Рішення

від 26.04.2013 по справі 925/224/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2013 року Справа № 925/224/13-г

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М., при секретарі - Лавріненко С.І., за участю представників позивача - Поліщук Л.А. директор, Пушанко Г.О. за довіреністю, Кириленко А.М. за довіреністю, Поліщук С.І. співзасновник, представника відповідача - Назаренко Л.А. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу за позовом приватного підприємства "Бессер-М", м.Черкаси до приватного підприємства "Будмонтаж - СО", м.Черкаси про визнання договору недійсним та стягнення 10000 грн. моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ :

Подано позовну заяву, у якій приватне підприємство "Бессер-М" (позивач) просить:

- визнати недійсним договір оренди №2/1 від 01.08.2012 року, укладений між ПП "Будмонтаж - СО" (орендар, відповідач у справі) та ПП "Бессер-М" (орендодавець, позивач у справі) (далі вживається скорочено - спірний договір);

- стягнути з ПП "Будмонтаж - СО" на користь ПП "Бессер-М" моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані наступним: в ході примусового виконання рішення господарського суду Черкаської області від 24 грудня 2012 року у справі 08/5026/1725/2012 позивач дізнався про наявність спірного договору; позивач створений засновниками - Самелюк С.В., Походун Ю.М., Поліщук С.І. (протокол установчих зборів №1 від 01.10.2004 року), директором підприємства був обраний Самелюк С.В.; 20.03.2008 року позивач придбав у ТОВ "ВЕНЕТО" виробничий комплекс - об'єкт нерухомості, який розміщений по вул. ХХ-го Партз'їзду (проспект Хіміків), 66, а саме: пожежне депо літ. Х-2, загальною площею 528,0 кв.м; пожежне депо літ. У-1, у, у 1 , загальною площею 305,1 кв. м; насосна станція літ Т-1, т загальною площею 209,0 кв.м; 08.11.2011 року позивачем укладений з Черкаською міською радою договір оренди землі під вказаним комплексом з присвоєнням адреси: провулок ХХ-го Партз'їзду,7; 19.10.2009 року між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди приміщення №1019, предметом якого є передача в оренду приміщення площею 300 кв.м з терміном дії один рік, який 01.11.2009 року переукладений за №01-2 з терміном дії до 01.11.2010; 01.11.2010 року цей договір знову був переукладений з терміном дії до 01.11.2011 року, у якому було передбачено право автоматичної пролонгації цього договору, якщо жодна із сторін у термін 10 днів до закінчення даного договору не заявить про намір його розірвати; рішенням позачергових загальних зборів засновників від 25.09.2012 року директора Самелюка С.В., у зв'язку із незадовільним виконанням ним своїх трудових обов'язків було звільнено з посади на підставі ч.3 ст.40 КЗпПУ та обрано директором Поліщук Л. А.; після прийняття рішення про звільнення з посади директора Самелюка С.В. та повідомлення про небажання позивача продовжувати існуючий договір оренди, строк якого закінчувався 01.11.2012 року, Самелюк С.В., діючи всупереч інтересам підприємства, знаючи про існування основного договору оренди приміщення, будучи у злочинному зговорі з керівництвом відповідача, намагаючись помститися новому керівництву позивача, уклав спірний договір на вкрай невигідних умовах для підприємства, тому відповідно до ст.232 ЦК України цей договір є недійсним. Неправомірними діями колишнього директора позивача Самелюка С.В. підприємству завдано, як матеріальну, так і моральну шкоду, яку позивач оцінює в 10000,00 грн. і просить стягнути з відповідача завдану моральну шкоду в сумі 10000,00 грн.

У письмовому відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав повністю, просить відмовити у позові, посилаючись на наступне: між сторонами з 19.10.2009 року дійсно існували договірні відносини оренди нерухомості; відповідач добросовісно сплачував, обумовлену договором, орендну плату за користування приміщеннями в сумі 1500,00 грн.; 01.08.2012 року сторонами був укладений спірний договір оренди з уточненням приміщень, які підлягають передачі в оренду, і ці приміщення були передані відповідачу по акту приймання-передачі; проте 26 жовтня 2012 року позивач змінив замки на орендованих приміщеннях, чим позбавив відповідача можливості користуватися орендованими приміщеннями; в цей же день Поліщук С.І., Ємець О.Г. і Поліщук Л.А. звернулися до органів міліції із заявами стосовно вивезення майна з території підприємства; 05.11.2012 року Придніпровським РВ м. Черкаси заявникам відмовлено у порушенні кримінальної справи за відсутністю ознак будь-якого злочину та наявність цивільно-правових відносин, які підлягають вирішенню в порядку приватного звернення до суду; тому відповідач звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом про усунення перешкод у користуванні орендованими приміщеннями, який рішенням господарського суду Черкаської області від 24.12.2012 року у справі №08/5026/1725/2012 задоволений повністю; отже позовні вимоги позивача не відповідають фактичним обставинам укладення спірного договору; умовами застосування ст.232 ЦК України, на яку посилається позивач, як на правову підставу визнання спірного договору недійсним, є укладення правочину через існування добровільного представництва та наявність злочинної домовленості представника однієї сторони з другою стороною; позивач не довів належними та допустимими доказами наявність зловмисної домовленості між представниками сторін при укладенні договору, його доводи спростовуються тим, що ціна орендної плати за спірним договором значно вище, чим за попереднім договором оренди.

Розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку з неявкою представника відповідача, необхідністю витребування у сторін оригінальних примірників спірного договору та нових доказів. Ухвалою суду від 09 квітня 2013 року за клопотанням представників позивача строк вирішення спору було продовжено до 29 квітня 2013 року.

У судовому засіданні:

- представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі, просили їх задовольнити повністю, доказували, що спірний договір укладений внаслідок зловмисної домовленості між колишнім керівником позивача і керівником відповідача, що підтверджують наведеними у позовній заяві обставинами та доказами, а саме: доказами щодо наявних орендних відносин між позивачем і відповідачем, які діяли до 01.11.2012 року і які до закінчення строку їх дії, новим керівником вирішено припинити, про що було направлено відповідне повідомлення; позивач не приймав участі при розгляді господарським судом Черкаської області справи №08/5026/1725/2012, отже його доводи та докази не були предметом дослідження у суді при розгляді тієї справи; орендовані площі відповідач використовував під будівельні відходи, зберігання будівельних інструментів, техніки, але коли виник конфлікт у зв'язку з його звільненням, він став вивозити з території підприємства майно все підряд, без інвентаризації, що змусило позивача звернутися із відповідною заявою до органів міліції; спірний договір на підприємстві не зареєстрований, примірник спірного договору на підприємстві відсутній; копію спірного договору позивач отримав з матеріалів господарської справи №08/5026/1725/2012; з метою захвату приміщень, колишній керівник позивача Самелюк С.В., будучи співзасновником обох підприємств, діючи у власних інтересах та інтересах відповідача, будучи у зговорі з керівником відповідача, "заднім числом" уклав спірний договір, і через державну виконавчу службу став вимагати передання йому приміщень позивача, які не були предметом оренди попереднього договору оренди, і в яких є майно позивача; в ході примусового виконання судового рішення було встановлено, що зазначені у судовому рішенні приміщення, у позивача відсутні, тому державна виконавча служба не змогла виконати судове рішення і витребувала договір оренди, якого у позивача не виявилося, але у відповідача, який є стягувачем у виконавчому провадженні, виявився примірник договору оренди; копія спірного договору надана відповідачем у виконавче провадження іншого змісту щодо об'єкту оренди, ніж та, що у матеріалах справи №08/5026/1725/2012; також позивачем було виявлено, що у жовтні 2012 року Самелюк С.В. створив власне підприємство з такою ж основною назвою "Бессер", але доповненням "Плюс", яке зареєстроване за тією ж юридичною адресою, що і позивач; ця адреса одночасно являється місцем проживання громадянина Самелюка С.В., що також свідчить про те, що, укладаючи спірний договір, Самелюк С.В. діяв не в інтересах підприємства, а у власних інтересах; також просили, що у разі, якщо суд погодиться з доводами відповідача стосовно недоведеності зловмисної домовленості представників при укладенні спірного договору, об'єктивно врахувати їх докази та доводи та визнати спірний договір недійсним з інших правових підстав, зокрема, як такий, що не відповідає закону, за відсутності вільного волевиявлення позивача на укладення договору;

- представник відповідача заперечила проти позову з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву, пояснила, що на підприємстві позивача між засновниками дійсно виник конфлікт, що змусило керівника відповідача звертатися до правоохоронних органів; рішення господарського суду Черкаської області у справі №08/5026/1725/2012, за яким позивач повинен передати ключі від орендованих відповідачем за спірним договором приміщень, дійсно не виконане з вини позивача, який не допускає відповідача до орендованих ним приміщень; вважає безпідставними доводи позивача про відсутність у нього приміщень, які вказані у спірному договорі, оскільки згідно даних інвентаризаційної справи такі приміщення є, але іншої площі; відповідач сплачує, обумовлену у спірному договорі, орендну плату; чому у виконавчому провадженні виявився інший примірник договору оренди, на підставі якого у відповідача виникло право користування приміщеннями, їй невідомо.

Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, судом встановлені наступні обставини.

Приватне підприємство "Бессер-М" (позивач) являється корпоративним підприємством, зареєстроване виконавчим комітетом Черкаської міської ради 04.10.2004 року, його Статут затверджений установчими зборами засновників: Самелюк С.В., Походун Ю.М., Поліщук С.І. (протокол №1 від 01.10.2004 року), із статутним капіталом на дату створення 1500,00 грн., у рівних долях кожного із засновників. В подальшому, до Статуту вносились зміни, у тому числі стосовно збільшення статутного капіталу підприємства та часток засновників. Керівником підприємства був обраний Самелюк С.В., який виконував обов'язки керівника до 25.09.2012 року. Рішенням позачергових загальних зборів засновників від 25.09.2012 року Самелюк С.В. відкликаний з 26.09.2012 року з посади директора, трудовий договір з ним розірваний та звільнений з посади на підставі ч.3 ст.40 КЗпПУ після закінчення його тимчасової непрацездатності. Відповідно до наказу №119 від 26.09.2012 року Поліщук Л.А приступила до виконання обов'язків керівника - директора ПП "Бессер-М".

Згідно даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 10.10.2012 року, позивач знаходиться за адресою: м.Черкаси, вул.Калініна, 135, кв.24; його статутний капітал становить 814728,00 грн., сформований 21.03.2008 року; засновниками позивача є: Поліщук С.І., розмір внеску до статутного капіталу - 763728,00 грн. (93,74%); Походун Ю.М., розмір внеску до статутного капіталу - 25500,00 грн. (3,13%); Самелюк С.В. розмір внеску до статутного капіталу - 25500,00 грн. (3.13%); керівником підприємства являється Поліщук Л.А.

Приватне підприємство "Будмонтаж СО" (відповідач) являється корпоративним підприємством, зареєстроване виконавчим комітетом Черкаської міської ради 15.03.2004 року, його Статут у новій редакції затверджений загальними зборами засновників: Поліщук С.І., Самелюк С.В. (протокол №1 від 28.07.2008 року).

Згідно даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 01.08.2012 року відповідач знаходиться за адресою: м.Черкаси, провулок ХХ-го Партз'їзду,7; його статутний капітал становить 2000,00 грн.; засновниками відповідача є: Поліщук С.І., розмір внеску до статутного капіталу - 1000,00 грн. (50%); Самелюк С.В., розмір внеску до статутного капіталу - 1000,00 грн. (50%); керівником підприємства являється Ємець О.Г.

Таким чином, позивач і відповідач мають спільних засновників: Самелюк С.В., його частка у статутному капіталі підприємства - позивача значно менша, ніж у статутному капіталі підприємства - відповідача (3,13% проти 50%), одночасно Самелюк С.В. з моменту створення позивача і до 26.09.2012 року був його керівником, відповідно, від позивача підписав спірний договір; Поліщук С.І., його частка у статутному капіталі підприємства - позивача більша, ніж у статутному капіталі підприємства - відповідача (93,74% проти 50%).

Отже, Самелюк С.В. міг впливати на умови та економічні результати діяльності обох підприємств, будучи керівником позивача, і маючи у ньому незначну частку, міг діяти від імені позивача, але в інтересах відповідача, де його частка значно більша.

01 серпня 2012 між приватним підприємством "Бессер - М" (орендодавець, позивач у справі) в особі директора Самелюка С.В., який діє на підставі Статуту, та приватним підприємством "Будмонтаж - СО" (орендар, відповідач у справі) в особі директора Ємця О.Г., що діє на підставі Статуту, укладений договір №2/1 оренди нежитлових приміщень (далі вживається - спірний договір).

Предмет спірного договору: "За цим договором ОРЕНДОДАВЕЦЬ зобов'язується передати ОРЕНДАРЕВІ в строкове платне користування виробничі та складські (літ. по плану "у 1" ) 7.00м х 18.87м; "у" 12.40м х 18,87м, загальною площею 366 м 2 та офіси в будівлі (літ. по плану "х") площею 25 м 2 по пров. ХХ Партз'їзду, буд. 7 в м. Черкаси, а ОРЕНДАР зобов'язується прийняти це майно, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути орендоване майно ОРЕНДАРЕВІ в належному стані" (п.1.1 Договору) (примітка: в лапках дослівно по тексту спірного договору із ксерокопії, перевіреного судом оригінального примірника, що наданий відповідачем при розгляді даної справи).

Оригінальний примірник спірного договору позивач не надав, посилаючись на його відсутність на підприємстві. Оригінальний примірник спірного договору, що наданий відповідачем, не відповідає ксерокопії примірника спірного договору, який у матеріалах справи №08/5026/1725/2012, а саме: в іншому місці стоять підписи сторін і печатки. Засвідчена державним виконавцем ксерокопія спірного договору, яка витребувана господарським судом, в порядку ст.38 ГПК України, із виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення господарського суду Черкаської області від 24 грудня 2012 року у справі №08/5026/1725/2012, не відповідає, ні оригінальному примірнику, що наданий відповідачем, ні ксерокопії примірника спірного договору зі справи №08/5026/1725/2012, а саме: інший текст п.1.1 договору щодо предмету договору.

З огляду на наведене, суд досліджував всі наявні варіанти примірників спірного договору.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 24 грудня 2012 року у справі №08/5026/1725/2012, яке набрало законної сили, задоволений повністю позов ПП "Будмонтаж-СО"; ПП "Бессер-М" зобов'язано усунути перешкоди у користуванні та передати ПП "Будмонтаж-СО" ключі від нежитлових виробничих приміщень, а саме: (літ. по плану "у 1" ) 7.00м х 18.87 м; "у" 12.40м х 18,87м, загальною площею 366 м 2 та офіси в будівлі (літ. по плану "х") площею 25 м 2 за адресою: провулок ХХ Партз'їзду, буд. 7 у місті Черкаси.

Зі змісту мотивувальної частини рішення у справі №08/5026/1725/2012 вбачається, що суд прийшов до висновку, що договір від 01.08.2012, укладений між ПП "Бессер - М" (орендодавець) та ПП "Будмонтаж - СО" (орендар) є чинним та відповідає вимогам закону. Згідно акту приймання-передачі майна від 01.08.2012, який підписаний та скріплений печатками позивача та відповідача, приміщення, визначені у п.1.1 договору, були передані орендарю. Разом з тим, з жовтня 2012 року орендар був позбавлений можливості користуватися орендованим майном, оскільки 26.10.2012 орендодавець, змінивши замки в орендованих приміщеннях, створив перешкоди у користуванні вказаним майном позивачу. Тому у вказаній справі суд прийшов до висновку, що порушене право позивача (ПП "Будмонтаж - СО", орендар), яке витікає з договору оренди нежитлових приміщень №2/1 від 01.08.2012, підлягає захисту.

При розгляді господарським судом Черкаської області справи №08/5026/1725/2012 представник ПП "Бессер-М" участі не приймав. Отже доводи та докази ПП "Бессер-М" не досліджувалися судом при розгляді справи №08/5026/1725/2012.

За доводами позивача у цій справі, він про спірний договір не знав, дізнався про нього в ході примусового виконання рішення господарського суду Черкаської області у справі №08/5026/1725/2012; примірник спірного договору на підприємстві відсутній; у журналі реєстрації договорів на підприємстві спірний договір не зареєстрований; 01 серпня 2012 року укладалась додаткова угода про збільшення орендної плати до договору оренди від 01.11.2010, предметом оренди якого, були складські приміщення та будівлі з офісами площею 300 кв.м.; відповідно до договору купівлі-продажу, на підставі якого позивач набув право власності на комплекс нерухомого майна, приміщення, які вказані у спірному договорі оренди, як предмет цього договору, з такими площами відсутні.

Зазначені доводи позивача відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються наступними доказами у справі:

- даними пронумерованого, прошнурованого журналу реєстрації договорів ПП "Бессер-М" за період з 2004 року по березень 2013 року, оригінал якого досліджений у судовому засіданні (належно засвідчений витяг з цього журналу доданий до матеріалів справи), у якому відсутня реєстрація спірного договору. При цьому суд враховує те, що вказаний журнал містить реєстраційні порядкові номери в хронологічній послідовності з початку дії журналу; за 2012 рік зареєстровані різні договори за порядковими номерами 176 - 206; 01 серпня 2012 року за порядковим номером 198 зареєстрована додаткова угода №2 до договору №2 про збільшення розміру орендної плати;

- змістом договорів суборенди приміщення, укладених між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар): №1019 від 19.10.2009 року, предметом якого є передача в оренду приміщення площею 300 кв.м з терміном дії один рік, який 01.11.2009 року переукладений за №01-2 з терміном дії до 01.11.2010; 01.11.2010 року договір знову був переукладений за №2 з терміном дії до 01.11.2011 року, пунктом 3 якого передбачено право автоматичної пролонгації цього договору, якщо жодна із сторін в термін 10 днів до закінчення даного договору не заявить про намір його розірвати. Отже цей договір діяв до 01.11.2012 року;

- даними документів на оплату за оренду приміщень у 2012 році (рахунки-фактури, акти здачі - приймання робіт, податкові накладні, платіжні документи на оплату), з яких вбачається, що відповідач оплачував оренду приміщень по договору №2 від 01.11.2010 року, а не по спірному договору; зокрема, згідно виписки банку за 29.10.2012 року оплата суми від ПП "Будмонтаж СО" на рахунок ПП "Бессер-М" за оренду приміщення проведена згідно договору №2 від 01.11.2010 року, а не по спірному договору;

- змістом повідомлення позивача відповідачу від 02.10.2012 року про припинення згідно з пунктом 3 договору оренди приміщення №2 від 01.11.2010, починаючи з 01.11.2012 року, у зв'язку із закінченням строку його дії;

- змістом нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 20 березня 2008 року, матеріалами інвентаризаційної справи на комплекс господарських будівель і споруд по провулку ХХ-го Партз'їзду,7, згідно даних яких, позивачу належить: пожежне депо літ. Х-2, загальною площею 528,0 кв.м; пожежне депо літ. У-1, у, у 1 , загальною площею 305,1 кв. м; насосна станція літ. Т-1, т загальною площею 209,0 кв.м. Отже, предмет оренди спірного договору не відповідає даним про наявні приміщення у виробничому комплексі позивача за вказаною адресою.

З огляду на встановлені обставини справи, суд вважає, що рішення господарського суду у справі №08/5026/1725/2012 не містить, в розумінні ст.35 ГПК України, фактів, які не доводяться знову при вирішенні цього спору.

Суд вважає доведеними доводи представників обох сторін стосовно конфлікту інтересів між сторонами, який виник у 2012 році, що підтверджується:

- рішеннями позачергових загальних зборів засновників позивача (протокол №5 від 25.09.2012 року) про недовіру директору Самелюк С.В., який не звітував про результати фінансово-господарської діяльності; про відкликання Самелюка С.В. з посади директора підприємства та звільнення його після закінчення тимчасової непрацездатності; про внесення змін до Статуту та обрання директором Поліщук Л.А;

- актом фіксування від 26.10.2012 року про те, що директором ПП "Будмонтаж-СО" Ємець О.Г. разом із Самелюк С.В., Походун Ю.М., Погасій Г.І., Омельяненко А.В., Качур А.Д., Поліщук С.М. та інших невідомих осіб з території ПП "Бессер-М" остаточно було вивезено: інструменти, техобладнання, матеріали, тощо, усно повідомивши, що воно належить їм;

- постановами Придніпровського РВ м.Черкаси про відмову в порушенні кримінальної справи від 05.11.2012 року, від 14.11.2012 року за результатами розгляду матеріалів перевірки за зверненнями Поліщук Л.А. з приводу вивезення майна з території ПП "Бессер-М" та відсутності майна;

- постановою слідчого СВ Придніпровського РВ м.Черкаси від 07.12.2012 року про закриття кримінального провадження за результатами перевірки заяви ПП "Бессер-М" щодо відсутності документів підприємства, які Самелюк С.В. зобов'язаний передати. Кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю у діях громадянина Самелюка С.В. складу кримінального правопорушення.

Доводи позивача щодо створення у жовтні 2012 року колишнім керівником позивача Самелюк С.В. іншого аналогічного підприємства, відповідають обставинам справи і підтверджуються даними пошуку в ЄДР Державного підприємства Інформаційно-ресурсний центр від 26.03.2013 року, з яких вбачається, що виконавчим комітетом Черкаської міської ради 02 жовтня 2012 року зареєстровано товариство з обмеженою відповідальністю "Бессер Плюс", ідентифікаційний код 38430279, за адресою: м.Черкаси, вул. Калініна, 135, кв.24, тобто такою ж, як і у позивача, керівником цього товариства є Самелюк С.В., тобто особа, яка підписала спірний договір.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Предметом спору у справі є визнання договору недійним та стягнення моральної шкоди, як правового наслідку правочину, який вчинений у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною.

Основною правовою підставою визнання спірного договору недійсним позивач вказує вчинення його внаслідок зловмисної домовленості керівника позивача з відповідачем, отже вважає спірний договір таким, що підлягає визнанню недійсним на підставі ст.232 ЦК України. В процесі розгляду справи позивач просив, що у разі, якщо суд погодиться з доводами відповідача стосовно недоведеності зловмисної домовленості представників сторін при укладанні спірного договору, об'єктивно врахувати їх докази та доводи і визнати спірний договір недійсним з інших правових підстав, зокрема, як такий, що не відповідає закону, відсутність вільного волевиявлення позивача на укладення спірного договору (ст.203 ЦК України).

Статтею 232 ЦК України, на яку посилається позивач, як на основну правову підставу визнання спірного договору недійсним, встановлено, що правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв'язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.

У даному спорі судом встановлені момент, обставини вчинення спірного договору, з врахуванням його правової природи, намірів сторін, вчинення сторонами фактичних дій на його виконання.

Так, з наведених обставин вчинення спірного договору вбачається, що він укладений між юридичними особами - суб'єктами господарювання, у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України (далі - ГК України) і регулює господарські відносини, що виникають в процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Таким чином, до спірних правовідносин судом застосовані норми ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, норми спеціальних законів, які регулюють спірні правовідносини.

Спірний договір за своєю правовою природою є господарським договором оренди об'єктів нерухомості приватної власності.

До відносин господарської оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 6 ст. 284 ГК України).

Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Стаття 284 ГК України встановлює обов'язкові умови господарської оренди. Так, істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Оцінка об'єкта оренди здійснюється за відновною вартістю, крім об'єктів оренди державної та комунальної власності. Умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря. Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

З вищенаведених обставин справи вбачається, що орендні відносини між сторонами стосовно оренди нежитлових приміщень площею 300 кв.м без визначення їх складу, вартості виникли з 19.10.2009 року, строк їх дії - до 01.11.2012 року.

Спірний договір оренди укладений 01.08.2012 року, тобто до закінчення дії орендних відносин стосовно оренди нежитлових приміщень площею 300 кв.м. Позивач, в особі новообраного керівника, відмовився від продовження орендних відносин з відповідачем, про що відповідно до умов договору завчасно було направлено відповідне повідомлення.

Самелюк С.В., колишній керівник позивача, який підписав від його імені спірний договір, не повідомив новообраного керівника позивача про те, що 01.08.2012 року він уклав з відповідачем новий договір оренди. Неподання Самелюком С.В. на реєстрацію спірного договору, відсутність передачі документів від Самелюка С.В. (колишнього керівника позивача) новобраному керівнику позивача, відсутність оригінального примірника спірного договору у документації позивача, свідчать про те, що станом на 01.08.2012 року документального оформлення спірного договору не було.

Доводи позивача про те, що спірний договір укладений від імені позивача Самелюком С.В. "заднім числом", не в інтересах позивача, а у власних інтересах та інтересах відповідача, відповідають обставинам справи і підтверджуються вищенаведеними доказами у справі, зокрема тим, що Самелюк С.В. є засновником відповідача з часткою 50%, і згідно норм Статуту відповідача без волі Самелюка С.В. неможливо призначити керівника відповідача; Самелюк С.В. 02 жовтня 2012 року, тобто після його звільнення зборами засновників позивача, створює за тією адресою нове підприємство з подібною назвою, де він стає керівником. В ході примусового виконання судового рішення у вищенаведеній справі №08/5026/1725/2012 при виявленні відсутності у позивача приміщень з вказаною у судовому рішенні площею, яка була визначена по умовах спірного договору, без відома та волі позивача створюється новий примірник спірного договору, у якому конкретизується предмет договору. Отже також обґрунтовані доводи позивача про те, що Самелюк С.В. має чисті аркуші засвідчені печаткою позивача.

Згідно з приписами п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (далі скорочено - постанова пленуму ВСУ №9) для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

З норм ЦК України, а саме: ст.ст. 203, 215 (із змінами), вбачається, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актами цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З огляду на викладене, суд вважає, що спірний договір укладений з порушенням ст.ст.203, 215 ЦК України, ст.284 ЦК України, керівник позивача при укладенні спірного договору свідомо діяв всупереч інтересам підприємства, бажав вибуття приміщень позивача, у яких знаходиться майно позивача, на користь відповідача, свої протиправні дії вчинив по домовленості з відповідачем, і внаслідок цих дій для позивача наступили несприятливі умови для здійснення господарської діяльності. Таким чином, позовні вимоги в частині визнання спірного договору недійсним на підставі ст.232 ЦК України підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Основним наслідком недійсного правочину в силу ст.232 ЦК України є двостороння реституція (ст.216 ЦК України), відповідно до ч.2 ст.232 ЦК України додатковим наслідком є те, що довіритель має право вимагати від свого представника і другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, завданих йому у зв'язку з вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними (ст.ст.22, 23 ЦК України).

У зв'язку з вчиненням спірного договору внаслідок зловмисної домовленості між керівником позивача і відповідачем, позивач вважає, що йому завдана моральна шкода, яку він оцінив в 10000,00 грн.

Позивач є юридичною особою. Юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 ЦК України (ст.94 ЦК України). В порушення ст.23 ЦК України позивач не навів, в чому конкретно виразилась моральна шкода та не обґрунтував її розмір. Отже, в цій частині позовні вимоги суд вважає недоведеними, тому відмовляє у позові про стягнення моральної шкоди.

З огляду на те, що приміщення, які є предметом спірного договору, фактично не передані відповідачу, рішення господарського суду у справі №08/5026/1725/2012 не виконане, не підлягають застосуванню інші правові наслідки визнання правочину недійсним, встановлені ст.216 ЦК України.

Відповідно до ст.49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог, що становить 1147,00 грн. судового збору, сплаченого з вимог про визнання недійсним договору.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним договір №2/1 оренди нежитлових приміщень, укладений 01 серпня 2012 року у м. Черкаси між приватним підприємством "Бессер-М", в особі директора Самелюка С.В (орендодавець) і приватним підприємством "Будмонтаж СО", в особі директора Ємця О.Г. (орендар).

В решті позову відмовити.

Стягнути з приватного підприємства "Будмонтаж СО", м.Черкаси, провул. ХХ-го Партз'їзду,7, ідентифікаційний код 32881965 на користь приватного підприємства "Бессер-М" юридична адреса: м. Черкаси вул. Калініна, 135, кв.24, фактична адреса: м.Черкаси, провулок ХХ-го Партз'їзду, 7, ідентифікаційний код 33209496 - 1147,00 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 07 травня 2013 року.

СУДДЯ Н.М. Курченко