Рішення

від 03.04.2013 по справі 922/731/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2013 р.Справа № 922/731/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суярко Т.Д.

при секретарі судового засідання Шевчук Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного АТ "Азовзагальмаш", м. Маріуполь до ТОВ "Татем А", с. Руські Тишки про стягнення коштів

за участю :

Представника позивача: Доброва К.С., дов № 234/юро-95/2014 від 05.08.2011 р.

Представника відповідача: не з"явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ПуАТ „Азовзагальмаш" звернувся з позовом до ТОВ „Татем А" про стягнення 16029,80 грн., 3-х відсотків річних в розмірі 47,43 грн.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем умов домовленості з позивачем по поставці листового металопрокату щодо поставки оплаченого товару.

Ухвалою суду від 21.02.2013 р. було порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 11.03.2013 р. о 10:50.

У зв"язку з неявкою відповідача в судове засідання, ненадання сторонами всіх витребуваних судом документів, судом було оголошеного ухвалу про відкладення розгляду справи до 03.04.2013 р. о 10:30.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання не з"являвся, витребуваних судом документів не надавав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наступне.

В абзаці 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Надіслані судом відповідачу ухвали про порушення провадження по справі та відкладення розгляду справи надсилалися на адресу, визначену в позовній заяві та витягу з ЄДРПОУ станом на момент розгляду справи, та поверталися з посиланням на відсутність адресата за відповідною адресою (арк.. спр. 36-40, 61-66).

Так, враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду даної справи.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Між відповідачем (Товариством з обмеженою відповідальністю „Татем А"), як постачальником, та Відкритим акціонерним товариством „Азовзагальмаш", як покупцем, була досягнута усна домовленість щодо поставки товару (листового металопрокату).

На підставі рішення акціонерів товариства „Азовзагальмаш" № 11 від 06.04.2011 р. було проведено державну реєстрацію зміни найменування останнього на Публічне акціонерне товариство „Азовзагальмаш", яке є правонаступником ВАТ „Азовзагальмаш" та позивачем у даній справі.

На підставі вказаної вище домовленості відповідачем по справі було виставлено позивачу рахунок-фактуру № 787 від 21.07.2010 р. для сплати вартості товару - листів 3ст3 (1,5*6) в кількості 60,000 тон на загальну суму з урахуванням ПДВ 344400,00 грн. (арк.. спр. 11).

Позивач по справі здійснив попередню оплату в повному обсязі, визначеному в рахунку-фактурі, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 366089 від 30.07.2010 р. на суму 344400,00 грн. (арк.. спр. 13).

Відповідач здійснив разову поставку товару в кількості 57,005 тон на загальну суму 272673,73, а з урахуванням ПДВ - 327208,70 грн., що підтверджується прибутковим ордером № 5000263366 від 16.11.2010 р. (арк.. спр. 12).

Таким чином, відповідач по справі недопоставив товар на суму з урахуванням ПДВ - 17191,30 грн.

Позивач по справі здійснив зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1161,50 грн., шляхом направлення відповідачу відповідної заяви від 09.01.2013 р. вих. № 523/15 (арк.. спр. 20-22).

Відповідачем по справі доказів повного або часткового виконання зобов"язання щодо поставки товару на суму 16029,80 грн. або повернення коштів в такому розмірі, не надано.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Так, відповідач, виставивши позивачу рахунок-фактуру № 787 від 21.07.2010 р. для сплати вартості товару - листів 3ст3 (1,5*6) в кількості 60,000 тон на загальну суму з урахуванням ПДВ 344400,00 грн., по суті запропонував відповідачу укласти договір поставки.

Факт сплати позивачем грошових коштів в розмірі 344400,00 грн. по вказаному вище рахунку є акцептом щодо придбання товару в кількості та вартості, визначеної в рахунку.

Враховуючи викладене, оскільки чинним законодавством України, зокрема, ст..ст. 638, 712 ЦК України, не передбачено обов"язку сторін щодо дотримання письмової форми договору поставки, а також не передбачено негативних наслідків укладення такого договору в усній формі (наприклад, нікчемність), суд приходить до висновку, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки листів 3ст3 (1,5*6) в кількості 60,000 тон на загальну суму з урахуванням ПДВ 344400,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Позивач по справі, як покупець, належним чином виконав свій обов"язок щодо оплати вартості товару, який мав бути йому поставлений.

Щодо виконання відповідачем як постачальником умов договору поставки суд зазначає наступне.

Статтею 663 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Позивач по справі звертався до відповідача з вимогою про постачання товару (листів металопрокату) на суму 17191,30 грн. до 27.12.2012 р.(тобто до зарахування зустрічних вимог) (арк.. спр. 14-16).

З огляду на положення ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідач мав поставити позивачу товар саме до 27.12.2012 р.

Відповідної поставки здійснено не було, у зв"язку з чим 29.12.2012 р. позивач звертався з вимогою до відповідача про повернення останнім попередньої оплати за визначений домовленістю товар на загальну суму 17191,30 грн (арк.. спр. 17-19).

Вказані вимоги відповідачем по справі виконані не були, останнім доказів їх виконання не надано.

Так, враховуючи вищевикладене, відповідач по справі неналежним чином виконав свій обов"язок щодо поставки товару в кількості визначеної домовленістю між сторонами, оскільки виконав свій обов"язок частково (на суму 327208,70 грн.), та прострочив поставку товару (включаючи зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1161,50 грн.) на суму в розмірі 16029,80 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як зазначено в позовні заяві, а також в наявній в матеріалах справи вимозі від 29.12.2012 р. про повернення відповідачем попередньої оплати, внаслідок прострочення відповідачем строку поставки товару, позивач втратив інтерес щодо отримання такого товару в майбутньому.

Таким чином, позивач по справі, на правомірних підставах, в якості наслідку неналежного виконання продавцем (відповідачем по справі) свого обов"язку щодо поставки товару, за який сплачено попередню оплату, та способу захисту власного порушеного права, обрав повернення останнім такої попередньої оплати на суму залишку невиконаного зобов"язання в розмірі 16029,80 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про законність та обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення в відповідача 16029,80 грн.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох відсотків річних ґрунтуються на законних та обґрунтованих підставах з огляду на наступне.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.. 610 ЦК України).

В матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем позивачу попередньої оплати на суму 17191,30 грн., а також докази про повернення попередньої оплати за товар в розмірі, визначеному після зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме в розмірі 16029,80 грн., або докази постачання товару на таку суму.

З огляду на викладене, суд робить висновок про безпідставне збереження відповідачем грошових коштів в розмірі 16029,80 грн.

У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу) (ч. 2 ст. 1214 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст.. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Враховуючи, що договором, укладеному між сторонами розмір процентів за користування грошовими коштами визначено не було, то застосуванню підлягають положення ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст.. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, а також враховуючи факт направлення позивачем вимоги про повернення 16029,80 грн. 29.12.2012 р. та нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 12.12.2007 N 1149, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3-х відсотків річних в розмірі 47,43 грн. за період з 09.01.2013 р. по 13.02.2013 р. також є законними та обґрунтованими.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст.202, 203, 205, 530, 536, 601, 610, 625, 638, 662, 663, 657, 693, 712, 1212, 1214 ЦК України та керуючись ст.ст. 1, 4, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Татем А" (62440, Харківська область, Харківський район, с. Руські Тишки, вул.. Польова, 57, код ЄДРПОУ 36094308) на користь Публічного акціонерного товариства „Азовзагальмаш" (87535, Донецька область, м. Маріуполь, пл.. Машинобудівельників, 1, код ЄДРПОУ 13504334) кошти в розмірі 16029,80 грн., 3% річних в розмірі 47,43 грн., судовий збір в розмірі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05.04.2013 р.

Суддя Суярко Т.Д.