Ухвала

від 24.04.2013 по справі 1570/6178/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2013 р.Справа № 1570/6178/2012

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

при секретарі - Загоруйко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Тропік» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень №0010212301/0 від 22.12.2010 року та №0010222301/0 від 22.12.2010року, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2012 року ПП "Тропік" звернулось з вищевказаним адміністративним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що з 25.10.2010року по 03.12.2010 року фахівцями Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси була проведена планова перевірка Приватного підприємства «Тропік» з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період роботи з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року. За результатами вище зазначеної перевірки був складений та підписаний акт перевірки від 08 грудня 2010 року за № 394/23-213/20984352, згідно з яким були виявлені порушення п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№168/97-ВР, а саме: позивачем занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 278523 грн., в тому числі, за 4-й квартал 2009року в сумі 2360 грн., за 1-й квартал 2010року в сумі 252562грн., за 2-й квартал 2010року в сумі 23601грн., а також пп. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.05.1997року №168/97-ВР а саме: позивачем зменшено залишок від'ємного значення ПДВ в сумі 24630 грн. за квітень 2010 року та занижено податок на додану вартість в сумі 222819 грн., в тому числі у розрізі звітних періодів за листопад 2009 року в сумі 1048 грн., в грудні 2009 року в сумі 840грн., в січні 2010 року в сумі 145037 грн., в лютому 2010 року в сумі 35618 грн., в березні 2010 року в сумі 21395 грн., в квітні 2010 року в сумі 3234 грн., в травні 2010року 7448грн., в червні 2010 року в сумі 8198 грн. На підставі вище зазначеного акту перевірки, Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби були прийняті податкові повідомлення - рішення №0010212301/0 від 22.12.2010 року та №0010222301/0 від 22.12.2010 року.

Позивач заперечував висновки акту перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки вважав, що придбаний у контрагентів товар у подальшому був реалізований підприємством, що підтверджується бухгалтерською документацією (видаткові, податкові накладні), яка також, була пред'явлена податковому органу під час проведення перевірки, але не прийнята ним до уваги. Крім того, в акті не відображені реквізити договорів поставки та накладних, що підтверджують як існування договірних правовідносин, так і фактичне виконання зобов'язань за ними. Моментом виникнення податкових зобов'язань з ПДВ у ПП «Тропік» є дата зарахування грошових коштів від покупця на банківський рахунок, а тому ПП «Тропік» правомірно було віднесено суми ПДВ, а права позивача на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту виникло з моменту отримання податкових накладних від постачальників товару. Також, позивач не згоден з висновком податкового органу, щодо невідповідності правочинів укладених позивачем з контрагентами ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України, у зв'язку з чим вони є нікчемними, оскільки повноваження щодо визнання угод нікчемними належать виключно суду.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року адміністративний позов було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси №0010212301/0 від 22.12.2010 року.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси №0010222301/0 від 22.12.2010 року.

Не погоджуючись з даною постановою суду податковий орган подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що приватне підприємство «Тропік» зареєстроване, як юридична особа виконавчим комітетом Одеської міської ради 07 липня 2000 року, номер запису 1 556 120 0000 014388, код ЄДРПОУ 20984352 за адресою: 65052, м. Одеса, вул. Моторна, 8.

На підставі направлень № 1412 від 25.10.2010 року та №1564 від 19.11.2010 року, відповідно до плану-графіку на ІV квартал 2010 року та наказів ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, фахівцями ДПІ у Малиновському районі м. Одеси була проведена планова виїзна перевірка Приватного підприємства «Тропік», з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період роботи з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року.

За наслідками проведеної перевірки був складений та підписаний акт № 394/23-213/20984352 від 08 грудня 2010 року, відповідно до якого за відповідачем були виявлені порушення п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№168/97-ВР, а саме: позивачем занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 278523 грн., в тому числі за 4-й квартал 2009року в сумі 2360 грн., за 1-й квартал 2010року в сумі 252562грн., за 2-й квартал 2010року в сумі 23601грн., а також пп. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.05.1997року №168/97-ВР, а саме: позивачем зменшено залишок від'ємного значення ПДВ в сумі 24630 грн. за квітень 2010 року та занижено податок на додану вартість в сумі 222819 грн., в тому числі в розрізі звітних періодів за листопад 2009 року в сумі 1048 грн., в грудні 2009 року в сумі 840грн., в січні 2010року в сумі 145037 грн., в лютому 2010року в сумі 35618 грн., в березні 2010 року в сумі 21395грн., в квітні 2010року в сумі 3234 грн., в травні 2010року 7448грн., в червні 2010 року в сумі 8198 грн.

На підставі вище зазначеного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси були прийняті податкові повідомлення рішення №0010212301/0 від 22.12.2010 року, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 334227 грн., та №0010222301/0 від 22.12.2010 року, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 334227 грн.

Позивач оскаржував податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, за результатами розгляду яких скарги ПП «Тропік» залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

При вирішенні спірного питання судом першої інстанції були досліджені платіжні доручення, довідки по рахункам, договір купівлі продажу від 01.02.2010 року з ПП «Укрброксервіс», податкові видаткові накладні, договір купівлі-продажу від 02.11.2009 року з ПП «Змієвськ-АТ», податкові видаткові накладні, договір поставки №12/10 від 15.06.2010 року з ТОВ «Трейд-груп», договори купівлі-продажу від 12.10.2009 року з ПП «Дімон», від 09.02.2010 року №3 з ТОВ «Гал Фрукт», від 01.01.2008 року з ТОВ «Таврія-В», від 01.06.2008 року з ПП «Таврія плюс», від 04.01.2010 року №04/10 з ТОВ «Травел», від 02.02.2009 року з ПП ОСОБА_1, договори поставки від 01.06.2007 року №164/6 з ЗАО «Фоззі Юг», від 01.06.2007 року №196/6 з ООО «Росттранс», від 26.11.2007 року з ЗАТ «Фоззі», від 01.01.2010 року №179/1 з ТОВ «Фоззі-Фуд», від 01.01.2009 року №17/09 з ТОВ «Експансія», від 01.09.2009 року №176-09 ОД з ДП «Маркет-Плазо», податкові декларації з податку на додану вартість з розшифровками, розрахунок сум бюджетного відшкодування, реєстр отриманих та виданих податкових накладних, видаткові податкові накладні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування позовних вимог, в свою чергу, відповідач не довів правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість».

За змістом п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно зі статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу п. 1.32 вищезазначеного Закону, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпунктами 5.3 -5.7 цього Закону визначено вичерпаний перелік витрат, які не відносяться до складу валових витрат, зокрема згідно з абз.4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 цього Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності з п. 5.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Датою виникнення валових витрат, відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

За змістом пп. 2.4. п. 2 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати серед інших такі обов'язкові реквізити: посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно з п. 18 Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За змістом ст. 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Дослідивши наявні у справі докази, можна дійти висновку, що податковим органом не доведено підстав недійсності укладених за перевіряємий період правочинів, оскільки подана первинна документація підтверджує реальність зазначених правочинів, яка відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення №0010222301/0 від 22.12.2010 року, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 334227 грн. винесене відповідачем з порушенням вимог Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Стосовно податкового повідомлення-рішення №0010212301/0 від 22.12.2010 року, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 334227 грн., колегія суддів зазначає наступне.

За змістом пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу вимог пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, Законом України «Про податок на додану вартість» передбачено лише два випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної або складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Як вбачається з матеріалів перевірки та підтверджується розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за спірний період, на час формування податкового кредиту за спірний період, податкові накладні були оформлені належним чином, а підприємства контрагентів були зареєстровані як платники ПДВ на час здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних.

Дослідивши у сукупності наявні у справі докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що податковим органом не доведено підстав недійсності відомостей, наведених у податкових накладних та те, що власне саме ці операції не проводилися, та тим самим не доведено, що позивачем при здійсненні цих господарських операцій з контрагентами було допущено навмисне фіктивне завищення своїх витрат, з метою уникнення сплати податків. Водночас, позивачем були надані суду докази товарності вказаних операцій та докази подальшого використання товару (послуг, робіт) у своєї господарської діяльності.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд вважає, що позивач довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування позовних вимог, в свою чергу, відповідач не довів правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що податковий орган ні в акті перевірки, ні під час судового засідання не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності оскаржених податкових повідомлень-рішень та обґрунтованості висновків акту перевірки.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги приватного підприємства «Тропік» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року у справі № 1570/6178/2012 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення та підписання рішення в повному обсязі - 26 квітня 2013 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян