Ухвала

від 30.04.2013 по справі 0907/739/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4

Справа №0907/739/2012

Провадження №22-ц/779/1071/2013

Категорія 51

Головуючий у І інстанції Максимчин Ю.Д.

Суддя-доповідач Матківський Р.Й.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Матківського Р.Й.

суддів Бойчука І.В., Ясеновенко Л.В.

секретаря Драганчук У.М.

з участю представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ТзОВ «Росса ЛТД» про стягнення грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за апеляційною скаргою директора ТОВ «Росса ЛТД» на рішення Івано-Франківського міського суду від 21 лютого 2013 року,-

в с т а н о в и л а:

У січні 2012 року ОСОБА_3 звернувся із зазначеним позовом до ТзОВ «Росса ЛТД», щоб ухвалити рішення про стягнення з відповідача 706,69 гривень грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Свої вимоги обґрунтував тим, що в день його звільнення з посади інженера ТзОВ «Росса ЛТД» за власним бажанням 26 січня 2010 року йому не виплачено компенсації за невикористані дні відпусток. Перевіркою Територіальної державної інспекції правці встановлено факт не проведення виплат за невикористані 66 днів щорічної основної відпустки в розмірі 706, 69 гривень, тому просив стягнути з відповідача середній заробіток за увесь час затримки розрахунку при звільненні.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 21 лютого 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТзОВ «Росса ЛТД» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 9855, 84 гривні. В решті вимог відмовлено.

На дане рішення директор ТзОВ «Росса ЛТД» подав апеляційну скаргу, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позову.

Зазначив, що ОСОБА_3 не звертався з письмовою вимогою до ТзОВ «Росса ЛТД» про виплату 706, 15 гривень грошової компенсації за невикористану відпустку з моменту звільнення 26 січня 2010 року до подання позову - 23 січня 2012 року. тому для позивача сплинув трьохмісячний строк позовної давності 26 квітня 2010 року, що є підставою для відмови йому у позові.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, яка вимоги скарги не визнала, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити.

Відповідно до ст. ст. 47, 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок - виплатити всі суми, що належать йому; у разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

Статтею 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Згідно з наказом №2-к від 26.01.2010 року ОСОБА_3 звільнено з посади на підставі ст.38 КЗпП України (за власним бажанням).

Апелянт не подав суду жодного доказу, що компенсація за невикористану відпустку позивачу була нарахована, або що між сторонами існував спір про її розмір.

Відповідно до листа територіальної державної інспекції праці у Івано-Франківській області облік відпусток позивача на підприємстві не вівся, на керівника за порушення трудового законодавства складено протокол про адміністративне правопорушення та припис.

Судом першої інстанцій правильно встановлено, що адміністрацією підприємства тільки після проведеної перевірки територіальної державної інспекції праці у Івано-Франківській області позивачу нарахована передбачена законодавством компенсація за невикористану відпустку, а тільки після звернення 23. 01. 2012 року ОСОБА_3 з позовом в суд відповідачем 25.01.2012 року виплачено йому 706,15 гривень компенсації за невикористані відпустки після звільнення .

За наведених обставин, позивачем не пропущено строк звернення із позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тому доводи апеляційної скарги є необґрунтованими..

При вирішенні позовних вимог судом правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано оцінку доводам сторін.

Доводи скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело чи могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 218,307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія судів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу директора ТОВ «Росса ЛТД» відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 21 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Р.Й. Матківський

Судді: І.В. Бойчук

Л.В. Ясеновенко