Рішення

від 07.05.2013 по справі 911/1071/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" травня 2013 р. Справа № 911/1071/13

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗНАК",

02088, м. Київ, вул. Леніна, 64

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,

АДРЕСА_1

про стягнення 6 908,32 грн.

за участю представників:

позивача - Козир А.О. (довіреність від 05.11.2012) ;

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗНАК" (далі - позивач) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 6 908,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.04.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 18.04.2013.

У судове засідання 18.04.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 01.04.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 07.05.2013.

У судовому засіданні 07.05.2013 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання вдруге не направив, не повідомивши про причини, хоча належним чином повідомлений про дату та час судового засідання.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 07.05.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗНАК" (далі - позивач, постачальник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - відповідач, покупець) укладено договір від 19.11.2010 № 191110 (далі - Договір), відповідно до умов якого, постачальник передає, а покупець приймає та оплачує наступні види відходів як вторинної сировини (далі - відходи): картонно-паперові відходи, відходи ПВХ, відходи полікарбонату, знищені офсетні пластини (пункт 1.1. Договору).

Перелік відходів та цін наведені у Додатку № 1 до Договору, який є його невід'ємною частиною (пункт 3.1. Договору).

Відповідно до пункту 3.2. Договору, обсяг і вартість конкретної партії визначається в рахунку-фактурі та видаткових накладних продавця.

Оплата проводиться з дати отримання покупцем рахунку-фактури протягом 5 банківських днів (пункт 3.5. Договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2011, але, у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами зобов'язань за ним (пункти 8.1, 8.2. Договору).

На виконання умов Договору, позивач за видатковими накладними (Т. 1, а.с. №№ 12-24) на загальну суму 32 476,67 грн., що підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, поставив відповідачу товар, а останній, за довіреностями: від 22.11.2010 № 29, від 23.12.2010 № 31, від 14.01.2011 № 33, від 03.02.2011 № 36, від 25.02.2011 № 41, від 18.03.2011 № 43, що підписані керівником відповідача та скріплені відбитком його печатки, вказаний товар отримав. До матеріалів справи долучені копії зазначених накладних та довіреностей, а оригінали оглянуті судом у судовому засіданні. Підписи представників обох сторін на вказаних видаткових накладних скріплені відбитками їх печаток, що оцінюється судом як підтвердження юридичними особами - позивачем та відповідачем, фактів здійснення господарських операцій з поставок товару.

Як зазначається представником позивача та підтверджується матеріалами справи, відповідач частково оплатив отриманий товар, на загальну суму 25 568,35 грн., що підтверджується банківською довідкою від 12.04.2013 № 4-289/1-2013, що засвідчена підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплена відбитком її печатки (оригінал в матеріалах справи).

За таких обставин, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 6 908,32 грн. - різниця між загальною вартістю товару та перерахованими коштами.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем направлено на адресу відповідача претензії від 20.02.2013 № 233/12 з вимогою сплатити заборгованість за Договором у сумі 6 908,32 грн. Разом з претензією, позивачем направлено рахунок-фактуру від 18.02.2013 № ЗН-180213 на суму 6 908,32 грн., що підтверджується описом вкладення до цінного листа та фіскальним чеком від 21.02.2013 № 5870.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: зазначені вище видаткові накладні та довіреності - у якості письмових доказів передачі товару позивачем та прийняття товару уповноваженою особою відповідача, банківську довідку від 12.04.2013 № 4-289/1-2013 - у якості письмового доказу для встановлення розміру перерахованих відповідачем позивачу коштів і, відповідно, наявності заборгованості.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем грошове зобов'язання перед позивачем виконане частково, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищевикладене, наявні у справі докази, що досліджені судом, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 6 908,32 грн. заборгованості за поставлений товар є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а, відтак, підлягає задоволенню.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 720,50 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗНАК" (02088, м. Київ, вул. Леніна, 64, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32912343) 6 908 (шість тисяч дев'ятсот вісім) грн. 32 коп. основної заборгованості та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 08.05.2013.

Суддя С.О. Саванчук