Рішення

від 29.04.2013 по справі 919/225/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2013 року справа № 919/225/13-г Господарський суд міста Севастополя у складі судді Головко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи:

за позовом: Приватного акціонерного товариства

„Автотранспортне підприємство 2628",

ідентифікаційний код 03328698

(99029, м. Севастополь, вул. Шабаліна, 19)

до: Комунального підприємства „Житлосервіс № 14",

ідентифікаційний код 32427785

(99703, м. Севастополь, вул. Менжинського, 9)

про стягнення 25 817,23 грн,

Представники сторін:

позивач - Шулепова В.М. - представник, довіреність № 02 від 12.01.2013;

відповідач - Зикова А.В. - юрист, довіреність від 21.12.2012.

Обставини справи:

У провадженні господарського суду міста Севастополя перебуває справа за позовом Приватного акціонерного товариства „Автотранспортне підприємство 2628" (далі - ПрАТ „АТП 2628", позивач) до Комунального підприємства „Житлосервіс № 14" (далі - КП „Житлосервіс № 14", відповідач) про стягнення заборгованості за Договором № 72/н про надання послуг з вивозу побутового сміття від 17.02.2012 у сумі 25 817,23 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 72/н про надання послуг з вивозу побутового сміття від 17.02.2012 в частині оплати отриманих послуг за березень 2013 року.

Ухвалою суду від 11.04.2013 строк вирішення спору продовжений до 30.04.2013; у засіданні суду оголошено перерву до 25.04.2013, яку було продовжено до 29.04.2013.

Відповідач у порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України надав відзив на позов /арк. с. 39-40/, в якому, по суті, визнав факт наявної заборгованості за договором, але зазначив, що у простроченні відсутня його вина, оскільки по-перше, існує заборгованість населення перед відповідачем, а, по-друге, ним власним коштом здійснено капітальний ремонт, проте заплановане відшкодування із місцевого бюджету не надійшло, у зв'язку з чим виник дефіцит коштів.

У судовому засіданні 11.04.2013-29.04.2013 представники сторін підтримали свої доводи і заперечення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

17.02.2012 між ПрАТ „АТП 2628" (Виконавець) та КП „Житлосервіс № 14" (Споживач) укладено Договір № 72/н про надання послуг з вивозу побутового сміття (далі - Договір) /арк. с. 8-9/.

Предметом Договору є послуги по вивезенню твердих побутових відходів (далі - ТПВ) на полігон для захоронення ТПВ у Первомайській балці м. Севастополя, накопичених у Споживача (пункт 1.1 Договору).

Виконавець (позивач) зобов'язаний вивозити побутові відходи в обсягах, порядку та строки, обумовлені Договором (підпункт 2.4.1 пункту 2.4 Договору).

В свою чергу, на Споживача (відповідач) покладено обов'язок своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату отриманих послуг згідно з пунктом 1.6 Договору в порядку та на умовах, передбачених Договором (підпункт 2.2.1 пункту 2.2 Договору).

Пунктом 1.6 Договору, яким визначені обсяг та вартість послуг за Договором, встановлено, що приблизний обсяг на місяць складає 1 200,00 м 3 * 19,56 грн = 23 472,00 грн (з урахуванням ПДВ).

Згідно з пунктом 3.1 Договору Сторони щомісячно по закінченню поточного місяця підписують Акт наданих послуг наступним чином. Виконавець до 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому фактично були надані послуги, складає Акт в двох примірниках та надсилає його поштою чи вручає представнику Споживача. Споживач зобов'язаний протягом п'яти календарних днів з моменту отримання Акта наданих послуг, підписати його, скріпити печаткою та один примірник Акта повернути Виконавцю. За відсутності письмових повідомлень про порушення графіку вивозу, а також у випадку, якщо у вказаний строк Акт не буде повернуто Виконавцю, Сторони вважатимуть послуги, надані Виконавцем за цим Договором, прийнятими Споживачем без заперечень та в повному обсязі незалежно від факту підписання Акта наданих послуг. Рахунок виставляється Виконавцем до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим та надсилається Споживачу разом з Актом.

Споживач зобов'язаний до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, здійснити оплату наданих Виконавцем послуг, відповідно до пункту 1.6 Договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця (пункт 4.1 Договору).

Сторони домовились, що Договір діє з 17.02.2012 по 09.04.2013 (пункт 7.1 Договору). Тобто, станом на день звернення до суду із даним позовом Договір був чинним.

Судом установлено, що під час дії Договору позивач свої зобов'язання за ним виконував належним чином, що підтверджується, зокрема, Актами надання послуг: № 7414 від 30.09.2012 за вересень 2012 року на суму 26 132,16 грн; № 8359 від 31.10.2012 за жовтень 2012 року на суму 26 132,16 грн; № 9065 від 30.11.2012 за листопад 2012 року на суму 26 132,16 грн; № 10077 від 31.12.2012 за грудень 2012 року на суму 25 801,60 грн; № 858 від 31.01.2013 за січень 2013 року на суму 24 656,75 грн; № 1760 від 28.02.2013 за лютий 2013 року на суму 23 472,00 грн; № 2757 від 31.03.2013 за березень 2013 року на суму 26 210,40 грн /арк. с. 10-14, 38, 54/, які підписано сторонами, підписи скріплені печатками.

Натомість, відповідач умови Договору порушив: плату за отримані послуги в повному обсязі не здійснив, внаслідок чого у нього перед позивачем станом на 08.02.2013 утворилась заборгованість в сумі 62 054,83 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач надсилав відповідачеві претензію за вих. № 17 від 08.02.2013 з вимогою про сплату боргу за Договором /арк. с. 15/. Утім, відповідач умови Договору та вимогу позивача не виконав, існуючу заборгованість не погасив, що і стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.

Під час розгляду справи суд дійшов висновку, що станом на 29.04.2013 заборгованість відповідача перед позивачем за Договором № 72/н від 17.02.2012 становить 25 817,23 грн.

Таким чином, суд розглядає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 25 817,23 грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом позову є матеріально-правова вимога ПрАТ „АТП 2628" про стягнення з КП „Житлосервіс № 14" заборгованості за отримані за господарським договором послуги, тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України і Цивільного кодексу України, які регулюють загальні положення про зобов'язання та питання виконання зобов'язань.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом, 17.02.2012 між ПрАТ „АТП 2628" та КП „Житлосервіс № 14" укладено Договір № 72/н про надання послуг з вивозу побутового сміття, який за своєю правовою природою та ознаками є договором про надання послуг.

Цей Договір не визнаний судом недійсним та був чинним до 09.04.2013 включно.

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Таким чином, укладений між сторонами Договір № 72/н від 17.02.2012 є підставою для виникнення у відповідача обов'язку щодо оплати отриманих за Договором послуг.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Як установлено судом позивач належним чином виконав власні зобов'язання за Договором, що підтверджується відповідними Актами надання послуг за вересень 2012 року - березень 2013 року /арк. с. 10-14, 38, 54/. Проте станом на 29.04.2013 у відповідача перед позивачем існує заборгованість в сумі 25 817,23 грн за послуги, надані за Актом надання послуг № 2757 від 31.03.2013 за березень 2013 року.

Згідно з пунктом 3.1 Договору Споживач (відповідач) зобов'язаний до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим провести оплату наданих Виконавцем послуг, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

Отже, послуги, надані позивачем у березні 2013 року за Актом надання послуг № 2757 від 31.03.2013 на суму 26 210,40 грн відповідач був зобов'язаний оплатити в строк до 15.04.2013. Натомість, вказані послуги були оплачені відповідачем частково - в сумі 393,17 грн (26 210,40-25 817,23) лише 25.04.2013, що підтверджується платіжним дорученням № 120 від 25.04.2013 /арк. с. 76/ та бухгалтерською довідкою позивача /арк. с. 79/ і не заперечується відповідачем.

Таким чином, станом на день прийняття рішення у справі заборгованість відповідачем остаточно не погашена, тобто відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Всупереч наведеним нормам відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості за отримані за Договором № 72/н від 17.02.2012 послуги за березень 2013 року в сумі 25 817,23 грн. Водночас, факт наявності вказаної заборгованості є доведеним та документально підтвердженим. До того ж, у відзиві на позов відповідач фактично визнав борг /арк. с. 39-40/.

За викладених обставин, враховуючи те, що оплата за надані послуги є основним обов'язком відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 25 817,23 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи відповідача щодо відсутності його вини у порушенні господарського зобов'язання відхилені судом, оскільки відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 1 720,50 грн.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства „Житлосервіс № 14" (ідентифікаційний код 32427785; 99703, м. Севастополь, вул. Менжинського, 9; п/р 26000060124947 в СФ АКБ „Приватбанк",м. Севастополь, МФО 324935, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Приватного акціонерного товариства „Автотранспортне підприємство 2628" (ідентифікаційний код 03328698; 99029, м. Севастополь, вул. Шабаліна, 19; п/р 26000962503220 в ПАТ „ПУМБ", м. Севастополь, МФО 334851, або на інші рахунки) заборгованість в сумі 25 817,23 грн (двадцять п'ять тисяч вісімсот сімнадцять грн 23 коп.), а також судовий збір в розмірі 1 720,50 грн (одна тисяча сімсот двадцять грн 50 коп.) .

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.05.2013.

Суддя підпис В.О. Головко