Постанова

від 07.05.2013 по справі 29/5005/10831/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2013 року Справа № 29/5005/10831/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Джихур О.В. (доповідач)

суддів: Лисенко О.М., Білецька Л.М.

при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.

за участю представників сторін:

від скаржника: Немченко К.І., довіреність №16324/10/10-051 від 24.07.12, представник;

від ініціюючого кредитора: Шкіль А.О., довіреність №б/н від 21.12.12, представник,

інші учасники процесу у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2012 року у справі № 29/5005/10831/2012

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АРАБІС ПЛЮС", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми "Лакпром", м. Дніпропетровськ

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2012 року (суддя Полєв Д.М.) визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми "Лакпром", м. Дніпропетровськ, відкрита у справі ліквідаційна процедура строком на три місяця, ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора Товариство з обмеженою відповідальністю "АРАБІС ПЛЮС".

Постанова господарського суду мотивована ст.ст.22-32, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Не погодившись з вказаною постановою Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби її оскаржує на предмет невідповідності нормам матеріального права, оскільки процедура банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми "Лакпром" здійснювалася без участі Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська, щ дає можливість недобросовісним платникам не сплачувати податки і збори, проводячи господарські операції на значні суми та отримуючи прибутки.

Скаржник просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2012 року.

30 квітня 2013 року від представника ліквідатора надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, оскільки представник ліквідатора буде знаходитися у відрядженні в м. Києві.

Проте, в судовому засіданні 07 травня 2013 року був присутній представник ліквідатора -Шкіль А.О.

Представник ліквідатора доводи апеляційної скарги заперечує, вважає постанову господарського суду законною, просить залишити її без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилається на те, що податковий борг банкрута перед Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією погашений.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми "Лакпром", м. Дніпропетровськ порушено господарським судом Дніпропетровської області за ознаками ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2012 року боржника визнано банкрутом.

Вказана постанова є предметом апеляційного оскарження.

Долученні до матеріалів справи копії документів, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні свідчать про те, що Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби є кредитором боржника, її вимоги визнані ліквідатором і оплачені 08 квітня 2013 року квитанцією №ПН1417К, що підтверджується заявою ліквідатора від 09 квітня 2013 року (а.с.93-95), і підтвердили в судовому засіданні представники скаржника і ліквідатора.

Приймаючи до уваги, що на час прийняття оскаржуваної постанови вимоги Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби до боржника не були оплачені, судова колегія розглядає апеляційну скаргу міжрайонної державної податкової інспекції по суті.

Відповідно до частини 2 статті 4 1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з урахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 статті 5 Закону передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом та іншими законодавчими актами України.

Статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника -юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, за правилами цієї статті справа про банкрутство може бути порушена у разі наявності хоча б однієї з перелічених умов, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Тобто, ініціюючим кредитором має бути належним чином підтверджений факт нездійснення боржником підприємницької діяльності, зокрема у зв'язку з його відсутністю за місцезнаходженням.

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України (в редакції Закону України №2756-V1 від 02.12.2010 року), місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління та обліку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", місцезнаходження юридичної особи -це адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Статтею 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється Єдиний державний реєстр, який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру записів про проведення державної реєстрації юридичної особи, дату та номеру записів про внесення змін до нього, дати видачі або зміни свідоцтва про державну реєстрацію, дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням тощо.

Згідно з частинами 1, 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. В Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Згідно з частинами 1, 3 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відсутність боржника за місцезнаходженням підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 11 грудня 2012 року за №15335242 (а.с.25).

Отже, належним доказом підтверджена відсутність боржника за місцезнаходженням.

Частина 3 статті 6 Закону про банкрутство регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, а стаття 52 Закону передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою у відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Безспірність грошових вимог ініціюючого кредитора підтверджується виконавчим написом нотаріуса від 01 жовтня 2012 року зареєстрованим за №5327 (а.с.24), неплатоспроможність боржника підтверджується постановою Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 28 листопада 2012 року (а.с.21), про повернення виконавчого документа стягувачу через відсутність майна у боржника, на яке можливо звернути стягнення.

Таким чином, судова колегія вважає, що провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми "Лакпром" порушено правомірно.

Судова колегія зазначає, що скаржником не було наведено заперечень щодо правомірності порушення та здійснення провадження у даній справі. Доводи скаржника зводяться до того, що податкова служба не приймала участі в справі, що спростовується матеріалами справи, оскільки з клопотання Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції від 24 грудня 2012 року вбачається, що їй було відомо про порушення справи про банкрутство відносно боржника (а.с.32), але жодних дій з проведення позапланової перевірки міжрайонною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська вчинено не було.

Таким чином, постанова господарського суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2012 року відповідає діючому законодавству, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.103 -105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2012 року у справі № 29/5005/10831/2012 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Джихур

Суддя О.М. Лисенко

Суддя Л.М. Білецька

(Дата підписання постанови в повному обсязі 08.05.13 р.)