.6-56 (далі - Кредитний договір), відповідно до пункту 1.1 якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі 1990000,00 доларів США, а позичальник зобов'язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені цим договором.

До Кредитного договору було укладено ряд додаткових угод, а саме: Додаткова угода № 1 від 09.10.2008, Додаткова угода № 2 від 20.10.2008, Додаткова угода № 3 від 08.12.2008, Додаткова угода № 4 від 10.12.2009, Додаткова угода № 5 від 30.12.2009, Додаткова угода № 6 від 24.02.2010, Додаткова угода № 7 від 03.03.2010, Додаткова угода № 8 від 12.05.2010, Додаткова угода № 9 від 01.06.2010, Додаткова угода № 10 від 04.08.2010, Додаткова угода № 11 від 01.10.2010 (арк.с.69-88).

Додатковою угодою №4 від 10.12.2009 внесено зміни, зокрема, до пункту 1.1 Кредитного договору, а саме, банк зобов'язався надати позичальнику мультивалютний кредит в розмірі еквіваленту 1862520,57 доларів США, а позичальник зобов'язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути Банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені графіком, але не пізніше 19.09.2013 (в редакції додаткової угоди № 4).

Згідно з пунктом 6.1 Кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі відповідно до наведеного графіку, але не пізніше 19.09.2013 (в редакції додаткової угоди № 4).

Так, статтею 7 Кредитного договору (в редакцій додаткової угоди № 4) встановлені наступні умови нарахування і сплати відсотків:

Пунктом 7.2.1 Кредитного договору (в редакцій додаткової угоди № 4) сторони узгодили, що проценти за користування Кредитом нараховуються Банком таким чином:

- за ставкою у розмірі 26% річних (із розрахунку 365 (триста шістдесят п'ять) днів на рік - у випадку, коли кредит (частина) надається позичальнику в гривні;

- за ставкою у розмірі 15% річних (із розрахунку 360 (триста шістдесят) днів на рік - у випадку, коли кредит (частина) надається позичальнику в доларах США.

Відповідно до пункту 7.2.2 Кредитного договору (в редакцій додаткової угоди № 4) у випадку невиконання чи неналежного виконання з будь-яких підстав (в т.ч. форс-мажорного характеру) зобов'язань, встановлених п.п. 10.3.6.1. та/або п.п. 10.3.6.2. та/або п.п. 10.3.6.4. п.п. 10.3.6.5. та/або п.п. 10.3.6.10. та/або п.п. 10.3.6.11. п.п. 10.3.6.16. та/або п.п. 10.3.6.20 цього договору, починаючи з першого дня такого невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, проценти за користування кредитом збільшуються на 2 % річних за кожний випадок невиконання чи неналежного виконання і будуть нараховуватись банком за такою підвищеною ставкою до тієї дати, коли зазначені зобов'язання будуть виконані належним чином. Положення цього пункту мають поновлювальний характер і можуть застосовуватись протягом всього строку дії Кредитного договору.

У випадку невиконання чи неналежного виконання з будь-яких підстав (в т.ч. форс-мажорного характеру) зобов'язань, встановлених пунктом 10.3.6.17 цього договору, починаючи з першого дня такого невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, проценти за користування кредитом доларах США збільшуються на 2 % річних за кожний випадок невиконання чи неналежного виконання і будуть нараховуватись банком за такою підвищеною ставкою до тієї дати, коли зазначені зобов'язання будуть виконані належним чином. Положення цього пункту мають поновлювальний характер і можуть застосовуватись протягом всього строку дії Кредитного договору.

Період нарахування процентів складає календарне число днів. Датою закінчення періоду нарахування процентів є перший банківський день після 10 числа (без його урахування) або день, що передує даті повернення кредиту, а початком - дата надання кредиту та/або перший банківський день після 10 числа (з його урахуванням). Проценти нараховуються щоденно на фактичну суму і за весь час користування кредитом). Нараховані проценти повинні сплачуватися позичальником щомісячно не пізніше 1 банківського дня, наступного за 10 числом кожного місяця (пункт 7.2.6-7.2.8 Кредитного договору в редакцій додаткової угоди № 4).

Згідно з пунктом 9.4. Кредитного договору якщо будь-який строк платежу випадає на небанківський день, то такий строк переноситься на перший наступний банківський день.

Пунктом 10.3.6.5 Кредитного договору Кредитного договору в редакцій додаткової угоди №11 сторони передбачили, що позичальник зобов'язаний в строк до 31.12.2010 включно забезпечити оформлення Товариством з обмеженою відповідальністю «Тонус Інвест», договорів оренди земельної ділянки, на якій розташований предмет іпотеки:нерухоме майно (комерційна нерухомість): аптечний павільйон літ. «А», загальною площею 82,10 кв.м., розташоване за адресою м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, б.37 А. оціночною вартістю 1375278,00 грн; нерухоме майно (комерційна нерухомість): салон-магазин «Індпошив» літ. «А», загальною площею 59,70 кв.м., розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Шмідта, б.4 А, оціночною вартістю 1 194350,00 грн.

У зв'язку з невиконанням позичальником пункту 10.3.6.5 та згідно з пунктом 7.2.2 Кредитного договору з 01.01.2011 проценти за користування кредитом збільшені на 2 % річних і нараховуються наступним чином:

- за ставкою у розмірі 28% річних (із розрахунку 365 (триста шістдесят п'ять) днів на рік - у випадку, коли кредит (частина) надається позичальнику в гривні;

- за ставкою у розмірі 17% річних (із розрахунку 360 (триста шістдесят) днів на рік - у випадку, коли кредит (частина) надається позичальнику в доларах США.

Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю «Тонус Інвест» протягом періоду кредитування було допущено порушення встановлених пунктом 7.2.10 Кредитного договору строків сплати процентів за користування кредитом.

Пунктом 5.4 Кредитного договору передбачено, що у випадку будь-якої несприятливої події банк набуває право вимагати від позичальника достроково повернути виданий позичальникові кредит, а позичальник зобов'язаний, незважаючи на положення пункту 6.1 цього договору, виконати таку вимогу банку і повернути отриманий кредит в повному обсязі разом із платою за кредит та штрафними санкціями, що підлягають сплаті позичальником на користь банку згідно цього договору, в строк не пізніше 3 банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги.

Згідно з пунктом 12.1 Кредитного договору у разі порушення позичальником строків виконання будь-якого з боргових зобов'язань банк має право нараховувати, а позичальник зобов'язаний сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення. Розрахунок пені здійснюється на суму простроченого виконанням боргового зобов'язання за весь час прострочення.

Пунктом 14.5. Кредитного договору передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до моменту виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно цього договору в повному обсязі.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним договором, Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тонус Плюс» (поручитель) був укладений договір поруки №7.6-56/П-1 від 19.09.2008 (далі - Договір поруки), відповідно до пункту 1.1 якого поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Тонус Плюс Здоров'я» зобов'язань, вказаних в статті 2 цього договору (арк.с.89-93).

До Договору поруки були укладені наступні додаткові угоди №1 від 20.10.2008 та №2 від 10.12.2009 (арк.с. 94-99).

Згідно зі статтею 2 Договору поруки порукою за цим договором забезпечується виконання наступних зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус Плюс Здоров'я» перед кредитором: зобов'язання, що випливають з кредитного договору, а саме: повернути кредит в розмірі еквівалентному 1862520,57 доларів США у строк не пізніше 19.09.2013; щомісячно не пізніше 1 банківського дня, наступного за 10 числом кожного місяця, сплачувати відсотки за користування кредитом (з розрахунку 360 днів на рік); у випадках, передбачених Кредитним договором, сплатити неустойку (пеню, штраф) в розмірах, в порядку та в строки, передбачені Кредитним договором; у випадках, передбачених Кредитним договором, повернути кредит та здійснити плату за кредит достроково або в інші строки, передбачені Кредитним договором, а також здійснити інші платежі, передбачені Кредитним договором. А також сплатити адміністративну комісію у строки не пізніше 5 банківських днів з дня отримання кожної частини кредиту у розмірі 0,8% від розміру кожної частини кредиту, отриманої боржником.

На виконання умов кредитного договору, позивач надав Товариству з обмеженою відповідальністю «Тонус Плюс Здоров'я» грошові кошти у загальній сумі 1436744,00 доларів США та 2122710,40 грн, що підтверджується меморіальним ордером №1009859439 від 19.09.2008 року на суму 110519,00 доларів США, меморіальним ордером №1000995486 від 22.09.2008 року на суму 1326225,00 доларів США, меморіальним ордером №1009884665 від 21.10.2008 року на суму 500000,00 грн, меморіальним ордером №1009885284 від 22.10.2008 року на суму 500000,00 грн, меморіальним ордером №1009886282 від 23.10.2008 року на суму 1055650,00 грн, меморіальним ордером №1009956617 від 16.01.2009 року на суму 67060,40 грн (арк.с.100-105).

Однак, відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тонус Плюс Здоров'я», свої зобов'язання в частині сплати основної суми кредиту та процентів за користування кредитом належним чином не виконав.

Повідомленням №61/485/119 від 31.07.2012 (арк.с.106-107) позивач повідомляв Товариство з обмеженою відповідальністю «Тонус Плюс Здоров'я», що за Позичальником станом на 31.07.2012 обліковується прострочена заборгованість та заявив про використання свого права, передбаченого пунктом 5.4 Кредитного договору щодо вимоги дострокового повернення кредиту (в повному обсязі), процентів за його використання та пені.

Вимогою за вих. №61/801/119 від 02.10.2012 позивач вимагав від поручителя, Товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус Плюс» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус Плюс Здоров'я» повернення отриманих останнім кредитних коштів за Кредитним договором в повному обсязі з нарахованими відсотками за користування кредитом та пені в строк не пізніше 3 (трьох) банківських днів з дня отримання цієї вимоги (арк.с.109-110), однак дана вимога виконана не була.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус Плюс Здоров'я» за Кредитним договором станом на 12.02.2013 1943032,64 доларів США, що еквівалентно15530659,89 грн, 3332195,68 грн та 192505,41 доларів США, що еквівалентно 1538695,74 грн, з яких: заборгованість за основною сумою кредиту - 1841369,40 грн, та 1414743,74 доларів США, що еквівалентно 11308046,71 грн; заборгованість за непогашеними відсотками за користування кредитом - 1118240,94 грн та 528288,90 доларів США, що еквівалентно 4222613,18 грн; заборгованість за непогашеною в строк адміністративною комісією - 536,48 грн; заборгованість за нарахованою пенею за порушення строків виконання зобов'язань з повернення кредиту та сплати відсотків за користування 192505,41 доларів США, що еквівалентно1538695,74 грн та 372048,86 грн.

Несплата заборгованості за Кредитним договором стала підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 345 Господарського кодексу України встановлено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі; у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно з частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини другої статті 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» цієї глави «Позика. Кредит. Банківський вклад», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України зазначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до положень частини першої статті 509 Цивільного кодексу України та частини першої статі 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України, приписи якої кореспондуються з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Окрім цього, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.

Відповідно до статей 553, 554 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до статті 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Частиною першою статті 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Перевіривши розрахунки заборгованості за кредитом та по процентам, надані позивачем (арк.с.18-20), суд вважає, що він відповідає умовам Кредитного договору, вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а тому позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення солідарно з відповідачів заборгованості по кредиту в розмірі 1841369,40 грн, та 1414743,74 доларів США, що еквівалентно 11308046,71 грн та заборгованості за непогашеними відсотками за користування кредитом у розмірі 1118240,94 грн та 528288,90 доларів США, що еквівалентно 4222613,18 грн такими, що підлягають задоволенню повністю.

Поряд з цим, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Згідно із частиною другою статті 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною третьою статті 533 Цивільного кодексу України передбачено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Отже обіг іноземної валюти в Україні регламентований нормами спеціального законодавства.

Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»встановлено, що кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19.02.1993 №15-93 операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього ж Декрету.

Пунктом 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління НБУ №275 від 17.07.2001 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 21.08.2001 за №730/5921), за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, зокрема, залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України, а також інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.

З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Щодо вимог підпункту "г" пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14.10.2004 №483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Частиною п'ятою статті 5 Декрету КМУ від 19.02.1993 №15-93 встановлено, що одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.

Таким чином, правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ від 19.02.1993 №15-93 є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Тому у випадку наявності у банку відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.

З огляду на вищезазначене, стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо ці кошти надавались за договором і позивач просить стягнути їх суму у валюті, не суперечить чинному законодавству України.

Крім того. позивач просить стягнути відповідачів заборгованість за непогашеною в строк адміністративною комісією у розмірі 536,48 грн.

З матеріалів справи вбачається, що пунктом 7.4.1 Кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний сплатити банку адміністративну комісію в строки у строки та розмірах, відповідно до нижченаведеного, зокрема, не пізніше 5 банківських днів з дня отримання кожної частини (траншу) кредиту, відповідно до пункту 1.2 Кредитного договору у розмірі 0,8% від розміру кожної частини (траншу) кредиту, отриманої позичальником відповідно до пункту 1.2 Кредитного договору.

При цьому, згідно з пунктом 7.4.2 Кредитного договору адміністративна комісія сплачується позичальником у національній валюті України за курсом, встановленим Національним банком України на день здійснення платежу.

Наданий позивачем розрахунок адміністративної комісії (арк.с.21) перевірений судом та визнаний вірним, а вимоги позивача щодо стягнення з відповідачів адміністративної комісії у розмірі 536,48 грн такими, що підлягають задоволенню.

Позивач просить також стягнути солідарно з відповідачів пеню за порушення строків повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом за період з 15.03.2012 по 12.02.2013 у розмірі 192505,41 доларів США, що еквівалентно1538695,74 грн та 372048,86 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності з пунктом 12.1 Кредитного договору у разі порушення позичальником строків виконання будь-якого з боргових зобов'язань банк має право нараховувати, а позичальник зобов'язаний сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення. Розрахунок пені здійснюється на суму простроченого виконанням боргового зобов'язання за весь час прострочення.

Положеннями пункту 9.6 Кредитного договору встановлено, що пеня та інші штрафні санкції за неналежне виконання позивальником своїх зобов'язань за цим договором розраховується банком у валюті кредиту та сплачується позичальником у національній валюті України на дату здійснення платежу.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до частини першої статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

З огляду на наведене та домовленість сторін у пункті 12.1 Кредитного договору, пеня за порушення позичальником строків виконання будь-якого з боргових зобов'язань повинна стягуватися у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, при цьому розрахунок пені здійснюється на суму простроченого виконанням боргового зобов'язання за весь час прострочення.

Наданий позивачем розрахунок пені перевірений судом та визнаний вірним, а вимоги позивача щодо стягнення з відповідачів пені за порушення строків повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом за період з 15.03.2012 по 12.02.2013 у розмірі 192505,41 доларів США, що еквівалентно1538695,74 грн та 372048,86 грн такими, що підлягають задоволенню.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус Плюс Здоров'я», на те, що на дату укладання договору розмір неустойки не був визначений, оскільки зазначене спростовується матеріалами справи та умовами пункту 12.1 Кредитного договору.

При цьому, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника відповідача щодо зменшення розміру суми пені в порядку статті 83 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи приписи пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України слід враховувати, що, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду за наявності обставин, які мають істотне значення. З аналізу наведених правових статей вбачається, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зазначена стаття передбачає зменшення розміру штрафних санкцій, зокрема, судом. Зменшення розміру неустойки передбачено у випадку, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, і можливе за рішенням суду.

У пункті 3.17.4 Постанови Пленуму роз'яснено, що, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії.

Застосовуючи пункт 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, суду належить об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань; причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначності прострочення у виконанні зобов'язання; невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення; негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

В матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження наявності виняткових обставин, які призвели до порушення відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Тонус Плюс Здоров'я" грошового зобов'язання, доказів його майнового стану, скрутного становища, ступеня зобов'язання, а також намагання відповідача сплатити заборгованість у період прострочення зобов'язання.

Оскільки виняткові обставини у відповідача відсутні, суд не знаходить правових підстав для зменшення розміру нарахованої пені.

Враховуючи все вищевикладене, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню солідарно 1943032,64 доларів США, що еквівалентно 15530659,89 грн, 3332195,68 грн та 192505,41 доларів США, що еквівалентно 1538695,74 грн, з яких: заборгованість за основною сумою кредиту - 1841369,40 грн, та 1414743,74 доларів США, що еквівалентно 11308046,71 грн; заборгованість за непогашеними відсотками за користування кредитом - 1118240,94 грн та 528288,90 доларів США, що еквівалентно 4222613,18 грн; заборгованість за непогашеною в строк адміністративною комісією - 536,48 грн; заборгованість за нарахованою пенею за порушення строків виконання зобов'язань з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом 192505,41 доларів США, що еквівалентно1538695,74 грн та 372048,86 грн.

Витрати по сплаті судового збору покладаються судом на відповідачів відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тонус Плюс Здоров'я" (вул. Ген. Острякова, б.89, кв.19 м. Севастополь, 99040, код ЄДРПОУ 35418307, р/р 26003962503312 у відділені ПАТ «ПУМБ» в м. Севастополі, МФО 334851), Товариства з обмеженою відповідальністю "Тонус Плюс" (вул. Очаковців, б.26, кв.1, м. Севастополь, 99011, код ЄДРПОУ 30475947, відомостей про рахунки в установах банку немає) на користь публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» (вул. Університетська, 2 А, м. Донецьк, 83001, код ЄДРПОУ 14282829, відомостей про рахунки в установах банку немає) заборгованість за кредитним договором №7.6-56 від 19.09.2008 та договором поруки №7.6-56/П-1 від 19.09.2008 у загальному розмірі 1943032,64 доларів США , що згідно встановленого офіційного курсу Національного банку України станом на 12.02.2013 еквівалентно 15530659,89 грн, 3332195,68 грн та 192505,41 доларів США, що згідно встановленого офіційного курсу Національного банку України станом на 12.02.2013 еквівалентно 1538695,74 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 1841369,40 грн, та 1414743,74 доларів США, що еквівалентно 11308046,71 грн; заборгованість за непогашеними відсотками за користування кредитом - 1118240,94 грн та 528288,90 доларів США, що еквівалентно 4222613,18 грн; заборгованість за непогашеною комісією - 536,48 грн; пеня за порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом 192505,41 доларів США, що еквівалентно1538695,74 грн та 372048,86 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 68 820,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.05.2013.

Суддя підпис О.О. Єфременко

Згідно з оригіналом

Секретар судового засідання Н.С.Братусь

07.05.2013