Рішення

від 16.04.2013 по справі 922/751/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2013 р.Справа № 922/751/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суярко Т.Д.

при секретарі судового засідання Шевчук Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного АТ "Харківський підшипниковий завод" м. Харків до ТОВ "Станкоремонтний завод", с. Новопокровка про стягнення коштів за участю :

Представника позивача: Светобатченко Є.М., дов. № 17/54 від 12.02.2013 р.

Представника відповідача: Батрина О.Ф., дов. б/н від 11.03.2013 р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство „Харківський підшипниковий завод" звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Станкоремонтний завод" про стягнення 629000,00 грн. передплати, 103387,12 грн. пені за порушення строків виконання своїх зобов"язань, 14901,37 грн. пені за порушення договірних зобов"язань, 5960,55 грн. три відсотки річних, 2072,00 грн. інфляційних витрат.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням з боку відповідача умов договору № 9/31-03 від 31.03.2011 р. щодо поставки обладнання.

Позивач в судових засіданнях позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначив, що він виконав умови договору № 9/31-03 від 31.03.2011 р. належним чином, вчасно поставив на свій склад (як то передбачено договором) обумовлене сторонами обладнання, а позивач не з"явився до нього з необхідним устаткуванням для проведення випробувань обладнання.

В судових засіданнях від 11.03.2013 р. та 03.04.2013 р. судом оголошувались перерви.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

31 березня 2011 р. між ТОВ „Станкоремонтний завод" (відповідачем), як продавцем, та ВАТ „Харківський підшипниковий завод" (позивачем), як покупцем, було укладено договір № 9/31-03 (далі - „договір").

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов"язується надати до придбання , а покупець оплатити та прийняти наступне обладнання: токарний станок Gildemeister MD 3S в кількості двох одиниць, відповідно до технічних характеристик, що вказані в технічному завданні Додаток № 1, а також виконати пусконалагоджувальні роботи, здійснити запуск обладнання та у випадку необхідності гарантійний ремонт, провести інструктаж персоналу покупця (Програма проведення інструктажу зазначена в додатку № 3 до договору), а покупець зобов"язується прийняти обладнання та оплатити продавцю вартість обладнання.

Пунктами 1.3., 1.4. договору визначено, що сума договору становить 740000,00 грн. У вартість обладнання не входить оснастка, інструмент та розхідні матеріали.

Відповідно до розділу 2 договору оплата вартості обладнання здійснюється в наступному порядку: 1-й платіж - 70 % суми договору (518000,00 грн.), протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку продавцем. 2-й платіж - 15 % від суми договору (111000,00 грн.), протягом 30 банківських днів з моменту оплати першого платежу. 3-й платіж - 15 % від суми договору (111000,00 грн.), протягом 5 банківських днів з дня проведення шефмонтажу та підписання Акту введення в експлуатацію станка на території покупця.

На виконання вказаних умов договору позивач сплатив відповідачу перший платіж в розмірі 518000,00 грн. 27.07.2011 р.

Другий платіж - 111000,00 грн., було сплачено позивачем відповідачу 30.08.2011 р.

Згідно п. 3.1 обладнання постачається на умовах EXW-склад продавця (63523, Харківська область, Чугуївський район, смт. Новопокровка, вул.. Островського 10А) відповідно до Інкотермс 2000. Строк поставки становить 90 календарних днів з моменту отримання першого платежу на розрахунковий рахунок продавця з правом дострокової поставки.

Датою постави вважається дата оформлення приймально-передавальних документів (акту приймання-передачі) на обладнання на території продавця (п. 3.3.).

З огляду на викладене, позивач вважає, що відповідач мав поставити йому обладнання до 25.10.2011 р.

Позивач стверджує, що такої поставки здійснено не було.

Пунктом 6.1. договору визначено, що у випадку порушення продавцем строків виконання своїх зобов"язань, передбачених даним договором, продавець виплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми договору за кожний день прострочення.

Позивач нарахував пеню в розмірі 103387,12 грн. за період з 26.10.2011 р. по 24.09.2012 р. посилаючись на те, що відповідач не виконав своє зобов"язання щодо передання обладнання.

Претензією від 07.09.2012 р. вих. № 179/54 позивач відмовився від прийняття обладнання та вимагав повернення грошових коштів в розмірі 518000,00 грн., а також сплати штрафних санкцій в розмірі 98217,26 грн. протягом 7 календарних днів з моменту отримання відповідачем претензії.

Вказана претензія була отримана відповідачем 17.09.2012 р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (арк.. спр. 34).

Позивач посилається на те, що, враховуючи вищевикладене, відповідач мав перерахувати йому кошти, сплачені як передплату за договором до 24.09.2012 р. включно, але у визначений строк грошові кошти повернуті не були.

У зв"язку з чим, на підставі викладеного, керуючись ч. 6 ст. 231 ГК України, позивач нарахував відповідачу пеню за невиконання грошового зобов"язання, яка не передбачена договором, в розмірі 14901,37 грн.

На підставі ст.. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу за період з 25.09.2012 р. по 11.02.2013 р. інфляційні витрати в розмірі 2072,00 грн., а також 3 % річних в розмірі 5960,55 грн., у зв"язку з неповерненням останнім грошових коштів, перерахованих як попередня оплата за обладнання.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.. 655 ЦК України).

На підставі рахунку-фактури № СР-0000020 від 27.07.2011 р. (арк.. спр. 26), виставленого відповідачем, а також розділу 2 договору, позивач перерахував відповідачу попередню оплату в розмірі 518000,00 грн. 27.07.2011 р.

Керуючись розділом 2 договору позивач здійснив другий платіж (попередню оплату) в розмірі 111000,00 грн. 30.08.2011 р.

Факт належного виконання позивачем умов договору щодо розмірів та строків здійснення попередньої оплати за обладнання на загальну суму 629000,00 грн. підтверджується матеріалами справи - випискою з банку та платіжним дорученням (арк..спр. 27-31).

Щодо виконання відповідачем, як продавцем, своїх зобов"язань за договором, суд зазначає наступне.

Договором (п. 3.1.) встановлено, що обладнання постачається на умовах EXW-склад продавця (63523, Харківська область, Чугуївський район, смт. Новопокровка, вул.. Островського 10А) відповідно до Інкотермс 2000. Строк поставки становить 90 календарних днів з моменту отримання першого платежу на розрахунковий рахунок продавця з правом дострокової поставки.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, зокрема, надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

На підставі вище викладеного, відповідач мав поставити на власний склад обладнання обумовлене договором в строк до 25.10.2011 р. включно та повідомити про це позивача.

Пунктом 1.1. договору передбачено, що відповідач в межах договору має здійснити, зокрема, запуск, пуско-налагоджувальні роботи.

Відповідно до п. 1.5. договору під запуском обладнання розуміється його приведення в робочий стан. Закінчення робіт по запуску обладнання підтверджується в ході спільних попередніх випробувань на території продавця та кінцевих випробувань на території покупця згідно Програми та методики випробувань (Додаток № 2) та оформлюється протоколом про виконання робіт по контракту.

Відповідно до розділу 6 технічного завдання на токарний опрацьовуючий центр Gildemeister MD 3S устаткування, комплект держателів та ріжучих пластин, що забезпечують програму випробувань, та засоби вимірювання випробуваних деталей для приймання станка надає покупець.

Кінцеве приймання станків здійснюється на території покупця після монтажу та підключення обладнання.

Відповідач вважає, що ним було отримано обумовлене договором обладнання та повідомлено про це позивача 05.10.2011 р. (тобто в строк обумовлений договором), а позивач в свою чергу неналежним чином виконав свій обов"язко щодо надання необхідного устаткування для здійснення випробувань обладнання на території відповідача. На підтвердження такої правової позиції відповідач надав суду наступні докази.

Службовою запискою від 04.04.2012 р. №111/04 (арк.. спр. 66) відповідач обґрунтовує факт обізнаності позивача про наявність обладнання на складі у відповідача.

Відповідно до службової записки від 04.04.2012 р. №111/04, з директором позивача його працівниками узгоджувалось питання щодо переліку обладнання, що планується до вивезення індивідуально визначеним транспортним засобом для проведення налагоджувальних випробувань станків мод. „Декель" та „Гельдемайстер" на території Новопокровського станкоремонтного заводу.

Втім, вказана службова записка не містить посилання на модель станку, обумовлену договором, а саме - Gildemeister MD 3S, кількість таких станків, не підтверджує факт наміру здійснити випробування в межах договору № 9/31-03 від 31.03.2011 р., натомість містить посилання на територію заводу, найменування якого не відповідає офіційним даним про найменування відповідача.

Окрім того, наявність в службовій записці посилання на намір здійснити випробування станків „Декель" та „Гельдемайстер", та відсутність посилань у договорі на станок „Декель", дає підстави для сумнівів щодо відношення даної записки до випробувань в межах договору № 9/31-03 від 31.03.2011 р.

Надані відповідачем копії митних декларацій № 807070006/2011/436902 від 03.10.11 р. та № 807070006/2011/436473 від 05.10.2011 р. (арк.. спр. 78-82) також не можуть свідчити про належне виконання ним взятих на себе за договором зобов"язань щодо надання до придбання токарних станків, оскільки вони свідчать лише про товари, які переміщенній через конрдон в України, умови і способи такого переміщення (п. 20 ст. 4 Митного кодексу України).

На підтвердження факту повідомлення позивача про наявність обладнання на складі у відповідача відповідач надає наказом № 35 від 11.10.2011 р. (арк.. спр. 83), втім він свідчить лише про визначення відповідальних осіб за повідомлення позивача про готовність відповідача до випробувань, але жодним чином не доводить факт його виконання.

Крім того, 10 травня 2012 р. позивач, шляхом направлення претензії № 113/54, звертався до відповідача з вимогою про постачання обладнання, визначеного договором (арк.. спр. 32).

В матеріалах справи відсутні докази реагування відповідача на зазначену претензію, зокрема, відсутня, наприклад, відповідь про розміщення відповідного обладнання на його території.

Факт отримання відповідачем вказаної претензії визнається останнім в наданому відзиві (арк.. спр. 64).

Посилання відповідача про неналежне виконання позивачем умов договору щодо надання устаткування для проведення випробувань з метою запуску обладнання не підтверджуються матеріалами справи, оскільки відповідачем не надано доказів повідомлення позивача про наявність станків на складі відповідача та їх готовність до випробувань.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про неналежне виконання відповідачем умов договору щодо надання до придбання обладнання (постачання обладнання на власний склад) в строк, визначений договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З матеріалів справи, зокрема, претензії № 179/54 від 07.09.2012 р., слідує, що позивач втратив інтерес щодо отримання обладнання за договором в майбутньому.

Посилання представника відповідача в судовому засіданні про відсутність підстав застосування ст.. 693 ЦК України позбавлені правового підґрунтя та спростовуються положеннями вказаної норми права.

Крім того, листом від 28.11.2012 р. вих. № 110 відповідач погодився на повернення попередньої оплати.

Таким чином, позивач по справі, на правомірних підставах, в якості наслідку неналежного виконання продавцем (відповідачем по справі) свого обов"язку щодо надання для придбання товару, за який сплачено попередню оплату, обрав повернення останнім такої попередньої оплати в розмірі 629000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 ГК України).

Враховуючи той факт, що відповідач по справі порушив взяте на себе за договором господарське зобов"язання щодо надання позивачу для придбання обладнання, позовні вимоги в частині стягнення з нього пені в порядку, передбаченому п. 6.1. договору є законними та обґрунтованими.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Договором період нарахування штрафних санкцій не визначено, а визначено лише вид відповідальності відповідача за неналежне виконання зобов"язання.

Таким чином, враховуючи викладене, при обчисленні пені в порядку п. 6.1 договору, застосуванню підлягає ч. 6 ст. 232 ГК України.

Так, пеня має обчислюватись за період з 26.10.2011 р. по 26.04.2012 р. та становить 57437,49 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 14901,37 грн. за період з 25.09.2012 р. по 11.02.2013 р, керуючись положенням ч. 6 ст. 231 ГК України.

Положення статті 231 ГК України встановлюють розміри штрафних санкцій, що включає в себе положення про імперативно визначені межі штрафних санкцій за певними видами зобов"язань, а також порядок (механізм) визначення розміру штрафних санкцій у законі або договорі.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Отже, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Дана норма встановлює порядок визначення та обчислення штрафних санкцій у законі або договорі, при цьому вона не встановлює конкретний розмір відповідальності певного суб"єкта господарювання, який порушив договірне зобов"язання у вигляді пені, в розмірі однієї облікової ставки НБУ.

Ані договором, ані законом можливість застосування до відповідача штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов"язання, зокрема, у вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки НБУ, не передбачена, як і не встановлено відповідного грошового зобов"язання відповідача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 14901,37 грн. за період з 25.09.2012 р. по 11.02.2013 р. на підставі ч. 6 ст. 231 ГК України є незаконними, необґрунтованими та такими, що базуються на довільному тлумаченні позивачем норми права, не підлягають задоволенню.

Аналогічна позиція підтримана численною судовою практикою, зокрема, в постанові Вищого господарського суду України від 29 березня 2011 р. у справі № 7/428 за позовом АЕК "Київенерго" в особі СВП "Енергозбут Київенерго" до КП "Київпастранс" простягнення суми.

Щодо позовних вимог про стягнення 3-х % річних, суд зазначає наступне.

В матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем позивачу на його вимогу попередньої оплати на суму 518000,00 грн.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що договором, укладеним між сторонами розмір процентів за користування грошовими коштами визначено не було, то застосуванню підлягають положення ст. 625 ЦК України.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3-х відсотків річних в цілому є законними та обґрунтованими, але судом встановлені неточності в розрахунку суми інфляційних витрат.

Так, інфляційні витрати позивача за період з 25.09.2012 р. по 11.02.2013 р. склали 1554,00 грн., а тому саме така сума підлягає стягненню з відповідача.

Позовні вимоги з частині стягнення 3-х відсотків річних за період з 25.09.2012 р. по 11.02.2013 р. в розмірі 5960,55 грн. визначені вірно, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, відповідно до ст..ст. 536, 551, 610, 625, 655, 663, 664, 693 ЦК України, ст..ст. 193, 216, 218, 231, 232 ГК України та керуючись ст..ст. 1, 4, 32, 33, 34, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Станкоремонтний завод» (63523, Харківська обл.., Чугуївський район, смт. Новопокровка, вул.. Островського, будинок 10 А, код ЄДРПОУ 30959594) на користь Публічного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» (61089, Харківська обл.., м. Харків, проспект Фрунзе, будинок 3, код ЄДРПОУ 05808853) 629000,00 грн. передплати, 57437,49 грн. пені, 1554,00 грн. інфляційних витрат, 5960,55 грн. 3-х відсотків річних, судовий збір в розмірі 14158,40 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 22.04.2013 р.

Суддя Суярко Т.Д.