Рішення

від 11.12.2006 по справі 7/119-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/119-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 РІШЕННЯ          

від "11" грудня 2006 р.                                                       по справі  № 7/119-38

за позовом  приватної виробничо-комерційної фірми „Гранд-Агро”, м. Луцьк

до відповідача: відкритого акціонерного товариства „Луцьке ремонтно-транспортне підприємство”, с. Гірка Полонка Луцького району

про стягнення 316154 грн.

                                                                                                    Суддя     Шум М.С.

За участю представників сторін:

від позивача: Куковський І.О., представник (довіреність від 01.11.2006р.);

від відповідача: Юнчик О.М., юрист (доручення №126 від 28.03.2006р.), Приступа С.В. - генеральний директор.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін було роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні на підставі ст. 22 ГПК України учасникам судового процесу було роз'яснено їх права та обов'язки. Заяв та клопотань на розгляд господарського суду не поступило.

СУТЬ СПОРУ: позивач –приватна виробничо-комерційна фірма „Гранд-Агро”,                      м. Луцьк  звернувся до господарського суду Волинської області з позовом про стягнення                  з відкритого акціонерного товариства „Луцьке ремонтно-транспортне підприємство”,                  с. Гірка Полонка Луцького району 316154 грн., в тому числі 144436,11 грн. заборгованості по оплаті відпущених у відповідності до укладеного між сторонами договору №ГА-30 від 06.04.2006р. товарно-матеріальних цінностей –засобів захисту рослин, 14443,61 грн. штрафу, нарахованого відповідачу згідно з п. 4.2.1 договору за прострочення належних платежів та вчасної оплати отриманого товару, 144436,11 грн. штрафу, нарахованого                 за порушення умов п. 2.2. договору, 9100,26 грн. пені, 1571,34 грн. процентів річних                  та 2166,57 грн. втрат, пов'язаних з інфляційними процесами, нарахованих згідно ст. 625 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги приватної виробничо-комерційна фірми „Гранд-Агро” вмотивовані тим, що 06 квітня 2006 року останньою із відкритим акціонерним товариством „Луцьке ремонтно-транспортне підприємство” було укладено договір купівлі-продажу засобів захисту рослин та добрив за №ГА-30. На виконання даного договору позивачем впродовж квітня-травня місяців 2006 року було поставлено відповідачу засоби захисту рослин на загальну суму 144436,11 грн., а товариство „Луцьке РТП” зобов'язання щодо проведення оплати за отриманий товар не виконало.

Відповідач у відзиві №349 від 16.10.2006р. на позовну заяву та представники                      ВАТ „Луцьке РТП” в судових засіданнях з приводу пред'явлених до товариства позовних вимог заперечили, мотивуючи це тим, що 11 квітня 2006 року із позивачем проведено розрахунок на загальну суму 113119,80 грн. за поставку товару, що підтверджується банківською випискою за 11.04.2006р.

Станом на 21.11.2006р. фірмою „Гранд-Агро” у відповідності до заяви вх. №01-29/16661 пред'явлені до відповідача позовні вимоги було уточнено та заявлено клопотання щодо стягнення суми основної заборгованості 42529,71 грн., 46782,66 грн. загальної суми штрафу, 4338,03 грн. пені та 2381,66 грн. суми збитків від інфляції.

Згідно заяви від 11 грудня 2006 року позивач повторно уточнює пред'явлений до відповідача позов та у зв'язку з невиконанням своїх зобов'язань за договором №ГА-30 від 06.04.2006р. просить суд стягнути з ВАТ „Луцьке РТП” на користь ПВКФ „Гранд-Агро” 31316,31 грн. суми основного боргу, 34447,94 грн. загальної суми штрафних санкцій,             3194,26 грн. пені, нарахованої станом на 11.12.2006р., 2004,24 грн. суми збитків від інфляції станом на 11.12.2006р. Поряд з цим в заяві від 11.12.2006р. ініціюється позивачем також питання щодо відшкодування за рахунок відповідача витрат в розмірі 6000 грн., понесених у зв'язку з наданням юридичних послуг.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

06 квітня 2006 року між приватною виробничо-комерційною фірмою „Гранд-Агро”,                      м. Луцьк та відкритим акціонерним товариством „Луцьке ремонтно-транспортне підприємство”, с. Гірка Полонка Луцького району було укладено договір купівлі-продажу засобів захисту рослин та добрив за №ГА-30. У відповідності до зазначеного договору позивачем було взято на себе зобов'язання щодо відпуску відповідачу засобів захисту рослин в обумовлених між сторонами асортименті та кількості, в межах погоджених між суб'єктами господарювання цін (вартості), а відповідачем, в свою чергу, зобов'язання щодо отримання зазначеного товару та проведення за останній належних розрахунків                 у встановленому в договорі порядку та строки.

На виконання умов договору від 06.04.2006р. позивачем згідно видаткових накладних №РН-0000086 від 11.05.2006р. (на суму 15600 грн.), №РН-00066/1 від 20.04.2006р. (на суму 53828,40 грн.), №РН-0000083 від 11.05.2006р. (на суму 55614,51 грн.), №РН-0000085 від 11.05.2006р. (на суму 19393,20 грн.) було відпущено відкритому акціонерному товариству „Луцьке РТП” товарно-матеріальні цінності –засоби захисту рослин в асортименті загальною вартістю 144436,11 грн.

Вказаний товар було отримано у позивача представником ВАТ „Луцьке РТП” Левасюком Василем В'ячеславовичем згідно довіреностей серії ЯЛЯ №850126 від 12.04.2006р. та серії ЯЛЯ №850194 від 11.05.2006р. В судовому засіданні представники відповідача отримання товарно-матеріальних цінностей у вказаних в накладних розмірах не заперечили.

Згідно п. 2.2 договору №ГА-30 від 06.04.2006р., оплата за отримані від позивача товарно-матеріальні цінності повинна була здійснюватись відповідачем шляхом перерахування грошових коштів в розмірі суми договору на рахунок позивача 100% від вартості кожної поставленої партії товару по факту поставки.

Проте, відповідач взяті на себе згідно угоди від 06.04.2006р. №ГА-30 зобов'язання, зокрема, в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті поставленого останнім товару (у строки, порядку та розмірах, визначених договором) не виконав, вартість отриманого товару в повному обсязі не оплатив, що й стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення повної вартості відпущених товарів –                144436,11 грн.

Згідно уточнень, проведених позивачем в процесі розгляду справи по суті, а також                     у відповідності до відзиву відповідача та представлених останнім документів, товариством „Луцьке РТП” у період до подання позову до суду, в рахунок оплати вартості отриманих товарів було сплачено ПВКФ „Гранд-Агро” 113119,80 грн. Викладене підтверджується наданою суду банківською випискою від 11.04.2006р. та платіжним дорученням №10 від 10.04.2006р. на суму 113119,80 грн.

Враховуючи викладене позивачем було заявлено клопотання від 21.11.2006р. та від 11.12.2006р. про зменшення пред'явленого позову на цю суму та стягнення на його користь з відповідача заборгованості в сумі 31316,31 грн.

Розглянувши вимоги ПВКФ „Гранд-Агро” в цій частині позову, господарський суд вважає, що останні підлягають до часткового задоволення –на суму 29377,81 грн., а в частині стягнення 1938,50 грн. заборгованості в позові ПВКФ „Гранд-Агро” слід відмовити, з наступних підстав:     

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір купівлі-продажу засобів захисту рослин та добрив предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок,                          а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В даному випадку асортимент, кількість та вартість товару (як загальна, так і за одиницю виміру), котрий за домовленістю сторін повинен був бути відпущений позивачем відповідачу, були погоджені пунктом 1.2 (таблицею №1) договору №ГА-30 від 06.04.2006р. Так, у відповідності до зазначених положень договору товариству „Луцьке РТП” позивач зобов'язувався відпустити наступні засоби за наступною ціною одиниці виміру: „Аркан” –936,47 грн., „Гліфоган” –25,80 грн., „Пріма” –69,60 грн., „Гран стар” –1885,27 грн., „Тренд” –22 грн., „Імпакт” –121,40 грн., „Кореоліс” –369,66 грн., „Нурел Д” –64,07 грн., „Карібу” –3172,90 грн., „Тітус” –3111,30 грн., „Естрон” –29,70 грн., „Бетанал Експерт” –170 грн., „Зелек супер” –156 грн., „Пірамін турбо” –66,66 грн., „Фюрі” –133,32 грн., „Дуал голд” –120 грн., „Агрітокс” –25 грн.

Фактично ж у відповідності до видаткових накладних №РН-0000086 від 11.05.2006р., №РН-00066/1 від 20.04.2006р, №РН-0000083 від 11.05.2006р., №РН-0000085 від 11.05.2006р. позивачем було відпущено відкритому акціонерному товариству „Луцьке РТП” товарно-матеріальні цінності –засоби захисту по цінах вищих, ніж це було встановлено договором. Так, згідно накладної №РН-00066/1 від 20.04.2006р. відповідач отримував від позивача засоби захисту рослин „Пірамін турбо” не по ціні 66,66 грн. за один літр, а по ціні 68,18 грн., згідно накладної №РН-0000083 від 11.05.2006р. ВАТ „Луцьке РТП” було відпущено засіб „Нурел Д” по ціні 69,60 грн., а не 64,07 грн., як це відображено пунктом 1.2 договору від 06.04.2006р.

Різниця у вартості фактично поставлених товарно-матеріальних цінностей                         та договірної вартості останніх складає 1938,50 грн.

Викладений факт вбачається з видаткових накладних на поставку товарів №РН-00066/1 від 20.04.2006р. та №РН-0000083 від 11.05.2006р., а також уточнених розрахунків суми позову, представлених позивачем.

У відповідності до ст. 188 Господарського кодексу України та ст. 651 Цивільного кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні.

В даному випадку, необґрунтовано збільшуючи вартість товарно-матеріальних цінностей, що відпускались відповідачу, позивачем в односторонньому порядку було проведено дії щодо непогодженої з відповідачем зміни умов договору купівлі-продажу засобів захисту рослин та добрив за №ГА-30 від 06.04.2006р., зокрема, в частині вартості товару (ціни за одиницю виміру останнього), встановлених пунктом 1.2 угоди.

Крім того пунктами 4.2.1 та 4.5 договору купівлі-продажу засобів захисту рослин та добрив за №ГА-30 від 06.04.2006р. сторонами було узгоджено, що за прострочення з оплатою вартості товару покупець несе відповідальність сплачуючи за кожен день прострочення пеню в розмірі подвійної денної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми боргу, а також сплачує штраф за прострочення з оплатою по кожній окремо взятій видатковій накладній в розмірі 10% від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. У випадку невиконання вимог договору щодо оплати вартості товару передбачається штраф                 у розмірі сто відсотків від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Зважаючи на невиконання відповідачем взятих на себе згідно угоди від 06.04.2006р. зобов'язань та неоплатою останнім вартості відпущених засобів захисту рослин позивачем при зверненні до суду у відповідності до п.п. 4.2.1 та 4.5 договору було нараховано товариству „Луцьке РТП” штрафних санкцій у наступних розмірах: 14443,61 грн. десятивідсоткового штрафу згідно з п. 4.2.1 договору, 144436,11 грн. стовідсоткового штрафу згідно п. 4.5 договору, а також 9100,26 грн. пені за прострочку платежів.

Згідно з уточненими розрахунками станом на 11.12.2006р. позивачем ініціюється питання щодо стягнення з відповідача 34447,94 грн. загальної суми штрафних санкцій,                  в тому числі 3131,63 грн. штрафу в розмірі 10% та 31316,31 грн. штрафу в розмірі 100%,   а також 3194,26 грн. пені, нарахованої із суми заборгованості 31316,31 грн. за період                  з 20.04.2006р. по 11.12.2006р.

Розглянувши пред'явлені позивачем до відповідача уточнені позовні вимоги                      в частині стягнення сум штрафу та пені, господарський суд прийшов до висновку, що останні підставні частково, зокрема, на суму 2937,78 грн. штрафу в розмірі 10 відсотків від величини невиконаного зобов'язання, 29377,81 грн. штрафу в розмірі 100 відсотків від простроченого платежу, а також на суму 2996,53 грн. пені, нарахованої із суми заборгованості 29377,81 грн. за період прострочки платежів з 20.04.2006р. по 11.12.2006р. В решті позову в частині стягнення штрафних санкцій та пені слід відмовити у зв'язку з безпідставністю нарахування позивачем відповідних сум.

Згідно ст. 83 Господарського процесуального кодексу України приймаючи рішення господарський суд має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи, що загальна сума нарахованих відповідачу внаслідок невиконання останнім взятих на себе зобов'язань штрафних санкцій явно перевищує суму основного невиконаного зобов'язання, беручи до уваги повне визнання ВАТ „Луцьке РТП” заборгованості перед ПВКФ „Гранд-Агро” та здійснену боржником значну оплату суму боргу (в розмірі 113113,80 грн.) господарський суд в порядку статті 83 ГПК України вважає за необхідне зменшити розмір нарахованого відповідачеві стовідсоткового штрафу та стягнути останній в розмірі п'ятдесяти відсотків (в сумі 14688,90 грн.)   

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється                              від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками, відповідачу відповідно                                   до ст. 625 Цивільного кодексу України при зверненні до суду з позовом було нараховано 2166,57 грн. суми інфляційних із загальної суми заборгованості 144438,11 грн. (за період               з 01.05.2006р. по 31.08.2006р.) У відповідності до уточненого розрахунку та заяви ПВКФ „Гранд-Агро” від 11.12.2006р. станом на 11 грудня 2006 року позивач просить стягнути з відповідача суму збитків, пов'язаних з інфляцією, в розмірі 2004,24 грн., нарахованих із суми заборгованості 31316,31 грн. за період з 01.06.2006р. по 30.11.2006р.

Розглянувши уточнену позовну вимогу щодо стягнення суми втрат, пов'язаних                        з інфляцією, суд вважає, що остання підлягає до часткового задоволення, а саме на суму 1909,56 грн. Зазначена сума інфляційних обрахована судом від суми основної та підставної  заборгованості 29377,81 грн. за період прострочки платежів з 01.06.2006р. по 30.11.2006р. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних позивачу слід відмовити.

Підставні та у відповідності до ст.ст. 22, 623 Цивільного кодексу України підлягають               до задоволення вимоги позивача щодо стягнення на його користь з відповідача 6000 грн. витрат, понесених ПВКФ „Гранд-Агро” у зв'язку з отриманням юридичних послуг.                         В обґрунтування позову  в цій частині позивачем долучено до матеріалів справи копію договору про надання юридичних послуг за №07-ю від 01.11.2006р., укладеного між ПВКФ „Гранд-Агро” та юридичною фірмою ВКФ „Агро-Маркет” ЛТД у формі ТзОВ, а також платіжне доручення №588 від 08.12.2006р. про оплату позивачем наданих останньому юридичних послуг в сумі 6000 грн.

Разом з тим, враховуючи, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), що поніс позивач, слід відшкодувати останньому у відповідності до ст. 49 ГПК України за рахунок ВАТ „Луцьке ремонтно-транспортне підприємство” (в пропорційному розмірі від величини підставного позову та суми задоволених позовних вимог).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 173, 188, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 527, 530, 599, 625, 651 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49,              82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Луцьке ремонтно-транспортне підприємство” (с. Гірка Полонка Луцького району, вул. Горохівська, 3, р/р 26005011488 в КБ „Західінкомбанк” м. Луцька, МФО 303484, код 03569189) на користь приватної виробничо-комерційної фірми „Гранд-Агро” (м. Луцьк, вул. Кафедральна, 10, р/р 260042860 у ВОД АППБ „Аваль” м. Луцька, МФО 303569, код 21738483) 29377,81 грн. заборгованості, 2937,78 грн. штрафу, 14688,90 грн. штрафу, 2996,53 грн. пені,                   1909,56 грн. суми інфляційних втрат та 6000 грн. у відшкодування наданих юридичних послуг, а всього 57910,58 грн., 725,99 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 26,61 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя                                                                                             М.С. Шум